Формулювання предмету та об’єкту дослідження

З метою визначення предмету та об’єкту магістерської роботи спершу проводиться аналіз теми дослідження за такими напрямами:

• на відповідність результатам;

• на відповідність паспорту спеціальності.

• на відповідність назві кафедри теми роботи.

Назва повинна містити об'єкт і предмет дослідження, завдання, що розв'язується, а іноді й галузь використання. Серед найбільш розповсюджених помилок при формулюванні назви можна вказати на те, що назви тем нерідко пе­ренасичені штучно ускладненою термінологією, носять наукоподіб­ний характер, сформульовані стилістично недбало, а часом не до­сить грамотно.

Занадто часто назви дисертацій починаються словами "Вивчення процесу...", "Дослідження деяких шляхів...", "Матеріали до вивчен­ня...", "Деякі питання...", "До питання..." та ін. У них не віддзерка­люються достатньою мірою суть розглянутої проблеми, завершеність роботи, немає ясного визначення її мети і результатів.

Слід уникати занадто довгих назв. Часом доцільно сформулювати назву двома реченнями: у першому подати сутність роботи, у друго­му — об'єкт використання результатів досліджень.

Для кожної спеціальності існує так званий паспорт спеціальності, де зазнача­ються: формула спеціальності, напрями досліджень і галузі наук, за якими присуджується науковий ступінь. Аналіз полягає в тому, щоб назва роботи обов'язково відповідала за змістом одному з на­прямів досліджень.

Актуальність — обов'язкова вимога до будь-якої роботи. Вміння обрати тему, правильно її зрозумі­ти й оцінити з точки зору своєчасності й соціальної значущості харак­теризує наукову зрілість і професійну підготовку автора. Висвітлення актуальності — сутність проблемної ситуації. Чітко й одно­значно визначити наукову проблему і таким чином сформулювати її суть буде неважко, якщо магістру вдасться показати, де пролягла межа між знанням і незнанням з предмета дослідження.

Проблему часто ототожнюють з питанням (тобто з положенням, яке також треба вирішити). Вважається, що проблема — це те ж пи­тання, тільки важливіше і складніше. Це так і не так, оскільки спе­цифічною рисою проблеми є те, що для її розв'язання необхідно ви­йти за рамки старого, вже досягнутого знання. Стосовно ж питання взагалі, то для відповіді на нього цілком вистачить старого знання, тобто для науки питання не є проблемою.

Для з'ясування стану розробки обраної теми складається корот­кий огляд літератури (бібліографія), з якого можна зробити висновок, що дана тема ще не розкрита (розкрита лише частково, або не в тому аспекті) і тому вимагає подальшого розроблення. Якщо такий висновок не ви­пливає логічно з огляду, то немає сенсу розробляти обра­ну тему.

Від формулювання наукової проблеми і доведення, що та частина проблеми, яка є темою майбутньої праці, ще не розроблена і не висвітлена у спеціальній літературі, логічно перейти до формулю­вання мети дослідження, а також зазначення конкретних завдань, які будуть вирішуватися відповідно до визначеної мети. Це зазвичай роблять у формі перерахунку (вивчити... описати... встановити... ви­явити... вивести залежність... та ін.). Формулювати завдання необхід­но якомога ретельніше, оскільки описання їхнього розв'язання ста­новить зміст розділів праці. Це важливо також і тому, що заголовки таких розділів народжуються саме з формулювання завдань дослідження.

Мета дослідження — це запланований результат. Результат має бути конструктивним, тобто спрямованим на вироблення суспільно корисного продукту з вищими, ніж було раніше, показниками якості або процесу її досягнення. Поставленої мети досягти треба обов'яз­ково. Мета конкретизується у завданнях та розкривається в межах роботи у конкретних пунктах плану (параграфах роботи). І неодмінно перевірити, чи визначене чітко досягнення мети у висновках.

Обов'язковим елементом вступу є визначення об'єкта і предмета дослідження. Об'єкт — це процес або явище, що породжує про­блемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового проце­су співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виді­ляється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дисертанта, оскільки предмет досліджен­ня визначає тему дисертаційної праці, яка позначається на титульно­му аркуші як її назва.

Об'єкт дослідження — це та частина матеріального світу, яка привернула увагу дослідника, наприклад, певні економічні чи полі­тичні інституції, процеси, різновид діяльності тощо. Стосовно об'єкта дослідження необхідно усвідомити: об'єкт дослідження новий (Н) чи традиційний (Т). Наприклад, діяльність державного служ­бовця, трансформаційні процеси — це нові об'єкти дослідження, а обороноздатність країни, економіка — традиційні об'єкти дослідження.

Предмет дослідження — це розглянута у роботі сторона об'єкта дослідження та його досліджувані якість і галузь викорис­тання, наприклад, певна галузь економіки, складова національної без­пеки тощо. Щодо предмета дослідження, то тут також треба виріши­ти те саме питання: предмет дослідження є новим чи традиційним. Можливі такі комбінації новизни предмета (П) і об'єкта (О) дослід­ження: а) НП — НО; б) НП — ТО; в) ТП — НО; г) ТП – ТО

Для магістерських робіт випадок ТП — ТО є практично неприпустимим: або предмет, або об'єкт дослідження обов'язково має бути новим. Об'єкт дослідження, зазначений у роботі, повинен мати модель (моделі) у тексті й на плакатах.