Г.З Складові частини документа

Орієнтовна структура розділів основного тексту

Рекомендується дотримуватись наступноі структури розділів основ­ного тексту.

1 Дослідження предметної області

1.1 Виділення сутностей предметної області

1.2 Приведення до 3-ї нормальної форми

1.3 Побудова інформаційно-логічної моделі даних

2 Проектування та реалізація бази даних на фізичному рівні

2.1 Концептуальна ER-діаграма БД

2.2 Фізична ER-діаграма БД

2.3 Створення та заповнення бази даних

3 Реалізація бази даних та розробка програмного забезпечення по веденню бази даних

3.1 Вибір засобів розробки інтерфейсу програмного забезпечення

3.2 Створення інтерфейсу для роботи з базою даних

3.3 Інструкція користувача

Дозволяється вводити інші розділи за погодженням з керівником.

Завдання на проектування

Завдання на проектування є вихідним документом на виконання КП. Завдання складається керівником КП відповідно до обраної теми, затверджу­ється завідувачем кафедри і видається студенту. У завданні вказуються:

– назва вищого навчального закладу, інституту, факультету, кафедри;

– шифр і назва напряму підготовки (спеціальності);

– тема КП;

– дата затвердження теми,

– термін здачі студентом завершеної роботи на кафедру;

– вихідні дані до КП;

– зміст ПЗ (перелік питань, що розробляються);

– перелік графічних матеріалів (якщо графічна частина планується);

– календарний план.

Підписують завдання керівник КП і студент. Затверджує завдання завідувач кафедри. Допускається друкування завдання з двох боків аркуша фор­мату А4. Шаблон завдання на проектування подано в додатку А.

3.4 Анотація

Анотація призначена для ознайомлення зі змістом КП. Вона має бути стислою, інформативною і повинна містити наступні відомості:

– тему КП;

– прізвище автора та керівника роботи;

– відомості про обсяг пояснювальної записки, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість використаних літературних та електронних дже­рел згідно із переліком посилань;

– мету роботи;

– короткий зміст виконаної роботи (використані методи та засоби інформаційних технологій для реалізації поставленої мети; отримані резуль­тати; ступінь впровадженій та галузь застосування тощо);

– дату виконання роботи та підпис автора.

3.5 Зміст

До змісту включають вступ, послідовно перераховані номери і назви всіх розділів, підрозділів та пунктів ПЗ, висновки, перелік посилань, номери та назви додатків, а також номери сторінок, які містять початок матеріалу відповідного структурного елементе.

Вступ

Вступ є загальним оглядовим розділом в складі КП, який признача­ється для початкового ознайомленню з КП. У вступі обґрунтовується акту­альність теми та її практична значушість; визначаються об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження, розкривається структура роботи, її основний зміст.

При наявності в КП певних нетрадиційних рішень, які можуть роз­глядатися як оригінальні досягнення виконавця, їх перелік та короткий опис також наводяться в узагальнюючій частині.

Якщо результати КП розглядалися на наукових конференціях, вида­вались у вигляді публікацій або були апробовані іншим чином, це зазначається у вступі після переліку основних результатів.

4.3 Розділи основного тексту

4.3.1 Розділ І " Дослідження предметної області "

Метою виконання підрозділу 1.1 " Виділення сутностей предметної області " є детальне ознайомлення студента з предметною областю, для якої планується розробка бази даних, виокремлення сутностей, що підлягають зберіганню в базі даних, визначення характеристик атрибутів обєктів та виділення основних сутностей предметної області. Предметна область містить у собі тільки ті об’єкти і взаємозв’язки між ними, які необхідні для опису вимог і умов розв’язання поставленої задачі.

У підрозділі 1.2 " Приведення до 3-ї нормальної форми " Для розробленої інфологічної моделі необхідно при потребі зробити декомпозицію тих відношень, де відсутня мінімальна функціональна залежність неключових атрибутів від первинного ключа або присутня транзитивна залежність від первинного ключа.

Підрозділ 1.3 " Побудова інформаційно-логічної моделі даних ". На основі досліджень, проведених у попередньому підрозділі будується інформаційна логічна модель даних. Визначаються ключові поля сутностей та взаємозв’язки між сутностями.

4.3.2 Розділ 2 " Проектування та реалізація бази даних на фізичному рівні "

У цьому розділі викладаються питтання, пов'язані із створенням бази даних засобами обраної СКБД.

У підрозділі 2.1 " Концептуальна ER-діаграма БД " необхідно побудувати діаграму «сутність - зв’язок» з використанням тої чи іншої нотації (обирається студентом самостійно). Дана діаграма повинна відпові­дати тій моделі, що побудована у першому розділі після приведення відношень до третьої нормальної форми.

У підрозділі 2.2 " Фізична ER-діаграма БД " потрібно зробити короткий аналіз існуючих СКБД і пояснити, чому саме обрано певну систему керування. Враховуючи розроблену схему бази даних, описати дану модель у термінах обраної СКБД

У підрозділі 2.3 " Створення та заповнення бази даних " потрібно навести фрагменти кодів по створенню і заповненню всіх таблиць бази даних. Таблиці повинні містити не менше десяти кортежів

4.3.3 Розділ 3 " Розробка програмного забезпечення по веденню бази даних "

У цьому розділі розглядаються питання, що стосуються розробки програмного продукту відповідно до "Єдиної системи програмної документації".

У підрозділі 3.1 " Вибір засобів розробки інтерфейсу програмного забезпечення " потрібно обґрунтувати вибір мови програмування для створення додатку з огляду на можливість підключення до бази даних.

У підрозділі 3.2 " Створення інтерфейсу для роботи з базою даних " дається опис програмного коду всіх складових розробленого програмного продукту. Цей опис має містити наступні дані:

- загальні відомості;

- функціональне призначення;

- опис логічної структури;

- використовувані технічні засоби;

- виклик і завантаження;

- вхідні дані;

- вихідні дані;

- "скриншоти" інтерфейсу та результатів роботи програми.

При викладенні матеріалу для пояснення особливостей реалізації ал­горитмів, опису класів, методів, SQL-запитів тощо рекомендується викорис­товувати фрагменти коду програмного продукту.

Програма повинна мати дружній інтуїтивно зрозумілий інтерфейс (меню), містити підказки, мати інструкцію користувача (help), відомості про програму (назва, задача, номер версії, дата завершення та автор розробки). У програмі повинна бути передбачена можливість виходу з програми (безава­рійне завершення роботи). Обов'язково потрібно передбачати видачу повідом­лень про помилки користувача.

