Еволюція структур і технологій корпоративного управління

НЕ 1.1. ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТА СУТНІСТЬ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІНЯ

1. Передумови розвитку та еволюція теоретичних підходів до корпоративного управління.

2. Визначення сутності корпоративного управління. Елементи внутрішнього та зовнішнього механізму корпоративного управління.

3. Теорії корпоративного управління.

Необхідність та передумови розвитку корпоративного управління.

Як і будь-яка суспільна діяльність, корпоративне управління з’явилося у зв’язку із зародженням групових інтересів і розвивалося у відповідності із законами тієї чи іншої історичної епохи.

Загальновизнано, що корпорація – це древніша форма людських об’єднань, яка використовувалася ще мисливськими групами до створення парної сім’ї. Свого роду корпораціями були сім’ї та роди. У середньовічній Європі корпорації існували у вигляді міських ремісничих цехів та купецьких гільдій. В більш пізні історичні періоди корпоративну форму організації стали використовувати господарські монополістичні об’єднання, професійні організації і суспільні формування. Одночасно з розвитком корпоративних об’єднань удосконалювалися і процеси корпоративного управління (табл. 1).

Як показує історія розвитку бізнесу, проблема корпоративного управління актуалізувалася у зв’язку із відділенням власності від контролю, що рівноцінно поняттю поточного управління, коли право прийняття рішень делегуються акціонерами найманому менеджеру.

Введення інституту найманих управляючих (менеджерів) обумовлено цілим рядом вагомих причин: відсутністю у акціонерів відповідної кваліфікації чи можливостей, розпорошеністю акціонерного капіталу між власниками акцій, при якій не можливо організувати колективне управління і з’являється необхідність формування спеціального органу управління. Іншими словами, передача управління акціонерним капіталом стало об’єктивною необхідністю, що породило певні проблеми, зокрема переслідування менеджерами власних фінансових та не фінансових інтересів. У зв’язку з цим перед власниками капіталу (акціонерами) постали завдання обмежити неправомірні дії менеджменту, змотивувати його до ефективного управління фірмою.

Науковий інтерес до проблем корпоративного управління досяг найбільшого свого розвитку у кінці ХХ ст.. У 80-90 – ті рр.. розвиток теоретичних поглядів йшов по трьом основним напрямкам.

По-перше, набирала силу теорія співучасників (зацікавлених сторін), яка враховує зростаючу залежність корпорацій від зовнішнього середовища. У відповідності з цією теорією рада директорів корпорації розглядається як її уряд, який підзвітній найрізноманітнішим у корпорації силам – акціонерам, працівникам, діловим партнерам (клієнти, кредитори), місцевим та загальнодержавним органам влади. Дана концепція пропонує поставити корпорацію під контроль співучасників.

По-друге, отримали розвиток контрактні економічні теорії фірми, зокрема теорія агентських відносин. Хоча агент (найманий менеджер) і повинен діяти в інтересах довірителя (акціонерів), він нерідко має переваги у доступі до економічної інформації і діяти, переслідуючи власну вигоду.

По-третє, велика увага приділяється порівняльному аналізу національних моделей корпоративного управління.

Таблиця 1

Еволюція структур і технологій корпоративного управління