Стародавня історія України

Програма зовнішнього незалежного оцінювання з історії України

для осіб, які бажають здобувати вищу освіту на основі повної загальної середньої освіти

Метою зовнішнього незалежного оцінювання з історії України є виявлення рівня сформованості історичної компетентності випускника школи, визначення відповідності навчальних досягнень учня освітньому стандарту.

Програму зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) з історії України складено з урахуванням цілей, вимог і змісту навчання історії в школі, які закладені в Державному стандарті освіти та чинній програмі з історії України для 11-річної школи. Вона охоплює зміст шкільного курсу історії України від найдавніших часів до сьогодення і складається з 31 теми.

Програма передбачає перевірку сформованих в учнів знань та загальнопредметних історичних умінь:

- визначати хронологічні межі соціально-економічних і політичних подій, їхню послідовність та синхронність, вказувати історичні дати, періоди найважливіших подій і процесів, встановлювати хронологічну відповідність між явищами, процесами й подіями та періодами і епохами;

- локалізувати історико-географічні об’єкти та історичні факти, події, явища і процеси на карті;

- працювати з історичними документами різного змісту, встановлювати відповідність між змістом фрагмента документа та певною епохою, визначати основні ідеї, які він висвітлює, аналізувати зміст тексту;

- визначати істотні характерні риси, етапи, складові подій, явищ і процесів минулого, характеризувати діяльність видатних історичних постатей; давати визначення історичних понять і термінів, пояснювати доречність їхнього вживання;

– розпізнавати найвидатніші історико-культурні пам’ятки, визначати архітектурно-стильові та мистецько-стильові відмінності пам’яток різних періодів історії України, описувати й розкривати їхнє значення в українській історико-культурній спадщині;

-пояснювати й аналізувати історичні факти, групувати (класифікувати) їх за вказаною ознакою, визначати причини та наслідки подій і явищ, встановлювати відповідність між окремими фактами й типовими загальними явищами;

- формулювати версії та оцінки історичного руху і розвитку, визначати найважливіші зміни і значення подій, що відбувалися в житті України й людства.

Програма ЗНО має вигляд таблиці, яка складається з двох частин. У лівій – викладено зміст історичного матеріалу, в якому виокремлено факти, дати, персоналії, поняття й терміни. Це – мінімум, з якого випускники повинні мати певні знання та уявлення. Учень має розпізнавати історичні персоналії за портретними рисами (живописними портретами, фотографіями тощо), характеризувати діяльність особистості, оцінювати її вплив на хід історичних подій.

Учні мають знати визначення термінів і понять та оперувати ними, співвідносити з діяльністю певних історичних діячів, політичних сил, епохою тощо. Зміст лівої частини може бути використаний розробниками тесту ЗНО для перевірки знань і умінь.

У правій частині програми вказані основні предметні вміння та навички, якими мають володіти абітурієнти: хронологічні, просторові, інформаційні, мовленнєві, логічні, ціннісні тощо.

Невід’ємною складовою програми ЗНО з історії України є перелік пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва, обов’язкових для розпізнавання абітурієнтами.

Вступ до історії України

Зміст історичного матеріалу	Основні предметні вміння та навички
Факти: Історія України як наука. Загальна періодизація. Джерела з історії України. Поняття та терміни: «історія», «періодизація», «хронологія», «лінія часу», «історичні джерела», «археологія», «еволюція», «цивілізація»	Розпізнавати на картосхемі територіальні межі України. Характеризувати основні джерела історії України. Визначати основні періоди історії України

Стародавня історія України

Зміст історичного матеріалу

Основні предметні вміння та навички

Факти: Поява та розселення людей на території України. Поширення землеробства й скотарства на землях України. Трипільська культура. Кочовики за раннього залізного віку. Заснування античних міст-колоній у Північному Причорномор’ї та Криму. Велике переселення народів. Перші писемні згадки про давніх слов’ян (венедів, антів, склавинів). Велике розселення слов’ян. Дати: IV – середина III тис. до н. е. – розселення племен трипільської культури на території України; VІІІ–VІ ст. до н. е. – Велике грецька колонізація; IV–VІ ст. – Велике переселення народів; V–VII ст. – Велике розселення слов’ян. Поняття та терміни: «археологічна культура», «палеоліт», «мезоліт», «неоліт», «неолітична революція», «енеоліт», «бронзовий вік», «ранній залізний вік», «привласнювальне господарство», «відтворювальне господарство», «колонізація», «кочовики», «курган»

