Засоби навчання (за Б.Шияном та В. Папушею) 4 страница

Методичні прийоми впрявляння

Метод	Зміст методу	Позитив (+)	Негатив (-)	Методичні особливості використання
Вправляння з безпосередньою фізичною допомогою	педагог своєю мускульною силою допомагає дитині відтворити необхідну рухову дію.	дає змогу виконувати недоступну (на початку навчання) вправу, знати положення і рухи свого тіла окремо.	якщо цей метод застосовувати тривалий час, то він може завдати шкоди, він позбавить дитини впевненості в своїх силах.	- потрібно вселяти дітям віру в їхні сили, боротися з почуттям страху: - педагог повинен попереджати виникнення помилок і виправляти їх.
Вправляння в «обидва боки»	Дитина виконує рухову дію і в правий бік, і в лівий бік.	Прискорюється процес засвоєння спортивної техніки і вдосконалюються рухові дії у «свій бік»; - вловлюються мускульні відчуття. тому що при виконанні вправ у «чужий бік» дитина відчуває гостріші відчуття, які потім переносить на «свій бік»; - підвищується впевненність у своїх можливостях.	У випадках, коли у вправі, що визначається, активні дії необхідно виконувати в один бік, доцільно дітям з самого початку визначити «зручний» бік і навчати, враховуючи цю обставину.	- цей метод потрібно використовувати як активний відпочинок, без перевантажень; – при засвоєнні ациклічних фізичних вправ, в яких вирішальні рухи виконуються в один бік, вправляння в «обидва боки» використовується епізодично;
Вправляння в уяві (ідеомоторне тренування)	Дитина не виконує вправу практично, а думає про неї, уявляє собі послідовність рухів, техніку окремих підсистем або рухову дію загалом.	- розвиває пам’ять; - сприяє взаємодії фізичного і психологічного в людині.	Якщо ж дитина не уявляє або не вміє цього робити, вона не зробить вправу правильно. А якщо тільки уявляти, можна всі рухи пропустити.	- найвищого ефекту досягають при чергуванні вправляння в уяві з наступним виконанням вправ: - потрібно приділяти належну увагу кожній дитині; - пропонувати картинки, які дітям потрібно уявляти, для точності виконання майбутньої дії.
Вправляння за допомогою імітації рухів	Наслідування спортивної техніки відносно до структури і умов дій. Ідеомоторних акт - це перехід уявлення про рух м’язів у реальне виконання цього руху.	– при виконанні вправ у дитини утворюються умовно-рефлекторні зв’язки, при їх повторенні, в тому числі і уявному, відбувається уточнення цих зв’язків, а в результаті і практичне поліпшення виконання вправ; – результативність навчання при формуванні рухових навичок у дитини багато в чому залежить від рівня усвідомленості ним змісту і структури вправи, послідовності його виконання.	Якщо дитина не здатна точно відтворити техніку вправи, що виконується, в усіх її деталях, то всі позитиви, в таких випадках перекреслюються, і результати відсутні.	– акцентувати увагу на техніці виконання фізичних вправ; – важливу роль в цьому відіграє активізація ідеомоторних уявлень; –при досягненні стабілізації навику, дитині пропонується пригадати й розповісти послідовність виконання вправи. Для полегшення завдання пропонується план-схема – «Згадай і розкажи, як виконується вправа; яке вихідне положення ніг, рук; з чого починається і як закінчується вправа». Іноді дитина може супроводжувати своє пояснення відповідними рухами. Пропонуючи дитині виконати рух, педагог може попросити пригадати рух мовчки, а потім виконати його.

 

Характерною ознакою методів тренування є чітка регламентація їх структури і змісту. Регламентація за структурою полягає в наявності або відсутності інтервалів для відпочин­ку в процесі застосування цього методу у вирішенні конкретного педагогічного завдання. Регламентація змісту фізичної вправи визначається величиною навантаження та характером відпочинку. Особливим методом тренування – метод колового тренування (рис. 17).

 

Рис. 17. Метод колового тренування.

Метод використання слова

Метод слова (табл. 11) в процесi фiзичного виховання дає вихователю можливість (рис. 16): встановити необхiднi взаємостосунки з дітьми; сформувати правильне уявлення дошкільників про технiку вправи, яку належить вивчити; органiзувати дiяльнiсть групи дітей i керувати ними; передавати необхiднi знання i ставити завдання; активiзувати творче ставлення дошкільників до освітньо-виховного процесу; стимулювати розвиток iнтелекту; вирiшувати виховнi завдання, регулювати поведiнку та емоцiйний стан дітей; оцiнювати якiсть виконання дітьми завдань.

 

 

