Засоби навчання (за Б.Шияном та В. Папушею) 2 страница

 

 

 

Рис. 8. Техніка фізичної вправи.

Характеристики рухів

ü Просторові: положення тіла (вихідне та кінцеве, збереження пози в процесі самого руху); стартове положення (це стан «оперативного спокою», в якому немає зовнішніх ру­хів, але концентровано втілюється цілеспрямованість до дії; траєкторія руху як шлях, пройдений тілом від початку до кінцевого по­ложення); амплітуда як розмах руху (розмашисті, дрібні, неточні рухи, точні рухи).

Ö Часові характеристики: темп як частота повторення циклів руху або кількість рухів за одиницю часу (кроки, гребків за хвилину; повільний, середній, великий, максимальний).

Ö Просторово-часові: швидкість руху (рівномірний, нерівномірний, плавний, різкий, прискорений).

Ö Динамічні: внутрішні сили (активні та пасивні сили рухового апарату); зовнішні сили (гравітаційні сили (сила ваги власного тіла), сила реакції опори; сила опору зовнішнього середовища (вода, повітря), сила опору фізичних сил (суперники, партнери), зовнішні обтяження)

4. Зміст і форма фізичних вправ (рис. 9). Класифікація фізичних вправ

 

Рис. 9. Зміст і форма фізичних вправ.

Класифікація вправ за ознакою переважного впливу на прояв і розвиток фізичних якостей:

ü Силові вправи – вправи, що передбачають подолання опору.

ü Швидкісні − вправи, що передбачають короткочасне виконання рухових дій з великою швидкістю.

ü Швидкісно-силові – вправи, що вимагають прояву великих зусиль за якомога коротший час.

ü Вправи на витривалість − вправи, що передбачають тривале виконання рухових дій без перерви для відпочинку або їх повторне виконання до втоми.

ü Вправи на спритність − вправи, виконання яких вимагає складнокоординаційних дій, незвичайних вихідних положень, перебудови рухової діяльності відповідно до зміни ситуації.

ü Вправи на гнучкість − вправи, що виконуються з великою амплітудою.

ü Вправи на рівновагу − вправи, які виконуються на обмеженій площі опори (на підвищенні та рухомій опорі).

Класифікація вправ за їх значенням для вирішення освітніх завдань:

ü Основні (змагальні) − вправи, які є предметом засвоєння відповідно до вимог програм фізичного виховання або конкретного виду спорту.

ü Підготовчі − вправи, за допомогою яких розвивають необхідні для виконання основної вправи рухові якості.

ü Підвідні − вправи, за допомогою яких легше засвоїти техніку складних за структурою основних вправ.

Класифікація фізичних вправ за їх значенням для розвитку груп м’язів: вправи для м’язів рук і плечового пояса; вправи для м’язів тулуба і шиї; вправи для м’язів ніг і тазу.

Класифікація фізичних вправ за видами спорту: гімнастичні, ігрові, легкоатлетичні тощо.

Класифікація вправ за структурою рухів: циклічні (ходьба, біг, плавання, гребля тощо); ациклічні (метання, ациклічні комбінації тощо); мішані (стрибки у довжину і у висоту з розбігу тощо).

Класифікація фізичних вправ за особливостями режиму роботи м’язів: динамічні вправи (в процесі виконання дії м’язи скорочуються та зменшуються або збільшуються за довжиною); статичні (при виконання яких довжина м’язів під час напруження залишається сталою); комбіновані (одночасно поєднують у собі обидва режими роботи м’язів).

Класифікація фізичних вправ за особливостями використання в ДНЗ:

5. Вимоги до відбору фізичних вправ для дітей дошкільного віку

При виборі вправ для дітей дошкільного віку основна увага приділяється загальному фізіологічному впливу на організм дитини (рис. 10).

 

 

Рис. 10. Вимоги до відбору фізичних вправ.

Динамічні вправи (ходьба, біг, прямі та бічні нахили тощо) сприяють інтенсивній роботі м’язів, чергуванню напруження та розслаблення м’язів, посиленню циркуляції крові, надходженню в організм поживних речовин, виведенню відпрацьованих продукти розпаду, підвищенню процесів обміну між зовнішнім середовищем і організмом. Зміна напруги і розслаблення м’язів поліпшує діяльність серця і легенів, підвищує життєвий тонус.

