Основи економічної єдності світу

Цивілізаційний аналіз суспільно-історичного процесу

Шотландський вчений XVIII ст. вводить поняття “цив-ція” (це є та спільнота, яка розвивається за законами ринкової ек-ки).

Росій-й вчений Данілявський, німець-Шпендлер та ендрюс – носії новітніх ідей щодо цив-ції.

XIXст. – у цив-ції пов. бути крім матер-них також духовні, немат-ні атрибути.

Цив-ція – суспільний розвиток.

Виділяються такі етапи цив-ції: 1. дикунство; 2. варварство; 3. цив-ція.

XXст. – Тоінбі, Бродель, Ясперс, Валерштайн.

Цив-ція – це культурно-історична спільність людей.

Цив-ція - пов. мати матер-ну складову (Бродель).

Цив-цію розглядають з точки зору 5ти осн-х методологічних підходів (Цивілізаційні парадигми):1. загально-історична; 2. філософсько-антропологічна; 3. соціо-культурна; 4. технологічна; 5. ек-чної парадигми.

Заг-ноісторична парадигма. Основа – поступальний розвиток відносин між людьми. Філософсько-антропологічна – ядро цив-ції – індивід, його соц-на сутність. Зростання соіальності людини означає формувння цив-ції. Соціокул-рна. Вказує на зв’язок цив-ції та культури, який встанов-ся з піднесенням та занепадом кул-ри.Існує 1ша та 2га кул-ри. 1ша – є даною; 2га – створ-ся людиною. І вона засвідчує наявність цив-ції. Технологічна – працює з поняттям 2га природа але пояснює її створення за допомогою сусп-х технологій. Основа – від-ни людина-техніка, які відоб-ють: 1. еволюцію труда людини; 2. соціалізація людини/зміна соціа-ї позиції і зміна світогляду, знань, навичок, досвіду тощо. Економічна – є похідною від технол-ї, але звертає увагу на відн-ни, завдяки яким людина спілкується з природою, технікою і між собою.

Поєднання всіх парадигм дає висновок про наявність в цив-ції матер-х, духовних, психо-фізичних, антропологічних та історичних компонентів.

Основні критерії для виділення цив-ції: 1. просторові (пов’язані з особливостями навкол-ого прир-ого середовища, що залежить від ландшафту). 2. часові (формують спільність істор-ого буття кул-ри та мови). 3. соц-нотехнологічні (ціннісно-нормативні механізми).

Виділяють 2 осн-х школи, що пояснюють сутність цив-ції: 1. Культурно-матеріалістична. 4 базові підсис-ми при визначення поняття цив-ції; 1. ек-чна; 2. соц-на; 3. політична; 4. кул-нопсихологічна. Ця школа говорить про рівень роз-ку кожної з підсис-м 2. Кул-ноісторична. Провідна роль – духовний чинник. Цив-ція – це великі цілісні соціо-кул-рні сис-ми, які функц-ють на основі власнихзакон-тей, що не зводяться до закон-тей окремих країн, націй та ін-х соц-х спільнот.

Цив-ція існує не так давно, визнач-ся самобутніми і неповторними рисами.

Цив-ції притаманна своя динаміка, яка охоплює 6 осн-х періодів: - генезис; - зростання; - визрівання; - в’янення; - занепад; - вмирання. Але ядро цив-ції завжди зберігає-ся. А зміни відбув-ся на периферії.

Типи та види цивілізацій

Можна виділити такі основні типи Ц. за просторовим критерієм: всесвітня цивілізація, що характеризується планетарним масштабом та локальна Ц.

Рівень розвитку цивілізаційних утворень (7 видів світ.Ц.):

1. 7-6 тис. до н.е. – неолітична Ц.

2. 3-пер. пол. 1 тис. до н.е. – східнорабовласницька Ц

3. 5 ст. до н.е. – 5 ст.н.е. – антична Ц

4. 7 – 13 ст.н.е. – ранньофеодальна Ц

5. 15-18 ст. – передіндустріальна Ц

6. 60-90 роки 18ст. – 60-70 р.20ст – індустріальна цивілізація

7. 80 р. 20 ст. – поч. 21 ст. – постіндустріальна Ц

Агрегований варіант цих 7 видів цивілізацій – традиційна ц (характеризується первіснообщинними зв’язками, азійський спос вир-ва, рабовласн та феодальні відносини) та сучасні ц (ринкові відносини з відповідними екон, політ, інституціональними та правовими структурами).

