Методичні поради до вивчення теми. · Мета, завдання та послідовність розробки плану собівартості продукції

Тема охоплює питання:

· Мета, завдання та послідовність розробки плану собівартості продукції.

· Розрахунок витрат за техніко-економічними факторами.

· Планування собівартості реалізованої продукції.

· Розрахунок калькуляційних статей прямих витрат.

Починати вивчення цієї теми потрібно зі з’ясування мети розробки плану собівартості продукції, які завдання вирішуються при розробці плану, яка послідовність його розробки.

Метою розробки плану із собівартості продукції є визначення планових, економічно обґрунтованих загальних витрат на виробництво запланованих обсягів продукції. Величина витрат на виробництво всієї товарної продукції, продукції, що підлягає реалізації, та кожного виду виробу визначається техніко-економічни­ми розрахунками.

У процесі планування собівартості вирішується низка завдань, серед яких основними є:

ü розрахунок вартості необхідних ресурсів;

ü обчислення собівартості виробництва кожного виду продук­ції та її рентабельності. Це є критерієм нижнього рівня ціни та умовою формування виробничої програми;

ü визначення загальної величини витрат на виробництво запланованих обсягів виробів.

Особливу увагу потрібно звернути на правильний вибір вихід­них даних для розробки плану. Вихідними даними планування витрат є:

ü планові обсяги виробництва продукції в натуральному та вартісному виразах;

ü норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва продукції та розрахунок потреби в ресурсах в натуральному виразі;

ü ціни на матеріально-технічні ресурси, необхідні для виробництва та ціни на послуги виробничого характеру сторонніх організацій;

ü норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу робітників, умови оплати їхньої праці, що визначаються контрактом та колективними угодами;

ü економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, податків, обов'язкових платежів, передбачених законодавством;

ü плани організаційно-технічних заходів, економії матеріальних ресурсів, поліпшення використання праці.

Потрібно звернути увагу на те, що план собівартості продукції розробляється в такій послідовності:

ü складається кошторис витрат і калькулюється собівартість продукції та послуг цехів виробничої інфраструктури;

ü складаються кошториси: витрат, пов’язаних із підготовкою та освоєнням виробництва продукції, відшкодування зносу спеціального інструменту та пристроїв спеціального призначення; загальновиробничих витрат за цехами основного виробництва з наступним узагальненням їх по підприємству; адміністративних витрат; витрат на збут та інших операційних витрат;

ü калькулюється собівартість одиниці продукції за видами;

ü розраховується собівартість усієї товарної продукції і продукції, що реалізується;

ü складається зведений кошторис витрат операційної діяльності.

Зверніть увагу, що розробці плану собівартості на підприємстві передує всебічний аналіз його виробничо-господарської діяльності за попередній період. Особлива увага звертається на: понаднормативні витрати сировини та матеріалів, палива, енергії, доплати робітникам за відхилення від нормативних умов праці; витрати від простою машин та агрегатів, аварій, браку; зміни витрат щодо пос­тачання комплектуючих виробів, порушення технології.

На цій підставі виявляються внутрішньовиробничі резерви та розробляються організаційно-технічні заходи підвищення економічної ефективності виробництва.

Результати планових розрахунків виражаються показниками абсолютної величини, відносного рівня та динаміки витрат, що обчислюються для одиниці або до загального обсягу випуску пев­ного виду продукції та продукції, що реалізується.

Абсолютна величина витрат на виробництво продукції визначається її сумою на плановий або звітний період.

Відносний рівень витрат являє собою відношення витрат до обсягу продукції. Показником відносного рівня витрат різнорідної продукції є витрати на одну гривню товарної продукції. Розраховується він діленням загальної суми витрат на обсяг продукції у вартісному виразі.

Під час складання проектів річних планів планова собівартість продукції визначається шляхом розрахунків зміни базового рівня витрат за основними техніко-економічними факторами.

Визначивши мету, завдання, послідовність розробки плану, необ­хідно з’ясувати, що саме впливає на рівень витрат на виробництві.