В результаті забезпечення різноманітності рухів відбувається рівномірний розвиток м’язів кісткового апарату, створюються умови для розвитку правильних пропорцій тіла. Вправи при цьому повинні виконуватися правою і лівою рукою і ногами; з нахилами і обертанням тулуба вправо і вліво: аналогічно цьому виконуються всі вправи з предметами – м’ячем, прапорцями, палицями тощо. Різноманітні фізичні вправи дозволяють регулювати й чергувати активну роботу та відпочинок; сприяти виникненню подразнення в різних ділянках кори головного мозку.

Статичні вправи викликають швидке стомлення, ніж динамічна роботи м’язів. При стомленні порушується координація між окремими системами та органами організму. При цьому порушується регуляція нормального обміну речовин в м’язах. При статичних зусиллях виникає безперервний потік імпульсів від нервових закінчень сухожиль і м’язів, що йдуть в центральну нервову систему і назад до периферії. Тривале перебування в стані збудження центральної нервової системи веде до загального стомлення і закінчується захисною реакцією кори головного мозку - гальмуванням.

Відповідно до вікових особливостей дітей дошкільного віку в розвитку фізичних якостей перевага належить швидкості та спритності. Інші фізичні якості (сила, витривалість, гнучкість тощо) розвиваються поступово у зв’язку з фізичних розвитком дитини і ускладненням його рухової діяльності.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

1. ТЕХНІКА ВИКОНАННЯ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ

Метання предметів на дальність та в ціль способом «із-за спини через плече»

Підготовча фаза ( вихідне положення): кидаючи предмет правою рукою на дальність, дитина повертається лівим боком у бік кидка, відставляє назад праву ногу на відстань кроку і переносить на неї вагу тулуба (повертаючись трохи направо).

Основна фаза: виконуючи замах рукою з-за спини через плече, під час кидка вага тулуба переноситься на ліву ногу. Всі рухи виконуються вільно, з широким замахом рукою, рівноприскорено, до моменту випуску предмета з руки.

Визначальна ланка: момент випуску м’яча з долоні.

Заключна фаза (кінцеве положення тіла): активне гальмування, адже рух від кидка переноситься на інші частини тіла (тулуб по інерції нахиляється трішки вперед), тому дитині потрібно виконати ще додаткові рухи для втримання рівноваги тіла.

 

Стрибок у довжину з місця

Вихі­дне положення перед стрибком – «старт плавця» (ноги на­півзігнуті, тулуб нахилений вперед, руки відведені у сторони - назад). Відштовхування виконується обома ногами, одночасно руками роблять мах вперед-вгору. В польоті ноги згинаються в колінах і виносяться вперед.

Після чого дитина при­сідає й ставить руки вперед – у сторони, забезпечуючи тим самим м’яке й стійке приземлення, пасивне згасання, адже рух від стрибка не переноситься в інші частини тіла.

Стрибок у висоту з розбігу

Поштовхова нога знаходиться в лінії, а махова нога ставиться на 2 –2,5 стопи ззаду. Тулуб нахилений вперед приблизно на 40 – 45°, ноги зігнуті в тазостегнових і колінних суглобах. Положення тіла має бути зручним і стійким. Руки зігнуті в ліктьових суглобах і займають протилежне положення ногам. У цьому стрибку розбігаються перпендикулярно до перешкоди (мотузка або гумова тасьма закріплена на двох стояках), відштовхуються однією ногою з одночасним махом рук угору; у фазі польоту ноги максимально згинають у колінах і підтягують до грудей.

Приземлення відбувається на обидві ноги, виносячи руки вперед-в сторони.

Стрибок у довжину з розбігу

Поштовхова нога знаходиться в лінії, а махова нога ставиться на 2 –2,5 стопи ззаду. Тулуб нахилений вперед приблизно на 40 – 45°, ноги зігнуті в тазостегнових і колінних суглобах. Положення тіла має бути зручним і стійким. Руки зігнуті в ліктьових суглобах і займають протилежне положення ногам (викладач допомагає студентам прийти до висновків про вихідне положення, в матеріалах це положення не зазначено).

Розбіг рівноприскорений, останній крок перед відштовхуванням виконується однією ногою, руки при цьому роблять махи вперед-вгору; у фазі польоту ноги згинаються в колінах і перед приземленням виносяться вперед – у сторони.

2. ІННОВАЦІЙНІ ОЗДОРОВЧІ ТЕХНОЛОГІЇ

Валеокорекція активізує розумо­ву діяльність шляхом стимуляції моз­кового і периферійного кровообігу. Під час занять діти виконують 3-4 вправи для язика, очей, хребетного стовпа, вимовляючи звуки на видиху.

