Теорії корпоративного управління

Сучасна економічна наука пропонує якнайменше 3 основні теорії, які пояснюють переваги об`єднання підприємств в інтегровані корпоративні

структури.

Синергетична теорія. За нею підприємства об’єднують свої ресурси й активи з метою отримання синергетичного ефекту „1+1=3”, тобто ефекту більшого ніж можливо мати від їх відокремленого існування. Об’єднані в єдине ціле підприємства отримують операційні синергії та фінансові синергії.

Операційні синергії, це, зокрема:

- Економія витрат (ефект агломерації): н ова корпорація може досягти значного скорочення адміністративних, маркетингових та інших операційних витрат.

- Економія на науково-дослідних і конструкторських розробках: нова к орпорація може використовувати науково-дослідні центри своїх членів, їх існуючі наукові розробки, а також її працівників для розробки та впровадження нових продуктів. Тому суттєво скорочуються витрати, пов’язані з науковою діяльністю.

- Ефект комбінування взаємодоповнюючих ресурсів: н евеликі компанії досить часто виробляють продукцію, якої потребують крупні корпорації. З іншого боку, у невеликих компаній часто виникають проблеми недостатності фінансових ресурсів для розробки нових проектів. Таким чином, крупні корпорації та невеликі компанії нерідко мають взаємодоповнюючі ресурси. При злитті таких компаній виграють всі: невеликі компанії отримують фінансові ресурси, а крупні – необхідний продукт за низькою ціною (за відсутністю витрат на розвиток власного виробництва).

- Збільшення розмірів ринкової ніші корпорації: з ахоплення великого сегменту ринку шляхом проведення горизонтального/вертикального злиття тягне за собою значне скорочення конкуренції у цьому сегменті.

Фінансові синергії:

- Зменшення рівня оподаткування: м ожливість отримання податкових
пільг для об’єднаної корпорації.

- Можливість купівлі компанії за ціною нижче ринкової. Ціна компанії
визначається багатьма факторами, а не тільки балансовою вартістю її
активів. Ці фактори розкривають потенціал розвитку компанії:
можливість розширення ринкової ніші, рівень фінансового
менеджменту, швидкість виробничого циклу, якість продукції, що
випускається.

- диверсифікація, яка є одним із способів зниження ризиків та управління
ними. Диверсифікація за рахунок злиття допомагає стабілізувати ріст
доходності операцій компанії, а також знизити ризик, пов’язаний з
падінням доходності інвестицій у її цінні папери.

Теорія агентських витрат. У рамках цієї теорії, менеджери корпорацій – це агенти акціонерів, найняті останніми для ефективного управління корпорацію, що передбачає збільшення прибутків для власників (тобто акціонерів). Але агентські відносини завжди мають небезпеку конфлікту інтересів, основним джерелом яких є рівень виплат грошових коштів акціонерам та рівень винагороди менеджменту. Дивідендні виплати зменшують обсяги підконтрольної менеджменту ресурсної бази корпорації і зменшують гнучкість при управлінні фінансовими ресурсами, що створює проблеми для менеджменту корпорацій.

На практиці теорія агентських відносин проявляється у тому, що менеджери діють не в інтересах акціонерів, оскільки їх основним мотивом природно є їх власні інтереси, які часто не співпадають з інтересами акціонерів. У менеджерів є багато причин для того, щоб дозволяти корпораціям зростати, перевищуючи оптимальні розміри, у тому числі шляхом злиття і поглинання. Зростання, і як наслідок концентрація ресурсів, підконтрольних менеджменту, збільшує їх владу. Значний вплив має і зростання компенсаційних виплат менеджменту, оскільки зміни в компенсаційних та заохочувальних виплатах менеджменту позитивно пов’язані зі зростанням обсягів продажу корпорацій. Тенденція корпорацій заохочувати менеджмент просуванням по службових сходинках також єпричиною надто великого росту корпорацій, єдиною метою чого є створення нових керівних посад.

Теорія гордині. Відповідно до цієї теорії злиття – це результат індивідуального суб’єктивного рішення менеджерів. Навіть якщо злиття не має ніякого синергійного ефекту, все рівно рішення приймається оскільки менеджмент вважає, що саме його оцінка вартості вірна, а ринкова оцінка корпорації-цілі не повністю відображає потенціал її розвитку.

Емпіричними дослідженнями у США було виявлено, що у 50% випадків унаслідок створення корпоративних об’єднань було досягнуто синергетичний ефект, у 25% випадків причиною були агентські відносини.