Тексти програм повинні містити коментарі стосовно призначення ос­новних процедур, функцій, підпрограм, змінних тощо (повні тексти програм подаються у додатку)

У підрозділі 3.3 "Інструкція користувача" коротко викладаються питання, які містять основну інформацію про принципи та умови викорис­тання програми. Тут повинна бути зазначена інформація, достатня для розу­міння функцій програми та її експлуатації, умови, необхідні для користування програмою, послідовність дій користувача, які забезпечують завантаження, запуск, виконання і завершення програми, а також відповідні дії оператора.

У підрозділі 3.4 "Вимоги до технічних засобів" вказується міні­мально необхідний для нормального функціонування розробленого програм­ного продукту склад та коротка характеристика апаратних засобів, системного програмного забезпечення, спеціальні пристрої тощо. При необхідності вста­новлення додаткових програм, необхідних для функціонування розробленого програмного продукту, вказується їх назва та необхідні дані для повної іден­тифікації (версія, ліцензійність, розробник програми тощо).

4.5 Висновки

Цей розділ є підсумковим за результатами курсового проектування і має містити основні підсумки з усіх розділів основного тексту КП. У ньому розглядаються такі питання:

- зазначається мета та задача, вирішенню якої присвячується КП;

- надається опис використаних методів і засобів інформаційних тех­нологій для реалізації поставленої мети;

- надається опис робіт, які виконувались для вирішення зазначеної задачі (роботи розглядаються в їх взаємозв'язку, з дотриманням послідовності їх виконання і визначенням результатів, отриманих на кожному етапі проектування);

- робиться загальний висновок за результатами проектування.

Всі матеріали повинні викладатися коротко, як підсумки виконаної роботи. У висновках бажано вживати багатоступеневий опис виконаних робіт (наприклад, У розділі... виконано..., У результаті визначено, що..., Розроблений програмний продукт дозволяє..., Розроблений програмний продукт може мати такі сфери застосування..., У подальшому програмний продукт можна вдосконалити за рахунок...).

4.6 Перелік посилань

Вказуються використані літературні, електронні та інші джерела в порядку посилання на них в тексті пояснювальної записки КП.

4.7 Додатки

У додатках розміщують матеріал, що доповнює або унаочнює основний текст документа. Наприклад, у додатках можна розміщувати рисунки, таблиці великого формату, розрахунки, опис алгоритмів і програм, коди програм, ме­тодики і протоколи випробувань, акти про впровадження у виробництво, копії патентів, отриманих студентом, та інші матеріали, які допомагають більш повно і докладно розкрити задум та шляхи реалізації КП.

Додатки можуть мати обов'язковий або довідковий статус. У довід­ковому додатку наводять довідкові відомості, в обов'язковому — подають детальний виклад окремих положень документа, щоб уникнути переобтя­ження основного тексту. При виконанні КП в обов'язкові додатки рекомен­дується виносити блок-схеми алгоритмів та повний код програмного продукту.

5 Вимоги до оформлення

 

5.1 Загальні положення

Пояснювальна записка оформлюється на формах 9 і 9а за ГОСТ 2.106-96, при цьому основний напис виконують згідно з вимогами ДСТУ ГОСТ 2.104:2006 - форма 2 для першого аркуша та форма 2а – для наступних аркушів [1].

Залежно від особливостей і змісту текстовий документ складають у вигляді тексту, рисунків, таблиць або їх сполучень згідно з СОУ 207.01:2004 [2], ЄСКД та ЄСПД. Весь комплекс стандартів по ЄСКД та ЄСПД можна знайти на порталах "Библиотека ГОСТ" та "Перечень нормативной документации":

http://www.pntd.ru/gost2.php; http://www.pntd.ru/gostl9.php; http://vsegost.com/Caiegories/15_l 60. shtml; http://vsegost.com/Categories/15_240.shtml.

Текст робота повинен бути набраний на комп'ютері з використанням одного з текстових процесорів (Microsoft Word, Open Office.org Writer тощо).

Відстань від рамки форми до меж тексту на початку і в кінці рядків орієнтовно має складати 5 мм. Відстань від верхнього (нижнього) рядка тексту до верхньої (нижньої) рамки – 10 мм. При встановленні розмірів берегів сто­рінки слід мати на увазі, що відстані рамки до країв аркуша мають бути нас­тупними: від лівого краю – 20 мм, від правого, верхнього та нижнього – 5 мм.

Рекомендується також дотримуватись таких вимог: шрифт – Times New Roman; висота набору – 14 pt; міжрядковий інтервал – 1,5 (полуторний); вирівнювання основного тексту – по ширині; колір шрифту – авто (black). Формули, рисунки та інші об'єкти також мають бути чорного кольору. Якщо в тексті пояснювальної записки є фрагменти програмних кодів, то допуска­ється виділяти їх іншим типом шрифту та (або) іншим розміром шрифту (але не менше ніж 10 pt) для якіснішого сприйняття змісту матеріалу.

Абзаци в тексті починаються відступом, рівним 15 мм, який повинен бути однаковим упродовж усього тексту. Не дозволяється в останньому рядку абзацу розміщувати лише одне слово (чи його частину). Якщо такий випадок має місце, то з метою його уникнення слід відповідним чином переформулювати текст абзацу. Допускається також в межах абзацу (або окремих його рядків) використовувати ущільнений інтервал між символами, але не більше ніж на 0,04 pt.

Пошкодження аркушів, помилки, сліди неповністю знищеного тексту (графіки) не допускаються. Помилки, описки та графічні неточності допуска­ється виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесен­ням на тому ж місці виправленого тексту (графіки) машинописним способом або від руки. Виправлення повинні бути чорного кольору.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви в тексті наводять мовою оригіналу. Дозволяється транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову документа, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

Обсяг ПЗ до КП (без додатків) має становити від 25 до 35 с.

5.2 Оформлення титульного аркуша

Титульний аркуш є першою сторінкою текстових документів і пра­вить за основне джерело бібліографічної інформації, необхідної для обробки і пошуку документа.

Титульний аркуш містить дані, які подають у наступній послідовності:

– назва міністерства, університету та кафедри;

– назва документа (великими літерами);

– позначення документа (великими літерами);

– підписи розробника документа та відповідальних осіб;

– рік складання.

Згідно з ГОСТ 2.201-80 кожному проекту необхідно присвоювати позначення. Позначення вводиться для запровадження електронного обліку в університеті. Позначення має загальний вигляд:

хххх. xxxxxx.xx.xx.xx

У цьому позначенні перша група символів (до першої крапки) визна­чає код розробника, друга група символів (між першою та другою крапками) – код характеристики. Всі наступні символи — нулі.

