Ушкодження при падінні на площині і з висоти

Падіння з висоти. У судово-медичній практиці нерідко зустрічається падіння тіла з висоти. У випадках падіння тіла, на відміну від інших видів ушкоджень тупими твердими предметами, рухається тіло людини, а тупий предмет (поверхня, на яку приземлюється тіло) є нерухомим. У кожному випадку необхідно з'ясувати обставини падіння з висоти, оскільки тіло в одних випадках падає безпосередньо на яку-небудь поверхню, а в інших - може ударятись під час падіння об проміжні предмети. Знання механізму утворення ушкоджень, які при падінні з висоти мають свої характерні особливості, дозволяє успішно диференціювати їх від інших видів механічної травми.

Судово-медична діагностика падіння тіла з висоти базується на обставинах випадку, виявленні ознак загального струсу тіла (крововиливи і розриви в ділянках коренів легенів, великих судин основи серця, у зв'язках і капсулах печінки і селезінки, в зачеревній і навколонирковій клітковині), невідповідності зовнішніх ушкоджень внутрішнім (останніх значно більше), переважно однобічній локалізації ушкоджень. Велике значення має детальне дослідження кісткової системи, що дозволяє визначити положення тіла при ударі об площину. Так, при падінні на ноги спостерігаються переломи п'яткових кісток, вколочені переломи кісток гомілки і стегна, переломи шийки стегна, компресійні переломи тіл хребців; при падінні на сідниці - переломи кісток таза, компресійні переломи хребта; при падінні на голову - багатоосколкові переломи кісток склепіння черепу. При однакових умовах падіння менший обсяг ушкоджень спостерігається при падінні плиском, оскільки тіло більш стійке до перевантаження у передньо-задньому чи боковому напрямах, ніж у вертикальному. При падінні людини на площину у більшості випадків за відсутності ознак загального струсу тіла спостерігаються різні види черепно-мозкової травми - переломи кісток склепіння і основи черепа, крововиливи у ділянки удару речовини головного мозку (як у ділянці удару, так і протиудару), крововиливи під оболонки мозку. Все це дозволяє диференціювати їх від падіння тіла з висоти і деяких видів транспортної травми.

Ушкодження на тілі людини можуть виникнути внаслідок падіння та удару об якийсь предмет. Ступінь і характер таких ушкоджень залежать від сили та місця удару на тілі, властивостей предметів, об які б'ється тіло. При оцінці слід ураховувати й особливості організму, вікові зміни.

Сила удару при падінні, у свою чергу, зумовлюється швидкістю руху тіла, що залежить від висоти, з якої воно падає. Місце удару на тілі, точніше, місце зіткнення тіла з предметом, також відіграє велику роль в утворенні ушко­джень. Падіння на спину може бути перенесене легше, ніж падіння на голову або навіть на ноги. При падінні на голову здавлюються і ламаються кістки черепа, хребет, ушкоджуються при цьому головний і спинний мозок.

Дуже поширеною формою ушкоджень при падінні з висоти є розриви внутрішніх органів (печінки, селезінки тощо). Такі розриви є множинними і паралельними один до одного. Вони відрізняються від розривів, що виникають як наслідок удару тупим предметом з обмеженою поверхнею. Останній має вигляд променів, що розходяться від однієї точки (так званий зірчастий розрив).

Падіння на площині

Окреме місце займає експертиза у випадках падіння з висоти власного зросту, тобто з положення стоячи. Таке падіння може бути мимовільним, наприклад, якщо людина послизнулась, а може бути наслідком поштовху чи удару, тоді йдеться про падіння з прискоренням. Найбільш небезпечним є ушкодження голови, яке часто супроводжується переломами кісток черепа і ушкодженням головного мозку та його оболонок.

Удар головою о тверде покриття чи якісь тверді виступаючі предмети спричиняє лінійні переломи кісток черепа, котрі поширюються по площі контакту. Лінії переломів можуть завершуватись поверхневими розколинами або перериватись, доходячи до швів або природних отворів черепа. В зоні контакту голови з твердою поверхнею (зона удару), ушкодження мозку, особливо у випадках закритої внутрішньочерепної травми, можуть бути відсутніми або проявлятися у вигляді обмежених крововиливів під м'які мозкові оболонки або дрібнокрапкових крововиливів у сіру речовину мозку. На протилежному боці, тобто в зоні, протилежній місцю удару, майже завжди утворюються зони забою, які являють собою осередки червоного розм'якшення сірої речовини з дрібно- чи крупнокрапковими крововиливами навколо. Крововиливи можуть поширюватись у білу речовину мозку. У всіх випадках падіння на площині ушкодження головного мозку, здебільшого виникають на стороні, протилежній місцю удару.

