Відмітні риси організаційної та соціальної концепції

У соціальній концепції структура набуває важливого значення як ієрархія людей, що особисто управляють або підкоряються іншим. Розглянемо табл. 1,2.

 

 

Таблиця 1

Відмітні ознаки, що лежать в основі формування Осу і структури апарату управління САУ (за М.М. Мартиненко)

Ознаки формування структур	Організаційна структура управління	Структура апарату управління
1.Підхід до створення і зміни	Дослідно-проектний	Розміщення кадрів, призначення
2. Чим визначаються?	Цілями і змістом задач управління	Статусом посади, повноваженнями
3. Виражені	Ієрархічним розташуванням підрозділів (посадових позицій)	Штатним розписом, ієрархією підпорядкування
4. Органи управління.	Підрозділи, посадові позиції	Людина, що обіймає посаду
5. Характер позиції	Типодіяльнісна, типи завдань управління	Посадова номенклатура, зміст роботи
6. Забезпечують процеси	Організації управління	Керівництва, розпорядження ресурсами, виконання управлінських рішень
7. Відносини між позиціями	Регламентовані, комунікативні, формальні	Формальні і неформальні, підпорядкування та інформування
8. Склад параметрів	Конструкційно-функціональний	Логіко-посадовий

 

 

Таблиця 2

Порівняльна характеристика структуротвірних елементів і їх параметрів організаційної і соціальної концепції (за М.М.Мартиненко)

 

 

№	Організаційна	Соціальна
1.	Посадові позиції залежать від цілей і тільки організаційнозабезпечують їхнє досягнення через визначені задачі.	Посада в структурі апарату управління є "місцем" сприйняття, усвідомлення і формування цілей; склад робіт, закріплених за посадою, спрямований на досягнення цілей (колективних, групових і особистих), змісту робіт.
2.	Посадові позиції визначаються набором (спеціалізацією) задач управління, вирішення яких спрямоване на досягнення чітко визначених цілей.	Людина, що обіймає посаду, обирається з погляду соціального стану і кваліфікації (знань і умінь).
3.	Відносини між посадовими позиціями визначаються відповідно до регламенту (технології) вирішення задач управління і процесу досягнення поставлених цілей.	Порядок підпорядкування посад є ієрархією, яка втілює принцип "начальник—підлеглий".
4.	Місце посадової позиції випливає зі складності (важливості) задач управління, має раціональну основу і є функціонально обмеженим.	Влада визначається суспільним статусом і може виходити за межі посадових обов'язків (регламентів).
5.	Відносини "посадова позиція вищого рівня — посадова позиція нижчого рівня" визначаються як зв'язки між задачами управління, припускаючи рівність цих позицій.	Стосунки "начальник-підлеглий" є особистісними, тобто припускають владу однієї людини над іншою.
6.	Підпорядкування визначається як прийняття формального (скалярного)(відповідно до розподілу задач управління) порядку в організації.	Підпорядкування визначається як норма поведінки індивідуумів.

 

1. Сутність понять «поведінка», «дисципліна», «дисципліна праці» та «дисциплінарні відносини»

Ключові слова: трудова діяльність, поведінка, дисципліна, дисципліна праці, дисциплінарні відносини

1.1. Трудова діяльність – одна із форм прояву суспільного життя людей.

1.2 Поведінка - система взаємозв'язаних дій, здійснюваних суб'єктом з метою реалізації певної функції, яка вимагає його взаємодії з середовищем.

1.3. Дисципліна -це рівень (високий, середній, недостатній) дотримання норм в організації, суспільстві.

1.4. Дисципліна праці – правова категорія, яка розглядається в 4 аспектах: як один з основних принципів трудового права; як елемент трудових правовідносин; як один з інститутів трудового права; як фактичну поведінку, тобто рівень дотримання всіма на виробництві дисципліни праці.

1.5. Дисциплінарні відносини – це обов'язкова частина правових відносин, яка є у трудовій угоді (контракті) механізмом взаємодії, кореспондуючи права та обов'язки між власником та працівником.

 

 

Сучасне суспільне життя багатоманітне і має різні форми прояву. Однією із цих форм є трудова діяльність його членів.

Трудова діяльність виступає засобом створення матеріальних і духовних потреб людини.

Задоволення моральних і духовних потреб забезпечується в процесі виробництва.

Будь - яке виробництво неможливе без застосування праці людей.

Процес виробництва - це результат взаємостосунків і взаємовідносин між людьми в процесі застосування праці.

Регулює ці взаємовідносини у процесі здатності людини до праці - право, як сукупність норм, які встановлюють загальнообов'язкові правила поведінки.

У широкому розумінні дисциплінарні відносини регулюються практично всіма сферами права: державним, фінансовим, адміністративним, трудовим і т.д.

Отже, важливою формою відносин є правовідносини. Ця форма виникає на основі норм права.

Стосовно відносин, які виникають у процесі праці, то таку функцію виконує трудове право.

Як стверджує ряд науковців, [с.62, Процевський] для виникнення трудових правовідносин необхідна норма права і людина, яка реалізує свою здатність до праці і правову норму.

Характер трудових правовідносин це:

• включення працівника до складу трудового колективу конкретного підприємства, де його діяльність пов'язана з виконанням певних трудових функцій;

• регламентування діяльності працівника вимогами внутрішнього трудового розпорядку, встановленому в організації.

В основі цих відносин лежить дисципліна як певний порядок поведінки людей в організації на основі норм права і моралі.

