Тема 12. Правове регулювання охорони праці

При вивченні теми необхідно з'ясувати зміст інституту охорони праці. Потрібно розрізняти охорону праці в широкому значенні – як сукупність соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та інших заходів в поєднанні з правовими нормами і охорону праці у вузькому значенні – як інститут трудового права. Курсантам, студентам, слухачам необхідно мати на увазі, що цей інститут містить в собі як норми, закріплені в Конституції України, КЗпП України, Законі України від 14 жовтня 1992 р. "Про охорону праці", так і в підзаконних актах – положеннях, правилах, інструкціях, локальних нормативних актах і угодах про охорону праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві покладається на роботодавця. Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.

Роботодавець зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища.

Забороняється допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання, інструктаж або перевірку знань з питань охорони праці. На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної безпеки.

Власник зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. Обов'язкові медичні огляди провадяться згідно з Положенням про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 р. № 45.

Роботодавець зобов'язаний відшкодувати працівнику шкоду, заподіяну здоров'ю, а тому необхідно вивчити Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної здоров'ю працівника у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472.

Практичні завдання

План

1. Поняття охорони праці по трудовому праву.

2. Розкрийте значення охорони праці.

3. Законодавство про охорону праці.

4. Для кого встановлені обов'язкові медичні огляди?

5. У чому полягає особлива охорона праці жінок?

6. Спеціальні гарантії в галузі охорони праці для неповнолітніх і осіб із зниженою працездатністю.

7. Хто здійснює нагляд і контроль за охороною праці?

8. Яка встановлена відповідальність за порушення охорони праці.

Задача №1

Підлітку Сидорову була пропонована відпустка у грудні, протягом 15 днів. На прохання Сидорова перенести відпустку на липень місяць адміністрація відповіла відмовою.

· Яка тривалість відпустки для підлітків?

· Чи має підліток право на одержання відпустки авансом?

· В які місяці підліткам повинні надавати відпустку?

· Як оплачується праця робітників молодше 18 років при скороченому робочому тижні?

Задача №2

Для праці в нічну зміну начальник дільниці назначив вагітну жінку і годувальну мати. Суспільний інспектор охорони праці вимагає їх звільнення від нічних змін. Начальник дільниці звернувся до цехового комітету профспілки, указав, що вагітна жінка лише на третьому місяці вагітності, а годувальна мати сама дала згоду працювати у нічну зміну.

Хто правий?

Задача №3

До голови профспілки звернулись 3 співробітниці: бухгалтер-ревізор Ковальська за приводом того, що її – годувальну матір не звільняють від відряджень; експедитор Соколова з приводу того, що їй не зберігають середню заробітну платню на час переведення на іншу роботу у зв’язку з вагітністю; сектретар Коржова з привиду того, що їй – годувальній матері не дозволяється уходити з роботи на годину раніше за мотивом, що вона робітник з ненормованим робочим днем.

Які пояснення повинен дати голова профспілки?

Список рекомендованої літератури

1. Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 49. – Ст. 668.

2. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.

3. Закон України “Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.

4. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”: від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.

5. Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 623 (у редакції постанови КМ України від 17 червня 1998 р. № 923) // ЗП України. – 1994. - № 1. – Ст. 1; Зібрання законодавства України. – 1998. – № 10. – Ст. 437.

6. Правила відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 // Праця і зарплата. – 1994. – № 17.

7. Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 314 // ЗП України. – 1995. – № 7. – Ст. 181.

8. Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221 // ЗП України. – 1994. – № 8. – Ст. 190.

9. Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці: Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1993 р. № 754 // ЗП України. – 1994. – № 1. – Ст. 24.

10. Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства: Затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 р. № 72 // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 611.

11. Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці: Затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 4 квітня 1994 р. № 30 // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 617.

12. Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці: Затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 28 грудня 1993 р. № 135 // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 652.

13. Типове положення про представників профспілок з питань охорони праці: Затверджене постановою Президії Федерації профспілок України від 22 квітня 1994 р. № П-13-11 // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 656.