У КП рекомендується складати коди розробника, вказуючи тип роботи або проекту і позначення напряму підготовки. Кодом характеристики для сту­дентів є номер залікової книжки. Якщо номер залікової книжки складається тільки з п'яти цифр, то першою цифрою в коді характеристики пишеться нуль. Крім того, в кінці позначення записується код пояснювальної записки – ПЗ.

Приклади

КППІ - курсовий проект студента напряму підготовки "Програмна інженерія"; повне позначення: КППІ. 001090.00.00.00 ПЗ

Титульний аркуш виконується на стандартному аркуші формату А4.

Приклад оформлення титульного аркуша КП наведено у додатку В.

5.3 Оформлення анотації

Анотацію оформлюють відповідно до ГОСТ 7.9-95 [3].

Анотація повинна мати обсяг до 500 символів і розміщуватись на од­ній сторінці.

Назву Анотація записують посередині сторінки з великої літери. До­пускається записувати великими літерами. Між назвою анотації та її текстом повинно бути два вільних рядки. Анотацію оформлюють у двох екземплярах, один із яких підшивають до пояснювальної записки.

Приклад оформлення анотації подано в додатку Г.

5.4 Основні вимоги до викладу текстових документів

5.4.1 Поділ тексту

Текст документа за необхідністю поділяють на розділи. Кожний роз­діл рекомендується починати з нової сторінки.

Розділи можна ділити на пункти або на підрозділи і пункти. Пункти можуть поділятися на підпункти. При поділі тексту на пункти і підпункти необхідно, щоб кожний пункт, підпункт мав завершену інформацію.

Розділи, підрозділи, пункти і підпункти потрібно нумерувати араб­ськими цифрами і записувати з абзацного відступу. Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах усього документа і позначатися арабськими цифрами без крапки.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного роз­ділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять. Розділи, як і підрозділи, можуть складатися з одного або декількох пунктів.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та по­рядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять.

Якщо текст поділяється тільки на пункти, їх треба нумерувати по­рядковими номерами в межах документа. Пункти можуть бути поділені на підпункти, які повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного пункту.

Приклад

ВСТУП

1 НАЗВА РОЗДІЛУ 1

Нумерація пунктів першого розділу

2 НАЗВА РОЗДІЛУ 2

Нумерація пунктів другого розділу

3 НАЗВА РОЗДІЛУ З

3.1 Назва першого підрозділу третього розділу

Нумерація пунктів першого підрозділу третього розділу

3.2 Назва другого підрозділу третього розділу

Нумерація пунктів другого підрозділу третього розділу

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ДОДАТОК А

Структурні елементи «Зміст», «Вступ», «Висновки», «Перелік поси­лань» не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів; їх записують посередині сторінки з великої літери. Допускається записувати великими літерами.

5.4.2 Заголовки

Розділи, підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти мо­жуть мати заголовки. Заголовки мають чітко і коротко відображати зміст структурного елемента.

Заголовки треба починати з абзацного відступу, з великої літери (до­пускається весь заголовок записувати великими літерами) без крапки в кінці, не підкреслюючи. Перенесення слів у заголовках не допускається. Якщо за­головок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою.

Між заголовком розділу (підрозділу, пункту, підпункту) і текстом має бути два вільних рядки. Між заголовками розділу і підрозділу (або пункту) має бути один вільний рядок. Так само між заголовками підрозділу і пункту має бути один вільний рядок.

Приклад

1 Назва першого розділу

Вільний рядок

1.1 Назва першого пункту першого розділу

вільний рядок

вільний рядок

Текст

……………………

Текст

Вільний рядок

Вільний рядок

1.2 Назва другого пункту першого розділу

вільний рядок

1.2.1 Назва першого підпункту другого пункту першого розділу

вільний рядок

вільний рядок

Текст

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту і підпункту в нижній частині сторінки, якщо після цієї назви розміщено менше ніж два рядки тексту. Якщо такий випадок має місце, то допускається в ме­жах окремих сторінок змінювати міжрядковий інтервал, але не більше ніж на 0,04 (використовуючи значення множника від 1,46 до 1,54).

5.4.3 Переліки

У пунктах або підпунктах можуть бути наведені переліки. Перед пе­реліком ставлять двокрапку. За наявності в тексті переліків одного рівня під­порядкованості, на який в документі не посилаються, перед кожною його позицією ставлять дефіс. За наявності в тексті переліків різних рівнів підпо- рядковаїності найвищим рівнем є перелік, який позначають малими літерами української абетки, середній рівень позначають арабськими цифрами, най­нижчий - дефісом. Після цифри або літери, якою позначено певну позицію переліку, ставлять круглу дужку.

Текст кожної позиції переліку треба починати з малої літери з абзаційного відступу відносно попереднього рівня підпорядкованості.

Приклад

а) монітор;

б) системний блок:

1) материнська плата:

- процесор;

- внутрішня пам'ять;

2) зовнішня пам'ять;

3) блок живлення;

в) клавіатура;

г) маніпулятор "миша".

Якщо в тексті треба посилатися на переліки, використовують рівні переліків, позначені літерами та цифрами.

5.4.4 Викладення тексту

Повна назва документа на титульному аркуші, в основному написі і при першому згадуванні в тексті документа повинна бути однаковою.

Текст документа повинен бути стислим, точним і логічно послідовним. Текст викладають, дотримуючись норм чинного українського правопису, ви­користовуючи стиль ділового мовлення, придатний для службових докумен­тів. Треба користуватись усталеною лексикою, наявною в академічних слов­никах. Діалектизмів, засобів художньої літератури, новітніх іншомовних за­позичень треба уникати.

Викладаючи обов'язкові вимоги, в тексті треба вживати слова не можна, необхідно, треба, потрібно, треба щоб, дозволено тільки, можна. При викладенні інших положень треба застосовувати слова можуть бути, як правило тощо. Допускається використовувати довільну форму викладання тексту, наприк­лад, застосовують, зазначають, виробляють, виконують тощо.

У тексті повинні застосовуватись наукові та науково-технічні терміни, позначення та визначення, встановлені відповідними стандартами, а при їх відсутності – загальноприйняті в науковій та науково-технічній літературі.

У тексті заборонено вживати:

– звороти розмовної мови;

– техніцизми та професіоналізми;

– для одного поняття різні наукові та науково-технічні терміни, близькі за змістом, а також іншомовні слова та терміни за наявності рівно­значних слів та термінів в українській мові;

– довільні словосполучення;

– скорочення слів, крім встановлених правилами українського пра­вопису та чинними стандартами.

