Восени 1953 р. ліквідовано військові трибунали МВС і особливу нараду МВС, яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання і ув’язнення.
У 1954 р. сформовано Комітет державної безпеки (КДБ) СРСР і УРСР.
У 1954 р. – створено комісію Президії ЦК КПРС із розслідування злочинів Й.Сталіна.
У 1955 р. – запроваджено прокурорський нагляд.
На поч. 1956 р скасовується постанова ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р. про порядок ведення справ «щодо підготовки і здійснення терористичних актів» та постанови від 1 грудня 1934 р. та 14 вересня 1937 р. про зміни в карально-процесуальному кодексі, за якими не дозволялись касаційні скарги в справах про шкідництво, терор і диверсії.
Розпочато роботу зі створення нового кримінального, кримінально-процесуального кодексів, воєнного статуту.
Ліквідовано систему ГУЛАГу, у якому на 1954 р. утримувалось 949 тис. в’язнів.
ІІІ етап (1956 – 1959).
Реабілітація стала масовою. Створено 90 спец. комісій, які мали право розглядати справи в таборах.
Спочатку реабілітації підлягали репресовані діячі КПУ – В.Чубар, С.Косіор, В.Затонський, М. Скрипник, Ю.Коцюбинський та ін..
У липні 1956 р. в пресі з’явились повідомлення про реабілітацію драматурга М.Куліша, режисера Леся Курбаса та ін..
До листопада 1959 р. реабілітовано 2 млн. 684 тис. осіб.
Загалом протягом 1956 – 1963 рр. було повністю реабілітовано лише 250 тис. осіб.
На 1959 р. за політичні злочини в таборах утримувались 11 тис. осіб.
З 1962 р. комісії по реабілітації поступово припинили свою роботу.
Реабілітації не підлягали:
- колабораціоністи,
- активні діячі ОУН-УПА,
- жертви політичних репресій до 1934 р.,
- всі репресовані за «український буржуазний націоналізм».
Протягом 1963 - 1986 р. повністю реабілітовано 80 тис. осіб.
Паралельно з реабілітацією жертв сталінських репресій відбувались нові політичні репресії, вносились зміни до законодавства.
Так, ВР СРСР прийняла закон «Про кримінальну відповідальність за державні злочини». У кримінальний кодекс введено статтю «антирадянська агітація і пропаганда». За 1954 – 1959 р. репресовано 3,5 тис. осіб.
Найслабшою ланкою радянської економіки було с ∕ г.
У 1946 р., коли лютував голод, з ініціативи М.Хрущова розпочато економічно необґрунтовані роботи щодо освоєння заплав Дніпра, його приток – р. Ірпінь, Остер та ін..
У 1948 р. розгорнулась нова кампанія – меліорація земель і осушування боліт
На осушених землях укіс трав не ↑, а ↓. Але це не застерегло Хрущова від нових експериментів.
Одним з них було створення замість сіл «агроміста». Ця кампанія супроводжувалась ліквідацією неперспективних сіл. Реалізація цієї програми призвела б до ліквідації селянства як класу.
Початок реформування на селі покладено на вересневому 1953 р. Пленумі ЦК КПРС, який намітив заходи, спрямовані на піднесення с ⁄ г:
- укріплення матеріально-технічної бази господарств;
- матеріальне заохочення мешканців села;
- підвищення закупівельних цін с ∕г продукцію;
- ↓ податків на присадибне господарство;
- списування заборгованості колгоспників та ін..
Середина 1950-х рр.. – період найбільшого піднесення.Позитивні зрушення були б › вагомими, якби не фантастичні над програми, що почали втілюватися в життя в 1954 р.:
1) Освоєння цілинних і перелогових земель (лютий – березень): освоєння 13 млн. га земель → 28 – 30 млн. га Казахстану, Сибіру, Пн. Кавказу.
2) «Кукурудзяна епопея». У червні 1954 р. Хрущов звернувся із закликом про розширення посівів кукурудзи. Але кукурудзяна кампанія не дала очікуваних результатів. Досягти врожайності, як у США не вдалося. Величезні посіви кукурудзи призвели до порушення сівозміни,структури грунтів, ↓ врожайності зернових тощо.
3) Різке › виробництва м’яса. Розпочалось будівництво гігантських відгодівельних комплексів. Це створило проблему з кормами, ветеринарією.
У 1957-1960 рр. – укрупнення колгоспів, перетворення їх на радгоспи.
У 1958 р. – ліквідовано МТС. Техніку мали викупити колгоспи за 1,5 року.
Всі ці реформи призвели до кризи в с ∕ г.
Посуха 1963 р.. За кордоном закуплено 9,4 млн. т зерна.
Промисловість.
У 1952 – 1955 рр. збудовано Каховську ГЕС, потім ще ряд електростанцій.
У1951 – 1958 рр. побудовано 263 шахти.
Із 1953 до 1956 р. ~ 10 тис. підприємств УРСР перейшли в підпорядкування республіканським органам влади.
На території УРСР створено 11 раднаргоспів для управління промисловістю на місцях. В рамках раднаргоспів підприємства об’єднувались у трести і комбінати за галузевим принципом, підпорядковуючись галузевим управлінням.
Запровадження системи раднаргоспів призвело до збоїв у виконанні завдань VІ-ї 5-річки. Щоб приховати від населення невдачі, розроблено новий 7-річний план (1959 – 1963).
«+» наслідки запровадження с-ми раднаргоспів:
1) скоротився адміністративно-управлінський апарат;
2) с-ма управління стала › раціональною у використанні матеріальних і трудових ресурсів;
3) підприємства почали працювати в інтересах тих територій, де були розташовані;
4) ↑ виробництво товарів народного споживання;
5) Розширились господарчі права республік і органі місцевого управління
«−» наслідки запровадження с-ми раднаргоспів:
1) збої у виконанні 6-ї 5-річки;
2) кожен раднаргосп намагався налагодити випуск повної номенклатури продукції, що іноді було нераціонально;
3) поява місництва;
4) спричинила боротьбу місцевого партійно-державного керівництва за права республік.
