Розвиток здібностей обдарованих учнів

Завдяки особливостям поведінки, умінню абстрагувати, ставити цікаві запитання, робити висновки, обдаровані учні привертають до себе увагу.

Науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей:

– мають добру пам’ять, добре розвинуте абстрактне мислення;

– як правило, дуже активні й завжди чимось зайняті;

– ставлять високі вимоги до себе, боляче сприймають суспільну несправедливість, у них гостро розвинуте почуття справедливості;

– наполегливі в досягненні результату в галузі, яка їх цікавить; для них характерний творчий пошук;

– хочуть навчатися і досягають у навчанні успіхів, що дає їм задоволення;

– завдяки численним умінням здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю;

– уміють фантазувати, критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть зрозуміти суть речей і явищ;

– ставлять багато запитань і зацікавленні в позитивних відповідях на них;

– урок для них дуже цікавий тоді, коли використовують дослідницький метод;

– виявляють інтерес до читання, мають великий словниковий запас;

– із задоволенням виконують складні й довготривалі завдання;

– завдяки частому звертанню до засобів масової інформації, уміють швидко виділяти най значущі відомості, самостійно знайти важливі джерела інформації;

– ставлять перед собою завдання, виконання яких потребує багато часу;

– їм притаманне почуття гумору, вони життєрадісні;

– у них перебільшене почуття страху, емоційна залежність.

Виділяють три категорії обдарованих дітей:

1. Учні з ранньою розумовою реалізацією.

2. Учні з прискореним розумовим розвитком.

3. Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей.

Учні з ранньою розумовою реалізацією – це учні, у яких за звичайного рівня інтелекту спостерігається особливий інтерес до якогось окремого навчального предмета. Такий учень захоплюється математикою, фізикою, біологією чи мовою, літературою, історією, значно випереджаючи ровесників легкістю засвоєння специфіки матеріалу. Уроки з інших предметів можуть його обтяжувати.

Учні з прискореним розумовим розвитком – це учні, які за однакових умов різко виділяються високим рівнем інтелекту, особливо вони бувають помітні в молодших класах. Прискорений розвиток інтелекту завжди пов’язаний з великою розумовою активністю та пізнавальною потребою.

Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей не виділяються розумовими особливостями, не випереджають ровесників у загальному розвитку інтелекту та не виявляють яскравих успіхів з того чи іншого навчального предмета, але вирізняються особливими якостями окремих психологічних процесів (надзвичайна пам’ять на які-небудь об’єкти, багатство уяви або здатність до спостереження).

Серед таких школярів зустрічаються учні з нелегким характером: незалежні, вперті, недостатньо контактні. На допомогу педагогам є рекомендації в роботі з обдарованими дітьми (див. дод. 1).

Методи навчання обдарованих дітей мають відповідати:

– своїм основним завданням – наданню допомоги обдарованим учням в отриманні знань;

– рівню інтелектуального та соціального розвитку дитини, різним вимогам і можливостям, аби виявляти здібності дитини.

Удосконалення навчально-виховного процесу з обдарованими дітьми вимагає ґрунтовних, міцних знань. Озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагає періодичність проведення олімпіад з основ наук, конкурсів, КВК, турнірів, вікторин, змагань, ігор, семінарів.

У роботі з обдарованими дітьми можуть бути використані такі форми навчання: індивідуальні, фронтальні, групові.

Фронтальні заняття – дискусії, семінари, дебати, організаційно-діяльнісні, рольові ігри.

Групові заняття – парні, постійні групи зі зміною функцій їх учасників, поділ класу на групи з однаковим завданням, з різним завданням. Форми можуть бути різними: “мозкова атака”, вільний час для самокорекції, засвоєння, залік.

Для обдарованих дітей з успіхом можна використати нові організаційні форми: “Поле чудес”, заняття клубу “Що? Де? Коли?”, індивідуалізовані програми навчання, або дискусійні форми – симпозіуми, дебати, “круглі столи”, ділові бесіди, шкільні лекції, семінарські заняття.

Серед засобів навчання важливе місце посідає дидактичний матеріал, який учитель використовує для залучення учнів до роботи з книжкою, іншими джерелами знань, для організації самостійних робіт на уроці та вдома, а також для оперативного контролю за засвоєнням знань.

Здібності дитини формується під час оволодіння тим змістом матеріальної і духовної культури, техніки, науки, мистецтва, які засвоює молода людина у процесі навчання.

Передумовою для розвитку здібностей є вроджені задатки. Водночас біологічно успадковані властивості людини не визначають її здібностей. У мозку наявні не ті чи інші специфічні людські здібності, а лише можливості до формування цих здібностей.

Рівень розвитку здібностей залежить від:

1) якості наявних знань та вмінь, ступеня їх об’єднання в єдине ціле;

2) природних задатків людини, якості вроджених нервових механізмів елементарної психічної діяльності;

3) більшої або меншої “тренованості” мозкових структур.

Потенційні здібності – це можливості розвитку індивіда, які виявляються тоді, коли перед ним виникають нові завдання для вирішення.

Об’єктивні умови життєдіяльності індивіда іноді бувають несприятливими, отож не кожен індивід може реалізувати свої потенційні здібності відповідно до своєї психологічної природи. Тому актуальні здібності охоплюють лише частину потенційних.

