Джерела кримінального процесуального права

До числа джерел кримінального процесуального права належать: Конституція; норми міжнародних договорів, ратифікованих Україною; кримінальне процесуальне законодавство (КПК й інші закони); рішення КС (за винятком випадків визнання ними положень законів такими, що відповідають Конституції); рішення ЄСПЛ; висновки ВС.

Вирішення питання про значення рішень ЄСПЛ для практики кримінальної процесуальної діяльності, здійснюваної вітчизняними правоохоронними і судовими органами, вимагало членство України у РЄ. На сьогодні рішення цього Суду з питань дотримання конвенційних прав є обов'язковими для України. Рішення ЄСПЛ грунтуються на положеннях ЄКПЛ, яка з 17 липня 1997 року є частиною українського національного законодавства, і мають значення правових прецедентів для практики кримінальної процесуальної діяльності в Україні. Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" українські суди повинні застосовувати при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.

У випадках, передбачених ст. 458 КПК, джерелом кримінального процесуального права є висновки ВС, викладені у його ухвалах. Зазначене джерело права вперше запроваджене в Україні з набранням чинності КПК 2012 року.

Підзаконні НПА та ППВС та ППВСС з питань, що виникають під час кримінального провадження, не є джерелами кримінального процесуального права. Інше означало б

надання рішенням органів виконавчої і судової влади статусу закону, що суперечить принципу розподілу влади в державі. Хоча не можна стверджувати, що ці рішення не мають значення для органів виконавчої влади (органів досудового розслідування) і судів. Підзаконні НПА конкретизують положення законів з метою точного їх застосування відповідними органами.

Так, наприклад, Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затв. наказом Генерального прокурора України від 3 грудня 2012 року № 125, конкретизує положення КПК в частині регламентації початку досудового провадження (ст. 214). А Інструкція з організації діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України, затв. наказом МВС від 9 серпня 2012 року № 686, Інструкція з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень, затв. наказом МВС від 14 серпня 2012 року № 700, Положення про порядок застосування електронних засобів контролю, затв. наказом МВС від 9 серпня 2012 року № 696, та інші НПА МВС суттєво розвивають положення КПК щодо процесуальної діяльності слідчих органів внутрішніх справ.

ПВС та ПВСС узагальнюють практику та роз'яснюють порядок застосування законів під час кримінального провадження.

Джерела кримінальною процесуальною права мають неоднакову юридичну силу, під якою слід розуміти можливість одного джерела бути застосованим замість іншого джерела у разі суперечностей (конкуренції) між ними у врегулюванні певних суспільних відносин.

Так, якщо норми КПК суперечать міжнародному договору, застосовуються положення останнього. Це прояв так званої "вертикальної ієрархії" джерел кримінального процесуального права. Новим кримінальним процесуальним законом (КПК 2012 року) встановлено і "горизонтальну ієрархію" джерел права. Це означає, що при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК. Це правило діє й у тих випадках, коли закон було ухвалено пізніше КПК.

КПК 2012 року допускає у вітчизняному кримінальному процесі таке правове явище, як аналогія права. У випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються його загальні засади (ч. 6 ст. 9 КПК).