Рис. 16. Шляхи підвищення емоційності спілкування

Таблиця 11

Прийоми методу слова

№ п/п	Прийоми методу слова	Зміст та особливості застосування
1.	Розповiдь	Лаконiчна оповiдна форма викладення iнформацiї, що застосовується при ознайомленнi з вправою, органiзацiї iгрової дiяльностi, повiдомленнi завдань тощо.
2.	Опис	Використовується для ознайомлення з технiкою вправ та тактичними дiями при створеннi уявлення про вправу або тактичнi прийоми
3.	Пояснення	Служить прийомом передачi iнформацiї про технiку виконання вправи. Пояснюючи, треба говорити не лише як виконується вправа, але i чому треба робити так, а не iнакше.
4.	Супроводжуюче пояснення	Це лаконiчнi коментарi i зауваження, якими супроводжують демонстрацiю наочних посiбникiв або хiд виконання вправи дитиними з метою спрямування i поглиблення сприймання.
5.	Інструкцiї i вказiвки	Даються для оперативної передачi iнформацiї про допущенi помилки та шляхи їх усунення, правила технiки безпеки, самострахування, виконання домашнiх завдань, самоконтроль.
6.	Бесiда	Служить формою вiльного обмiну думками з метою формування позитивного ставлення до навчання, поглиблення i розширення знань, виявлення iнтересiв i бажань дітей, визначення труднощiв у самостiйнiй роботi, оцiнки виконаної роботи.
7.	Розбiр	Це особлива форма бесiди, яка проводиться пiсля виконання певних завдань окремих занять, або участi в змаганнях з метою пiдведення їх пiдсумкiв. Розбiр, по можливостi, повинен бути двостороннiм.
8.	Словеснi оцiнки	Вiдiграють роль мовного схвалення або застереження щодо діяльності дошкільників, i є прийомом корекцiї їх дiй.
9.	Звiти i взаємопояснення	Використовуються для з’ясування думки дитини про якiсть виконаної вправи товаришем, розумiння її технiки, активiзацiї розумової дiяльностi дітей.
10.	Команда	- служить сигналом для спiльних дiй i використовується для швидкого виконання дiй, одночасного їх закiнчення, або змiни характеру дiяльностi; - ко­манди поділяються на підготовчу та виконавчу («Кроком – руш!», «Право-руч!», «Ліво-руч!», «Кру-гом!», «Вправу почи-най», «Налі-во», «Напра-во», «Кру-гом» тощо), проте можуть бути і ли­ше виконавчі («Струнко!», «Рівняйсь!», «Вільно!», «Прямо!», «Шикуйсь», «Відставити» тощо).
11.	Підрахунок	Допомагає визначати необхiдний темп i ритм дiй. Не слiд зловживати пiдрахунком. Необхiдно створювати можливiсть для роботи в природному для дітей, iндивiдуальному темпi. Навчання дітей працювати тiльки пiд заданий темп позбавляє їх можливостi самостiйно орiєнтуватись у часi.
12.	Самопроговорю- вання, самонакази	Є формою використання зв’язкiв мiж словами i дiями, коли мова безпосередньо включається в процес виконання вправ як фактор керування цим процесом. Вимовленi окремi фрази, слова-накази «сильнiше», «вище», «тримати» та iн. сприяють пiдвищенню якостi виконання рухових дiй i функцiональних проявів.

Метод демонстрації

Метод демонстрації (наочні методи) застосовується на першому етапi навчання рухових дій i тодi, коли в технiку виконання вправи вносять новий елемент, змiнюють ранiше вивченi деталi, виправляють помилки (рис. 18).

 

 

 

 

 

 

Рис. 18. Зміст методу демонстрації.

Методичні особливості використання демонстрації поз і рухів (пряма наочність):

- при показі можна зупинятись на певних місцях, підкреслювати розмах;

- використовувати показу вправи з оптимальною амплітудою, чітко фіксувати в просторі положення тіла і його частин, дотримуючись правильних напрямів рухів;

- недопустимий недбалий, неточний показ, тому що він може бути сприйнятий дітьми як зразок для наслідування;

- використовувати повільний показ, який дає можливість краще сприйняти вправи, що виконуються;

- вправи демонструють дітям у помірному темпі, а технічно складні рухи, якщо це не порушує їх структуру, у повільному. При швидкому показі елементи рухової дії у сприйманні дитини зливаються й вона не спроможна фіксувати в пам’яті всі положення тіла, напрям руху тощо.

- під час показу вихователь займає таке положення, при якому йому було б зручно керувати групою (тримаючи всіх дітей у полі зору), а дітям бачити вправи у площині, що наочно відображає структуру рухової дії (наприклад, стоячи до дітей у профіль, їм легше показати виконання присідання з прямою спиною);

- доцільно максимально скоротити паузу між демонстрацією і виконанням;

- показувати можна цілу вправу або її частини, демонструючи вправи, необхідно опиратись на відомі дітям образи тварин, птахів (зайчик, мишка, жабка);

- при кожному показі необхідно вміти зосередити увагу дітей на певних рухах цілісної рухової дії.

 

Методичні особливості використання ілюстративних матеріалів (опосередкована наочність):

ü використання ілюстративних матеріалів корисно поєднувати з демонстрацію «сповільненою», зі звичайною кінострічкою за схемою: звичайна – «сповільнена» – звичайна,

ü педагогу необхідно завчасно вивчити матеріали демонстрації, визначити сторони і деталі, на які треба звернути особливу увагу дітей,

ü до аналізу і пояснення ілюстративних матеріалів слід залучати дітей,

ü ілюстративні матеріали корисно давати страшим дошкільникам і додому для самостійного аналізу з наступним колективним обговоренням техніки.

Засоби навчання (за Б.Шияном та В. Папушею)

Крiм названих методiв вирiшення педагогiчних завдань, практика i наука надбала рiзноманiтнi засоби навчання (рис. 19).

Мобiлiзуюча музика – знiмає гальмування пiсля одноманiтної i напруженої розумової дiяльностi, пiдвищує емоцiйний i м’язовий тонус, готує органiзм до фiзичної дiяльностi. Як мобiлiзуючу, рекомендується використовувати бадьору, маршову музику.

Структурно-сюжетна – є своєрiдною програмою, яка пiдказує ритм i характер фiзичних вправ.

Фоновим називають такий музичний супровiд, який не пов’язаний iз структурою вправ за своїм ритмом i звучанням, але сприяє м’язовiй дiяльностi, органiзовуючи i дисцип­лiнуючи дітей, пiдвищуючи їх працездатнiсть.

Заспокiйлива музика сприяє швидкому вiдновленню, переключенню на виконання вправ iншого характеру й iнтенсивностi.

 

Рис. 19. Засоби навчання у фізичному вихованні.