Якщо людина падає навзнак, що частіше трапляється при мимовільних падіннях, ударяючись об тверде покриття потилицею, то зоною протиудару є полюси й основи лобних і скроневих часток мозку. Падіння долілиць викликає ушкодження мозку в зоні удару (полюси й основи лобових і скроневих часток), а ще більші — у зоні протиудару (полюси потиличних часток). Падіння на зону тім'яного горба супроводжується виникненням зони протиудару на основах і верхівках скроневої і лобної часток протилежного боку тощо.

Крововиливи під оболонки і в шлуночки мозку можуть мати місце в усіх випадках падіння на площині.

У випадках судово-медичного дослідження падіння на площині експерт повинен звертати увагу на ознаки падіння з прискоренням, викликаним поштовхом чи ударом сторонньої людини. Ці ушкодження звичайно локалізуються на боці, протилежному місцю контакту з твердим покриттям.

Особливості механізму пошкоджень при падінні з великої висоти полягають у тому, що рухається (падає) тіло людини, а пошкоджуючий предмет (площина), на який падає тіло, нерухомий.

Судово-медичному експерту для встановлення механізму травми важливо знати умови падіння: масу тіла, висоту, властивості поверхні, на яку падає тіло (м’який грунт, замерзла земля, асфальтове покриття тощо), наявність одягу і положення тіла в момент контакту з поверхнею.

При судово-медичній діагностиці падіння тіла з висоти звертають увагу на обставини справи та характерні ознаки. Однією з них є невідповідність зовнішніх пошкоджень внутрішнім. Останніх значно більше внаслідок розривів, відривів і переміщення в напрямі падіння в поєднанні з множинними переломами кісток. У таких випадках говорять, що труп нагадує мішок, наповнений кістками.

При прямому падінні тіла спостерігається, як правило, переважно одностороння локалізація пошкоджень. Вони можуть бути і двосторонніми внаслідок ударів об предмети, розташовані на шляху падіння на різній висоті.

При падінні тіла з висоти звичайно виявляють ознаки загального струсу тіла — крововиливи і розриви в ділянці коренів легень, судин, основи серця, крововиливи в зв’язки і під капсулу печінки, селезінки, в заочеревинну клітковину і жирову капсулу нирки.

Для визначення положення тіла в момент удару об площину важливе значення має дослідження кісток.

У випадках падіння на ноги спостерігаються переломи п’яткових кісток, вбиті переломи кісток гомілок і стегон, перелом шийки стегна, компресійні переломи тіл хребців; при падінні на сідниці — переломи кісток таза, компресійні переломи хребта на рівні ХI-ХII грудних і I-III поперекових хребців, кільцеподібний перелом кісток основи черепа; в разі падіння на голову — численні переломи кісток склепіння і основи черепа.

При падінні на передню, задню або бічну поверхню тіла спостерігається відносно менший об’єм пошкоджень внаслідок того, що організм людини стійкіший до інерційних перевантажень в передньозадньому або бічному напрямі, ніж у вертикальному, а також через розподіл сили удару на більшій ділянці.

Падіння на площині з положення стоячи можливе на дорозі в зимовий період, в стані алкогольного сп’яніння, у хворих на епілепсію тощо.

При цьому пошкодження виникають при ударі потилицею. Із зовнішніх пошкоджень спостерігаються садна, синці, рідше рани в місці удару, характерні для дії тупого предмета з поверхнею, яка переважає. Майже завжди утворюються лінійні переломи потиличної кістки, які йдуть до великого потиличного отвору, або до піраміди скроневої кістки. Забій потиличної ділянки мозку, тобто в місці прикладання сили, не дуже поширений порівняно з пошкодженнями ділянки протиудару (лобові частки, передні віддали скроневих часток мозку), де виникають масивні вогнища забою мозку (рис. 19), часто з розміжченням його і просочуванням кров’ю, крововиливи під оболонки мозку.

Об’єм травми голови може бути більшим, якщо тілу при падінні з положення стоячи надається додаткова швидкість (поштовх у груди, удар в обличчя тощо).

При падінні тіла на площині майже не спостерігаються ознаки загального струсу тіла, що допомагає диференціювати його з падінням з великої висоти і транспортною травмою.