У тексті документа, за винятком формул, таблиць і рисунків, не до­зволяється вживати:

– символ "Ø" як позначення діаметра (треба писати слово "діа­метр"); зазначаючи розмір або граничні відхилення діаметра на рисунках, перед його числовим значенням треба ставити знак "Ø";

– математичний знак мінус (–) перед від'ємним значенням величини (треба лисати слово "мінус");

– математичні знаки без числових значень, наприклад: > (більше), < (менше), = (дорівнює), > (більше або дорівнює), < (менше або дорівнює), ≠ (не дорівнює), а також № (номер), % (відсотки) та °С (градус Цельсія).

Коли наводять найбільше або найменше значення величини, то треба вживати словосполучення повинно бути не більше (-ий, -а), ніж (від, за), не менше (-ий, -а) ніж (від, за), не повинно (-єн, -а) перевищувати.

Коли наводять допустимі значення відхилень зазначених норм, ви­мог, треба вживати словосполучення не повинен бути більший ніж (від, за), менший ніж (від, за), не повинен перевищувати.

У тексті треба використовувати терміни, визначення, умовні позна­чення, зображення та знаки, установлені в чинних стандартах. Перед позна­ченням параметра дають його пояснення.

5.4.5 Формули та рівняння

Для введення формул та рівнянь рекомендується використовувати вбу­дований у текстовий процесор редактор формул (наприклад, Microsoft Equation 3.0). Стиль формули – математичний; розмір елементів формули має бути співмірним з розміром шрифту основного тексту. Допускається виконання формул вручну креслярським шрифтом висотою не менше ніж 2,5 мм. Засто­сування машинних і рукописних символів в одній формулі не допускається.

Формули розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули необхідно залишити один вільний рядок.

Пояснення кожного позначення, що міститься у формулі, слід подавати з нового рядка в тій послідовності, в якій їх наведено у формулі. Перший рядок пояснення треба починати з абзацу словом де без двокрапки. Після пояснення позначення через кому пишуть одиницю відповідної фізичної величини.

Приклад

Густина кожного зразка ρ в кілограмах на кубічний метр обчислюється за формулою:

(1)

де m - маса зразка, кг;

V - об'єм зразка, м³.

Формули (окрім формул у додатках), треба нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу арабськими цифрами, які записують на рівні формули в круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку. Номер формули складають з номера розділу і порядкового номера формули в цьому розділі, відокремлених крапкою, наприклад, (3.1). Можлива наскрізна нумерація формул (окрім додатків). Якщо в документі одна формула, її позначають (1).

Формули, які подають одна за одною і не відокремлюють текстом, відділяють комою і розташовують у стовпчик. В цьому випадку вільний рядок залишаємо перед першою формулою і після ранньої.

Допускається перенесення формули на наступний рядок (у разі, якщо в одному рядку вона не поміщається). Переносити формулу на наступний рядок необхідно тільки на знаку виконуваної операції, при цьому знак на по­чатку наступного рядка повторюють. У разі перенесення формули на знаку множення застосовують знак "×".

Порядок викладення в тексті математичних рівнянь такий самий, як і формул.

5.4.6 Таблиці

Таблиці використовують для кращого унаочнення та зручності порі­в­­няння показників.

Таблиці (окрім таблиць в додатках), треба нумерувати в межах розділу арабськими цифрами. Номер таблиці складають з номера розділу та порядко­вого номера таблиці в цьому розділі, відокремлених крапкою:

Таблиця____ – ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­______________

номер назва таблиці

Назва таблиці повинна відображати зміст таблиці, бути конкретною і стислою. Назву таблиці пишуть з першої великої літери і розташовують над таблицею (починаючи над верхнім лівим кутом). У кінці назви таблиці крапку не ставлять. Дозволяється наскрізна нумерація таблиць (окрім додатків). Якщо в документі одна таблиця, її позначають Таблиця 1.

Приклад

Таблиця 2.1 – Назва таблиці Умовний прохід В   и ь2 Маса, кг, не більше

 

Заголовки колонок та рядків таблиці треба писати з великої літери, підзаголовки колонок – з малої, якщо вони становлять одне речення із заго­ловком колонки, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовка чи підзаголовка крапку не ставлять. Переважна форма імен­ників у заголовках – однина. Заголовки колонок та текст рядків таблиці цент­рують чи зміщують ліворуч на нульову позицію, зважаючи на специфіку таблиці.

Таблицю ліворуч, праворуч, згори і знизу обмежують лініями. Гори­зонтальні та вертикальні лінії, що розмежовують рядки та колонки таблиці, дозволено не наводити, якщо це не ускладнює користування таблицею. Роз­діляти заголовки та підзаголовки діагональними лініями не допускається.

Якщо частину таблиці перенесено на іншу або ту саму сторінку, назву подають тільки над першою частиною таблиці, над іншими її частинами по­дають тільки номер таблиці з таким написом (починаючи над верхнім лівим кутом, з першої великої літери): Продовження таблиці ___ або Кінець таблиці___.

При цьому головку таблиці на перенесених частинах рекомендується замінити номерами колонок, обов'язково проставивши ці номери у першій частині таблиці. Нижню обмежувальну горизонтальну лінію наводять лише у кінце­вій частині таблиці.

На кожну таблицю має бути посилання в тексті; при посиланні треба писати слово таблиця із зазначенням її номера. Таблицю залежно від її розміру подають відразу після тексту, де на неї посилаються, або якнайближче до першого посилання (на черговій сторінці). Дозволено розташовувати таблицю вздовж: довгого боку аркуша (тобто на аркуші альбомної орієнтації).

Таблиці з невеликою кількістю колонок дозволено поділити на час­тини і розташувати одну частину поряд з іншою на одній сторінці, повторю­ючи головку таблиці.

5.4.7 Рисунки

Рисунки мають відповідати вимогам стандартів ЄСКД і ЄСПД. Ри­сунки рекомендується виконувати за допомогою графічного редактора (на­приклад, CorelDraw) з наступною їх вставкою в документ. Можна також ви­користовувати графічний редактор, вбудований у текстовий процесор. Для виконання блок-схем алгоритмів рекомендується використовувати набір стан­дартних автофігур "Блок-схема".

При виконанні рисунків рекомендується задавати товщину ліній від 0,75 pt до 1,25 pt, колір – чорний (black); шрифт надписів – Times New Roman, розмір шрифту – від 12 до 14 pt.

Усі графічні матеріали повинні мати однаковий підпис Рисунок. Ри­сунки слід розміщувати в документі безпосередньо після тексту, де вони зга­дуються вперше (або на наступній сторінці), симетрично до тексту, задавши положення рисунка - в тексті. На всі рисунки мають бути посилання в тексті.