Розпізнавати на картосхемі місця основних стоянок людей кам’яного віку на теренах сучасної України (Королеве, Киїк-Коба, Кирилівка, Межиріч, Мізин); території розселення трипільців, кіммерійців, скіфів і сарматів, місцерозташування античних міст-колоній Північного Причорномор’я та Криму (Тіра, Ольвія, Пантікапей, Херсонес), Боспорське царство, напрямки розселення слов’ян під час Великого переселення народів. Характеризувати суспільне, господарське та духовне життя носіїв трипільської культури, кіммерійців, скіфів, сарматів, населення міст-колоній Північного Причорномор’я та Криму, давніх слов’ян. Визначати основні риси археологічних періодів, неолітичної революції, причини та наслідки занепаду Великої Скіфії, особливості грецької колонізації Північного Причорномор’я та Криму; у чому наслідки та значення Великої грецької колонізації, Великого переселення народів та Великого розселення слов’ян для розвитку українських земель

 

Київська держава

Зміст історичного матеріалу

Основні предметні вміння та навички

Факти: Розселення східнослов’янських племінних союзів (поляни, древляни, сіверяни, волиняни, уличі, тиверці, білі хорвати). Руська земля (Куявія). Утворення Київської Русі. Внутрішньо- та зовнішньополітична діяльність князів/княгині: Олега, Ігоря, Ольги, Святослава. Князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Запровадження християнства як державної релігії. «Руська правда». Правління Ярославичів (Ізяслав, Святослав, Всеволод). Князювання Володимира Мономаха та його сина Мстислава Великого в Києві. Боротьба з половецькою загрозою. Розвиток суспільно-політичного та господарського життя Київської Русі. Архітектура (Десятинна церква, Софійський собор, Спасо-Преображенський собор). Поширення писемності. Розвиток культури й освіти Київської Русі. Дати: 860 р. – похід Аскольда на Константинополь, укладення першого відомого договору Русі з Візантією; 907, 911, 941, 943–944 рр. – походи князів на Константинополь; 882 р. – об’єднання північних (Славія) та південних руських (Куявія) земель Олегом; 988 р. – запровадження християнства як державної релігії; 989 р. – заснування першої школи в Києві 1019–1054 рр. – князювання Ярослава Мудрого в Києві. 1036 р. – розгром печенігів князем Ярославом Мудрим. 1056–1057 рр. – створення Остромирового Євангелія; 1097 р. – Любецький з’їзд (снем) князів; 1113 р. – укладення «Повісті минулих літ»; початок правління Володимира Мономаха в Києві; 1187 р. – перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах; створення «Слова о полку Ігоревім. Персоналії: Аскольд, Олег, Ігор, Ольга, Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Ярослав Осмомисл, літописець Нестор, митрополит Іларіон, іконописець Алімпій, лікар Агапіт. Поняття та терміни: «племінний союз», «князь», «полюддя», «язичництво», «християнство», «шлюбна дипломатія», «Червенські міста», «політична роздробленість», «віче», «вотчинне землеволодіння», «бояри», «смерди», «ізгої», «закупи», «ікони», «мозаїка», «фреска», «книжкова мініатюра», «билини», «літопис»

Розпізнавати на картосхемі території розселення східнослов’янських племінних союзів у VIII–IX ст., шлях «із варягів у греки», шлях полюддя, походи князів на Константинополь, походи князя Святослава, територіальні межі Київської Русі за Олега та Ярослава Мудрого; Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке, Волинське князівства за доби роздробленості (ХІІ ст.). Характеризувати розвиток політичного, соціального і господарського життя Київської Русі; внутрішню та зовнішню політику Аскольда, Олега, Ігоря, Ольги, Святослава, Володимира Великого та Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, його сина Мстислава; розвиток Київського, Чернігівського, Переяславського, Галицького і Волинського князівств. Пояснювати, у чому полягає значення та наслідки внутрішньо- та зовнішньополітичної діяльності князів, Любецького з’їзду князів, причини та сутність політичної роздробленості Київської Русі. Визначати передумови та історичне значення запровадження християнства як державної релігії, етапи розвитку Київської Русі, наслідки походів князів, суть роздробленості