МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РВНЗ „КРИМСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ” (М. ЯЛТА)
Інститут філології, історії та мистецтв
Кафедра української мови, теорії та історії літератури
Пойда Наталія Сергіївна
Залікова робота
ОСОБЛИВОСТІ ЧАСОПРОСТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПОВІДАННЯ
ОЛЬГИ КОБИЛЯНСЬКОЇ „МЕЛАНХОЛІЙНИЙ ВАЛЬС”
Дисципліна:„Теорія літератури”
Спеціальність:
„Мова та література (українська)”
Курс 5, група 61/1 - У
Ялта – 2012 р.
Художній час і художній простір – найважливіші характеристики художнього образу, які організовують композицію твору і забезпечують його сприйняття як цілісної і самобутньої художньої дійсності. Фундаментальними стали студії видатних вчених: зокрема, М. Бахтіна, якому належить термін „хронотоп” (часопростір, або часово-просторова організація картини світу в літературі), В. Шкловського, О. Чичеріна, А. Гуревича, Д. Лихачова, Т. Мотильової, Н. Копистянської, Н. Ржевської та ін. Досліджуючи час і простір, науковці зазвичай вважають пріоритетною проблему художнього часу. Д. С. Лихачов вважав час „об’єктом, суб’єктом та знаряддям зображення” [4, с. 5]. Художній час, до того ж, дозволяє митцеві вільно обходитись з діалектикою речей, тобто прискорювати, зупиняти, повертати час подій назад тощо. О. О. Потебня розмежував час реальний та час художній [5, с. 209].
Мета роботи:проаналізувати особливості часопростору в оповіданні О. Кобилянської „Valse melancoligue” (1898). Художній час у творі багатомірний (дії відбуваються у різних часових площинах), нелінійний (розповідь про події минулого порушується роздумами, оцінками).Твір побудований як оповідь від першої особи і характеризується ретроспективною композицією: в його основі спогади героїні Марти, перед нами суб’єктивний час героїні оповідання. Час автора і час оповідача співпадають. Категорія часу виконує синтезуючу функцію: вона відбиває суспільні ідеали певної історичної доби, світогляд письменника, його естетичні погляди. Історичний час, відображений у творі О. Кобилянської, – кінець ХІХ ст., коли постає питання жіночої емансипації. Письменниця створила новий тип жінки, яка сама намагається побудувати своє життя, обстоюючи рівність у правах з чоловіками та захищаючи свою людську гідність і честь. Такі ознаки у тексті вказують на цей час: дівчата живуть окремо від батьків, винаймають дві кімнати, навчаються на курсах (Ганна – на художницю, Марта – на вчительку, Софія готується до вступу у консерваторію), самі заробляють на життя. Для Кобилянської не є важливим детальний опис подій життя героїнь, вона зосереджує увагу на окремих епізодах. Діалоги дівчат, ретроспективні оповіді гальмують сюжет. Ретроспекція не тільки містить картини із минулого Софії, а й являє собою художнє передбачення її майбутнього. Саме у розповідях про минуле з’являється мотив смерті: батько дівчини „помер наглою смертю”; коханому Софія „витрясла всі лелії зі своєї душі під ноги, а він не пізнав їх. Думав, що то такі цвіти, котрі в’януть і в воді відживають наново. Але одні лелії не оживають насвіжо в воді...” [2, с. 23]. Марта розповідає про 6 місяців із свого життя, коли у неї була прекрасна товаришка, яка навчила її розуміти музику. Художня хронологія у творі (від грудня, коли з’являється Софія, до травня) мала б бути символічною: від сну, холоду – до розквіту, відродження. Але саме у травні, коли „все було в самім розцвіті” [2, с. 30], помирає Софія. Пам’ять Марти живе любов’ю про минуле, встановлює зв’язок із вічністю, не дає спокою у теперішньому: „Не можу позбутися до сьогоднішньої днини думки, що музика позбавила її (Софію) життя” [2, с. 33].
Час у творі нерозривно пов’язаний із простором. Н. Копистянська виділяє три типи простору: зовнішній, локальний та внутрішній простір персонажа [3, с. 172]. Ядром сюжетного розгортання виступає локальний простір кімнати, де відбуваються ключові події: поселення Софії, її прекрасна гра на фортепіано, смерть дівчини. Простір кімнати насичений прямими і прихованими знаками і символами: тут є комин, який виступає символом тепла і домашнього затишку; картина, над якою працює Ганна – це копія образу Корреджо із символічною назвою „Віроломна”, адже таким віроломним буде вчинок Ганни, коли вона вперто повторювала, що тріснув резонатор, ніби бажаючи посилити біль Софії; фортепіано – інструмент Софії, „найкраще, що було в неї” [2, с. 28], „її світ”. Та простір оповідання не обмежується стінами кімнати, ретроспективно події переносяться у містечко, де жили батьки Софії. Об’єктами зовнішнього простору стають: Рим, про який мріє Ганна і куди все ж таки від’їжджає; Відень, де у консерваторії мріяла навчатися Софія; і навіть царство на землі, що належить Марті. Плин часу передається через зміни простору – дівчата покидають будинок, що винаймали: Софія – назавжди, Ганна їде до Риму, а Марта виходить заміж. Образ завжди „суттєво хронотопічний” [1, с. 205]. О. Кобилянська створила образи новітніх жінок свого часу – феміністок Ганни та Софії, це героїні сильні, вольові, самодостатні, горді, намагаються реалізувати себе у творчості й утвердитися у чоловічому світі. Та щастя у житті знайшла тільки Марта, яка „любов’ю своєю удержує лад на світі”.”. Отже, художній час і простір – найважливіші характеристики образу. О. Кобилянська створила образи новітніх жінок свого часу – феміністок. Художній час у творі багатомірний, нелінійний, оповідання характеризується ретроспективною композицією. Простір в оповіданні зовнішній і локальний, закритий і відкритий. Прикмети часу розкриваються в просторі: плин часу передається через зміни простору.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бахтін М. М. Формы времени и хронотопа в романе. Очерки по истоической поэтике / [Електронний ресурс] / М. М. Бахтин – М.: Худож. лит., 1976, – 425 с. – Режим доступу до книги: http://philologos.narod.ru/bakhtin/hronotop/hronmain.html.
2. Кобилянська О. Valse melancolique / [Електронний ресурс] / О. Кобилянська. – Режим доступу до твору: http://book.tr200.net.
3. Копистянська Н. Х. Час / художній час: до питання про історію поняття і терміна / [Електронний ресурс] / Н. Х. Копистянська // Вісник Львівського університету: Серія філологічна. – Львів, 2008. – Вип. 44. – Ч. I. – С. 219–229. – Режим доступу до статті:
4. Лихачов Д. С. Поэтика древнерусской литературы / [Електронний ресурс] / Лихачов Д. С. – [3-е изд.]. – М. и: Издательство, 1979, – 305 с. – Режим доступу до книги: http://ozzsite.ucoz.ru.
5. Потебня О. О. Теоретическая поэтика / [Електронний ресурс] / Потебня О. О. – М.: Издательство, 1990, – 410 с. – Режим доступу до книги: http://ozzsite.ucoz.ru/publ.
