Загальна характеристика уваги. Функції і види уваги

ПОРУШЕННЯ СПРИЙНЯТТЯ

При різкій фізичній чи емоційній перевтомі іноді відбувається підвищення сприйнятливість до звичайних зовнішніх подразників. Денне світло раптом засліплює, забарвлення навколишніх предметів робиться незвичайно яскравим. Звуки оглушають, стук дверей звучить як постріл, дзенькіт посуду стає нестерпним. Запахи сприймаються гостро, викликаючи сильне роздратування. Тканини, що доторкаються до тіла здаються шорсткуватими і грубими. Ці зміни сприйняття називаються гіпертезією. Протилежний їй стан - гіпостезія, яка виражається в зниженні сприйнятливості до зовнішніх стимулів і пов'язана з розумовою перевтомою. Навколишнє стає неяскравим, невизначеним, втрачає чуттєву конкретність. Предмети немов позбавляються фарб, все виглядає бляклим і безформним. Звуки доносяться глухо, голоси навколишніх втрачають інтонації. Усе здається малорухомим, застиглим.

Галюцинаціями зазвичай називають сприйняття, що виникли без наявності реального об'єкта (бачення, примари, мнимі звуки, голоси, запахи). Галюцинації є, як правило, наслідком того, що сприйняття виявляється насиченим не зовнішніми дійсними враженнями, а внутрішніми образами. Людиною, що знаходиться у полоні галюцинацій, вони переживаються як істинно сприймане, тобто люди під час галлюцинацій дійсно бачать, чують, а не уявляють або представляють. Для галюцинацій суб'єктивні почуттєві відчуття є такі ж дійсні, як і вихідні з об'єктивного світу.

Найбільший інтерес викликають звичайно зорові галюцинації, що відрізняються незвичайним різноманіттям: бачення можуть бути безформними (полум'я, дим, туман) чи, навпаки, здаватися більш чіткими, ніж образи реальних предметів. Величина бачень також характеризується великою амплітудою; бувають як зменшені, так і збільшені, гігантські. Зорові галюцинації можуть бути і безбарвними, але набагато частіше в них природне чи вкрай інтенсивне забарвлення, частіше яскраво-червоне чи синє. Бачення можуть бути рухливими чи нерухомими, не мінливого змісту (стабільні галюцинації) і постійно мінливі у виді різноманітних подій, що розігруються як на сцені або в кіно (сценоподібі галюцинації). Виникають одиночні образи (одиночні галюцинації), частини предметів, тіла (одне око, половина обличчя, вухо), юрби людей, зграї звірів, комахи, фантастичні істоти. Зміст зорових галюцинацій робить дуже сильний емоційний вплив: може лякати, викликати жах або, навпроти, інтерес, замилування, навіть преклоніння.

Від галюцинацій варто відрізняти ілюзії, тобто помилкові сприйняття реальних речей чи явищ. Обов'язкова наявність справжнього об'єкта, хоча і сприйманого помилково, - головна особливість ілюзій, які поділяють на афективні, вербальні (словесні) і перейдолічні.

Афективні (афект - короткочасне, сильне емоційне порушення) ілюзії найчастіше обумовлені страхом або тривожним, подавленим настроєм. У цьому стані навіть висячий на вішалці одяг може показатися грабіжником, а випадковий перехожий - ґвалтівником і убивцею.

Вербальні ілюзії полягають у помилковому сприйнятті змісту реально існуючих навколишніх розмов.

Перейдолічні ілюзії найчастіше викликаються зниженням тонусу психічної діяльності, загальною пасивністю. Звичайні візерунки на шпалерах, тріщини на стінах або на стелі сприймаються як яскраві картини, казкові герої, незвичайні рослини.

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УВАГИ. ФУНКЦІЇ І ВИДИ УВАГИ.

Найважливішою особливістю протікання психічних процесів є їх вибірковий спрямований характер. Цей вибірковий, спрямований характер психічної діяльності зв'язують з такою властивістю психіки, як увага.

На відміну від пізнавальних процесів (сприйняття, пам'ять, мислення) увага свого особливого змісту не має; вона виявляється як би всередині цих процесів і невіддільна від них. Увага характеризує динаміку протікання психічних процесів.

Увага – це спрямованість психіки (свідомості) на визначені об'єкти, що мають для особистості стійку чи ситуативну значимість, зосередження психіки (свідомості), що припускає підвищений рівень сенсорної, інтелектуальної чи рухової активності.

Характеризуючи увагу як складне психічне явище, виділяють функції уваги.

Сутність уваги виявляється насамперед у відборі значимих, релевантних, тобто відповідаючих потребам, відповідаючих даній діяльності обєктів та ігноруванні (гальмуванні, усуненні) інших - несуттєвих, побічних, конкуруючих. Поряд з функцією відбору виділяється функція утримання (збереження) даної діяльності до тих пір, поки не буде досягнута мета. Однієї з найважливіших функцій уваги є регуляція і контроль протікання діяльності.

Увага може виявлятися як у сенсорних, так і мнемічних, розумових і рухових процесах. Сенсорна увага зв'язана зі сприйняттям подразників різного виду. Виділяють зорову і слухову сенсорну увагу. Об'єктами інтелектуальної уваги як вищої її форми є спогади і думки.

Розрізняють такі види уваги: мимовільна, довільна.

