За трудовим правом України

 

З огляду на фізіологічні, психологічні та інші особливості молодого покоління нашої держави законодавство закріплює деякі переваги (пільги) неповнолітнім, рівночасно встановлюючи їхню рівність у правах із повнолітніми працівниками.

Відповідно до ст.196 КЗпП для всіх підприємств і організацій встановлюється броня прийняття на роботу і професійне навчання на виробництві молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років.

Районні і міські Ради народних депутатів затверджують програми влаштування на роботу випускників загальноосвітніх шкіл, квоти робочих місць для працевлаштування молоді та забезпечують їх виконання всіма підприємствами, установами, організаціями.

Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання на виробництві зазначеним особам, направленим в рахунок броні, забороняється. Така відмова може бути оскаржена ними до суду.

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» квота для працевлаштування молоді встановлюється підприємствам, установам та організаціям в межах, встановлених Законом України «Про зайнятість населення». Працевлаштування молоді з інвалідністю здійснюється в межах нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, визначених згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

При прийнятті на роботу осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів випробування не встановлюється (ст.26 КЗпП).

На кожному підприємстві повинен вестись облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження (ст.189 КЗпП).

Оскільки організм неповнолітнього тільки формується, є потреба регулярно слідкувати за станом його здоров'я. Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щорічно підлягають обов'язковому медичному оглядові (ст.191 КЗпП). При встановленні факту, що робота негативно впливає на здоров'я неповнолітнього, він негайно звільняється з цієї роботи і переводиться на більш легку. Одночасно стосовно неповнолітнього вживаються лікувально-профілактичні та інші заходи. При переведенні неповнолітніх на підставі медичного висновку на більш легку, але нижчеоплачувану роботу, за неповнолітнім протягом двох тижнів зберігається попередній заробіток (ч.1 ст.114 КЗпП).

Праця молоді віком до вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах заборонена. Не допускається також залучення неповнолітніх до підіймання і переміщення важких речей (ст.43 Конституції України та ст.190 КЗпП).

Перелік важких робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на які не можуть допускатись особи молодше вісімнадцяти років, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України №46 від 31.03.1994.

При проходженні виробничої практики і виробничого навчання особи, які не досягли вісімнадцятирічного віку та навчаються у професійних навчально-виховних закладах, можуть перебувати на виробництві по професіях і на роботах, вказаних у Переліку, не більше як чотири години на день за умови суворого дотримання у цих виробництвах і на роботах чинних правил і норм з охорони праці.

Порядок навчання в професійно-технічних закладах, які здійснюють навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з роботами із шкідливими та важкими умовами праці, роботами підвищеної небезпеки затверджено наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №130 від 30.12.1994 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.01.1995 №14/550. Зазначеним нормативним актом визначено, яким чином має проводитись виробнича практика на роботах із шкідливими та важкими умовами праці.

Загальні умови проведення практики учнями професійно-технічних навчальних закладів передбачені ст.29 Закону України «Про професійно-технічну освіту» та Порядком надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №992 від 07.06.1999.

Забороняється з мотивів виховання приймати осіб, що не досягли вісімнадцяти років, на роботи, пов'язані з виробництвом, зберіганням і торгівлею спиртними напоями (відповідальність передбачена ч.2 ст.156 КУпАП).

Не можна залучати осіб молодше вісімнадцяти років до підіймання і переміщення важких речей, маса яких перевищує граничні норми. Перенесення і пересування важких речей неповнолітніми як чоловічої, так і жіночої статі в межах граничних норм допускається лише у тих випадках, коли це пов'язано з виконанням ними постійної роботи і займає не більш як 1/3 їх робочого часу.

Для неповнолітніх законодавством про працю, залежно від віку, встановлена скорочена тривалість робочого часу (ст.51 КЗпП). Таке зниження тривалості робіт не тягне за собою зменшення розміру оплати праці. Заробітна плата неповнолітнім виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ст.194 КЗпП).