Собівартість продукції є комплексним показником, в якому відображена велика кількість факторів, що впливають на рівень собівартості. Усі фактори можуть бути поділені на зовнішні, тобто ті, які знаходяться поза підприємством та внутрішнього порядку.

До зовнішніх відносяться:

ü зміна цін на матеріали, напівфабрикати, інструмент, пальне, енергію, які підприємство отримує від сторонніх підприємств;

ü зміна встановлених розмірів мінімальної заробітної плати, а також різного роду обов’язкових внесків, відрахувань і нарахувань на заробітну плату (наприклад, соціальне страхування);

ü зміна тарифів на перевезення вантажів;

ü інші.

Основними внутрішніми факторами є:

ü підвищення продуктивності праці;

ü зниження трудомісткості продукції;

ü зниження матеріаломісткості продукції;

ü ліквідація втрат від браку;

ü інші.

Засвоївши фактори, які впливають на рівень витрат, необхідно вивчити методику розрахунку планової собівартості за техніко-економічними факторами.

Собівартість продукції в річних та квартальних планах визнача-
ється на основі розрахунків впливу на витрати техніко-економічних факторів, спричинених розвитком виробництва, зміною структури продукції, інвестиціями в оновлення основних фондів, впровадженням нових технологій, змінами в організації виробництва тощо.

Планова собівартість продукції, яка розраховується за техніко-економічними факторами, здійснюється в послідовності, викладеній у [3, с. 340—343].

Результати розрахунків економії витрат, пов’язаних із впливом окремих факторів, узагальнюються в зведеному розрахунку зниження собівартості продукції за техніко-економічним факторами.

При порівнянні розрахунків за техніко-економічними факторами особливо слід ураховувати взаємозв’язок і порівняння окре­мих розрахунків, це необхідно для недопущення повторного обліку впливу одних і тих же технічних, технологічних або організаційних змін у виробництві на собівартість товарної продукції.

Дослідивши вплив техніко-економічних факторів на рівень витрат на виробництво, перейдемо до методики планування собівартості
реалізованої продукції, калькулювання виробничої собівартості.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається із виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка буде реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

ü прямі матеріальні витрати;

ü прямі витрати на оплату праці;

ü інші прямі витрати;

ü загальновиробничі витрати.

При вивченні цього питання необхідно звернуться до джерела [6] тому, що в старих наукових джерелах не розглядається поняття «виробнича собівартість».

Зверніть увагу на те, що ми розглядаємо склад статей калькулювання тільки виробничої собівартості без урахування непрямих адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат

Таблиця 10.1

Склад статей калькулювання
виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

№ з/п	Стаття	Склад статті
	Прямі матеріальні витрати	Вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплек­туючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
	Прямі витрати на оп­лату праці	Заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробниц­тві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
	Інші прямі витрати	Включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизації, витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів) тощо.
	Загальновиробничі витрати	1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо). 2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення. 3. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних засобів. 4. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовід­ведення та інше утримання виробничих приміщень. 5. Витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища. 6. Інші витрати.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

До постійних відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом, які залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) в період їхнього виникнення.

До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), які змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляться на кожний об’єкт витрат із використанням баз розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) входячи із фактичної потужності звітного періоду.

Треба пам’ятати те, що перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат визначає підприємство.

При плануванні собівартості потрібно звернути увагу на те, що найбільша складність у розподілі загальновиробничих витрат полягає у визначенні сум постійних загальновиробничих витрат, що припадає на одиницю продукції. При цьому кількість одиниць продукції, що буде випущена протягом певного періоду, — важливий фактор, що впливає на собівартість одиниці продукції.

Суть розподілу постійних загальновиробничих витрат із використанням нормальної потужності полягає у тому, що сума постійних загальновиробничих витрат, що розподіляється на кожну одиницю виробництва, не зростає внаслідок низького рівня використання потужності. А, отже, собівартість продукції не буде завищеною.