Також світ ц можна класифікувати за такими озн: вид вир-ва, хар-р праці та тип власності:

- Аграрна (с\г, руч. Праця і земельна власн)

- Індустр (пром.-ть, маш праця і пром. вир)

- Постінд (інфо вир., інтелект праця, інт власн)

Основні критерії виділення локальних цив-цій: -культурна спадщина; -геогр. та навколишнє середовище; -стр-ра державно-пол-х інституцій; -зрілість екон-х відн-н. Локальні (регіон-ні) цив-ції: Було 21 цив-ї, а зараз залишилось 8: -православно-христи-ка; -ісламська; -індуїстська; -конфуціанська; -латиноамер-ка; -африканська; -японська; -західна.

Класифікація локал-х цив-цій за типами роз-ку: - спіл-ть засад ментал-ті; -спільність і взаємозалеж-ть істор-ї, пол-ї долі та ек-ого роз-ку; - взаємопереплітіння культур; -наяв-ть сфери спільних інтересів з т.з. перспектив роз-ку.

3 загальні локальні цив-ції: 1. Природна; 2 Східна; 3. Західна.

Природна: Це аборигени в Африці, Австралії, амер-кі індійці, н-ди північної Європи. Цикли ж-тя співпадають з циклами природи.

Східна: Виникли в глибоку давнину. Основні риси: харазматичний характер суспільної свідомості. Зосередження на духовному, колективізм, патерналістська роль держави. Стародавній Єгипет, конфуці-во, будизм. Визнач-ся харазматичним хар-ром сусп-ї свідомості, зосередженням на духовному, колективізмом, корпар-ми пр-пами сусп-х відн-н, патерналістською роллю держави як домінуючого власника, тощо.

Західна. Асоціюється з постінд-м роз-ком. Ознаки: самопідтримуюча ек-ка, правова держава, демократичний гром-й устрій, громад-ке сусп-во; - розвинуті сис-ми життєзабезпечення: сучасні ринкові ек-ко-розв-ті країни.Веде свій початок з антич-х цив-цій: Стародавн. Греція і Рим тощо.

Основи економічної єдності світу

Основу економічної єдності світу складають новітні ресурси, що зумовлюють організаційно-господарські способи функціонування економік різних країн. Це пов`язано із змінами у власності на засоби вир-ва, що відбулися через соціалізацію та дематеріалізацію на базі інформатизації та інтелектуалізації вир-ва. Це перш за все стосується розвитку нано-технологій. І соціалізація, і дематеріалізація притаманні усім країнам світу, але різною мірою.

До чинників формування економічної єдності світу відносять: інтернаціоналізацію господарського життя(ІГЖ), регіональну та галузеву інтеграцію, науково-технічний прогрес, необхідність вирішення спільних глобальних проблем людства.

ІГЖ – поступовий вихід виробництва за межі окремої країни та формування його міжнаціональних форм у межах світового господарства. Отже, ІГЖ поширюється практично на всі країни світу, всі галузі виробничої на невиробничоїсфер. Вузькість внутрішніх ринків, нестача ресурсів сировини, палива, засобів вир-ва компенсуються широкою участю країн у світогосподарських процесах на основі розширення і поглиблення ІГЖ. Інтернаціоналізація об”єднує структурні елементи й суб”єкти світового господарства в єдине ціле. З поглибленням інтернаціоналізації виробництва посилюється єдність світового господарства, зростає його органічна цілісність. ІГЖ визначається такими показниками: рівень міжнародної спеціалізації та кооперування вир-ва, обсяги міжнародної інвестиційної діяльності, обороту фінансового капіталу, спільної підприємницької діяльності, міграція робочої сили тощо.

Матеріальною основою економічної єдності світу виступають нові технології та засоби вир-ва, які формують початок ери ноосферно-космічної світової цивілізації (НКЦ). Для НКЦ основним типом факторів вир-ва виступають біотехнотронні фактори. Вони становлять ядро економічної єдності світу і формують структуру світового господарства. Одна з рис біотехнотронних факторів – сприяння вивільненню психічної енергії людини. В цих умовах пріоритет одержить розумова праця, значно зросте роль міжнародного менеджменту та взагалі системи організації й управління світогосподарськими процесами через регіональні та міжнародні організації. Зростаюча єдність світового господарства об”єктивно вимагає посилення міжнародних важелів регулювання світогосподарськими зв”язками.