Основи виробничої санітарії та гігієни праці

Подовження провітрювання шкільних приміщень.

У виробничих умовах швидкості руху повітряних мас вимірюють анемометрами (від грецького “анемон” – вітер) різних конструкцій, швидкість вітру. Горизонтальна хрестовина з чотирма полими півкулями (чашками), які розташовані випуклостями в один бік, обертається під дією вітру, оскільки тиск на ввігнутій поверхні більше, ніж на випуклій. Ці повороти відображаються стрілками лічильника поворотів. Кількість поворотів за даний відрізок часу і є середня швидкість руху повітря. При невеликих потоках повітря середня швидкість вітру за 100 сек. визначаться з погрішністю до 0.1 м/с.

Застосовуються також крильчасті анемометри з лопатною вертушкою.

3. Методика визщначення вологості повітря.

Вологість повітря вимірюється психрометрами і гігрометрами різних конструкцій. Розглянемо деякі з них.

Гігрометр волосяний. Дія цього психометра заснована на властивості знежиреного волосся змінювати свою довжину залежно від вологості повітря, в якому воно знаходиться. Ця зміна довжини передається стрілкою на градуйовану шкалу, по якій проводиться розрахунок.

Волосяний гігрометр дозволяє вимірювати вологість повітря не тільки при плюсовій, а й при мінусовій температурі повітря. Психрометри від грецького „психрос” – холодний. Вони бувають різноманітні. Вони складаються з двох розташованих рядом термометрів сухого та вологого (змоченого). Резервуар вологого термометра закритий тонкою тканиною, яка змочена дистильованою водою. Показник вологого термометра завжди менший за показник сухого, оскільки на випаровування вологи з поверхні резервуару термометра витрачається якась кількість теплоти. Швидкість випаровування і показник вологого термометра залежать від вологості, температури та руху повітря.

Вологість повітря вимірюється універсальним побутовим психрометром, який складається з пластини, зі шкалою температур, – основа приладу, живильник (пітатель) з рідиною, – тканина (фітвль),- пластина з психрометричною таблицею.

З різниці показників сухого і вологого термометрів вираховується абсолютна вологість (в мм рт. ст.) повітря по психрометричній формулі:

Rмм рт.ст. = Рвол.-α (tсух.- t вол.) · В

Де Р вол. – максимальна вологість при температурі вологого термометру (мм рт.ст.), а В – барометричний тиск (мм рт. ст.); α – психрометричний коефіцієнт, величина котрого залежить від швидкості руху повітря, вираховується з таблиці № 4.

Знаючи абсолютну вологість, вираховують відносну вологість по формулі:

Де Р сух. - максимальна вологість при температурі сухого і вологого термометрів можуть бути знайдені з психрометричних таблиць, які додаються до психрометрів.

Психрометр дозволяє на практицівиключити вплив руху повітря і теплову дію прямих сонячних промінів на результати вимірювання. В цьому приладі два термометри розташовані в спеціальній оправі і обдуваються за допомогою аспіратора (вентилятора), який вмонтовано в корпус приладу. Вентилятор має заводний механізм, який дозволяє нагнітати досліджуване повітря з постійною температурою (близько 2 м/с). При плюсовій температурі повітря вентиляторний психрометр є найбільш надійним приладом для вимірювання повітря.

Випускаються також побутові прилади, які дозволяють приблизно визначити відносну вологість навколишнього повітря та інші параметри мікроклімату безпосередньо на шкалі вимірювання самого прикладу.

4.Методика визначення температоури і барометричного тиску. Для вимірювання температури повітря вище 0ºС слід використовувати ртутні термометри, а для мінусових – спиртові.

Для реєстрації температур на протязі довгого часу застосовують термографи (М-16 С – 26 год.; М -16 Н – 176 год.).

Для визначення справжньої температури повітря в умовах теплового випромінювання використовують парний термометр, який складається з двох ртутних термометрів. Поверхня резервуару одного з термометрів затемнена, а інша – вкрита шаром срібла. Затемнений термометр поглинає падаючі на нього теплові промені, а посріблений відбиває їх.Справжнє значення температури повітря Т обчислюється по формулі:

Т = Тс – К · (Тт. – Тс),

Де Тт, Тс – показники „темного” та „світлого” термометрів. К – постійна подвійного термометра, яка залежить від типу його конструкції (береться з паспорту приладу).