Рисунки нумеруються арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу (окрім додатків). Номер рисунка складається з номера розділу і порядкового номера рисунка в цьому розділі, відокремлених крапкою (в кінці номера крапка не ставиться). Наприклад, Рисунок 3.2

Якщо в документі лише один рисунок, то він позначається Рисунок 1. Дозволяється наскрізна нумерація рисунків (окрім додатків).

Рисунок може мати назву, яка повинна відображати його зміст, бути конкретною і стислою. Назву пишуть з великої літери і розташовують під рисунком симетрично до нього. У кінці назви рисунка крапка не ставиться.

Приклад

Рисунок 3.1 – Структура взаємодії клієнтів з базою даних

 

При потребі пояснювальні дані до рисунка подають безпосередньо після графічного матеріалу перед назвою рисунка. Для запису пояснюваль­них даних допускається використовувати розмір шрифту, менший ніж в ос­новному тексті (але не менше ніж 12 рt).

Якщо рисунок не вміщується на одній сторінці, його можна перено­сити на інші сторінки, при цьому назва рисунка наводиться на першій сторінці, пояснювальні дані (за потреби) на кожній сторінці, а рисунки позначають:

Рисунок_____, аркуш_________

номер номер

Назви, що наводяться в тексті і на рисунку, повинні бути однаковими.

5.4.8 Приклади

Приклади можуть бути наведені в тих випадках, коли вони поясню­ють текст документа або сприяють коротшому його викладенню.

Слово Приклад (Приклади) треба писати з абзацу з великої літери без будь-якого знака в кінці. Текст прикладу(-ів) пишуть з нового рядка після слова Прикпад(-и) з подвійного абзацу. Якщо прикладів декілька, їх розташо­вують один під одним. За потреби приклади можна нумерувати арабськими цифрами.

5.4.9 Скорочення

У тексті документа дозволено вживати:

– загальноприйняті скорочення: див. - дивись; номін. - номінальний; гран. відх. - граничне відхилення; мін. - мінімальне; макс. - максимальне та інші скорочення, встановлені правилами української орфографії та ДСТУ 3582-97 [4];

– скорочення: абс. - абсолютний; відн. - відносний; с. - сторінка; р. - рік; грн - гривня; к. - копійка; ц. - ціна, млн - мільйон; млрд - мільярд та інші скорочення, які вживають з числовими значеннями.

Якщо в ПЗ прийнято особливу систему скорочення слів або назв, то перелік прийнятих скорочень повинен бути наведений у кінці документа у розділі "Позначення та скорочення".

5.4.10 Примітки

Примітки подають, якщо є потреба в коментарях щодо змісту тексту, таблиць або рисунків. Примітки треба подавати безпосередньо за текстом, фрагментом рисунка або в кінці таблиці, яких вони стосуються. Якщо пода­ють одну примітку, їй повинно передувати слово Примітка, яке треба писати з абзацу, з великої літери і після нього ставити крапку. Далі в тому самому рядку через проміжок з великої літери пишуть текст самої примітки.

Приклад

Примітка. Розміри, наведені в дужках, вживати не рекомен­ду­єть­ся.

Якщо у структурному елементі є дві і більше приміток, їх подають після тексту, якого вони стосуються, і нумерують арабськими цифрами.

Приклад

Примітка 1. Текст примітки.

Примітка 2. Текст примітки.

Примітки до таблиць розташовують у кінці таблиці над лінією, що позначає кінець таблиці, і відокремлюють від її основної частини.

5.4.11 Посилання

Посилання в тексті на джерела треба за^на~іатп порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками

Приклади

"...у роботі [8]...";

"...у роботах [1 - 5]..."; "...використовується метод... [5]."

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, рисунки, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. При посиланнях треба писати:...в розділі 4,...дивись 2.1,...відповідно до 2,3.4,...на рисунку 1.3, (рису­нок 5),...на рисунках 1.3 – 1.5,...в таблиці 3.2,...згідно з формулою (3.1),...у рів­няннях (1.2) – (1.5),...у додатку Б тощо.

5.5 Вимоги до оформлення змісту

Зміст в КП розміщують на заголовному аркуші (основній формі) і за необхідності на наступних аркушах (простих формах).

Слово "Зміст" записують у вигляді заголовка посередині сторінки з великої літери (допускається записувати великими літерами). Назви всіх структурних елементів, включених в зміст, записують з першої великої літери. Зміст включають у загальну кількість сторінок документа.

5.6 Вимоги до оформлення переліку посилань

Цей розділ містить перелік джерел, використаних у ПЗ. Літератур­ними джерелами можуть бути книги, багатотомні видання, періодичні видання (газети, журнали), спеціальні види нормативно-технічних документів (стан­дарти, патенти, каталоги), електронні ресурси тощо. Назви літературних дже­рел наводять мовою, якою вони написані – українською, російською, англій­ською тощо.

Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до СОУ 207.02:2008 [5] та чинних стандартів з бібліотечної і видавничої справи. Скорочення окремих слів і словосполучень наводять згідно з ДСТУ 3582-97 [4], ГОСТ 7.11—78, ГОСТ 7.12-93. Бібліографічний запис будь-якого джерела (об'єкта посилання) включають у перелік посилань тільки один раз. Кожне джерело мас свій порядковий номер, а весь список – єдину наскрізну нумерацію.

У відповідних місцях тексту мають бути посилання на джерела.

Використовують різні способи групування джерел. Основні способи: абетковий (алфавітний), систематичний, хронологічний, топографічний, за пер­шим згадуванням роботи в тексті. У КП рекомендується бібліографічні описи (записи) в переліку посилань подавати у порядку, за яким вони вперше зга­дуються в тексті.

Обов'язкові елементи бібліографічного опису літературних джерел:

– прізвища авторів у називному відмінку;

– назва видання;

– характеристика видання та відомості про повторне видання;

– місце видання, видавництво;

– рік видання, кількість (або номери) сторінок.

Приклади бібліографічних записів наведені в додатку Д.

5.7 Вимоги до оформлення додатків

Додатки оформлюють як продовження документа. Додатки, як пра­вило, виконують на стандартних аркушах формату А4 (210 мм х 297 мм).

Наприклад, у додатках можна розміщувати рисунки, таблиці великого формату, розрахунки, опис апаратури та приладів, опис алгоритмів і програм задач, які розв’язують на обчислювачах (комп’ютерах), специфікації, технологічні процеси, перелік елементів тощо. Додатки оформлюють як продовження документа.

