Аналіз та інтерпретація отриманих даних

На основі отриманих даних встановлено, що працівники, які допускають велику кількість помилок під час роботи, мають сильний тип нервової системи (Х1, Х3, Х4); працівники, які допускають незначну кількість помилок, мають середню силу нервової системи (Х5 і Х2).

Рисунок №1. Криві зміни максимального темпу рухів кистю руки кожного з касирів за 5-секундні відрізки часу

На основі даних 5-секундних відрізків побудовані криві працездатності кожного з касирів. Сила нервової системи визначається по типах кривих працездатності (рис.1.).

Отримані в результаті варіанти динаміки можуть бути умовно розділені на 2 типи:

ü Випуклий тип: максимальний темп зростає у перші 10-15 сек роботи, про що досліджуваний не підозрює; в наступні секунди темп може знизитися нижче початкового рівня, зрідка – зберігається на рівні вище початкового. Цей тип кривої свідчить про виражений ефект сумації збудження у нервових центрах, що притаманне сильній нервовій системі.

ü Рівний тип: максимальний темп утримується впродовж всього відрізку часу (30 сек). Цей варіант свідчить про наявність в досліджуваних середньої сили нервової системи.

Рисунок №2. Залежність кількості помилок від типу нервової системи касирів протягом робочого тижня

На рисунку №2 залежність кількості помилок від типу нервової системи касирів. Досліджувані Х2 та Х5 допускають найменшу кількість помилок протягом своєї 3 дневної робочої зміни. Найбільшу кількість помилок працівники допускають в останні дні своєї зміни, що пояснюється виснаженням нервової системи

Основне навантаження за методикою теппінг-тест в перші 20-25 с лягає саме на центральну нервову систему, її вищі відділи. Наступна робота виявляє лише фізичну втому, яка не завжди може бути зв‘язана з належністю людини до тієї чи іншої типологічної градації по силі нервової системи. Завданням тесту якраз і є виявлення змін, що відбуваються в процесі виконання в центральній нервовій системі, а не на периферії (в м‘язах), які наступають внаслідок біохімічних і вегетативних процесів. Максимальна інтенсивність короткочасної виконання є обов‘язковою умовою діагностування сили НС, що дозволяє обмежити до мінімуму участь вегетативних функцій в забезпеченні виконання і їх присутності при розвитку втоми.

Психофізіологічна суть монотонності пояснюється закономірностями взаємодії процесів збудження і гальмування. Основні ознаки монотонних робіт такі:

ü малоелементний склад, тобто структурна одноманітність і простота трудових дій;

ü незначна тривалість виконання однотипних трудових операцій і дій;

ü висока повторюваність трудових операцій і дій за одиницю часу.

Для працівників з середнім рівнем монотоностійкості характерні невисока чутливість до монотонної праці, нейтральність щодо орієнтації на монотонну чи різноманітну діяльність, більша схильність до звичної, малоелементної праці, домінування нейтральних або позитивних емоційних станів, високі, але нестабільні результати праці. Працівники з низьким рівнем монотоностійкості характеризуються підвищеною чутливістю до монотонного фактора, уникненням монотонної роботи, наданням переваги творчій роботі, переважанням під час виконання монотонної роботи станів психічного перенасичення і монотонії, низькими показниками ефективності, значними перепадами в темпі і якості роботи.

Отже, узагальнюючи, можна зробити висновок, що досліджувані, у яких сильний тип нервової системичастіше роблять помилки під час роботи тому що є чутливим до виникнення стану монотонії. Працівники з середнім типом нервової системи допускають незначну кількість помилок, демонструють достатній рівень продуктивності праці, оскільки, мають незначну чутливістю до виникнення стану монотонії а також мають середній рівень виснажливості.