Для вимірювання атмосферного тиску використовуються барометри. Найбільш точними є ртутні барометри, але вони чутливі до теплового випромінювання. В практиці метеорологічних вимірювань знайшли широке застосування барометри-анероїди різних моделей. В барометр-анероїд БАММ в циферблат вмонтовано дугоподібний ртутний термометр. Для виробничих вимірювань використовують барографи М-22 – Т (тижневий) та М-22, Д –(добовий).

Порядок виконання лабораторної роботи і складання протоколу

1.Перед виконанням лабораторної роботи слід уважно ознайомитись з інструкцією виконання лабораторних робіт.

2.Пройти інструктаж з техніки безпеки і розписатися в журналі ведення інструктажів.

3. Ознайомитись з інструкцією до даної роботи, записати короткий конспект теоретичної частини роботи.

4. Вивчити рекомендовану літературу і відповісти на запитання для самоконтролю.

5. В присутності викладача чи лаборанта ознайомитись із влаштування, принципом роботи приладів необхідних для виконання даної роботи.

6. Підготувати робоче місце, всі необхідні для виконання роботи прилади.

7. Визначити за допомогою анемометра швидкість руху повітря в приміщенні.

8. Визначити температуру повітря в приміщенні ртутним термометром.

9. Визначити відносну вологість повітря в приміщенні:

а)з використанням психрометра і психрометричної формули;

б)з використанням психрометра і психометричних таблиць.

10.Отримані результати оформити у вигляді протоколу і зробити висновок про відповідність параметрів мікроклімату до санітарних норм СН-245-71.

Запитання для самоконтролю

1. Перелічити основні параметри мікроклімату виробничих приміщень.

2. Який вплив мають основні параметри мікроклімату на організм людини?

3. Яка методика визначення швидкості руху повітря?

4. Назвіть основні вимірювальні прилади для визначення вологості повітря. Який принцип їх роботи?

5. Що таке абсолютна вологість повітря?

6. Запишіть „психрометричну формулу”. Де вона використовується?

7. Назвіть міри захисту від ненормальних метеорологічних умов.

ТАБЛИЦЯ № 3

Максимальна вологість повітря залежно від температури.

ТАБЛИЦЯ №5

Значення психрометричного коефіцієнта залежно від швидкості руху повітря.

Виробничі травми по характеру ушкоджень класифікують так:

- механічні – порізи, переломи;

- термічні – теплові удари, обмороження, опіки;

- хімічні – опіки, гострі отруєння;

- електричні – опіки, розрив тканин;

- променеві – пошкодження тканин, порушення діяльності кровотворної системи;

- комбіновані – одночасний вплив декількох причин.

Наслідком цих травм може бути тимчасова або повна втрата працездатності, смерть.

Підрозділяють небезпечні і шкідливі фактори:

1. Фізичні – незахищені рухомі частини машини, підвищена запиленість і загазованість повітря, підвищений рівень шуму, вібрації, ультразвуку.

2. Хімічні:

- по характеру впливу на організм: загальнотоксичні, подразнювальні, ті, що впливають на репродуктивну функцію;

- по шляху проникнення в організм: через дихальні шляхи, травневу систему, шкіру.

3. Біологічні – бактерії, віруси, рослини, тварини.

4. Психофізіологічні – фізичні і нервово-психічні (розумове перенапруження, монотонність праці) перевантаження.

Причини:

1. Технічні – не залежать від рівня організації роботи на підприємстві, а саме:

- конструктивні нестачі оснащення;

- несправність електропроводки;

- відсутність заземлення.

2. Організаційні – залежать від рівня організації роботи на підприємстві. Наприклад:

- порушення правил експлуатації оснащення, інструмента;

- недостатнє навчан6ня робітників безпечним методам роботи;

- використання механізмів не по призначенню;

- відсутність чи невикористання засобів індивідуального захисту.

3. Санітарно-гігієнічні – підвищений рівень вмісту в повітрі робочих зон шкідливих речовин, нераціонального освітлення, вентиляція, порушення особистої гігієни.

4. Психофізіологічні – фізичні і нервово-психічні перевантаження робітника (послаблення уваги, пам’яті, розвивається втома).