Вивчивши методику калькулювання виробничої собівартості, перейдемо до планування собівартості готової продукції.

Собівартість готової продукції формується за рівнянням:

Зрозумівши методику розрахунку собівартості готової продук­ції перейдемо до визначення собівартості реалізованої продукції.

Собівартість реалізованої продукції визначається на підставі такого рівняння:

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включають­ся в собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Вивчивши методику планування собівартості готової та реалізованої продукції, потрібно ознайомитись із складом витрат, які відносяться до адміністративних, витрат на збут продукції та інших операційних витрат.

Це питання викладено в стандарті бухобліку 16 «Витрати».

Рис. 10.1. Взаємозв’язок класифікації операційних витрат
за функціями та економічними елементами

Зверніть увагу та дослідіть взаємозв’язок операційних витрат за функціями та економічними елементами, який зображено на рис. 10.1.

Розглянемо методику розрахунку калькуляційних статей прямих витрат та складання зведеного кошторису.

Витрати за статтею «Прямі матеріальні витрати» включаються безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень і визначаються як добуток норми витрат і -го матеріалу на одиницю продукції та ціни і -го матеріалу.

В окремих галузях промисловості ця стаття калькуляції може бути деталізована з урахуванням характеру, структури та організації виробництва.

Зокрема в машинобудівній, суднобудівній, харчовій, окремих виробництвах хімічної промисловості можливе виділення в окре­му комплексну статтю калькуляції напівфабрикатів власного виробництва.

У суднобудівній промисловості в окрему статтю калькуляції виділяються контрагентські поставки та роботи. У цій статті відображається вартість механізмів і виробів, повністю виконаних підприємством-контрагентом та готових до монтажу на судах. Ці витрати безпосередньо включаються до собівартості окремих виробів і замовлень.

До статті «Прямі матеріальні витрати» відносяться також вартість палива та енергії, що витрачаються відповідно до установлених технологічних процесів для плавильних агрегатів у ливарних цехах, нагріву металу в ковальсько-пресових цехах, для елек­тропечей, для загартовування струменями високої частоти, сушіння деревини тощо.

Потрібно мати на увазі, що вартість палива та енергії при роботі інших верстатів та устаткування, які не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, включаються в собівартість до статті «Загальновиробничі витрати».

Із витрат на матеріальні ресурси, що включаються до вироб­ничої собівартості продукції, вираховується вартість зворотних відходів.

Витрати за статтею «Прямі витрати на оплату праці» відносять­ся безпосередньо на собівартість окремих виробів. Для робітників, зайнятих на відрядних роботах, вона розраховується за методикою, викладеною в темі 8.

Потрібно мати на увазі те, що в процесі калькулювання, складання кошторисів, аналізі витрат виникають певні труднощі при визначенні витрат на ремонт. У новому плані рахунків бухгалтерського обліку не має рахунка «Ремонт основних засобів». Відповідно до інструкції такі витрати мають бути відображені на статтях:

ü «Загальновиробничі витрати» (якщо ремонтуються виробничі основні фонди);

ü «Адміністративні витрати» (якщо ремонтуються основні засоби загальногосподарського призначення);

ü «Витрати на збут» (ремонт основних засобів, що використовуються для забезпечення збуту продукції);

ü «Інші витрати операційної діяльності»:

¾ ремонт основних засобів, що використовуються для досліджень та розробок нової продукції, технології;

¾ ремонт основних засобів, що відносяться до житлово-ко­мунальних та обслуговуючих господарств, дитсадків, будинків відпочинку, тощо.

Засвоївши методику калькулювання окремих видів продукції, розрахунку виробничої собівартості, перейдемо до складання зве­деного кошторису витрат на виробництво.

До зведеного кошторису витрат на виробництво включаються витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у виробництві продукції.