Якщо неповнолітні допущені до відрядних робіт, їх праця оплачується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників. Але при цьому слід враховувати, що для робітників віком до вісімнадцяти років норми виробітку встановлюються, виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорціонально скороченому робочому часу для осіб, які не досягли вісімнадцяти років (ч.1 ст.193 КЗпП).

Для молодих робітників, які поступають на підприємства, в організації після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійних навчально-виховних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, можуть застосовуватися знижені норми виробітку. Вони затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом (ч.2 ст.193 КЗпП).

Забороняється залучати неповнолітніх осіб до нічних і надурочних робіт і до роботи у вихідні дні (ст.192 КЗпП). Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку (ч.3 ст.54 КЗпП).

Така заборона є важливою гарантією дотримання скороченої тривалості робочого часу, встановленої для цієї категорії працюючих, і надає можливість неповнолітнім використовувати вільний час для відпочинку, фізичного розвитку, підвищення загального освітнього і культурного рівня.

Особам віком до вісімнадцяти років щорічна основна відпустка надається тривалістю 31 календарний день (ч.8 ст.6 Закону України «Про відпустки»).

Щорічні відпустки повної тривалості надаються до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника (ст.10 Закону України «Про відпустки»). Ця відпустка повинна надаватись у натурі і заміна її грошовою компенсацією не допускається. Відпустка надається на бажання працівника в зручний для нього час.

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах (ст.10 Закону України «Про відпустки»).

Розділом ІІІ Закону України «Про відпустки» врегульовано питання надання додаткових відпусток у зв`язку з навчанням та для участі у змаганнях.

Правовий статус неповнолітніх у відносинах з приводу матеріальної відповідальності має певні особливості у порівнянні з правами та обов`язками у цій сфері дорослих учасників трудових правовідносин.

Зокрема, згідно з п. 1 ст.134, ст.135-1 КЗпП з особами, які не досягли 18 років, не можна укладати договори про повну матеріальну відповідальність. На неповнолітнього працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»). Сторонами трудових відносин є працівник та роботодавець, у зв`язку з чим батьки або за їх відсутності інші законні представники дітей не несуть додаткової субсидіарної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації неповнолітніми під час виконання ними трудових обов`язків.

Припинення трудових правовідносин неповнолітніх теж має певні особливості. Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. При цьому звільнення у випадках: змін в організації виробництва і праці (ліквідації, реорганізації, перепрофілювання підприємства, організації, установи, скорочення чисельності штату тощо); виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, здійснюється як виняток і не допускається без працевлаштування (ст.198 КЗпП).

Батьки, усиновителі і піклувальник неповнолітнього, а також державні органи, громадські організації та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, якщо продовження його дії загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (ст.199 КЗпП).

Пред'явлення вимог про розірвання трудового договору з неповнолітніми, у тому числі строкового, має супроводжуватись наданням відомостей та доказів тих обставин, що продовження чинності трудового договору загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

Право вимоги розірвання договору надане батькам (одному з батьків), усиновителям, піклувальникам неповнолітнього. Оскільки серед перелічених осіб не названі опікуни, в цій частині ст.199 КЗпП слід тлумачити поширювально, визнавати право опікунів вимагати розірвання трудового договору з неповнолітніми у віці від 14 до 15 років. Право вимагати розірвання трудового договору належить також службам у справах неповнолітніх, органам і посадовим особам прокуратури, державної інспекції праці, органів державного нагляду за охороною праці тощо.

Вказане є спеціальною підставою для розірвання трудового договору. При звільненні із зазначених причин має робитись посилання на ст.199 КЗпП.

Формулювання запису про звільнення: «звільнений за вимогою батьків». Погодження профспілкового органу, додержання вимог ст.198 КЗпП при звільненні за цією підставою не потрібні. Виплата вихідної допомоги законодавством не передбачена.