Загальні заходи по попередженню травматизму:

1. Організаційно-технічні:

а) по попередженню нещасних випадків в вузах, школах:

- постійний адміністративний контроль за технікою безпеки;

- ведення журналів інструктажів;

- перевірка і випробування приладів;

- наявність застережних і захисних засобів;

- механізація прибирання приміщень, протирка вікон, світильників.

б) по попередженню захворювань;

- проведення періодичних переглядів;

- утримання приміщень в належному санітарному стані;

- застосування засобів для зниження шуму, вібрації.

в) по загальному покращенню умов праці:

- введення автоматизації;

- покращення штучного освітлення (додаткові ліхтарі);

- утеплення підлоги.

1) Загальносанітарні:

- встановлення раціонального режиму праці і відпочинку;

- медобслуговування викладачів, студентів, школярів, санітарно-курортне лікування;

- прилади санітарно-побутових приміщень, забезпечення милом …

2) Індивідуально-захисні:

- забезпечення спецодягом, взуттям та ін. засобами індивідуального захисту;

- проведення навчань робітників з видачею посвідчень;

- постачання на робочі місця плакатів по безпеці праці.

ІІ. Психофізіологічні аспекти безпеки життєдіяльності.

Ручна, механізована та автоматизована праця відрізняються величиною фізичного навантаження та нервово-емоційного напруження, які впливають на фізичні та психічні можливості людини.

Важливе значення з точки зору фізіології праці має вивчення протікання психічних та фізіологічних процесів під час трудової діяльності людини, яку можна умовно поділити на:

- фізична діяльність визначається в основному роботою м’язів, до яких в процесі роботи посилено припливає кров, забезпечуючи надходження кисню та вилучення продуктів окислення. Цьому сприяє активна робота серця та органів дихання. При цьому відбувається втрата енергії. За величиною енерговитрат роботи поділяються на три категорії – легкі, середньої важкості та важкі;

- розумова діяльність людини визначається в основному участю в трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття. При розумовій роботі уповільнюється частота серцевих скорочень, підвищується кров’яний тиск, зменшується кровопостачання кінцівок, водночас збільшується кровопостачання мозку. Порівняно з фізичною діяльністю напруженість органів чуття (зір і слух) зростає в 5-10 разів, тому потрібні більш жорсткі вимоги щодо рівнів шуму, вібрації, освітленості.

При інтенсивній роботі може настати втома, для якої характерним є зниження працездатності. Під втомою розуміють сукупність тимчасових змін у фізіологічному та психологічному стані людини, які з’являються внаслідок напруженої та тривалої діяльності і призводять до погіршення її якісних показників. Після відпочинку втома зникає, а працездатність поновлюється. Важливо, щоб втома не перейшла в перевтому, при якій можливі захворювання центральної нервової системи.

ІІІ. Ергономічні вимоги до умов праці. Технічна естетика. Режим праці та відпочинку.

Ергономіка – досліджує, розробляє та дає рекомендації щодо конструювання, виготовлення та експлуатації технічних засобів, які забезпечують людині в процесі праці необхідні зручності, зберігають її сили, працездатність та здоров’я.

В ДЕСТ ССБТ викладені ергономічні вимоги до: робочого місця при здійсненні робіт сидячи, робочого місця при виконанні робіт стоячи, виробничого обладнання.

Технічна естетика – встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робочих місць, санітарно-побутових та інших допоміжних приміщень – всього, що оточує людину на виробництві.

Режим праці та відпочинку – це вміння встановити оптимальні норми навантаження робітників в залежності від виду діяльності (фізична, розумова), віку, статі та інших особливостей умов праці.

IV. Вплив мікроклімату виробничих приміщень на стан здоров’я людини.

Великий вплив на самопочуття і працездатність людини здійснює мікроклімат виробничих приміщень, який визначається:

¾ температурою повітря – при підвищенні температури вище 25° людина швидко втомлюється, знижується її працездатність, посилюється потовиділення, а при пониженні температури відчувається холод, збліднення шкіри, підвищується тиск. Норми допустимої температури: 13°С – на виробництві, 16-20°С – в класах, 14-16°С – в спортзалах, коридорах;

¾ склад повітря – азот (78%), вуглекислий газ, аргон та ін., при невеликих відхиленнях знижується працездатність;

¾ швидкість руху повітря – 0,2-0,5 м/с в холодний час року і 0,5-1,5 м/с в теплий час року;

¾ відносна вологість – це ступінь насичення повітря парами води, при надто великій вологості підвищується тиск, а при надто малій – починаються спазми дихальної системи. Санітарні норми допустимої вологості – 60%, а в теплий час року – до 75;

¾ тиск.