При оформленні додатків слід дотримуватись таких розмірів берегів сторінки: лівий – 25 мм, верхній та нижній – 20 мм, правий – 10 мм.

Додатки позначають великими літерами української абетки, почина­ючи з А (за винятком Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь), наприклад, Додаток В. Дозволено позначати додатки літерами латинської абетки (за винятком літер І та О). Якщо в документі тільки один додаток, його позначають Додаток А.

Кожний додаток треба починати з нової сторінки із зазначенням зверху посередині сторінки слова Додаток і його позначення, а під ним в дужках ста­тусу додатка (обов'язковий чи довідковий). У наступному рядку наводять назву додатка, яку записують симетрично відносно тексту з великої літери.

Текст кожного додатка можна поділити на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумерують у межах кожного додатка. Перед номерами став­лять літерне позначення цього додатка (наприклад, А.1, В.3.2).

Якщо в додатках є рисунки, таблиці чи формули, то їх також нуме­рують у межах кожного додатка: рисунок А.1, таблиця В.З, формула (С.1). На­скрізна нумерація рисунків, таблиць, формул (на відміну від основного тексту) в додатках не дозволяється.

Тексти програмних кодів у додатках допускається виділяти відмін­ним від основного тексту типом шрифту та (або) іншим розміром шрифту (але не менше, ніж 10 рt). Допускається зменшення міжрядкового інтервалу до 1.

В основному тексті документа на всі додатки повинні бути поси­лання. Тому додатки в документі розташовують у порядку посилань на них.

5.8 Нумерація сторінок

Сторінки документа і додатків, що входять до складу документа, треба нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього документа.

Номер сторінки документа, який виконаний на аркушах формату А4, проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Номер сторінки документа, який виконаний на формах 9 і 9а ГОСТ 2.106, проставляють у відповідній графі основного напису.

Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок, номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

Рисунки і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до за­гальної нумерації сторінок документа.

5.9 Вимоги до оформлення графічної частини

Графічна частина оформлюється на листах формату А1. Креслення та схеми оформлюються за правилами ЄСКД; алгоритми, моделі, програми, схеми організації баз даних та знань, що супроводжують розробки програм­них продуктів, оформлюються за правилами ЄСПД.

Графічна частина супроводжується основним написом і додатковими графами до нього відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 2.104:2006: для першого аркуша графічної частини - форма 1 (55 мм х 185 мм), для наступних арку­шів — форма 2а (15 мм х 185 мм) [1].

Копії графічного матеріалу, подані у форматі А4, підписані нормо- контролером, керівником та завідувачем кафедри, додаються до пояснюваль­ної записки КП.

Виконання графічної частини передбачає використання сучасних об­числювальних засобів та пакетів програм, включаючи системи автоматизова­ного проектування (САПР) та моделювання.

6 Організація захисту проектів

 

6.1 Підготовка до захисту

6.1.1 Підготовка документації

Для проведення захисту студент не менш як за 5 днів до встановленої дати захисту має подати керівнику повністю готовий проект, що містить:

– зшитий документ з підписами відповідальних осіб та датами на ти­тульному аркуші, завданні на проектування і в межах кутових рамок (виправ­лення не допускаються); аркуші документа зшиваються в тій самій послідов­ності, яка вказана в п. 4.1.

– диск з файлами пояснювальної записки, розроблених програм і презентації;

– креслення та плакати з підписами відповідальних осіб і датами в межах кутових рамок (якщо робота містить графічну частину; виправлення не допускаються);

– довідку про впровадження результатів проектування у виробництво (оформляється в разі потреби, наприклад, під час проектування на виробництві);

– додаткові матеріали, які характеризують наукову і практичну цін­ність роботи: друковані статті, тези доповідей, документи про практичне за­стосування роботи тощо,

– витяг із протоколу попереднього захисту (у разі проведення такого);

– відгуки на КП сторонніх організацій (якщо вони є);

Якщо об'єктом дослідження КП слугувала організація (підприємство, установа), то студент повинен додати до роботи відгук керівника цієї органі­зації, завірений печаткою. Цей відгук має свідчити про достовірність наведе­ної в роботі інформації, правдивість фактичних даних. Бажано, щоб у ньому були підтверджені актуальність теми для підприємства, самостійність автора дослідження, практична значущість та можливості і перспективи впрова­дження запропонованих рішень.

У випадку невідповідності КП вказаним вимогам студент може бути не допущений до захисту.

6.1.2 Рекомендації студентам щодо підготовки до захисту

Обсяг тексту доповіді має відповідати п'яти-, десятихвилинному ви­ступу. Доповідь повинна відобразити: обґрунтування актуальності теми, мету і завдання роботи, призначення розробки; структурний (функціональ­ний) склад розробки; обрані засоби для розробки програмного забезпечення; ос­новні характеристики розробленого програмного продукту; висновки (короткі результати всього проектування, їх реалізацію, можливі шляхи подальшого вдосконалення, використання або впровадження).

Особливу увагу треба звернути на мову доповіді, яка повинна бути ясною, грамотною і впевненою, що робить доповідь зрозумілою і переконли­вою. Неприпустимим є порушення норм літературної вимови, зокрема, вико­ристання неправильних наголосів у словах. Доповідь має бути науковою, добре аргументованою, а отже зрозумілою широкій аудиторії спеціалістів.

При представленні інформації необхідно уникати складних словес­них конструкцій та не переобтяжувати презентацію другорядними схемами, таблицями, графіками, які мало впливають на сприйняття матеріалу.

Література

 

1. ДСТУ ГОСТ 2.104:2006. Єдина система конструкторської доку­ментації. Основні написи (ГОСТ 2.104-2006, IDT). - К.: Держспоживстан- дарт України, 2007 - 16 с.

2. Текстові документи. Загальні вимоги СОУ 207.01:2004- 3-тє вид., із змінами / В. Каплун, В. Олександренко, JI. Першина, JI. Безсмертна, О. Сно- зик. - Хмельницький: ХНУ, 2008. - 40 с.

3. ГОСТ 7.9-95 Реферат и аннотация. Общие требования [Электрон­ный ресурс]. - Взамен ГОСТ 7.9-77; введ. 01.07.1997. - М.: Госстандарт РФ, 1997. - 9 с.// Режим доступу: http://www.ukrbook.net/zakony/G_7.9-95.htm (дата звернення: 21.01.2009).

4. ДСТУ 3582-97 Скорочення слів в українській мові у бібліографіч­ному описі. Загальні вимоги та правила [Електронний ресурс]. - Чинний від 01.07.1998. - К.: Держстандарт України, 1998. - 25 с. // Режим доступу: http://dstu-biblio.3dn.ru/load/l-l-0-13 (дата звернення: 21.01.2009).

