Розвиток національної економіки супроводжується поглибленням суспільного поділу праці і спеціалізації діяльності. Процеси спеціалізації потребують координації діяльності і формування зв’язків між різними галузями і виробництвами. Це призводить до більш тісного поєднання економічних суб’єктів і створення господарського комплексу.
До основних факторів формування господарського комплексу відносять:
1. економіко-географічне положення країни;
2. природно-ресурсний потенціал;
3. трудоресурсний потенціал;
4. історію розвитку та рівень господарського засвоєння території.
Для господарського комплексу України характерні такі ознаки:
1. Наявність значної промислової і агропромислової ланки.
2. активна участь у міжнаціональному територіальному поділі праці
3. надмірно високий рівень зосередженості промисловості на сході України;
4. Паритетність промислового і агропромислового виробництва у більшості областей;
5. Екстенсивний розвиток сільського господарського виробництва з недосконалими системами землеробства;
6. недостатній розвиток рекреаційного комплексу при достатньо високому рекреаційному потенціалі.
7. наявність розгалуженої системи транспорту, що має міжнародне значення;
8. недостатній розвиток ринкової виробничої соціальної та економічної інфраструктури;
9. застарілість технологій, зношеність основних виробничих фондів, слабкість інноваційної складової виробництва;
10. низька забезпеченість паливно-енергетичними і водними ресурсами;
11. недостатнє використання потужностей сировинної бази.
На рівні окремих галузей економіки утворюються міжгалузеві комплекси, які виступають у формі пов’язаних між собою підгалузей, видів діяльності чи окремих галузей території.
Основними чинниками утворення комплексів і їх територіальної організації є види ресурсів. Відповідно до них виділяють 4 типи міжгалузевих комплексів, що утворилися в залежності від поєднання природних умов та ресурсів:
- море промисловий комплекс, основні ресурси в ньому морські, відповідно до них відхилено такі галузі і підгалузі, нафтогозохімічна, рибопромислова, солевидобувна.
- Лісовий і лісопромисловий комплекс – відповідно до основного ресурсу виділено підгалузі, лісохімічна, деревообробна, лісозаготівельна, лісогосподарська.
- Агропромисловий комплекс АПК. – природні умови і земля, відповідно до основного ресурсу виділені територіальні АПК та змішані та змішані територіальні комплекси;
- Мінерально-промисловий комплекс – основні ресурси мінерально-сировинні, відповідно до них виділяють такі підгалузі і під комплекси: хімічний. Машинобудівний, металургійний, паливно-енергетичний, будівельно-індустріальний, гірничо-видобувний. Крім ресурсного існують також наступні підходи до виділення міжгалузевих комплексів національної економіки:
1. Цільовий підхід. Відповідно до нього міжгалузевий комплекс розглядається як група галузей господарського комплексу, або видів виробництва що поєднані єдиною метою розвитку.
2. Технологічний підхід - він передбачає групування галузей, які пов’язані між собою послідовністю переробки та використання загального сировинного матеріалу і однаковим призначенням продукції;
3. Відтворювальний підхід. Він використовується при виділенні міжгалузевих комплексів на регіональному рівні. Він поєднує цільову спрямованість та технологічну послідовність сировини і матеріалів. Його особливістю є відтворювальна цілісність міжгалузевих комплексів на всіх стадіях виробництва, а також об’єднання всіх підприємств виробничого і невиробничого значення.