Такі оздоровчі технології, як пальчикова гімнастика, динамічні паузи, ефективно використовуються на різ­номанітних заняттях, зокрема в про­цесі вивчення англійської мови.

Імунна гімнастика – супрово­дження рухами раніше вивчених вір­шів дає організму емоційний, оздоровчий заряд. Діти виконують її у досить легкому натуральному одя­зі після ранкової гімнастики чи од­разу ж після денного сну; батькам рекомендується виконувати ці вправи вдома разом з дітьми у вихідні та під час канікул.

«Етюди для душі» мають на меті не лише зміцнення фізичного здо­ров’я, але й духовного стану. Дітям пропонують обрати серед запропо­нованих карток із зображеннями різноманітних ситуацій ті, де йдеть­ся про Добро, і обговорити їх. З наймолодшого віку дитина вчиться любові до себе, до людей, до жит­тя. Тільки людина, котра живе в га­рмонії з собою, зі світом, буде справді здоровою.

Аерофітотерапія служить для про­філактики ГРЗ. В альтанці при вході в дитсадок малята, відпочиваючи, слухаючи казки та музику, виконую­чи пальчикову гімнастику, дихають свіжим цілющим повітрям. У групах з цією метою використовуються со­льова лампа, аератор, озонатор.

Кольоротерапія. Колір має жи­вильну та цілющу силу, тому це один з найважливіших елементів інтер’єру всіх приміщень дитсадка. З метою кольоротерапії використовуються також різнокольорові світильники, фонтани, лампи, окуляри з різноколірними скельцями, сухий душ, оздо­ровчі шпалери Кулєшова. Усе це дає можливість стиму­лювати розумову діяльність, допомагає дітям розслаби­тись, сприяє профілактиці та корекції психічних чи фізичних відхилень.

Мудри – це особливі положення пальців рук, які ви­користовуються для збереження, відновлення та покра­щення здоров’я.

Бестінг – це елемент фізкультурного заняття, коли діти стають у «Коло побажань» або «Коридор успіху» і по черзі висловлюючи свої мрії та побажання, підтримують друзів. Проводиться для підвищення самооцінки, виховує впевненість у собі, розвиває психічні, емоційні та соціальні якості дитини, дає можливість утвердитись у соціумі.

Невід’ємною частиною технології оздоровлення є різноманітні види масажу (масаж біологічно активних точок, антистресовий масаж тощо), що дають позитивні результати.

Комплекс природного оздоровлення розроблений індивідуально для кожної дитини і передбачає віднов­лення психологічного балансу завдяки руховій активності, корекції емоційного стану й інтелектуальному наванта­женню. За знаком Зодіаку малюку підбирають колір, аромат, рослину.

3. МОДЕЛЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ДНЗ

4. ФІЗИЧНІ ВПРАВИ ЗА ОЗНАКОЮ ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ

1.

Біг наввипередки (удвох, утрьох «Хто швидше» для дітей 5-6 років).

Біг із прискоренням на 15-20 м (2-3 рази – діти 3-4 років, 4-5 разів – діти 5-6 років).

2.

Пролізання в обруч та підлізання під дугу боком та грудьми вперед.

Стрибки на місці на обох ногах, поступово повертаючись праворуч або ліворуч на 360°.

3.

Нахили тулуба вперед, не згинаючи ніг у колінах з вихідних положень стоячи та сидячи. Махи ногою вперед, назад і в боки з опорою на стілець (гімнастичну стінку) та без опори – діти 5-6 років.

Нахили тулуба назад з положення стоячи, стоячи навколішки.

4.

Ходьба та біг зі зміною напряму (між кубиками, кеглями).

Виконання вправ з м’ячем (підкидання м’яча вгору та ловіння його, від­бивання м’яча від підлоги по черзі правою та лівою рукою тощо).

5.

Лазіння по канату довільним способом на доступну для дитини висоту (діти 5-6 років).

Загальнорозвивальні вправи з предметами: гімнастична палиця, м’яч, торбинка з піском

6.

Ходьба по місцевості (парк, ліс) у середньому темпі: до 30 хв – трирічні діти, до 35-40 хв –чотирирічні, до 40-45 хв – п’ятирічні, до 1 год – шестирічні.

Пішохідні та лижні переходи Ходьба у чергуванні з бігом у повільному темпі: до 3,5-5 хв – діти 3-4 ро­ків, до 6-8 хв – діти 5-6 років.