5. Бібліографічний запис. Загальні вимоги та правила складання. СОУ 207.02:2008 / Г. Параска, J1. Першина, JI. Безсмертна, О. Снозик. - Хмель­ницький: ХНУ, 2008. - 33 с.

6. ДСТУ 3008-95 Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Струк­тура і правила оформлення [Електронний ресурс]. - Чинний від 01.01.1996. - К.: Держстандарт України, 1996. - 29 с. // Режим доступу: http://dstu-biblio.3dn.ru/load/l-l-0-l 1 (дата звернення: 21.01.2009).

7. Дипломне проектування: методичні вказівки до виконання квалі­фікаційної роботи бакалавра та дипломного проекту для студентів спеціаль­ності "Інформаційні технології проектування" / Р. В. Сорокатий, Р. О. Багрій. - Хмельницький: ХНУ, 2007. - 27 с.

8. Дипломне, курсове проектування і магістерська атестаційна робота: методичні вказівки до розробки та оформлення текстових документів для сту­дентів спеціальності "Радіотехніка, радіоелектронні апарати і зв'язок" / В. І. Сте- цюк, С. К. Підченко, А. А. Таранчук. - Хмельницький: ХНУ, 2007. - 110 с.

9. Дипломне проектування: методичні вказівки до виконання диплом­них проектів для студентів спеціальності "Комп'ютерні системи та мережі" / В. М. Джулій, І. В. Муляр, О. В. Огневий, Ю. В. Хмельницький, В. М. Чешун, В. І. Чорненький. - Хмельницький: ХНУ, 2006. - 85 с.

10. Принципы проектирования и разработки программного обеспе­чения. Учебный курс MCSD. - 2-е изд.: М.: Русская редакция, 2002. - 736 с.

Додаток А

(довідковий)

Приклад оформлення титульної сторінки курсового проекту

 

Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ україни

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра програмної інженерії

 

 

Курсовий проект

 

Інформаційна система чисельного розв'язання

Диференціальних рівнянь

 

Пояснювальна записка

КППІ. 001087.00.00.00 ПЗ

 

 

Студент групи ПІ-10-1	Підпис дата	Ініціали, прізвище
Керівник канд. техн. наук, доцент	Підпис дата	Ініціали, прізвище

 

 

Додаток Б

(довідковий)

Додаток В

(довідковий)

Приклад оформлення анотації

 

АНОТАЦІЯ

 

 

Курсовий проект Інформаційна система чисельного роз­в'язання диференціальних рівнянь.

Автор роботи: Івчун М.В.

Керівник роботи: Форкун Ю.В.

Обсяг – 37 с., 7 рис., З табл., 7 додатків, 16 джерел.

Мета курсового проекту: розробка програмного засобу для чисельного розв'язання диференціального рівняння.

У курсовому проекті проведено аналіз інформаційного забезпечення предметної області та інформаційних потоків, розроблена структура застосу­вання. Для розробки програмного продукту використано мову С# та середо­вище розробки Microsoft Visual Studio 2010. За допомогою цих засобів розро­блено програмне забезпечення для чисельного розв'язання диференціального рівняння.

Впровадження розробленого програмного продукту дозволяє автома­тизувати процес розв'язання диференціальних рівнянь першого порядку.

 

 

Дата Підпис

Додаток Г

(довідковий)

Приклади бібліографічних записів

 

Г.1 Однотомні видання

Г. 1.1 Книги

Спека М. В. Создание Web-сайтов: самоучитель / М. В. Спека. – М.: Издательский дом "Вильямс", 2007. – 288 с.

Голов С. Ф. Управлінський облік: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / С. Ф. Голов. – К.: Лібра, 2003. – 704 с.

Друри К. Введение в управленческий и производственный учет / К. Друри; пер. с англ.; под ред. С. А. Табалиной. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 560 с.

Воробйов Є. М. Економічна теорія: посібник для вищої школи / Є. М. Во­робйов, А. А. Гриценко, В. М. Лісовицький; під заг. ред. Є. М. Воробйова. – 2-ге вид. – К.; X.: Вища школа, 2001. – 704 с.

Психология менеджмента / [П. К. Власов и др.]; под ред. Г. С. Ни­кифорова. – [3-е изд.]. – X.: Гуманитар, центр, 2007. – 510 с.

Економічний аналіз: навч. посібник / М. А. Бомох [та ін.]; за ред. акад. НАНУ М. Г. Чумаченка. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2003. – 556 с.

"Контроль і управління в складних системах КУСС–2005", міжнародна наук.-техн. конф. (2005; Вінниця). VIII міжнародна науково-технічна конференція "Контроль і управління в складних системах КУСС–2005", 24–27 жовт. 2005 р.: матеріали / М-во освіти і науки України [та ін.]. – Вінниця: УНІВЕРСУМ, 2005. – 240 с.

Г. 1.2 Законодавчі матеріали

Конституція України. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

Сімейний кодекс України: [прийнято Верховною Радою 10 січ. 2002 р.]: офіц. текст: за станом на 16 трав. 2002 р. – К.: ЕксОб, 2002. – 140 с.

Кодекс законів про працю України // Збірник законів України про працю / Упоряд. О. В. Терещук, О. Ф. Штанько, Н. Б. Болотіна. – К.: Вікар, 2002. – С. 5–129.

Г.1.3 Правила та нормативні документи

Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин: ДНАОП 0.00–1.31–99: затв. М-вом праці та соціальної політики 10.02.99: чинний від 01.09.99. – К„ 2001. – ЗО с.

Експлуатація, порядок і терміни перевірки запобіжних пристроїв, посу­дин, апаратів і трубопроводів теплових електростанцій: СОУ–НЕЕ 39.501:2007: офіц. вид. – К.: ГРІФРЕ, 2007. – 74 с. – (Нормативний документ Мінпаливенерго України. Інструкція).

Г. 1.4 Стандарти

ДСТУ 4163–2003. Уніфікована система організаційно-розпорядчої доку­ментації. Вимоги до оформлювання документів. – На заміну ГОСТ 6.38–90; чин­ний від 2003–09–01. – К.: Держспоживстандарт України, 2003. – 22 с. – (Державна уніфікована система документації).

ГОСТ 2.106–96. Текстовые документы. – Взамен ГОСТ 2.106–68, ГОСТ 2.108–68, ГОСТ 2.112–70; введ. в Украине 1999–01–01. – Минск: Меж– гос. совет по стандартизации, мегрологии и сертификации; К.: Госстандарт Ук­раины, 1998. – 49 с. — (Единая система конструкторской документации).

