Випробування запобіжних клапанів

Випробування запобіжних клапанів виконують у строки, які встановлюються залежно від умов експлуатації судини, що працює під тиском. На доповнення до цього їх працездатність перевіряють перед кожною робочою зміною. З цією метою в конструкції клапану передбачений пристрій примусового відкривання.

Випробування розривних мембран

Розривні мембрани підбирають при їх установці чи заміні методом контрольної вибірної перевірки з однотипної партії. Випробування виконують на спеціальних установках.

 

3.2.3. Забезпечення безпеки праці при експлуатації посудин,

Що працюють під тиском

Безпека експлуатації посудин, що працюють під тиском, досягається організаційними заходами та технічними засобами.

До організаційних заходів відносяться:

1) правильний розрахунок на статичні й динамічні навантаження;

2) застосуванням якісних матеріалів, передбачених розрахунком;

3) дотримання вказаної технології при виготовленні посудини;

4) своєчасне проходження випробувань;

5) відповідна кваліфікація персоналу, який працює та обслуговує посудини, що працюють під тиском;

6) забезпечення нормальних умов експлуатації.

Посудини, що працюють під тиском, для неїдких, неотруйних і невибухонебезпечних середовищ, температура стінки яких в робочому стані становить t^o ≤ 200 ^оС, добуток ємності (V) на робочий тиск (P_р) є більшим, ніж 1000 л∙МПа, а також посудини для їдких, отрутних і вибухонебезпечних середовищ при температурі стінки t^o ≥ 200 ^оС, величина добутку (V ∙ P_р) для яких становить більше 50 л∙МПа, підлягають реєстрації в органах Держгортехнагляду. Для реєстрації потрібні такі документи: заява, паспорт посудини, акт про монтаж і установку посудини, схеми включення з вказівкою джерела тиску, параметрів його робочого середовища, арматури.

Технічні засоби, що забезпечують безпеку посудин, працюючих під тиском

Для запобігання аварій посудин, що працюють під тиском, при перевищенні тиску вище допустимого значення використовують такі основні технічні засоби:

1. Допоміжну захисну арматуру. Це запірно-захисні запобіжні, редукційні, зворотні чи самозапиральні клапани.

Запірна арматура повинна забезпечувати в закритому положенні щільність відключення, а у відкритому – мінімальний опір рухові речовини, яка виходить з посудини в аварійній ситуації.

Для регулювальної арматури основною вимогою є забезпечення рівномірної зміни кількості продукту, що протікає через неї з посудини.

Самозапиральні клапани встановлюють, в основному, на газопроводах. Вони перекривають прохід газу при недопустимих змінах його тиску.

2. Спеціальні запобіжні пристрої – розривні мембрани, відривні клапани, запобіжні чи блокувальні пристрої для байонетних затворів.

Так, наприклад за «Правилами» Держгортехнагляду паровий котел повинен бути обладнаний такими технічними запобіжними засобами захисту: запобіжними клапанами (робочим і контрольним); приладами для вимірювання рівня води в котлі; запірним вентилем; зворотним клапаном нагнітальної лінії живлення водою; спускним вентилем.

Основне навантаження щодо відповідальності за безпеку праці при роботі посудин, працюючих під тиском, несуть запобіжні клапани, але вони мають істотний недолік – значну інерційність дії. Це може призвести до невідповідності часу, який необхідний для їхнього спрацьовування або для забезпечення поступової зміни тиску в посудині, нормативним вимогам безпеки.

У тому разі, якщо в посудині існує ймовірність швидкого (миттєвого) підвищення тиску вище номінального значення, то замість запобіжних клапанів використовують інші спеціальні захисні пристрої – запобіжні мембрани, що руйнуються при перевищенні тиску в посудині на Р ≤ 0,25 Р_доп (вище дозволеного).

Запобіжні мембрани встановлюють:

1. Як самостійні запобіжні пристрої.

2. Перед запобіжними клапанами.

3. Рівнобіжно з запобіжним клапаном.

4. Разом з іншими запобіжними пристроями (вибухові люки, вогнеперешкоджувачі, відсікателі та ін.

