Організаційна структура управління, її сутність і елементи

Ключові слова: організаційна структура управління, задачі управління, рівні управління, статус рівня ОСУ, зумовленість обов`язків, відповідальності, прав, повноважень, підрозділи, департаменти.

1.1. Організаційна структура управління – це система задач управління, розподілених між взаємозалежними рівнями і підрозділами, вирішення яких забезпечує досягнення цілей організації.

1.2. Задачі управління визначаються чинністю закону розподілу праці в процесах управління і виробництваорганізацією, здійснюваних для досягнення цілей.

1.3. Рівні управління – групування задач управління за різними ознаками і їхнім вертикальним перерозподілом.

1.4. С татус рівня ОСУ визначається її ієрархічністю і характеризується ступенем централізації або децентралізації задач управління.

1.5. Зумовленість обов`язків, відповідальності, прав Необхідність вирішення задач зумовлює появу обов`язків, а одержання необхідних результатів при вирішенні задач спричиняє відповідальність. Можливості вирішення задач визначаються правами рівня управління.

1.6. Повноваження – це обов`язки, відповідальність і права конкретної посадової особи, що знаходиться на певному рівні управління.

1.7. Підрозділи – чіткий горизонтальний розподіл задач управління (праці) на основі об`єднання спеціалізованих задач управління, що стосуються конкретного керованого об`єкта, функціональної сфери діяльності або конкретної цілі.

1.8. Департаменти – в ідокремлені підрозділи в організаційній структурі управління.

Одним із загадкових елементів підприємства, з яким менеджерам постійно доводиться стикатися і без якого не може обійтися жодна організація, є організаційна структура управління.

Загадковість її полягає в тому, що коли на підприємстві виникають труднощі, багато хто з працівників закликає до зміни організаційної структури управління. При цьому геть усі працівники вважають себе великими фахівцями в галузі розробки ОСУ і пропонують керівництву свої послуги з її удосконалення. Багатьом здається, що цей процес простий і зрозумілий. Варто вдало намалювати схему ОСУ, і всі проблеми будуть розв`язані. Однак, як переконує досвід, справи на підприємстві не поліпшаться від одного тільки графічного зображення схеми ОСУ.

Чому?

По-перше, проблема розробки ОСУ набагато складніша, ніж здається на перший погляд. Досить зазначити, що в літературі на сьогодні є понад 30 різних визначень і підходів до проектування ОСУ. Тому менеджерам-практикам і керівникам буває складно визначитися з методами розробки ОСУ. Як правило, при необхідності проведення змін у чинній ОСУ вони використовують найпростіший метод – графічний.

По-друге, зміна ОСУ – це найризикованіше з того, що робить керівник на підприємстві. Цей процес торкається інтересів усіх працівників апарату управління і тому відбувається складно і болісно. Доволі часто спроби керівництва змінити наявну ОСУ не досягають належного результату і закінчуються лише косметичним вдосконаленням.

Перш ніж почати проектування ОСУ конкретного підприємства, треба знати, які складові частини має сучасна ефективна ОСУ і що необхідно для того, щоб її створити. Головне – слід мати сучасні знання про ОСУ.

Задачі управління. Процес управління – це процес розв`язання задач управління. Склад і зміст задач управління відображають цілі організації, її довколишнє середовище, ресурси і технологічні процеси, що відбуваються у ній. Склад задач управління існує об`єктивно, оскільки він визначається чинністю закону розподілу праці в процесах управління і виробництва організацією, здійснюваних для досягнення цілей.

Виділення задач дає змогу відповісти на питання і визначити:

1. ким варто управляти? – виділення об`єкта управління.

2. для чого треба управляти? – виділення цілі управління.

3. за яких умов здійснюється управління? – виділення множини допустимих управлінських дій.

4. яку одержуємо нагороду, або які втрати можуть бути в результаті управління? – виділення критерію ефективності управління.

Задачі управління зумовлюються керованими об`єктами і являють собою види діяльності працівників апарату управління.

Групування задач управління за різними ознаками і їхнім вертикальним перерозподілом утворюють рівні управління. Рівні в ОСУ визначають її ієрархічність і характеризуються ступенем централізації або децентралізації задач управління. Саме цей параметр вносить суб ` єктивізм у визначення кількості рівнів ОСУ.

Статус рівня в ОСУ визначається:

– підпорядкованістю нижчого рівня вищому рівневі;

– ступенем важливості задач управління.

Необхідність вирішення задач зумовлює появу обов`язків, а одержання необхідних результатів при вирішенні задач спричиняє відповідальність. Можливості вирішення задач визначаються правами рівня управління. Ці три поняття у структурі апарату управління являють собою повноваження конкретної посадової особи, що знаходиться на певному рівні управління. Тут простежується взаємозв`язок ОСУ і структури апарату управління.

Крім того, вони визначають третій елемент ОСУ – підрозділи.

Підрозділи. Складні організації здійснюють чіткий горизонтальний розподіл задач управління (праці) за рахунок утворення підрозділів, що вирішують конкретні специфічні задачі й конкретні досяжні цілі. Підрозділи формуються на основі об`єднання спеціалізованих задач управління, що стосуються конкретного керованого об`єкта, функціональної сфери діяльності або конкретної цілі. Відокремлені підрозділи в ОСУ називаються департаментами. Основні типи ОСУ будуються на базі принципу департаменталізації.

Принцип департаменталізації означає поділ, дроблення ОСУ на окремі департаменти. Підрозділи або департаменти, віднесені до певного рівня управління, мають свої назви.

Таким чином, ОСУ – це система задач управління, розподілених між взаємозалежними рівнями і підрозділами, вирішення яких забезпечує досягнення цілей організації.