Межа виробничих можливостей та її загальний графік

В

Е

10

9

8

7 Д

6

5

4 С

3

2

1

А

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Рис. 2.1. Графік межі виробничих можливостей

Якщо ресурси землі, робочої сили і капіталу обмежені, то це означає, що в усякій даний момент існує межа виробничих можливостей, виробничого потенціалу суспільства. У певний момент часу країна може виробляти лише певну кількість зерна, хліба, телевізорів, верстатів, палива. Якщо ми хочемо збільшити кількість одного продукту, то це можливо лише за рахунок зменшення виробництва іншого продукту. П. Самуельсон називає цю обмеженість виробничого потенціалу країни межею виробничих можливостей. Межа виробничих можливостей відбиває максимальні кількості продуктів і послуг, які можуть одночасно вироблятися за даних ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються.

Кожна точка на кривій виробничих можливостей рис. 2.2 являє собою якийсь максимальний обсяг виробництва двох типів продуктів. Таким чином, ця крива фактично показує деяку межу.

Графік межі виробничих можливостей ілюструє той факт, що національна економіка, повністю використовуючи наявний потенціал, у короткостроковому періоді не може збільшити виробництво будь-якого блага, не зменшивши виробництво іншого блага.

Розглянувши графік межі виробничих можливостей, виникає питання про оптимальну структуру продукції. Даний графік відповіді на це питання не дає. Одне зрозуміло, що варіант Е не може бути використаний для виробництва даних типів продукції, оскільки мета суспільства полягає в тому, щоб одночасно вироблялись і предмети споживання, без яких суспільство не може існувати, і засоби виробництва, без яких неможливий сам процес виробництва цих продуктів. Оптимальну структуру випуску продукції вирішують такі фактори, як гранична корисність цих продуктів, витрати виробництва, попит і пропонування, ціна.

На цьому графіку точки А та Б визначають відповідну кількість товарів групи А і групи Б за умови, що всі фактори виробництва функціонують виключно на першу або на другу групу товарів. Але в суспільному виробництві потрібні як блага групи А, так і блага групи Б. Це означає, що всі виробничі ресурси будуть спрямовані на виробництво обох груп товарів. При цьому чим більше факторів буде спрямовано на виробництво товарів групи А, тим менше буде їх задіяно у виготовленні товарів групи Б і навпаки. Ця можлива кількість одночасно виготовлених товарів групи А і групи Б буде відповідати розміщенню точок на кривій, яка об'єднує точку А і точку Б. Цю криву в економічній літературі називають кривою виробничих можливостей. Проте оптимальний варіант кількості одночасно вироблених товарів групи А і групи Б буде визначатися як їх кінцевою значущістю для задоволення потреб суспільства, так і низкою інших економічних, соціальних і політичних чинників.[17, c. 5-11]

Отже, підводячи підсумок, можна зазначити, що виробничий потенціал, визначений у досить широкому спектрі понять (ресурси, фактори і т.ін.), дає можливість більш повно охарактеризувати ті реальні можливості, якими володіє суспільство на кожний даний момент. Вони ж і обмежують виробництво, хоча з урахуванням альтернативності використання наявних ресурсів суспільство завжди має можливість визначити найбільш оптимальний (з погляду нагальності конкретних потреб) варіант використання своїх ресурсів.

Вартість втрачених можливостей виникає тому, що вибір чогось одного в світлі обмежених ресурсів означає відмову від чогось іншого. Вартістю втрачених можливостей є цінність товару чи послуги, від яких відмовились.

Межа виробничих можливостей ілюструє такі фундаментальні положення:

1. Рідкісність ресурсів означає, що всі комбінації випуску товарів, розміщених ззовні кривої виробничих можливостей, нездійсненні;

2. Необхідність вибору з-поміж досяжних комбінацій товарів;

3. Існування витрат втрачених можливостей — на це вказує спадний характер кривої виробничих можливостей;

4. Опуклість кривої виробничих можливостей свідчить про існування проблеми зростання альтернативних витрат.[11, c. 22-23]