Тема 2. Зміст, предмет, рівні й завдання еиономіко-географічного дослідження природно-ресурсного потенціалу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГЕографія природокористування і Природно-ресурсного потенціалу України

Навчальна програма

Тернопіль

УДК

ББК

О-75

Географія природокористування і природно-ресурсного потенціалу України // Навчальна програма. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2006. – 18 с.

Розробники: к.г.н.П.Л.Царик

Рецензенти:

Рекомендовано вченою радою Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Протокол № від 2006 р.

ISBN 966-7425-48-7

ББК 74.480.27

СТРУКТУРА ПРОГРАМИ навчального КУРСУ

“географія природокористування і природно-ресурсного потенціалу в Україні”

(за вимогами ECTS)

ОПИС ПРЕДМЕТА КУРСУ

Предмет: географія природокористування і природно-ресурсного потенціалу в Україні.

Курс: підвищення кваліфікації	Напрям, освітньо-кваліфікацій-ний рівень	Характеристика навчального курсу
Кількість кредитів ECTS: 2 Модулів: 1 + (ІНДЗ) Змістових модулів: 1 Загальна кількість годин:72 Тижневих годин:	географія магістр	Обов’язковий 9 семестр Лекції (теоретична підготовка): 10год. Практичні: 8 год. Самостійна робота: 27 год. Індивідуальна робота: проект (реферат) 27год. Вид контролю: залік

МЕТА: ознайомлення з економіко-географічними основами дослідження природокористування і природно-ресурсного потенціалу..

ПЕРЕДМОВА

Соціально-економічний розвиток України та її окремих регіонів, який характеризується зростанням антропогенних навантажень на природу, виснаженням багатьох видів природних ресурсів, збільшенням обсягів екологічно шкідливих викидів, зниженням якості середовища проживання людей, зумовлює необхідність створення науково обгрунтованої системи раціонального освоєння природно-ресурсного потенціалу (ПРП) території (акваторії). Як показник, що відображає всю сукупність природних ресурсів, ПРП є передумовою і чинником розвитку та функціонування суспільно-територіальних комплексів, фундаментом раціональної територіальної організації природокористування, продуктивних сил у цілому.

Виходячи зі сказаного вище, розробка теоретико-методологіч-них і методичних основ географії ПРП як складової економічної та соціальної географії та їх практична реалізація в умовах великого регіону є актуальним напрямком наукових досліджень, який потребує першочергового вирішення.

Головна мета предмету — теоретичне обґрунтування суті й розробка методологічних і методичних основ економіко-географіч-пого дослідження природно-ресурсного потенціалу регіону, вивчення можливостей його реалізації в практиці раціоналізації природокористування України..

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні і прикладні проблеми економіко-географічного дослідження природно-ресурсного потенціалу регіону, які розкриваються на конкретному об'єкті — ПРП України.

Обрання території України об'єктом дослідження дає змогу, з одного боку, охопити аналізом локальний, регіональний та суб-регіональний рівні ПРП, а з іншого, — довести результати виконаних робіт до відповідних міністерств і відомств та їхніх представників на місцях.

ЗМІСТОВИЙ Модуль I

Природні ресурси України та їх використання; Природоресурсний потенціал України

ТЕМА 1. Природні ресурси України, їх класифікація. Природно-ресурсний потенціал території.

Коротка історія вивчення природних ресурсів України. Класифікація природних ресурсів. Визначення природних ресурсів, головні види природних ресурсів. Природокористування та раціональне природокористування. Природо-ресурсний потенціал території (акваторії) та його оцінка. Поняття продуктивних сил, споживчої вартості. Характеристика природо-ресурсного потенціалу та його окремих складових.

Тема 2. ЗМІСТ, ПРЕДМЕТ, РІВНІ Й ЗАВДАННЯ ЕИОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Розкриття змісту, предмету, рівнів і завдань економіко-географічного дослідження ПРП базується на розробленій цілісній, єдиній системі методологічних принципів діалектики, прийомів формальної логіки, філософських та економіко-географічних понять і категорій.

Найважливішим принципом наукового пізнання, який випливає з усього досвіду розвитку теоретичної думки, є, як відомо, тотожність логіки, діалектики і теорії пізнання. Логічні закономірності наукового мислення знаходять своє відображення у сходженні від абстрактного до конкретного, що є власне методом у вузькому розумінні цього слова. Виникнення, становлення і розвиток реального об'єкту як діалектичний процес розкривається онтологічними закономірностями. Нарешті, співвідношення мислення і буття, дослідження сутності як специфічного предмету науки (теорія пізнання) характеризуються гносеологічними закономірностями. У взаємозв'язку між ними – логікою, діалектикою і теорією пізнання навколишньої дійсності – проявляється надзвичайно тісна, гармонійна єдність усіх складових діалектичного шляху пізнання істини, розчленування яких позбавило б, з одного боку, властивих їм гносеологічної, світоглядної функції, а з іншого, – практичної значущості (рис. 1). Системне, цілісне бачення соціально-економічних явищ і процесів, єдність методу і його різноманітність випливають із закономірного взаємозв'язку між об'єктивною реальністю (загальним об'єктом дослідження) і формою її наукового пізнання (предметом вивчення).