При сприятливому поєднанні параметрів мікроклімату, людина відчуває комфорт, що являється важливою умовою високої продуктивності праці і попередженням захворювань.

Значна відмінність мікроклімату робочої зони від оптимальної може бути причиною ряду фізіологічних порушень в організмі людини, може привести до різкого зниження працездатності і навіть до професіональних захворювань.

V. Температура і рух повітря, їх вплив на організм людини.

Самопочуття робітника значною мірою залежить від температури режиму.

При підвищенні температури повітря вище 30°С виникає теплове випромінювання від нагрітих поверхонь і наступає порушення терморегуляції організму, особливо якщо втрата поту в зміну наближається до 5 літрів => потовиділення, слабкість, головний біль, шум в вухах, викривлення кольорів, нудота, підвищується температура тіла, артеріальний тиск спочатку підвищується, а потім падає.

В важких умовах наступає тепловий удар, а при роботі на відкритій місцевості – сонячний. Можливий біль як при судомі. Перегрівання організму відзначається на стані нервової системи і працездатності.

При пониженні температури наступає охолодження організму, понижується частота серцевих скорочень, гальмування в корі головного мозку, що веде до пониження працездатності.

Санітарні норми допустимої температури: 13 °С – на виробництві, 16-20°С – в класах, кабінетах і 14-16°С – в спортзалах, коридорах.

Рухомість повітря людина починає відчувати при руху 0,8м/с. Велика швидкість руху повітря, особливо при низьких температурах веде до сильного переохолодження організму => пониження частоти і ритмічності дихання, поява судоми.

Санітарні норми допустимої рухомості повітря: 0,2-0,5 м/с в холодну пору року, 0,5-1,5 м/с в теплу пору року.

VI. Абсолютна і відносна вологість повітря. Вимірювання і нормування вологості повітря.

Вологість повітря – це степінь насичення повітря парами води. При надто великій вологості підвищується тиск, а при надто малій – починаються судоми дихальної системи.

Розрізняють абсолютну, максимальну і відносну вологість повітря:

Абсолютна вологість (А) – маса водяних парів в даний момент в певному об’ємі.

Максимальна вологість (М) – максимальний вміст водяних парів в повітрі при даній температурі.

Відносна вологість (В) – визначається відношенням А і М. Виражається у відсотках: .

Прилад для вимірювання вологості називається психрометром, він складається з двох однакових термометрів, один з яких зволожується (ганчіркою). Внаслідок випаровування вологи, зволожений термометр покаже більш низьке значення температури, ніж сухий. Різниця показань термометрів залежить, частково, від вологості оточуючого середовища. По різниці показань і визначається відносна вологість повітря з трьох способів: по спеціальній формулі, по психометричним таблицям, по психометричному графіку.

Оптимальною являється відносна вологість повітря в межах 40-60%.

Підвищена вологість повітря (більше 75%) разом із низькою температурою здійснює охолоджуючу дію, а разом з високою температурою – перегрівання організму.

Відносна вологість менше 25% також несприятлива для людини, так як призводить до висихання слизових оболонок.

VII. Забруднення повітряного простору. Поняття ГДК. Вентиляція – основний метод боротьби з шкідливими домішками.

Атмосферне повітря, що знаходиться в учбових закладах, кабінетах постійно забруднюється:

а) оксид вуглеводу (СО₂) – утворюється при неповному згоранні палива – слабкі ознаки отруєння вже після перебування декількох годин в атмосфері, що містить 0,016% (0,4% - смерть);

б) сірководень (H2S) – порушення дихання. При вдиханні повітря із вмістом більше 0,07% набухають легені, більше 0,08% – втрачає свідомість і може настати смерть від паралічу дихання;

в) аміак – подразнення слизистих оболонок;

г) вихлопні гази (СО₂ + ін. отрути);

д) пил (отрутний – свинцева, ртутна, миш’якова – осідаючи на шкірі викликає гостре отруєння, розчиняючись в слині перетворюється в рідку отруту; неотрутний – древесний, вапняний, вугільний–пневмоконіоз (вдихання пилу), силікоз (від кремнієвого).

