І.Особливості соціально-педагогічного спілкування

Тема 4: Технології комунікативної діяльності соціального педагога

План:

1. Особливості соціально-педагогічного спілкування 2.Вимоги до професійного спілкування соціального педагога 3.Технологія спілкування соціального педагога з клієнтом Рекомендована література:

І.Локарева П.В. Теоретичний і прикладний аспекти поняття «професійне спілкування соціального педагога».-Черкаси, 2000.-Вип.17.-С.68-71

2.ИІЄПТЄНК0 П.А. Методика и технология работьі социального педагога.-М.: Академия, 2001

З.Мудрик А.В. Общение в процессе воспитания.-М., 2001

4.Паскаль Е.В. Активизация процесса продуктивнои коммуникации социальньїх педагогов.-Черкассьі, 2000

5.Помаранцева А.А. Общение в деятельности социального работника.-Ярославль: Диапресс,1997

б.Шакурова М.В. Методика и технология работьі социального педагога.-М: Академия, 2004

І.Особливості соціально-педагогічного спілкування

Соціальний педагог у своїй практичній діяльності виступає захисником прав та інтересів дитини, консультантом, посередником, організатором соціально-педагогічної взаємодії, що безумовно, потребує навичок володіння живим ораторським словом, засобами переконуючої комунікації, технікою міжособистісної взаємодії.

Спілкування - це складний, багатоплановий процес становлення й розвитку контактів між людьми, який породжується потребами в спільній діяльності, що складає обмін інформацією, розробку єдиної стратегії взаємодії, сприйняття й розуміння іншої людини.

Зважаючи на особливість діяльності спеціалістів соціально-виховної сфери, комунікацію можна розглядати як процес передачі інформаційного, емоційного чи інтелектуального змісту. У діяльності соціального педагога комунікація набула особливого значення. її розвиток визначає міра розвитку потреб цієї сфери.

Причинами, котрі стимулювали розвиток комунікації в соціально-виховній сфері, можуть бути:

- клієнти соціально-виховної сфери потребують інформацію з офіційних джерел (соціальних служб для молоді, бірж працевлаштування, консультативних центрів тощо) та безпосередньо в умовах прямого спілкування в межах певної організації;

комунікація із засобів передавання інформації перетворилась в особливий інструмент управління життєдіяльністю клієнта.

Комунікація за своєю моделлю нагадує двосторонній потік інформації. У цій моделі оцінюються якості передавання інформації, її повнота, зміст, форма. Це дозволяє не лише оперативно і правильно сформувати уявлення про відповідну проблему, але й обрати партнерів, розробити педагогічну стратегію і тактику, визначити і адекватні методи, і засоби реалізації конкретних цілей. При цьому обмін інформацією стає не просто двостороннім потоком, а багаторівневим процесом.

Вступаючи в багатоканальний зв'язок, будь-який суб'єкт комунікації перебуває в режимі отримання інформації від багатьох партнерів і передаванні її цим партнерам. Тому ефективність комунікації залежить уже не лише від її якості, своєчасності, повноти, але й від того, наскільки багатогранною вона є. Водночас другою вимогою щодо ефективності комунікації є зрозумілість інформації. Одним із оптимальних способів зробити певну інформацію сприйнятливою - це перевести її на певний рівень

доступності. Будь-хто із фахівців зацікавлений в тому, щоб його інформація була зрозумілою клієнтам.

Ефективність комунікації підвищується завдяки наданню максимально детальної інформації. "Детальність" у такому випадку розглядається як конкретність, глибинність, а не як зайва деталізація. Остання може викликати навіть певні труднощі у ході комунікації. Отже, кожен клієнт потребує свого рівня деталізації. І це також комунікативна стратегія і критерій ефективності комунікації.

Комунікативний процес можна розглядати як взаємодію типу "Я - Я", "Я - Ми" і "Ми-Ми".

Суб'єктами комунікативного процесу можуть бути індивіди (чи групи індивідів), які беруть участь у взаємопогодженому процесі обміну інформацією.

Отже, комунікація - це не спілкування у всій його комплексності і багатогранності, а лише акт спілкування людей. А це визначає певні грані комунікації:

- координація прийому і передавання інформації;

-узгодженість цінностей, оцінок і процесів розуміння;

-організація процесу зв'язку між соціальним педагогом і клієнтом.

При цьому комунікація як "акт спілкування" має свої особливості:

цей процес передавання інформації від одного суб'єкта іншому;

це процес має завжди ціль;

контекстом комунікації є вся система цілей і результатів.

Визначаючи характер комунікації, соціальний педагог має враховувати, яким типом спілкування можна скористатися в тій чи іншій ситуації: індивідуально-особистісним ("Я - Я"), індивідуально-колективним ("Я - Ми"), колективно-суспільним ("Ми - Ми"). А кожному із цих типів притаманні свої особливості: лексика, цілі і завдання, глибина і багатомірність.

Предмет спілкування завжди обумовлює змістовий характер людської взаємодії. І залежно від того, що виступає предметом спілкування, його змістом, змінюються, розширюються різновиди спілкування: побутове і ділове, спеціально-професійне, загальнонаукове, соціально-політичне, соціально-педагогічне, інформаційно-комунікативне та ін. Щоб можна було використовувати у професійній комунікативній діяльності різні види спілкування, кожен соціальний педагог має знати основні вимоги до його комунікативної діяльності.