Поведінка - система взаємозв'язаних дій, здійснюваних суб'єктом з метою реалізації певної функції, яка вимагає його взаємодії з середовищем (педагогічна енциклопедія) vseslova.com.ua/.../Педагогічні_енциклопедії-.

У зв’язку із складною природою і структурою поведінка потребує регулювання (управління), і її необхідно зорієнтувати на досягнення певних спільних інтересів, тобто вона має виражати соціальний характер. Саме тому поведінка тісно пов’язана з дисципліною праці, яка є необхідною умовою будь-якої спільної роботи.

Перш ніж розглянемо поняття «дисципліна праці», з`ясуємо поняття «дисципліна».

Вітчизняні науковці визначають дисципліну як форму зв'язків між людьми, міру забезпечення організованості й порядку [ ]; співвідношення поведінки людини з нормою суспільного життя[ ];; порядок поведінки людей відповідно до соціальних норм права і моралі[ ].

Отже, дисципліна — це рівень (високий, середній, недостатній) дотримання норм в організації, суспільстві. Родовою ознакою дисципліни є порядок — сукупність правил поведінки, дотримання яких вимагається від людини.

У дисципліні виділяють дві сторони: об’єктивну – порядок, без якого не може існувати організація; суб’єктивну – виконання конкретних обов’язків працівником відповідно до укладеного трудового договору у локальних актах, дотримання прав. Саме об’єктивна дисципліна пов’язана з дисципліною праці.

Дисципліна праці є необхідністю будь-якої спільної діяльності.

Як правову категорію дисципліну праці необхідно розуміти та розглядати у чотирьох аспектах[ ].

По-перше, як один з основних принципів трудового права — забезпечення виконання трудових обов'язків сторін трудового договору. Забезпечувати дотримання дисципліни праці в організації зобов'язаний роботодавець, його адміністрація. Цей принцип конкретизується у трьох інших аспектах дисципліни праці.

По-друге, як елемент трудових правовідносин. Як зазначає О. Гуменюк, «правове регулювання дисципліни праці на підприємстві, в установі, організації необхідне для підтримання правопорядку у трудових відносинах, оскільки трудова дисципліна необхідна як роботодавцю, так і трудовому колективу, окремому працівнику для найбільш успішного досягнення виробничих цілей підприємства» [9, 23].

По-третє, як один з інститутів трудового права — система норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок організації, обов'язки робітника і роботодавця, що встановлює також заходи заохочення за відповідну доброякісну працю, успіхи у праці та дисциплінарну відповідальність за порушення дисципліни праці.

По-четверте, як фактичну поведінку, тобто рівень дотримання всіма на виробництві дисципліни праці. Цей рівень може бути: високим — якщо всі учасники трудового процесу дотримуються дисципліни праці; середнім — якщо у окремих з них є певні відхилення, порушення; низьким — якщо є приватні, масові порушення працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку.

Дисциплінарні відносини – це обов'язкова частина правових відносин, яка є у трудовій угоді (контракті) механізмом взаємодії, кореспондуючи права та обов'язки між власником та працівником.

Наприклад, право власника вимагати від працівника виконання обумовленої трудовим договором роботи кореспондує обов'язок працівника виконувати її особисто, якісно і в строк. У той же час для виконання свого обов'язку працівник має право вимагати від власника виконання його обов'язку щодо забезпечення належних умов праці, надання необхідних для цього засобів і предметів праці. Структуру дисциплінарних відносин становлять: права, реалізація прав і обов`язків, об`єкт – поведінка і розподіл відповідальності

За змістом дисциплінарні відносини поділяються на 4 види: охоронні, заохочувальні, виховні, організаційні. Змістом дисциплінарних відносин є права й обов'язки сторін та їх відповідальність. Вони відрізняються залежно від виду стосунків.

За наявністю одного з юридичних фактів: невиконання обов'язків (у тому числі й неякісне виконання обов'язків) і перевищення права, яке спричинило збитки іншим працівникам, виникають охоронні правовідношення. Одна із сторін цих відносин – адміністрація, громадські організації – наділена дисциплінарною владою.

Друга сторона – працівник.

Заохочувальні дисциплінарні відносини – це публічне визнання заслуг працівників та надання їм переваг у зв'язку із досягнутими успіхами в роботі.

Вагома роль у дисциплінарних відносинах належить виховним відносинам їх зміст включає право і обов'язок адміністрації виховувати працівника, використовуючи, в тому числі, й метод переконання, який є найпоширенішим в Україні.

Мета цих відносин у підвищенні рівня освіченості, формуванні особистості, удосконаленні фізичного розвитку людини і т.д. Організаційні відносини складаються із діяльності, спрямованої на створення, підтримку дисциплінарних відносин.

Зарубіжні фахівці в галузі дисципліни надають перевагу дисциплінарним бесідам, корпоративним правилам, іншим дисциплінарним діям і стверджують, що, по-перше, ніхто і ніколи не почуває себе добре отримуючи покарання; по-друге – людина, яку переконують в супереч її бажанню, не змінює своєї думки. Саме тому примусове нав`язування своїх правил, призводить лише до короткострокової згоди, а не до активного співробітництва, коли правила приймаються без тиску.

Корпоративні правила включають: визначення прав, обов'язків, відповідальності, розподіл їх серед працівників.

Дисциплінарні відносини поділяються на авторитарні і співпраці.