Хімічні речовини по характеру впливу на організм людини діляться на:

- загальнотоксичні, які викликають отруєння усього організму;

- подразнювальні, які викликають подразнення дихальних шляхів і слизових оболонок;

- сенсибілізуючі, які діють як алергени;

- канцерогенні, які викликають ракові захворювання;

- ті, що впливають на репродуктивну функцію.

ГДК – гранично допустима концентрація шкідливої речовини, яка при щоденній взаємодії не викликає в організмі якихось відхилень. Вимірюється в мг/м³ (ДЕСТ).

Вентиляцією називається організація і регуляція обміну повітря, що забезпечує підтримку необхідної чистоти повітря і завдань метеорологічних умов в виробничому приміщенні.

Вентиляція класифікується по наступним ознакам:

-по способу переміщення повітря – природна, штучна (механічна) – додаткові можливості фільтрації і управління повітряним потоком і сумісна (природна і штучна одночасно);

-по напрямленню потоку повітря – приточна, витяжна, приточно-витяжна;

-по місцю дії – загальнообмінна, місцева, комбінована.

Штучна вентиляція – забезпечується вентиляторами, що забирають повітря з місць, де воно чисте, і направляють його до будь-якого робочого місця, а також видаляють його з будь-яких місць.

Приточна вентиляція забезпечує тільки подачу чистого повітря.

Витяжна вентиляція необхідна для видалення повітря з приміщення.

Загальнообмінна вентиляція – розчинення чистим повітрям, яке подається до ГДК шкідливих речовин, що виділяються. Застосовується до всього приміщення.

Місцева вентиляція – уловлювання шкідливих речовин виробництва за допомогою місцевих відсосів (витяжні зонти). Застосовується на обмеженому просторі.

VIII. Освітлення. Вплив освітлення на умови праці. Види, джерела, норми освітлення в шкільних приміщеннях.

Добре освітлення робочих місць – одне з найважливіших вимог техніки безпеки. При недостатньому освітленні зорове сприйняття знижується, розвивається короткозорість, з’являються хвороби очей і збільшується небезпека нещасного випадку. При підвищеній освітленості відбувається осліплення з характерною сльозливістю, запаленням слизової оболонки очей.

Основні показники освітленості:

-світовий потік – потужність променевої енергії оцінюється на око по світовідчуттю;

-сила світла;

-яскравість;

-освітленість.

Види освітлення:

Природне освітлення – створюється природними джерелами світла – сонячне світло має сприятливу біологічну дію на організм людини. Оскільки природне освітлення непостійне протягом дня, то воно характеризується – коефіцієнтом природного освітлення: .

бокове – через вікна в зовнішніх стінах 0,5-3,5%;

верхнє – через світові ліхтарі в перекриттях;

комбіноване – через вікна і світові ліхтарі від 2-10%.

Штучне освітлення – здійснюється через лампи накалювання і газорозрядні лампи:

- робоче – ділиться на загальне (для забезпечення освітленості всього приміщення, переміщення людей, руху транспорту …) і місцеве (у випадку недостатнього загального освітлення робочих місць, станків, в читальнях);

- охоронне – для обмеження небезпечних ділянок на рівні землі (трубопроводів, котлованів, траншей);

- аварійне – для закінчення роботи, на випадок раптового відключення робочого освітлення, щоб не трапився вибух, пожежа;

- евакуаційне – для забезпечення евакуації людей при аварійному відключенні робочого світла;

- чергове – для освітлення в неробочий час.

Комбіноване освітлення – це поєднання загального і місцевого освітлення (в майстернях, цехах).

Норми освітлення в школі:

1) Світло повинно падати зліва (при глибині класу більше 6м – правостороннє освітлення);

2) Стіни, столи, стеля – в світлих кольорах;

3) В учбових приміщеннях застосовуються люмінесцентні світильники і світильники з лампами накалювання, висота їх підвіски повинна бути менше 2,5м. Світильники утримувати в чистоті;

4) Необхідно чистити вікна не рідше 4 разів в рік і 1-2 рази ззовні.

