Системний підхід до побудови виховного процесу

Тема 7. Виховні технології

1. Системний підхід до процесу виховання.

2. Діяльнісний підхід у вихованні учнів, його сутність. Основні поняття діяльнісного підходу.

3. Особистісно-орієнтований підхід у виховній діяльності, його компоненти.

4. Філософсько-антропологічний підхід до виховання дітей.

5. Технологія колективних творчих справ.

 

Література

1. Селевко Г.К. Воспитательные технологии. – М.: НИИ школьных технологий, 2005. – 320 с.

2. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Академвидав, 2005. – С.391- 392.

3. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел. – К.: Вища школа, 1987. – 117 с.

4. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. – К.: Вища школа, 1998. – 203 с.

5. Технології виховного процесу. – Рівне: Астон, 1997. – 53 с.

6. Степанов Е.Н., Лузина Л.М. Педагогу о современных подходах и концепциях воспитания. – М.: ТЦ Сфера, 2002. – 160 с.

7. Бех І. Почуття успіху у вихованні особистості//Початкова школа. – 2004. – № 12. – С.1-3; 2005. – № 1. – С.1-5.

8. Бех І. Психологічний супровід особистісно зорієнтованого виховання//Початкова школа. – 2003. – № 3. – С.1-6.

9. Бех І. Молодший школяр у виховному просторі міжособистісних взаємин//Початкова школа. – 2000. – № 5. – С.1-5.

Системний підхід до побудови виховного процесу

 

Системні уявлення про процеси і явища в природі і суспільстві існують з давніх часів.

Суть системного підходу полягає в тому, що він є методологічною орієнтацією в діяльності, при якій об’єкт пізнання або перетворення розглядається як система.

Доцільність його використання пояснюється такими причинами:

– по-перше, особистість дитини повинна розвиватися в цілісному і інтегрованому педагогічному процесі, в якому всі компоненти в максимальному степені взаємозв’язані;

– по-друге, відбувається об’єднання зусиль суб’єктів виховання, що сприяє підвищенню ефективності педагогічних впливів;

– по-третє, створена виховна система дозволяє зекономити час і сили педагогічного колективу, так як вона завжди містить традиційні форми і способи побудови діяльності і відносин, які впливають на особистість, як правило, більш ефективно, а затрат вимагають менше, тому що діяти традиційними способами легше, ніж працювати в новому режимі або незвичайній обстановці;

– по-четверте, спеціально моделюються умови для самореалізації і самовираження особистості учня, учителя, батька, що сприяє їх творчому самовираженню і особистісному росту, гуманізації ділових і міжособистісних відносин;

– по-п’яте, у процесі побудови виховної системи формується «лице» навчального закладу, його неповторний вигляд;

– по-шосте, створення виховної системи дозволяє розширити діапазон виховного впливу на особистість;

– по-сьоме, системний підхід дозволяє оптимальному використанню у виховній діяльності кадрових, фінансових і матеріально-технічних ресурсів навчального закладу.

Розглянемо основні поняття.

Виховна система – це впорядкована сукупність взаємозв’язаних компонентів, взаємодія яких сприяє реалізації в освітньому закладі функції сприяння розвитку особистості.

Принципи: принцип цілісності, принцип комунікативності(зв’язку), принцип структурності, принцип керованості і цілеспрямованості, принцип розвитку.

Методи пізнання і перетворення педагогічних систем.

Системний аналіз – це комплекс взаємозв’язаних прийомів і процедур дослідження і конструювання складних і надскладних об’єктів і процесів.

Від звичайного аналізу системний аналіз відрізняється своїми вихідними положеннями: прагнення з максимальною повнотою врахувати всі характеристики об’єкта і розглянути його як систему; чітко вираженим дисциплінарним підходом до розв’язання проблем пізнання чи управління; проблемно орієнтованою, а не функціональною організацією досліджень і розробок.

Відомий російський спеціаліст в області педагогічного менеджменту Ю.А.Конаржевський запропонував використовувати при вивченні систем навчання і виховання основні компоненти системного аналізу:

1) морфологічний аналіз, що дозволяє вияснити, з яких елементів складається система, що вони собою являють, який їх набір;

2) структурний аналіз, що сприяє виясненню внутрішньої організації системи, визначення характеру зв’язку елементів, виявленню системоутворюючих зв’язків і відносин;

3) функціональний аналіз, спрямований на розкриття функцій системи в цілому і її окремих елементів, на вивчення механізму функціонування цілісного організму системи і її основних частин;

4) генетичний (історичний) аналіз, що дозволяє досліджувати зародження, становлення, дальший розвиток і перетворення системи.

Суть методу системного синтезу полягає у спробі вченого і практика здійснити інтеграцію системних уявлень про один і той же об’єкт, одержаних при різних зрізах з цього об’єкта.

Під моделюванням розуміють метод пізнавальної і практичної діяльності, що дозволяє адекватно і цілісно відобразити в модельних уявленнях суть, важливі якості і компоненти виховного процесу, одержати і використати нову інформацію про теперішній і майбутній стан, закономірності і тенденції функціонування і розвитку процесу виховання.

Системний погляд на процес виховання у навчальному закладі пропонує виділити три шари виховної взаємодії з особистістю дитини.

 

Виховна система всього освітнього закладу, в рамках якої педагогічний колектив прагне впорядкувати дію всіх факторів і структур шкільного співтовариства на процес розвитку учнів

 

Виховний простір класу

 

 

Система педагогічного забезпечення індивідуальної траєкторії розвитку дитини