Катання на ковзанах: до 3 хв – п’ятирічні, до 40 хв – шестирічні

7.

Ходьба по колоді (лаві) з різними положеннями рук, з поворотами, пере­ступанням через предмети (м’ячі, кубики).

Тема 2. Принципи навчання фізичних вправ

Цілі: перевірити знання студентів з теми «Предмет і завдання теорії та методики фізичного виховання. Фізичне виховання в системі освіти. Засоби фізичного виховання», поглибити та розширити знання студентів з теми «Принципи побудови процесу фізичного виховання», формувати вміння визначати принципи побудови процесу фізичного виховання на прикладі занять в ДНЗ, розвивати гнучкість мислення та виховувати толерантність у веденні дискусії.

Обладнання: видеофрагменти занять фізичної культури в ДНЗ

Зміст

1. Єдність навчання, виховання та розвитку дітей у процесі фізичного виховання.

2. Принципи навчання фізичних вправ.

2.1. Принцип свідомості й активності.

2.2. Принцип наочності.

2.3. Принцип доступності й індивідуалізації.

2.4. Принцип систематичності та послідовності.

2.5. Принцип міцності й прогресування.

2.6. Принцип виховуючого характеру навчання.

Ключові слова: принцип, принцип свідомості й активності, принцип наочності, принцип доступності й індивідуалізації, принцип виховуючого характеру навчання, принцип систематичності і послідовності, принцип міцності та прогресування, мотивування, стимулювання, пряма та опосередкована наочність, міра доступного, форми підвищення вимог, активізація, індивідуальний темп навчання.

Контрольні запитання:

1. Чи правильно виокремлювати принцип свідомості й активності як два самостійних – принцип свідомості та принцип активності. Відповідь обгрунтуйте.

2. Чому чим менший вік дитини, тим бідніший її руховий досвід і тим більше місце займають методи наочності.

3. Наведіть приклад використання шкірного аналізатору для фіксації моменту своєчасного виконання якого-небудь елемента руху (принцип наочності).

4. Як запобігти швидкій втомі дітей від одноманітної рухової діяльності (виконання одних і тих самих вправ, принцип міцності та прогресування).

5. Навіщо необхідно забезпечувати варіативність виконання вправ дітьми дошкільного віку? (принцип міцності й прогресування).

6. Обґрунтуйте зміст принципу всебічному і гармонійному розвитку особистості в процесі фізкультурно-оздоровчої діяльності.

7. Визначіть відмінності між ігровим та змагальним методами (не менше чотирьох).

8. Знайдіть негативні риси у використанні «вправляння в обидва боки».

9. Який метод доцільно використати при навчанні стрибку в довжину з розбігу, стрибку у висоту з розбігу, стрибку у довжину з місця? Відповідь обґрунтуйте.

10. Як можна виконати ігровим методом тривалий біг з прискореннями?

11. Як можна ігровим та змагальним методом перевірити засвоєння дітьми І, ІІ та ІІІ позиції ніг у танцювальних вправах?

Практичні завдання до заняття

1. Проаналізувати два заняття фізичної культури в ДНЗ та визначити використані в ньому принципи.

2. Заповнити таблицю «Принципи фізичного навчання дітей»:

Назва принципу

Зміст принципу

3. Які принципи побудови процесу фізичного виховання будуть реалізовуватись, якщо розвивати креативність дітей дошкільного віку в руховій діяльності (інформаційне забезпечення 1).

4. Запропонувати власні варіанти констрюювання зі спортінвентаря (не менше 6, інформаційне забезпечення 2).

5. Поповнити власну методичну скарбничку опорним конспектом «Фізкультурні цікавинки». Джерело: Бейба Л. Фізкультурні цікавинки // Дошкільне виховання. – 1997. – №5. – С.7.

6. Написати реферативне повідомлення на одну з запропонованих тем (завдання необов’язкового рівня): «Основні принципи фізичного виховання, їх характеристика» (один на вибір); «Шляхи реалізації дидактичних принципів на заняттях фізичної культури у ДНЗ» (один на вибір).

Основна література:

1. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: навч. посіб. / Е. С. Вільчковський, О. І. Курок. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – С. 98-105.

2. Папуша В. Теорія і методика фізичного виховання у схемах і таблицях: навч. посіб. / Папуша В. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2010. – С. 4-14.

3. Теория и методика физического воспитания: учебник / под ред. Б. А. Ашмарина. – М.: Просвещение, 1990. – С. 21–27.