Найкращий вид освітлення – бокове, лівостороннє, із застосуванням сонцезахисних засобів.

IX. Рівень шумів. Одиниці вимірювання і нормування. Захист від шкідливої дії шумів.

Шум – хаотичне поєднання різних по силі і частоті звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів.

Шум поділяється на:

- заважаючий (заважає розмові);

- дратівливий (викликає нервове напруження);

- шкідливий (порушує фізіологічні функції пов’язані з погіршенням слуху);

- травмуючий (різке порушення фізіологічних функцій (глухота)).

Під впливом шуму у людини частішає пульс і дихання, підвищуються затрати енергії, давить на центральну нервову систему – перевтома, послаблюється уява, швидкість мислення, знижується працездатність, може розвиватися туговухість і глухота.

Рівнем інтенсивності шуму зазвичай оперують при виконанні акустичних розрахунків; рівень звукового тиску – це сума тиску і оцінка його впливу на людину.

Рівень шуму вимірюють шумометрами, осцилографами з спеціальними датчиками в децибелах (дБ). Шум на робочих місцях необхідно вимірювати 1 раз в 6 місяців і заносити в спец. протокол.

По частоті звукові коливання підрозділяються на три діапазони:

- інфразвукові (менше 20Гц);

- звукові (від 20 до 20000Гц);

- ультразвукові (> 20000Гц).

Вухо людини сприймає звукові коливання від 20-20000Гц і відчуває зміну гучності в 1Дб.

Нормуючі параметри шуму визначаються ДЕСТ. Він встановлює граничні значення параметрів шуму в різних приміщеннях в залежності від характеру праці в них. Відповідно до цих значень: вухо людини сприймає шум до 130Дб, при 150Дб шум людина не переносить, вище 85Дб – небезпечне, вище 135Дб – заборонено навіть короткочасне перебування.

Значні джерела шуму – робота в майстернях, лабораторіях.

Методи і способи захисту від шуму:

- раціональне планування приміщень;

- просторі зони між об’єктом і джерелом шуму озеленюють, так як зелені насадження добре поглинають шум;

- боротьба з шумом в джерелах його утворення;

- звукопоглинання, звукоізоляція, екранування;

- приглушування шуму;

- індивідуальні засоби захисту від шуму: шлемофони, навушники, заглушки, вкладиші.

В якості звукопоглинальних матеріалів можуть бути використані деревоволоконні плити, будівельний войлок, фанера, суха штукатурка.

X. Вібрації та їх вплив на організм людини. Способи захисту від вібрації.

Вібрацією називаються механічні коливання твердих тіл. Джерелом вібрацій являються: транспортні засоби, пневматичні та електричні інструменти ударної та обертальної дії, різноманітні прилади, що встановлюються без достатньої віброізоляції. Передається через конструкції машин, будівель, ґрунт, робітників.

Людина сприймає їх вестибулярним апаратом і органами відчуття. Система взаємодії викликає віброхворобу.

По характеру дії на організм вібрація підрозділяється:

- загальна (все тіло людини) => порушується діяльність серця і ЦНС;

- місцева (на руки) => погіршення кровопостачання окремих органів.

Дія вібрації залежить від її частоти:

- коливання частотою до 15Гц – викликають зміщення тіла і органів;

- коливання частотою до 25Гц – викликають кістковосуглобні зміни;

- коливання від 50 до 250Гц – впливають на нервову систему, викликають судинні реакції, віброхворобу.

Для вимірювання вібрації використовують шумовібровимірювальний комплект.

Захист від вібрацій:

- інженерно-технічний (введення нових технологій);

- організаційний (контроль за експлуатацією, ремонтом, виконанням правил технічної експлуатації машин);

- лікувально-профілактичний (комплекс фізіотерапевтичних процедур, гімнастика);

- індивідуальні засоби захисту (для рук – рукавиці, вкладиші; для ніг – спец. взуття; для тіла – нагрудники, пояси, спец. костюми).

XI. Захист від дії електричних і магнітних полів від джерел випромінювання.

Електрозахисними засобами називаються вироби, які перевозяться і перевозяться та слугують для захисту людей, що працюють з електроприладами, від ураження електричним струмом, від дії електродуги і електричного поля.

