Тропи – художньо-виражальні засоби

Теоретико-літературні поняття

 

Тема художнього твору (від грец. “основа, “положення” – основний предмет розповіді, те, про що йдеться у творі.

Мотив у художньому творі (від італ. “привід, спонукання”) – тема ліричного твору (іноді -другорядні теми, що доповнюють основну); найменший елемент сюжету.

Ідея твору (від грец. “вигляд, первообраз”) – ядро авторського задуму, основна думка про змальовані у творі явища, висвітленню якої підпорядковані всі образи й художні засоби твору (ідеали і переконання, які автор прагне донести до читача через свій твір).

Конфлікт (від грец. “суперечка, сутичка”) – суперечність, зіткнення, що лежить в основі боротьби між персонажами і зумовлює розвиток подій у творі (сюжет).

Проблематика – сукупність проблем, порушених у творі.

Композиція (від грец. “складання, поєднання, створення, побудова”) – зумовлена змістом побудови художнього твору, розміщення і співвідношення всіх його частин, порядок розгортання подій і розстановка персонажів. (Упорядковане розміщення логічно зв΄язаних складових частин художнього твору).

Складові частини композиції:

§ портрет (змалювання зовнішнього вигляду персонажа);

§ монологи, діалоги (розмови й роздуми героїв);

§ сюжет (система подій у творі);

§ пейзаж (опис природи);

§ інтер΄єр (опис обстановки, в якій діють персонажі в приміщенні);

§ екстер΄єр (поза приміщенням);

§ авторські відступи (висловлення автором у прямій формі свого ставлення до зображуваного);

§ заголовок;

§ присвята;

§ епіграф;

§ вставні епізоди.

Сюжет (від франц. “тема, предмет”) – це художньо осмислена конкретна система пов΄язаних між собою подій, у яких розкриваються характери персонажів і зміст твору. (Сюжет ще визначають як конфлікт, що рухається, розвивається).

Сюжетні елементи:

Експозиція (від лат. “виклад, опис, пояснення”) – місце у творі, де читач знайомиться з часом, місцем подій, персонажами ще до початку конфлікту; введення в ситуацію, в якій розкривається конфлікт.

Види експозиції:

§ пряма (на початку твору);

§ затримана (у середині твору);

§ зворотна (у кінці твору);

§ розпорошена (фрагментарна) – подається фрагментами протягом твору.

Зав΄язка – подія, з якої виростає, розпочинається основний конфлікт твору.

Розвиток дій (перипетії) – кілька подій, що змінюють одна одну і в яких розгортається конфлікт, виявляються характери персонажів.

Кульмінація (від лат. “вершина”) – найвища точка у розвитку конфлікту, вирішальне, найгостріше зіткнення сил, які ведуть боротьбу.

Іноді трапляється передкульмінація.

Розв΄язка – логічне завершення подій, що зазнали докорінного перлому в кульмінації.

Сюжетне обрамлення

Пролог (передслово, передмова) – окремий розділ твору, в якому автор знайомить читача з фактами, що мали місце задовго до початку змальованих подій, або створює загальний настрій, готує читача до сприймання твору.

Епілог (післяслово, післямова) – заключна частина твору, в якій розповідається про долю героїв після розв΄язки.

Позасюжетні елементи:

§ вставні епізоди (не пов΄язані з основним ходом подій у творі);

§ авторські відступи (форми розкриття й передачі почуттів та думок письменника з приводу зображеного, які виражають ставлення автора до персонажів, переживання, роздуми над долею героїв чи повідомляють про задум і завдання, пояснюють тему, позицію);

§ ліричні відступи (уводяться в текст з метою надання зображеному схвильованості, задушевності тощо);

§ публіцистичні відступи (міркування про актуальні суспільно-політичні проблеми епохи, сучасником якої є письменник);

§ філософські відступи (філософські міркування з приводу зображуваного);

§ історичні відступи (розповіді про події минулого);

§ художнє обрамлення (сцени, якими починається і закінчується твір, що доповнюють його, надаючи додаткового смислу);

§ присвята (короткий напис, окремий ліричний твір або лірична мініатюра в прозі, які присвячуються певним особам);

§ епіграф (афоризм або цитата, уміщена перед текстом усього твору чи його розділів);

§ заголовок (стисла, глибоко змістовна і виразна назва твору, у якій завжди виражена тема або ідея).

 

Тропи – художньо-виражальні засоби

Епітет (від грец. “додаток, прикладка”) – художнє означення, яке образно чи емоційно розкриває ознаки певного яища.

Постійні епітети – епітети, що часто стоять при тих самих словах (найчастіше трапляються у фольклорних творах, нанприклад: битий шлях, козак молоденький, ясні зорі).

Порівняння – троп, що пояснює ознаки одного явища чи предмета за допомогою іншого.

Метафора (від грец. “перенесення”) - троп, у якому ознаки одного явища переносяться на інше за подібністю між ними.

Метафора – ніби приховане порівняння. АЛЕ: тут не порівнюються два явища, а ознаки одного переносяться на інше).

Персоніфікація – надання тваринам, предметам, явищам та поняттям властивостей людини, олюднення їх.

Алегорія (від грец. “інший” та “говорю”) – інакомислення; троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу.

Метонімія (від грец. “перейменування”) – троп, для якого характерне перенесення назви з одного явища на інше, що перебуває з ним у певному зв΄язку, наприклад: увесь Київ вийшов на демонстрацію (місто замість людей, які в ньому живуть), з΄їв три тарілки.

Синекдоха (від грец. “співвіднесення”) – троп, заснований на вживанні однини замість множини і навпаки, наприклад: сто разів вам казав!

Гіпербола (від грец. “перебільшення”) – художнє перебільшення якихось рис людини, предметів або явищ з метою показати їхню велич, розмах, виявити до них захоплення або презирство, наприклад: Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання (В.Сосюра).

Оксиморон (від грец. “дотепно-безглузде”, “нісенітниця”) - свідоме поєднання різко протилежних понять, які логічно ніби виключають одне одного, але насправді разом дають нове уявлення, наприклад: живий труп; На нашій – не своїй землі (Т.Шевченко).

Символ (від грец. “знак, натяк”) – предметний або словесний знак, який опосередковано, умовно виражає сутність певного явища, наприклад: весна – символ життя, молодості.