4. Степаненкова Э.Я. Теория и методика физического воспитания и развития ребенка: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Эмма Яковлевна Степаненкова. – 2-е изд., испр. – М.: Издатель­ский центр «Академия», 2006. – С. 64-72.

5. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів / Б. М. Шиян. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. − Ч.1. – С. 109-135.

Додаткова література:

1. Загородня Л.П. Фізичне виховання дітей дошкільного віку: навч. посіб. / Л.П. Загородня, С.А. Тітаренко, Г.П. Барсуковська. – Суми: Університетська книга, 2011. – 272 с.

2. Кузьмук І.Л. Фізичний розвиток дитини третього року життя / І.Л.Кузьмук // Розвиваємо, навчаємо, виховауємо дитину третього року життя: метод. посіб. / Л.І. Кузьмук та ін.; за ред. Т.І. Поніманської. – К.: Видав. Дім «Слово», 2013. – 568 с.

3. Москаленко Н.В. Дошкільне фізичне виховання дітей: метод. посіб. / Н.В. Москаленко, З.В. Анастасьєва, В.М. Решетилова. – Дніпропетровськ, 2009. – 96 с.

4. Андренко Н.В. Фізичний розвиток майбутнього першокласника / Н.В. Андренко, І.М. Сорокопуд, А.М. Щербак. – X.: Ранок, 2012. – 256 с.

5. Бейба Л. Фізкультурні цікавинки / Л. Бейба // Дошкільне виховання. – 1997. – №5. – С.7.

6. Гусєв В.Г. Особливості фізичного виховання дітей 6-річного віку / В.Г. Гусєв // Початкове навчання та виховання. − 2004. − Січень (№1 (5). – С. 13-15.

7. Демидова Е. Организация самостоятельной дви­гательной деятельности детей / Е.Демидова // Дошкольное воспитание. – 2004. – № 1. – С. 28.

8. Еманова Л. Веселі мотузочки (спортивна розвага для дітей середньої та страшої груп разом з батьками) / Л.Еманова, Н. Зварич // Дошкільне виховання. – 2012. – №8. – С. 37-38.

9. Журавель В. Креативність розвиває рухова діяльність / В.Журавель // Дошкільне виховання. – 2012. – №2. – С. 13-16.

10. Климчик В.О. Вплив внутрішньої мотивації на розвиток творчих здібностей у дошкільному віці / В.О. Климчик, О.А. Тимченко // Обдарована дитина. – 2005. - №6. – С.60-64.

11. Крунт Ю. Эвритмия – это также и искусство волны // Дитина. Про вальдорфську педагогіку. − 2004. − №2. − С. 42-43.

12. Кучерявый В.Г. Л.С. Виготський об особенностях и механизме творческого воображения ребенка / В.Г. Кучерявый // Обдарована дитина. – 2004. - №4.

13. Пальчевський С. Сугестопедичні підходи до фізичного виховання на уроках фізичної культури / С. Пальчевський // Фізичне виховання в школі. − 2000. − №3. − C. 43-44.

14. Пінчук Т. Спритні, вправні дошкільнята – справжні юня козачата: спортивна розвага до Дня незалежності України для середньої та старшої груп / Т.Пінчук // Дошкільне виховання. – 2012. – №8. – С. 35-36.

15. Сидоренко М. Малі Олімпійські ігри: спортивна розвага для старших дошкільнят // Дошкільне виховання. – 2010. – №4. – С. 24-25.

Інформаційне забезпечення заняття

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Єдність навчання, виховання та розвитку дітей у процесі фізичного виховання

Сучасна педагогічна наука розглядає процес навчання як цілеспрямовану взаємодію педагога та дитини. Освіта, виховання та розвиток особистості – основні функції навчання, які тісно взаємопов’язані. У процесі різноманітних форм фізичного виховання діти отримують знання, в них формуються рухові вміння та навички, розвиваються фізичні якості, виховуються позитивні моральні та вольові риси характеру.

У процесі навчання вихователь передає дітям соціальний досвід оволодіння різноманітними руховими діями, спрямованими на їх розвиток та удоскона­лення. Засвоєння нових рухових дій потребує від дитини певних фізичних та психічних зусиль, подолання труднощів. У кожному окремому випадку нове рухове завдання для дитини є певним протиріччям відносно реального рівня розвитку рухів (вмінь та навичок, які вже сформовані в неї). Подолання цього протиріччя й становить рушійну силу розвитку.