Текстові документи. Загальні вимоги СОУ 207.01:2004– 3–тє вид., із змі­нами / В. Каплун, В. Олександренко, Л. Першина, Л. Безсмертна, О. Снозик– Хмельницький: ХНУ, 2008.–40 с.

Г.2 Багатотомні видання

Г2.1 Запис документа в цілому

Карабан В. І. Переклад англійської наукової і технічної літератури: у 2 ч. / В. І. Карабан. – Вінниця: Нова книга, 2001.

Ч. 1: Граматичні труднощі. – 270 с.

Ч. 2: Лексичні термінологічні та жанрово–стилістичні труднощі. – 304 с.

Каталог нормативних документів 2008: у 2 т. / Держ. комітет України з пи­тань техн. регул, і спож. політики; [укл. В. ГаврикоЕа]. – К.: ДП "УкрНДНЦ", 2008.

Т. 1.–2008.–399 с.

Т. 2. – 2008. – 574 с.

Межгосударственные стандарты: каталог 2007: в 6 т. / [сост. И. В. Кова­лева, В. А. Павлюкова; под. общ. ред. В. Л. Иванова]. – Львов: Леонорм, 2007. – 6 т. – (Серия "Нормативная база предприятия").

Г2.2 Запис окремого тому

Кучерук І. М. Загальний курс фізики: навч. посібник: у 3 т. /1. М. Ку– черук, 1. Т. Горбачук, П. П. Луцик; за ред. I. М. Кучерука. – К.: Техніка, 1999. Т. 3: Оптика. Квантова фізика. – 1999. – 520 с.

або

Кучерук 1. М. Загальний курс фізики: навч. посібник. У 3 т. Т. 3. Оптика. Квантова фізика / 1. М. Кучерук [та ін.]. – К.: Техніка, 1999. – 520 с.

або

Кучерук I. М. Оптика. Квантова фізика / I. М. Кучерук, I. Т. Горбачук, П. П. Луцик; за ред. I. М. Кучерука. – К.: Техніка, 1999. – 520 с. – (Загальний курс фізики: в 3 т. /1. М. Кучерук [та ін.]; т. 3).

Г.З Складові частини документа

Г.3.1 Стаття з книги або серіального видання

Гуменюк А. Ф. Проблеми відтворення основних засобів у бухгалтерському обліку / А. Ф. Гуменюк, В. В. Кара // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук, праць / Дніпропетровський нац. ун–т. – Д., 2006. – Т.1, вип. 12. – С. 55–63.

Поморова О. В. Опрацювання якісної інформації у нечітких експертних систе­мах діагностування комп'ютерних засобів / О. В. Поморова, Є. Г. Гнатчук // Радіоелект­ронні і комп'ютерні системи: матеріали міжнар. наук.–практ. конф. "Дні науки 2005", (Дніпропетровськ, 15–27 квітня 2005 р.). – Д.: Наука і освіта, 2005. – Т. 34. – С. 13–17.

Никифоров А. Є. Вплив державної амортизаційної політики на оновлення основного капіталу інноваційних підприємств / А. Є. Никифоров, В. М. Диба // Фінанси України. – 2007. – № 1. – С. б⁷–75.

Валова І. Нові принципи угоди Базель И / І. Валова; пер. з англ. Н. М. Се­реди // Банки та банківські системи. – 2007. – Т. 2, № 2. – С. 13–20.

Брильов С. І. Удосконалення інформаційного забезпечення промислових підприємств / С. І. Брильов // Голос України. – 2006. – 12 жовтня. – С. 3.

Г3.2 Розділ, глава

Савченко А. Г. Економічні цикли / А. Г. Савченко // Макроекономіка: підручник / А. Г. Савченко [та ін.]; за ред. А. Г. Савченка. – К.: Техніка, 1995. – Гл. 2. – С. 40–49.

Зеров М. Поетична діяльність Куліша / Микола Зеров // Українське пи­сьменство XIX ст. Від Куліша до Винниченка: (нариси з новітнього укр. пись­менства): статті / М. Зеров. – Дрогобич, 2007. – Розд. 4. – С. 245–291.

Г.4 Електронні ресурси

Логинова Л. Г. Сущность результата дополнительного образования детей [Электронный ресурс] / Л. Г. Логинова /У Образование: исследовано в мире: меж– дунар. науч.–пед. Интернет–журн. – 2000. – – № 15. С. 263–272. – Дата обновле­ния: 21.10.2003. URL:

http://www.oim.ru/reader.asp/nomerl5/366 (дата обращения: 22.03.2007). Махортов С. Д. Основы Internet–технологий для математиков. Введение в XML: Методические указания. Часть 1. [Электронный ресурс] / С. Д. Махортов. – Воронеж: Изд–во ВГУ, 2002. – 22 с. – URL:

http://ww'\v.ict.edu.ru/lib/index.php?a=presdir&c=getForm&r=resDesc&d=lig ht&idj–es=5362 (дата обращения: 21.01.2009).

Головин А. Преобразование XML в HTML [Электронная публикация] / А. Головин /./ Портал "IZone – информация из мира PC". – Дата обновления: 02.09.2008. URL:

http://www.izone.kiev.ua/articles/xml/18/ (дата обращения: 21.01.2009).

Фролов А. В. Базы данных в Интернете: практическое руководство по созданию Web-приложений с базами данных [Электронная книга] / А. В. Фролов, Г. В. Фролов. – 2–ое изд., испр. – М.: Издательско–торговый дом "Русская Редак­ция", 2000. – 448 с. – Дата добавления: 16.11.2005. Режим доступа:

http://www.internet–technologies.ru/books/download/123.html(дата обращения: 21.01.2009).

Эдди С. Э. XML: справочник [Электронная книга] / С. Э. Эдди.; пер. с англ. – Дата добавления: 23.09.2005. Режим доступа:

http://www.internet–technologies.ru/books/book_99.html7download (дата обращения: 21.01.2009).

Воробьев К. Самоучитель WML и WMLScript [Электронная книга] / К. Во­робьев, С. Сироткин, И.Чалышев– Изд.: BHV, 2001 – 240 с. – Дата размещения: 23.11.2006. URL:

http://nuz.5an.kz/?id=l 116 (дата обращения: 21.01.2009).

Спецификация новейшего языка разметки XML: учебник on–line [Элект­ронный ресурс]. – Дата размещения: 02.05.2004. Режим доступа:

http://helperl0.narod.ru/u0.htm (дата обращения: 21.01.2009).