Основна умова, що ставиться до конструкції мембрани, – забезпечення достатньої пропускної здатності мембранного пристрою при спрацьовуванні. Це полягає у вивільненні прохідного перерізу мембрани для випуску середовища з посудини з швидкістю, яка не менша за швидкість збільшення тиску в апараті.

Вибір матеріалу, з якого виготовляється мембрана, залежить від умов експлуатації посудин і апаратів (тиску, швидкості його на­ростання, фазового складу, агресивності середовища та ін.). Як такі матеріали використовують чавун, скло, графіт, сталь, алюміній, бронзу.

У випадку скидання токсичних і вибухонебезпечних продуктів клапани, мембрани та інші захисні пристрої обладнують спеціальними відводами, які не допускають забруднення навколишнього середовища.

 

Контрольні запитання і завдання

1.	Визначення посудин, що працюють під тиском.
2.	Що є границею посудини, що працює під тиском?
3.	Опишіть фізичні процеси, що протікають у водяних і парових котлах.
4.	У чому полягає основна небезпека водяних і парових котлів?
5.	Які фактори сприяють виникненню вибуху котла, що працює під тиском?
6.	Опишіть фізичні процеси, що протікають у ресиверах, з'єднаних з компресором.
7.	Якими причинами обумовлюється виникнення вибухів у компресорах?
8.	Які фактори сприяють виникненню вибуху в компресорах?
9.	У чому полягає основна небезпека автоклавів?
10.	Які фактори сприяють виникненню аварійних ситуацій при роботі з автоклавами?
11.	Які причини викликають вибухи кисневих балонів?
12.	Які позиції включає технічний огляд посудин, що працюють під тиском?
13.	Які використовуються види механічних випробувань посудин, що працюють під тиском?
14.	Як проводять гідравлічні випробування посудин, що працюють під тиском?
15.	Як проводять пневматичні випробування?
16.	Як виконують випробування запобіжних клапанів?
17.	Як виконують випробування розривних мембран?
18.	Які організаційні заходи забезпечують безпеку експлуатації посудин, що працюють під тиском?
19.	Які технічні засоби забезпечують безпеку експлуатації посудин, що працюють під тиском?
20.	У яких випадках використовують запобіжні мембрани?

 

Глава 3.3. Електробезпека

 

Практика показує, що в усіх областях застосування електричної енергії на підприємствах і в організаціях мають місце випадки ураження людини електричним струмом.

Це може відбуватися в наступних випадках:

· при дотику до струмоведучих частин електроустановки;

· при наближенні на недопустимо близьку відстань до неізольованих струмоведучих частин;

· з появою в електроустановці аварійного режиму що, як правило, призводить до появи так званих напруги кроку і напруги дотику;

· при невідповідності параметрів електроустановки нормам, наведеним у відповідних ГОСТ, ДСТ, Правилах устрою електроустановок (ПУЕ), Правилах безпечної експлуатації електроустановок (ПБЕЕ).

З метою забезпечення електробезпеки всі виробничі приміщення підрозділяють за ступенем небезпеки ураження людини електричним струмом на три класи:

Приміщення без підвищеної небезпеки – це сухі приміщення з відносною вологістю не більше 75 % і температурою повітря в межах + 5…+ 25⁰ С, з неструмопровідними підлогами (дерев'яними, пластмасовими), з повітряним середовищем без струмопровідного пилу.

Приміщення з підвищеною небезпекою – це приміщення, що характеризуються наявністю однієї з таких ознак:

· вогкість з постійною відносною вологістю повітря більше 75 %;

· струмопровідний пил;

· струмопровідні підлоги (земляні, металеві, залізобетонні, цегельні);

· висока температура повітря (вище 35 ⁰С);

· можливість одночасного дотику людини до металевих конструкцій будинків, технологічних апаратів, механізмів і до металевих корпусів електроустаткування.

Приміщення особливо небезпечні –це приміщення, в яких наявною є одна з наступних ознак:

· відносна вологість повітря постійно близька до 100 %, внаслідок чого стіни, стеля таких приміщень покриті конденсатом вологи;

· приміщення з постійною наявністю їдких газів чи пари відносно матеріалу ізоляції струмоведучих частин;

· приміщення, для яких характерні дві чи більше ознак, що відносяться до класу приміщень з підвищеною небезпекою, наприклад, приміщення з струмопровідним пилом і сирою струмопровідною підлогою.