2.1. Принцип свідомості й активності (табл. 3) полягає у взаємозв’язку педагогічного керівництва процесом фізичного виховання зі свідомістю та активною руховою діяльністю дітей Наукову розробку цього принципу здійснив П.Ф. Лесгафт. Будь-який навчальний процес є ефективним лише тоді, коли викликає і організує психічну і фізичну активність дитини. Ніщо не може бути введено у свідомість або у відчуття дитини при її пасивному або негативному ставленні до процесу навчання.

Закономірність, що лежить в основі принципу: якщо дитина розуміє суть поставленого завдання і зацікавлена у його вирішенні – то це прискорює хід навчання. Активізація в процесі фізичного виховання – це мобілізація фізичних, психіч­них та інтелектуальних можливостей дітей, спрямована на осмислення і вирішення навча­льних завдань.

Таблиця 3

Зміст принципу свідомості та активності

 

 

2.2. Принцип наочності навчання вимагає залучення до сприймання всіх органів чуття дитини. Емпірично застосовували наочність у навчанні ще Т.Мор і Т.Компанелла. Теоретично її обґрунтував Я.А. Коменський. Він розумів наочність широко, не лише як зорову, а як залучення до кращого і ясного сприймання речей і явищ, всіх органів чуття.Навчання руховим діям починається з чуттєвої сторони - «живого споглядання». Образ руху, що вивчається, формується у дитини за участю органів зору, слуху, вестибулярного апарата, рецепторів м’язів та ін. Доповнюючи одне одного, почуття створюють комплексне і більш чітке уявлення про вправу, що вивчається. Чим менший вік дитини, тим бідніший її руховий досвід і тим більше місце займають методи наочності (табл. 4). Вирізняють чотири форми наочності: зорову, словесну (вербальну), звукову та рухову (моторну).

 

Таблиця 4

Зміст принципу наочності

 

2.3. Принцип доступності та індивідуалізаці (табл. 5) є віддзеркаленням гуманістичної спрямованості фізичного виховання - навчання і виховання повинно сприяти розвитку дитини. Принцип доступності та індивідуалізації передбачає формування рухових навичок та розвиток фізичних якостей з урахуванням вікових та статевих особливостей, стану здоров’я дитини та її рухової підготовленості.

Однією з центральних проблем фізичного виховання і потужних резервів підвищення його ефективності є проблема індивідуалізації (рис. 12), яка обумовлена об’єктивним, органічно властивим протиріччям між колективною формою навчання і особистісним способом засвоєння навчального матеріалу.

Внаслідок різної зацікавленості, різних здібностей, інтелектуальних і фізичних можливостей дітей, темпи засвоєння ними навчального матеріалу не можуть бути однаковими. Заняття фізичними вправами будуть ефективними в тому випадку, коли при їх проведенні дотримуються оптимальних для кожної дитини темпів. Нав’язування дітям (порівняно з їх можливостями), або нижчих темпів неминуче приведе до зниження розвиваючого ефекту навчання.

 

 

 

Рис. 12. Причини індивідуальних відмінностей та поняття, що пов’язані з ними.

Таблиця 5

Зміст принципу доступності та індивідуалізації

 

 

2.4. Принцип систематичності та послідовності (табл. 6) передбачає використання комплексу організаційних форм та засобів фізичної культури при вирішенні завдань з фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Цей принцип відображає також загальну тенденцію педагогічних вимог, що ставляться перед дітьми у процесі занять з фізичної культури, які передбачають виконання ними все більш складних рухових завдань, поступове збільшення обсягу та інтенсивності пов’язаних з ними навантажень.

Таблиця 6

Зміст принципу систематичності та послідовності

 

2.5. Принцип міцності й прогресування (табл. 7) передбачає постійне підвищення вимог до дітей. У практиці застосовують дві форми підвищення вимог: прямолінійну і сходинчасту (рис. 13). Одним з основних завдань навчально-виховного процесу в дошкільному закладі є отримані дітьми міцні знання, уміння та навички, які можуть бути застосовані ними в практиці. При цьому слід пам’ятати також про міцність сформованих навичок та адаптаційних перебудов, які покладено в основу розвитку рухових якостей. Розпочинають вивчення нових, більш складних рухових дій у міру закріплення навичок, що формуються, та адаптації організму до запропонованих навантажень. Недотримання цього положення може призвести до негативних наслідків, пов’язаних із фізичним перевантаженням дітей, що повинно бути повністю виключено в даному віковому періоді.

Рис. 13. Форми підвищення вимог.

Таблиця 7

Зміст принципу виховуючого характеру навчання