Електрозахисні засоби:

¾ ізоляція;

¾ блокування;

¾ захисне заземлення;

¾ огорожа;

¾ гумові килими і доріжки;

¾ спецодяг.

XII. Методи аналізу травматизму. Надання компенсацій.

Аналіз виробничого травматизму дозволяє визначити причини і закономірності їх виникнення.

Основні методи:

1. Статистичний – оснований на вивченні травматизму по документам: звітам, актам, журналам реєстрації. Це дозволяє групувати випадки травматизму по певним ознакам: по професіям потерпілих, по робочим місцях, цехах, стажем, віком.

Для оцінки рівня травматизму розраховують його коефіцієнти:

- Коефіцієнт частоти - , де n – кількість нещасних випадків в даному регіоні, офіційно зареєстрованих за 1рік, середньосписковий склад робітників за цей же період.

- Коефіцієнт тяжкості - , Т – сумарна кількість днів непрацездатності по причині травматизму за 1 рік (визначається по лікарняним листам).

2. Монографічний – оснований на детальному обслідуванні всього комплексу умов, технологічного процесу, оснащення робочого місця, санітарно-гігієнічних умов, колективного та індивідуального захисту. Іншими словами, цей метод оснований на аналізі небезпечних і шкідливих факторів.

3. Топографічний – на плані цеху (підприємства) відмічаються місця, де відбулися нещасні випадки. Це дозволяє виявити місця з найбільшою небезпекою, які потребують особливого обстеження.

4. Економічний – вивчення і аналіз втрат, які викликані виробничим травматизмом.

5. Анкетування – розробляються анкети для робітників і на основі їх відповідей розробляються профілактичні заходи по попередженню нещасних випадків.

Перелік питань до модульної контрольної роботи №2

1. Поняття виробничого травматизму. Класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

2. Основні групи причин виробничого травматизму.

3. Загальні заходи по запобіганню травматизму.

4. Що таке нещасний випадок пов’язаний з виробництвом?

5. Випадки психологічно неадекватної поведінки потерпілого в небезпечних умовах.

6. Ергономічні вимоги до умов праці. Приклади.

7. Технічна естетика та її зв’язок з охороною праці.

8. Вплив мікроклімату виробничих приміщень на стан здоров’я людини.

9. Основні параметри метеорологічних умов на виробництві.

10. Загальні вимоги щодо мікроклімату виробничих приміщень.

11. Прилади для вимірювання параметрів мікроклімату виробничих приміщень.

12. Державні стандарти параметрів мікроклімату виробничого середовища.

13. Температура та рухливість повітря. Їх вплив на організм людини.

14. Прилади для вимірювання температури повітря.

15. Абсолютна та відносна вологість повітря.

16. Вплив вологості повітря на організм людини.

17. Вимірювання та нормування вологості повітря.

18. Забруднення повітряного середовища. Поняття про ГДК.

19. Вентиляція – основний метод боротьби зі шкідливими домішками.

20. Природна та штучна вентиляція повітря виробничих приміщень.

21. Природне та штучне освітлення виробничих приміщень.

22. Прилади для вимірювання освітлення.

23. Освітлення. Вплив освітлення на умови праці.

24. Види освітлення. Джерела освітлення. Норми освітлення у шкільних приміщеннях.

25. Оцінки та нормування виробничого освітлення.

26. Що називається шумом та які його основні параметри.

27. Дія шуму на людину. Нормування та вимірювання параметрів шуму.

28. Засоби захисту від шуму.

29. Вплив вібрації на людину. Методи захисту від вібрації.

30. Захист від дії електричних та магнітних полів, від джерел випромінювання.

31. Якісні та кількісні характеристики виробничого травматизму.

32. Методи аналізу травматизму. Коефіцієнт тяжкості та коефіцієнт частоти травматизму.

33. В яких випадках і в якому розмірі виплачується одноразова компенсація, пов’язана з виробничим травматизмом?

34. Вимоги до режиму праці та відпочинку на виробництві.

35. Роль комп’ютеризації у сучасному розвитку суспільства та її вплив на користувачів ПК.

37. Якими нормативними документами регламентується безпека праці користувачів ПК.

38. Які санітарно-гігієнічні вимоги висуваються до приміщень, де експлуатуються ПК.

39. Основні вимоги до режимів праці та відпочинку при роботі з візуальними дисплейними терміналами.