Складається зведений кошторис на підставі таких розра-
хунків:

ü витрат на сировину, матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію в основному виробництві;

ü основної та додаткової заробітної плати робітників, зай­нятих у виробництві продукції, з відрахуванням на соціальні заходи;

ü кошторисів витрат цехів допоміжного виробництва;

ü кошторисів витрат, пов’язаних із підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

ü кошторисів витрат на утримання, експлуатацію та ремонт устаткування;

ü кошторисів витрат, пов’язаних із відшкодуванням зносу спеціальних інструментів і пристроїв цільового призначення;

ü кошторисів загальновиробничих витрат.

При складанні зведеного кошторису враховуються всі операційні витрати планового періоду.

Взаємозв’язок кошторису на виробництво з іншими розділами плану внутрішньофірмового планування зображено на рис. 10.2.

 

Рис. 10.2. Схема взаєморозв’язку кошторису на виробництво
з іншими розділами плану внутрішньофірмового планування

План семінарських занять

Заняття 1 (2 години)

Питання для обговорення

1. Зміст, призначення та порядок розробки плану собівартості продукції.

2. Послідовність розробки плану та його зв’язок із іншими планами в системі внутрішньофірмового планування.

3. Планування витрат за техніко-економічними факторами.

4. Планування собівартості реалізованої продукції.

5. Зміст і розрахунок калькуляційних статей витрат.

Заняття 2 (2 години)

Питання для обговорення

1. Суть кошторису витрат на виробництво, його призначення та структура.

2. Методика обчислення основних статей кошторису витрат на виробництво.

3. Обчислення собівартості валової, товарної та реалізованої продукції.

4. Показники планування зниження собівартості продукції.

Література

1. Березинь И. Э. Экономика фирмы. Гл.3. — М.: Институт международного права и экономики, 1997. — 253 с.

2. Бойчик І. М. та ін. Економіка підприємств. Навч. посібник. — Тема 12. — Львів: СПОЛОМ, 1999. — 209 с.

3. Организация, планирования и управление деятельностью промышленного предприятия / Под. ред. Бухало С. М. — К.: Вища шк., 1989. — 472 с.

4. Економіка виробничого підприємства. / За ред. акад. АІН України Петровича Й. М. — Львів: Оксарт, 1996. — 409 с. — Гл. 9.

5. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Покропивного С. Ф. — Вид. 2-ге, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с., іл. — Розділ 16.

6. Посібник з переходу на нову систему бухгалтерського обліку. — К.: ФПБАУ, 2000. — С. 186—201.

Термінологічний словник

Виробнича собівартість продукції — це витрати, в які включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати.

Змінні загальновиробничі — це витрати на обслуговування й управ­ління виробництва (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Постійні загальновиробничі — це витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Витрати операційної діяльності — це витрати, які не включаються в собівартість реалізованої продукції; до них відносяться адміністративні (загальногосподарські витрати, які спрямовані на обслуговування та управління підприємством), витрати на збут (витрати, пов’язані з реа­лізацією продукції), інші операційні витрати.

Навчальні завдання

Теми рефератів

1. Доцільність та економічне значення планування собівартос­ті продукції.

2. Шляхи зниження собівартості продукції.

3. Шляхи скорочення загальновиробничих витрат.

4. Методика розрахунку зниження собівартості продукції за техніко-економічними факторами.

5. Методика розрахунку витрат виробництва на матеріальні ре­сурси, паливо, енергію.

6. Склад та методика розрахунку витрат підприємства на оп­лату праці.

7. Методика складання зведеного кошторису витрат на вироб­ництво.

Запитання для дискусій

1. Чи може підприємець випускати продукцію без плану по собівартості та чому?

2. Роль плану собівартості продукції в системі внутрішньофір­мового планування, його зв’язок із іншими планами.

3. Калькулювання продукції в різних типах виробництва.

4. Методика планування собівартості готової та реалізованої продукції.

5. Як планувати витрати на ремонт устаткування?

Запитання для самоперевірки знань

1. Які вихідні дані використовуються та які питання вирішуються при плануванні собівартості продукції?

2. У якій послідовності розробляється план собівартості продукції?

3. Які фактори впливають на рівень витрат на виробництво продукції?

