У сучасних умовах спостерігаються зміни у системі трудового права, з'являються нові правові інститути, а вже усталені наповнюються новим змістом. Зокрема, прийняті протягом останнього десятиріччя закони України "Про колективні договори і угоди", "Про оплату праці", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", "Про організації роботодавців" свідчать про формування колективного трудового права. З'явилися нові суб'єкти трудового права — організації роботодавців та їх об'єднання, Національна служба посередництва та примирення, примирні комісії, трудовий арбітраж. Нового погляду вимагає такий суб'єкт, як роботодавець. Останнім часом з'явилися публікації, в яких аналізуються особливості праці окремих категорій працівників, зокрема в недержавних організаціях, однак правовий статус роботодавця — його види, права, обов'язки та їх межі; гарантії та їх межі; відповідальність — залишаються багато в чому відкритими питаннями.
Залишається актуальною проблема єдності й диференціації у трудовому праві. Чинне трудове законодавство містить значні гарантії трудових прав, здійснення яких покладається на роботодавця. Водночас багато з них не дотримуються. Потребує узгодження з міжнародними стандартами проблема трудових пільг для працівниць-жінок. Останніми роками в національному законодавстві набула поширення тенденція передбачати численні соціальні пільги, у тому числі й трудові, різним категоріям громадян. Однак встановлення позитивної диференціації для одних спричиняє негативну диференціацію для інших. Ринкові відносини висувають нові підходи в цій сфері. Необхідні наукові обґрунтування меж диференціації. До речі, у зарубіжному трудовому праві спостерігається тенденція до зменшення його диференціації, нівелювання правового статусу різних категорій найманих працівників.
Ця проблема тісно пов'язана з наступною. У сучасний період відбувається формування нового правового явища — соціального права. Цей термін досить широко застосовується у зарубіжній юридичній практиці. Проте серед зарубіжних і вітчизняних фахівців побутують значні розходження щодо змісту цього поняття. Одні автори вважають, що до соціального права входять трудове право і право соціального забезпечення (соціального захисту), інші виокремлюють трудове право з права соціального. Ю.О. Тихомиров виділяє поряд із публічним і приватним правом соціальне право, яке, на його думку, складається з галузей, призначених для реалізації і захисту не тільки індивідуальних прав громадян, а й їх сукупної охорони. До галузей соціального права Ю.О. Тихомиров відносить трудове, екологічне, земельне, підприємницьке, банківське та інші, які або містять своєрідний баланс приватних і публічних засад, або ж відображують навіть пріоритет "публічних" засад як ефективного способу забезпечення особистих інтересів (Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учебник. — М.: БЕК, 1995. — С. 36, 345). Викладене свідчить про актуальність дослідження права в системі права.
Проблема формування соціального права в Україні має розглядатися в контексті європейських міжнародно-правових стандартів, визначених у Переглянутій Європейській соціальній хартії, підписаній у Страсбурзі 3 травня 1996 р. урядами — членами Ради Європи. Цей визначний акт, який містить сучасний перелік соціальних прав людини, 7 травня 1999 р. підписано й Україною.
Окреслена проблема у всій своїй складності не піддається поясненню в рамках традиційних постулатів теорії про поняття права, предмет галузі права та її метод, співвідношення системи права і системи законодавства. На часі нагальна потреба визначити усю систему суспільних відносин, що утворюють соціальну сферу, правовий механізм її регулювання і місце та роль такого важливого компонента в цій системі, як трудове право. Не можна не бачити взаємозалежних зв'язків, зокрема, що пільги і переваги, пов'язані з правом на пенсію працівника (скорочений трудовий стаж, знижений пенсійний вік), хоч і належать до сфери іншої галузі права — права соціального забезпечення, свої витоки мають у трудових правовідносинах і безпосередньо впливають на них.