14. Положення про комісію з питань охорони праці профспілкового комітету підприємства: Затверджене постановою Президії Федерації профспілок України від 20 вересня 1994 р. // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 660.

15. Порядок розробки та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, які діють на підприємстві: Затверджений наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 р. // Праця і зарплата. – 1994. – № 17.

16. Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту: Затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 р. № 170 // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Ін-тер, 1997. – С. 690.

17. О порядке бесплатной выдачи молока или других равноценных пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вредными условиями труда: Постановление Государственного комитета СССР по труду и социальным вопросам и Президиума ВЦСПС от 16 декабря 1987 г. № 731/П-13 // Бюллетень Госкомтруда СССР. – 1988. – № 4.

18. Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р. № 256 // Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних актів. – К., 1995. – Т. 3. – С. 32.

19. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками: Затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 р. № 241 // Законодавство України про охорону праці: Збірник нормативних актів. – К., 1995. – Т. 3. – С. 61.

20. Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 р. № 46 // Інформаційний бюлетень Українського державного центру правової інформації. – 1994. – № 18.

21. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми: Затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 р. № 59 // Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. – 1996. – № 6.

22. 26. Порядок організації державного нагляду за охороною праці в системі Держнаглядохоронпраці: Затверджений наказом Держнаглядохоронпраці України від 31 травня 1995 р. № 82 // Законодавство України про охорону праці: збірник нормативних документів. – К., 1995. – Т. 4. – С. 69.

23. 29. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 (із змінами, внесеними постановою Пленуму від 30 вересня 1994 р. № 11) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. – К., 1995. – С. 310.

24. 30. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. 1965-1985. – К., 1995. – Ч. 1. – С. 31.

25. 31. Абрамова А. А. Трудовое законодательство и права женщин. – М., 1990.

26. Вєтухова І. До питання про зміст принципу підвищеної охорони праці жінок, які мають дітей, як суб’єкта трудових правовідносин // Вісник АПНУ. – 1998. – № 2 (13). – С. 166-171.

27. Шамшина І. Щодо концепції законодавства України про охорону праці // Право України. – 1998. – № 4. – С. 44-46.

28. Шамшина І. Регулювання промислової безпеки і безпеки праці // Право України. – 1998. – № 8. – С. 108-110.

Тема 13. Трудові спори

Трудові спори – це спори, що виникають із правовідносин сфери трудового права. Вирішуються вони у встановленому порядку в передбаченому правом органі.

Курсанти, студенти, слухачі повинні знати види трудових спорів та їх класифікацію: за суб'єктами; за характером спору; за видом спірних правовідносин; за порядком розгляду (підвідомчість).

За суб'єктами, по яким виник спір, усі трудові спори діляться наіндивідуальні і колективні. В індивідуальних спорах захищаються суб'єктивні права конкретного працівника, його законні інтереси. У колективних же спорах захищаються права, повноваження й інтереси всього колективу або його частини.

За характером спору всі трудові спори поділяються на два види: 1) спори про застосування норм, встановлених трудовим законодавством, колективними або трудовими договорами, соціально-партнерськими угодами про права й обов'язки; 2) спори про встановлення нових або зміну існуючих соціально-економічних умов праці і побуту, не урегульованих законодавством.

За правовідносинами,із якихможе виникнути спір, усі трудові спори діляться на:

1) спори з трудових правовідносин (їх абсолютна більшість);

2) спори з правовідносин по працевлаштуванню;

3) спори з правовідносин по нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства і правил охорони праці;

4) спори з правовідносин по підготовці кадрів і підвищенню кваліфікації на виробництві;

5) спори з правовідносин по відшкодуванню матеріальних збитків працівником підприємства;

6) спори з правовідносин по відшкодуванню підприємством шкоди працівнику в зв'язку з ушкодженням його здоров'я на роботі або порушенням його права на працю;

7) спори з правовідносин профоргану з роботодавцем з питань праці, побуту, культури;

8) спори з правовідносин трудового колективу з роботодавцем.

За ознакою підвідомчості трудові спори розглядаються:

а) в загальному порядку;

б) в судовому порядку;

в) в особливому порядку.