4. Наведіть послідовність розрахунку зміни собівартості продукції за техніко-економічними факторами.

5. Як впливає на рівень витрат зміна обсягу виробництва?

6. Чи впливає зміна структури продукції (номенклатури) на витрати, та яким чином?

7. Із чого складається собівартість реалізованої продукції?

8. Які витрати включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)?

9. Які витрати включаються до калькуляційної статті «загальновиробничі витрати»?

10. Із яких складових формується собівартість готової продукції та собівартість реалізованої?

11. Як визначити витрати за статтею «Прямі матеріальні витрати»?

12. У якій послідовності складається зведений кошторис витрат операційної діяльності?

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ з прикладом
розв’язання типових завдань

Задача-приклад. У звітному періоді собівартість товарної продукції становила 450,2 млн грн, витрати на 1 грн товарної продукції — 0,89 грн.

У плановому періоді витрати на 1 грн товарної продукції повинні дорівнювати 0,85 грн. Обсяг виробництва продукції буде збільшено на 8%.

Визначити собівартість товарної продукції планового періоду.

Розв’язання

1. Обсяг товарної продукції у звітному періоді розраховується таким чином:

млн грн.

2. Обсяг товарної продукції планового періоду збільшився на 8% і становитиме:

млн грн.

3. Собівартість товарної продукції в плановому періоді становитиме:

млн грн.

ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ

Задача 1. Собівартість товарної продукції підприємства в звіт­ному періоді становила 380,5 млн грн. У звітному періоді перед­бачається збільшити продуктивність праці на 6% і середню заробітну плату на 4%. Обсяг виробництва зросте на 8% при незмінній величині постійних витрат. Питома вага оплати праці в собівартості продукції — 23%, а постійних витрат — 20%.

Визначити відсоток зниження собівартості продукції й одержану економію під впливом зазначених факторів.

Відповідь для самоперевірки: 1,86%; 7, 077 млн грн.

Задача 2. План випуску продукції — 4000 виробів, собівартість — 92 000 грн, питома вага основної заробітної плати виробничих робітників становить 20%.

Розрахувати величину цехових витрат, які потрібно включити до калькуляції собівартості одиниці виробу. Загальна сума цих витрат становитиме — 40 560 грн.

Відповідь для самоперевірки: 10,12 грн.

Задача 3. Визначити витрати на 1 гр. од. товарної продукції в плановому періоді якщо товарна продукція звітного періоду — 28,5 млн гр. од.; витрати на 1 гр. од. товарної продукції — 0,88; передбачається в плановому періоді знизити витрати на матеріали на 5%.

Відповідь для самоперевірки: 0,83.

Задача 4. Визначити фактичний і плановий рівень витрат на 1 гр. од. товарної продукції, а також зміни їх у відсотках проти звітного періоду, виходячи із таких даних:

Продук­ція	Випуск товарної продукції, шт.	Собівартість одиниці продукції, тис. грн од.	Ціна одиниці продукції, грн од.
по плану	фактично	по плану	фактично
А

Відповідь для самоперевірки: З_пл = 0,857; З_ф = 0,80; ΔЗ = 6,5%.

Задача 5. Визначити вплив зростання обсягів виробництва на зниження собівартості продукції за умови, що обсяг виробництва зріс на 10%, а постійні витрати — на 2%. Сума постійних витрат у структурі собівартості — 2, 5 млн грн.

Відповідь для самоперевірки: відносна економія = 255 тис грн.

Задача 6. На підприємстві за рахунок поліпшення технології продуктивність праці планується підвищити на 10%, а заробітну плату на 3%.

Питома вага заробітної плати в структурі собівартості продук­ції становить 30%. Визначити вплив зростання продуктивності праці на собівартість продукції.

Відповідь для самоперевірки: собівартість зменшиться на 2,1%.

Тема 11. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Методичні поради до вивчення теми

Тема охоплює питання:

· Зміст і завдання фінансового плану;

· Планування потреби у фінансових ресурсах;

· Планування прибутковості підприємства.