Може відбутись деяке переважання або загальних, або спеціальних здібностей.

У процесі дорослішання розвиток загальних здібностей дитини не припиняється і все ширше виявляються інтереси для занять певними видами діяльності.

Труднощі багатьох учнів із низьким рівнем навчальних досягнень не є наслідком їхньої розумової або фізичної неповноцінності, а є результатом уявлення про себе як про нездар. Успіхи в школі, на роботі та в житті залежать від уявлення людини про свої можливості, ніж від самих цих здібностей.

Ніщо так не сприяє успіхові, як упевненість у ньому.

Навченість є сукупністю інтелектуальних властивостей людини, від яких залежить продуктивність навчальної діяльності.

Навченість – це здібності до засвоєння знань і засобів навчальної діяльності.

Завдання вчителя – творити таке поле добра і любові, щоб кожна дитина довірливо ставилася до педагога, любила його. Лише за таких умов приходить справжня зацікавленість навчанням, ося­гається "щастя шкільного життя", відбувається реалізація природних нахилів і здібностей учнів. Дар відкрити чарівну квітку обдарованості школяра дається не кожному, а лише тому, хто насправді любить дітей і вміє прокласти стежки до їхнього розуму і серця.

Розвинути обдарованість можна лише тоді, коли дитина працює під умілим керівництвом вчителя, психолога, батьків, переходячи з 1-го до кожного з наступних класів. Адже хоч би якими були від природи задатки, ніякого таланту не буде, якщо їх не розвивати.

Проблема навчання обдарованих не є простою, а процес дотримання наступності в розвитку таких дітей надзвичайно складний і довгий. Сучасна система освіти повинна не тільки давати необхідні знання, а й всебічно розвивати дитину, виявляти й удосконалювати її здібності й інтереси, формувати життєві цінності.

У центрі уваги педагогічного колективу школи – творча обдарованість як здатність особистості йти нестандартними шляхами вирішення різноманітних проблем. Щоб зробити навчальний процес привабливим, необхідно його наповнити дитячою творчістю.

Дійшли висновку, що необхідно розширювати сферу діяльності з обдарованою дитиною, запро­ваджувати нестандартні форми роботи. З цією метою у 2003 році започаткували проведення на базі СЗШ №85 районного конкурсу обдарованих дітей "Крок до зірок" в шести номінаціях.

• "Перша проба пера" – підготовка учнів почат­кових класів до участі в районному конкурсі "Струни серця" та міському "Лінгва".

• "Юні Піфагори" – підготовка до участі в ра­йонних конкурсах юних математиків "Математичні розумники" та "Юні Архімеди", а також міському турнірі "Фізиків-винахідників".

• "Чарівний олівець" – підготовка до влашту­вання особистих виставок "Вернісаж власних робіт" з наступним їх захистом.

• "У здоровому тілі – здоровий дух" - участь у спортивних змаганнях на різних рівнях.

• "Веселі нотки" – демонстрація власних му­зичних творів (перевірка знання нотної грамоти).

• "Майстер і майстриня" – демонстрація виробів з будь-якого виду мистецтва.

Після підбиття підсумків та визначення призерів проводимо святкове нагородження учнів – переможців та вчителів, які їх виховують.

Головне – щоб навчання для дітей було не тягарем, а радісним процесом розвитку своїх здібностей, умінь і навичок.

Таким чином виявляються обдаровані діти, а вони потребують особливої уваги. У них наша надія на краще майбутнє.

Висновок

Нині, у зв’язку із зростанням інтересу до навчання і виховання обдарованих дітей, проблема гармонійного розвитку набуває особливої актуальності. Гадаємо, що, розв’язуючи її, ми повинні виходити з палко відстоюваної П. Ф. Каптерєвим, О. М. Острогорським, Ф. С. Матвєєвим, Н. Булигіним та іншими прогресивними педагогами Росії ідеї про недопустимість «вирівнювання» здіб­ностей (тим більше «пригальмовування» видатних якостей) та про необхідність враховувати вже сформовані нахили обдарованої дитини, пристосовуючи до них тип навчання. У першу чергу це має досягатися за допомогою диференційованих, а в деяких ви­падках індивідуальних навчальних планів. Такий підхід не виключає й того, що з окремих навчальних предметів обдарованому учневі буде дозволено не тільки вивчати програму в меншому обсязі (що вже практикується в старших класах деяких наших шкіл), але навіть і з меншою результативністю. (Сьогодні вже очевидно, що в багатьох обдарованих дітей структура розумової сфери, її природні основи відзначаються певною дисгармонійністю, яка погано узгоджується із стандартним навчальним планом.) І, нарешті, таким учням треба залишати більше вільного часу, яким вони могли б розпорядитися на свій розсуд для самостійних занять відповідно до їхніх нахилів.

Менш за все нам хотілося б, щоб викладені тут міркування були сприйняті як цілком сформована позиція. Скоріше їх треба розглядати як роздуми над спостережуваними в психолого-педагогічній практиці фактами, підкріплені екскурсом до глибинних джерел досліджуваної проблеми у вітчизняній педагогіці.