Мимовільна увага (пасивна, емоційна) - це зосередження свідомості на об'єкті в силу якихось його особливостей.

При пасивності існує залежність мимовільної уваги від об'єкта, що його залучив, і відсутні зусилля з боку людини, спрямовані на те, щоб зосередитися. Коли мимовільна увага емоційна, то виділяють зв'язок між об'єктом уваги й емоціями, інтересами, потребами. У цьому випадку також немає вольових зусиль, спрямованих на зосередження.

Будь який подразник, змінюючи силу своєї дії, привертає увагу. Новизна подразника також викликає довільну увагу. Велике значення для виникнення мимовільної уваги мають інтелектуальні, естетичні і моральні почуття. Предмет, що викликав у людини подив, милування, захват, тривалий час приковує його увагу.

Інтерес, як безпосередня зацікавленість чимось, що відбувається, і як вибіркове відношення до світу, звичайно зв'язаний з почуттями і є однією з найважливіших причин тривалої мимовільної уваги до предметів.

Довільна увага (активна, вольова) - це свідомо регульоване зосередження на об'єкті.

Людина зосереджується не на тому, що для неї цікаво і приємно, а на тому, що повинна робити.

Цей вид уваги тісно пов'язаний з волею. Довільно зосереджуючи на об'єкті, людина додає вольового зусилля, що підтримує увагу протягом усього процесу діяльності, вольове зусилля сприймається як напруга, мобілізація сил на рішення поставленої задачі. Довільна увага виникає, коли людина ставить перед собою ціль діяльності, виконання якої вимагає зосередженості. Своїм походженням довільна увага зобов'язана праці.

Важливою умовою підтримки довільної уваги є психічний стан людини. Стомленій людині дуже важко зосередити увагу. Значно послабляє довільну увагу емоційне порушення, яке викликане сторонніми причинами.

 

ВЛАСТИВОСТІ УВАГИ

Увага має визначені параметри й особливості, що багато в чому є характеристиками людських здібностей і можливостей. Основні властивості уваги: обсяг, зосередженість (концентрація), розподіл, стійкість, коливання, переключення.

Обсяг уваги виміряється тією кількістю об'єктів, що сприймаються одночасно. Обсяг уваги залежить не тільки від генетичних факторів і від можливостей короткочасної пам'яті людини, але і від професійних навичок, життєвого досвіду, від поставленої мети, від особливостей сприйманих об'єктів. Об'єднані за змістом об'єкти сприймаються в більшій кількості, чим не об'єднані. У дорослої людини обсяг уваги дорівнює 4-6 об'єктам, у дитини не більш 2-3.

Концентрація уваги – це ступінь зосередження свідомості на об'єкті (об'єктах). Концентрація уваги означає, що утвориться як би тимчасовий фокус усієї психологічної активності людини. Чим менше коло об'єктів уваги, чим менше ділянка сприйманої форми, тим більше сконцентрована увага. Концентрація уваги забезпечує поглиблене вивчення пізнавальних об'єктів і явищ, вносить ясність до уяви людини про той чи інший предмет, його призначенні, конструкції, форми.

Розподіл уваги виражається в умінні одночасно виконувати кілька дій або вести спостереження за декількома процесами, об'єктами. З погляду фізіології, розподіл уваги пояснюється тим, що при наявності в корі головного мозку оптимальної збудливості в окремих її ділянках мається лише часткове гальмування, у результаті чого дані ділянки в стані керувати одночасно виконуваними діями. Таким чином, чим краще людина опанувала діями, тим легше йому одночасно виконувати їх.

Стійкість уваги не означає зосередженості свідомості на протязі усього часу на конкретному предметі або його окремій частині, стороні. Під стійкістю розуміється загальна спрямованість уваги в процесі діяльності. Визначається типом нервової системи, темпераментом, мотивацією. На стійкість уваги значний вплив робить інтерес.

Необхідною умовою стійкості уваги є розмаїтість вражень або виконуваних дій. Сприйняття одноманітних за формою, кольору, розмірам предметів, одноманітні дії знижують стійкість уваги.

Властивістю, протилежною стійкості, є відволікання. Фізіологічне пояснення відволікання - це зовнішнє гальмування, викликане сторонніми подразниками, або тривала дія того самого подразника.

Відволікання уваги виражається в коливаннях уваги, що являють собою періодичне ослаблення уваги до конкретного об'єкта або діяльності.

Коливання уваги спостерігаються навіть при дуже зосередженій і напруженій роботі, що пояснюється неперервною зміною збудження і гальмування в корі головного мозку. Навіть часті коливання уваги в короткі проміжки часу (1-5 сек) не позначаються помітним образом на його стійкості за умови цікавої і напруженої роботи. Однак через 15-20 хвилин коливання уваги можуть привести до мимовільного відволікання від об'єкта.

Переключення уваги складається в перебудові уваги, у переносі його з одного об'єкта на іншій.

Розрізняють переключення уваги навмисне (довільне) і ненавмисне (мимовільне). Мимовільне переключення уваги відбувається при зміні характеру діяльності, при постановці нових задач в умовах застосування нових способів дій. Довільнене переключення уваги відбувається при участі вольових зусиль людини.

Ненавмисне переключення уваги звичайно протікає легко, без особливої напруги і вольових зусиль.