Досягнення акліматизації до умов підвищеної температури довколишнього середовища

ВПЛИВ РІЗНИХ УМОВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА М’ЯЗОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ

І. ВПЛИВ ВИСОКОЇ ТЕМПЕРАТУРИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА М’ЯЗОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Віддача тепла тілом. Щоб тіло віддало тепло довколишньому середовищу, утворюване ним тепло повинно «мати доступ» до зовнішнього середовища. Тепло з глибини тіла (ядра) переміщується кров'ю до шкіри, звідки може перейти у навколишнє середовище завдяки одному з таких чотирьох механізмів: проведенню, конвекції, радіації та випаровуванню.

Проведення тепла являє собою передачу тепла від одного об'єкта до іншого внаслідок прямого контакту.

Конвекція — передача тепла через рухомий потік або рідину. Чим сильніший рух повітря (або води, коли ми перебуваємо у воді), тим вища інтенсивність тепловіддачі в результаті конвекції.

Радіація – тіло постійно випромінює тепло в усіх напрямках до оточуючих його об'єктів; одягу, меблів, стін; однак воно може також отримувати тепло, випромінюване об'єктами, що його оточують і температура котрих вища за температуру тіла.

Випаровування — це основний процес розсіювання тепла під час виконання фізичних вправ. При м'язовій діяльності за рахунок випаровування організм втрачає близько 80 % тепла, а у стані спокою — не більше 20 %.

Ефектори, що змінюють температуру тіла. При коливанні температури тіла відновлення нормальної температури здійснюють, як правило, такі чотири ефектори:

1) потові залози;

2) гладкий м'яз, що оточує артеріоли;

3) скелетні м'язи;

4) залози внутрішньої секреції.

Фізіологічні реакції на виконання фізичних вправ в умовах підвищеної темеператури навколишнього середовища. Утворення тепла позитивно впливає при виконанні фізичного навантаження в умовах зниженої температури довколишнього середовища, сприяючи підтриманню нормальної температури тіла. Водночас при виконанні фізичного навантаження у термально нейтральних умовах довколишнього середовища, наприклад при 21-26°С, метаболічне теплове навантаження виявляється важким тягарем для механізмів, що регулюють температуру тіла.

Розлади, що зумовлені тепловими чинниками

Сполучення зовнішнього теплового стресу з нездатністю розсіювати тепло, що утворене внаслідок метаболічних процесів, може спричинити такі розлади: судоми при перенапруженні м'язів, теплове перевантаження та тепловий удар.

Досягнення акліматизації до умов підвищеної температури довколишнього середовища

Акліматизація до високої температури не означає звичайне перебування в умовах підвищеної температури довколишнього середовища. Вона залежить від: умов довколишнього середовища при проведенні кожного тренувального заняття; тривалості перебування спортсмена в умовах високої температури; інтенсивності внутрішнього утворення тепла.

 

 

ІІ. ВИКОНАННЯ М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЗНИЖЕНОЇ ТЕМПЕРАТУРИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Основні способи запобігання надмірного переохолодження нашого тіла включають:

1) тремтіння;

2) нескоротливий термогенез;

3) звуження периферичних судин.

Оскільки ці механізми не завжди забезпечують утворення достатньої кількості та збереження тепла, нам доводиться покладатися на теплий одяг та підшкірний жир, щоб ізолювати глибокі тканини організму від довколишнього середовища.

Тремтіння — це неконтрольовані скорочення м'язів, про котрі ми вже згадували — може збільшити інтенсивність утворення тепла у стані спокою у 4-5 разів.

Нескоротливий термогенез включає стимуляцію метаболізму симпатичної нервової системи. Підвищення інтенсивності метаболізму веде до збільшення метаболічного утворення тепла.

Периферичні судини звужуються в результаті стимулювання симпатичної нервової системи гладких м'язів артеріол шкіри. Це стимулювання викликає звуження артеріол та скорочення кровопостачання оболонки тіла і насамкінець запобігає непотрібним втратам тепла. Інтенсивність метаболізму клітин шкіри також знижується при зниженні температури шкіри, тому її потреба у кисні зменшується.