Курсантам, студентам, слухачам необхідно уважно ознайомитися з судовою практикою розгляду трудових спорів і всі теоретичні та нормативні положення з даної теми проілюструвати матеріалами практики.

Практичні завдання

План

1. Поняття трудових спорів.

2. Причини трудових спорів.

3. Нормативні акти по розгляду трудових спорів.

4. Класифікація трудових спорів.

5. Органи по розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів.

6. Підвідомчість індивідуальних трудових спорів.

7. Порядок розгляду спорів в КТС.

8. Особливості судового розгляду трудових спорів.

9. Особливості розгляду індивідуальних трудових спорів деяких категорій працівників вищими органами.

10. Поняття колективних трудових спорів.

11. Класифікація і види колективних трудових спорів.

12. Поняття страйку. Порядок оголошення страйку.

13. Який порядок визнання страйку незаконним?

14. Яка відповідальність організаторів незаконного страйку?

Задача 1

До компетенції яких органів входить розгляд спорів?

· про поновлення на роботі за заявою працівника, звільненого за результатами випробування;

· між працівниками і профкомом про розмір допомоги в разі тимчасової непрацездатності;

· за заявою працівника про визнання недійсними умов трудового договору, що суперечать законодавству про працю;

· між власником і профкомом про перегляд і введення нових норм виробітку;

· між працівниками швейної фабрики і директором фабрики про невиплату заробітної плати за два місяці.

Список рекомендованої літератури

1. КЗпП України (гл. XV).

2. Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” від 3 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 34. – Ст. 227.

3. Положення про Національну Раду соціального партнерства: Затверджене Указом Президента України від 23 травня 1993 р. // Голос України. – 1993. – 15 грудня.

4. Положення про національну службу посередництва і примирення: Затверджене Указом Президента України від 17 листопада 1998 р. № 1258/ 98 // Праця і зарплата. – 1998. – № 23 (159).

5. Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 // Юридичний вісник України. – 1996. – № 48.

6. Про практику розгляду судами трудових спорів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 1 квітня 1994 р. №4, від 26 жовтня 195 р. № 18 та від 25 травня 1998 р. №15) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. – К., 1995. – С. 373; Вісник Верховного Суду України. – 1998. – №3.

7. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. – 1965-1985. – К., 1995. – Ч. 1. – С. 31.

8. Голощапов С.А. Понятие, виды, причины, подведомственность трудовых споров. – М.: ВЮЗИ, 1984. – Ч. 1.

9. Давиденко Г. Зміни порядку розгляду індивідуальних трудових спорів // Право України. – 1992. – № 7.

10. Давиденко Г.І. Розгляд судами спорів, пов’язаних з укладенням, зміною і припиненням трудового договору // Вісник Верховного Суду України. – 1997. – №3. – С. 35-36.

11. Куренной А. М., Миронов В. И. Практический комментарий к законодательству о трудовых спорах. – М.: Дело, 1997. – 384 с.

12. Ставцева А. И. Трудовые споры по отдельным категориям судебных дел // Право и экономика. – 1998. – № 6. – С. 93-102.

13. Толкунова В. Н. Трудовые споры и порядок их разрешения. – М.: Юристъ, 1996.

14. Чанишева Г. І., Фадєєнко А. Ф. Розгляд судами справ по спорах, що виникають з трудових правовідносин (окремі питання) // Право України. – 1998. – № 8. – С. 58-63.

15. Шкурко В. В. О расширении судебной защиты трудовых прав граждан // Советское государство и право. – 1989. – № 8.

16. Юшко А. Розгляд судами спорів, викликаних реорганізацією підприємства // Право України. – 1998. – № 9.

17. Ярошенко К. Б. Спори о возмещении вреда, причиненного жизни и здоровью отдельных категорий работников // Право и экономика. – 1998. – № 4. – С. 73-78.

18. Лазор В. Регулювання строків позовної давності при вирішенні індивідуальних трудових спорів // Право України. – 2003. – № 8. – С.78

19. Лазор В. Судове вирішення індивідуальних трудових спорів: шляхи вдосконалення // Право України. – 2003. – № 7. – С.52