Набуває актуальності дослідження проблеми зв'язку трудового права та соціальної політики в сучасних умовах. Свого часу різні аспекти цієї проблеми було висвітлено у монографії О.С. Пашкова і В.Г. Ротаня "Соціальна політика і трудове право" (Пашков А.С., Ротань В.Г. Социальная политика и трудовое право. — М.: Юрид. лит., 1986. — 240 с). У цей час юридична практика дає багатий матеріал для повернення до цієї проблеми. Зокрема, серед її аспектів: соціальне партнерство: поняття, форми, юридичне опосередкування; акти соціального партнерства як джерела трудового права тощо.
Залишається актуальною проблема сфери застосування трудового законодавства, зокрема трудових прав і гарантій працюючих власників, а також працівників, подібних до найманих працівників — державних службовців, суддів, прокурорів, співробітників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, військовослужбовців.
Не тільки трудове право України переживає період реформування. Серйозні зміни відбуваються в трудовому праві країн Заходу: перенасичення ринку праці; безробіття змінює зміст трудового договору, він стає більш гнучким; широкого застосування набувають неповна зайнятість, неповний робочий час, використання працівників іншої організації "під позику"; є проблеми забезпечення гарантій працівників на приватних підприємствах. Всі ці проблеми з переходом до ринкових відносин набувають поширення і в Україні.
Трудове право України стоїть на порозі реформ і чекає на обґрунтовані наукові висновки та пропозиції
Теми рефератів
1. Право людини на працю і його міжнародні стандарти.
2. Європейські міжнародні стандарти трудових прав людини.
3. Європейська соціальна хартія і право людини на працю.
4. Право на працю та його гарантії в Україні.
Література
1. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. — К.: Вікар, 2003. — 725 с. — (Вища освіта XXI століття).
1. Головченко В. Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів Право України. — 1999. — № 7. —С 38.
2. Єрьоменко В. Правові форми реалізації громадянами правана працю Право України. — 1999. — № 1. — С. 16.
3. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права Право України. — 1999. — № 3. — С. 34.
4. Коментар до статей 1, 2 КЗпП України Стьічинский Б.С.,Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к за-конодательству Украиньї о труде. — К.; Севастополь: Ин-т юрид.исследований, 2001.
5. Лаврінчук І. Процесуальне забезпечення трудових прав вУкраїні Право України. — 2001. — № 1. — С. 72—77.
6. Права человека: Учеб. для вузов Ответ. ред. Е.А. Лука-шева. — М.: Изд. группа "ИНФРА-М — НОРМА", 1999. — Гл. V.Структура прав человека и гражданина.
7. Про практику застосування Конституції України приздійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного СудуУкраїни від 1 листопада 1996 р. № 9 Юрид. вісн. України. —1996. — № 48.
8. Процевський О. Новий зміст права на працю — основа реформування трудового законодавства України Право України. — 1999. — № 6. — С. 101—106.
9. Рабінович П.М. Права людини і громадянина у Конституції України (до інтерпретації вихідних конституційних положень). — X.: Право, 1997. — 64 с.
10. Скрипнюк О. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. До 10-річчя незалежності України:Монографія. — К.: Ін-т д-ви і права ім. В.М. Корецького НАНУкраїни, 2000. — 600 с.
11. Социальное государство и защита прав человека. — М.,1994.
12. Трудове право України: Підручник За ред. Н.Б. Болоті-ної, ГЛ. Чанишевої. — 2-ге вид., стер. — К.: Т-во "Знання", КОО,2001. — 564 с. — (Вища освіта XXI століття).
13. Чанишева Г., Болотіна Н. Окремі теоретичні проблемисучасного трудового права (до постановки питання) ПравоУкраїни. — 1999. — № 9. — С. 13—19.
14. Черленяк М. Гарантії трудових прав працівників недержавних підприємств Право України. — 1997. — № 4. —С. 56—60.
15. Ярошенко О. Правове регулювання праці іноземців в Україні Право України. — 1998. — № 11. — С. 103—105.
