Розділ 12. Виховання розуму

Розвивати розум дитини звичайно починають у нас тільки з того часу, коли її збираються віддати до школи, тобто в 9-10 років. До 7-8-ми років, коли дитину починають готувати до школи, вона здебільшого тішиться повною свободою, але, коли в цей час вона лінується вчитися, їй дедалі частіше нагадують про те, що швидко закінчиться її блаженство, що вона вже доросла і в школі більшу частину дня повинна буде сидіти за книгами. Дитина не може собі уявити, як це вона всидить на місці, коли весною налетить із теплих країн стільки гарненьких пташок, коли так цікаво заглядати в їхні гнізда, і як це її не буде в шумливому натовпі товаришів, коли ті з першим промінням теплого весняного сонця вибіжать на зелений лужок пограти в горюдуба, в городки, бігати наввипередки... І все залишити через навчання? Дитина інстинктивно відчуває, що її дитяча потреба втішатися життям цілком законна, і вона нерідко з огидою думає про майбутні шкільні заняття…

Отже, наші головні невдачі у вихованні бувають переважно від того, що воно починається тільки з шкільної лави, коли розуму дитини, що звик до бездіяльності, надано певного спрямування. Давно уже всіма визнано, що відповідний вікові розумовий і моральний розвиток повинен починатися з першого виявлення свідомості в дитини, тим часом страшно подумати, як мало піклуються про це навіть у найосвіченішому класі суспільства.

Однак що, ж роблять більшість батьків з дитиною, поки не засадять її за азбуку? Одні дотримуються тієї думки, що треба зовсім полишити дитину саму на себе, і тому дають їй освічуватися від лакеїв, куховарок і зіпсованих дітей її віку; інші наглядають і самі за дітьми, але вся їхня турбота обмежується тим, що вони не шкодують грошей на купівлю іграшок. Здебільшого дітей зовсім здають на руки іноземним нянькам і гувернанткам. Няня добра й послужлива, іграшки прекрасні, але за два-три тижні бонна встигла передати весь запас своїх оповідань і придуманих нею ігор і починає повторюватися. Іграшки поламані і не втішають дітей, а купувати все нові неможливо: при малій винахідливості наших іграшкових майстрів можна запропонувати дитині тільки те саме, що вже було куплене, та й не кожен має змогу витрачати на іграшки великі гроші. Якщо до того ж батьки суворі і вимагають, щоб діти їм не докучали, вони справді швидко перестають просити зміни занять, і поступово притуплюється їхня жвавість. Діти примиряються із своїм становищем, і в'яло, мляво, тупо минає день за днем дитяче життя, згасають назавжди творчість та інші здібності...

Що ж треба розуміти під розумовим розвитком дитини? Дати розумний і відповідний вікові зміст життя означає дати правильний, відповідний вікові, розумовий розвиток; він не розладнує здоров'я, а зміцнює його, одночасно розвиває моральні якості дитини і пробуджує в ній бадьорий і веселий настрій. Користь такого настрою особливо важлива для маленьких дітей тому, що запас їхніх життєвих сил невеликий і їхні життєва енергія, вразливість і діяльність кровообігу зумовлюються переважно бадьорим і радісним настроєм.

Сповнити розумним змістом життя дитини дошкільного віку – це вміння підшукати в обстановці не тільки людини заможної, а й бідняка матеріал, придатний для різноманітних занять дитини, для її ігор, вправ і вдосконалення органів зовнішніх почуттів, а також для розвитку її спостережливості над навколишнім життям і природою.

Цей матеріал повинен бути доступний дитячому вікові, однаково корисний для розвитку її розуму й серця і повинен зміцнювати її здоров'я, повинен давати їй навички працьовитості, самовладання, терпіння і водночас бути приємним, цікавим і веселим проведенням часу.

Надайте розумного змісту життю дітей дошкільного віку, і вони у вас не будуть ні тупими, ні в'ялими, ні розгубленими, ні нудними, ні лінивими, ні аморальними. Однак таких наслідків, зрозуміло, можна досягти лише в тому випадку, якщо в дитини немає уже природженої тупості або якихось успадкованих або набутих аномалій. Якщо вихователь надасть відповідного спрямування жвавості вражень дитини і її прагненню до діяльності, привчить її застосовувати з користю для голови, рук і естетичного розвитку кожен листок, що впав з дерева, кожний кинутий на землю прутик, дерев'яний обрубок, клаптик паперу, обрізок матерії, такий вихованець буде корисним і чесним працівником у кожній галузі діяльності, в такого буде розвинений широкий інтерес до всього навколишнього, він, нарешті, і пізніше знайде в собі достатню силу й енергію, щоб у тяжкі хвилини життя вміти забуватися в праці, і це допоможе йому легше переносити горе, тяжкі втрати і життєві невдачі, без яких немислиме життя розумної істоти. На противагу розтлінному впливу сучасного суспільства, бідності нашої життєвої обстановки необхідно знайти для дитячих ігор і занять матеріал, який має загальнолюдський зміст. Дітям, яких привчили з перших років вважати бездіяльність обтяжливою, любити і поважати просту працю, не доведеться пояснювати того, що і під свитою, і під лахміттям б'ється таке ж людське серце, як і під найтоншим сукном.

Правила для виховання не можна складати на власний розсуд: їх треба брати з природи дитини, вникаючи як в суть її здібностей, так і в умови її обстановки. Спостерігаючи природу дитини, ми бачимо, що життя її минає: а) у грі; б) в заняттях; в) у постійному вдосконаленні органів зовнішніх і внутрішніх почуттів. Без участі вихователя, без його вміння зупинитися на характерних особливостях дитини і дати їм відповідний поштовх і напрямок жвавість вражень, творчість та інші психічні здібності в'януть і занепадають.

Даючи дітям матеріал для їхніх занять і ігор, треба мати на увазі розвиток працьовитості й бадьорого, жвавого, веселого настрою, а також творчості, розумових здібностей, естетичного смаку та інтересу до навколишнього. Досягнути цієї мети, не вдосконалюючи органи зовнішніх відчуттів, неможливо. Турбота про виховання розуму повинна передусім полягати в удосконаленні органів зовнішніх почуттів і у вихованні процесу уявлень; про перше вже було сказано достатньо, друге повинно полягати в умінні спостерігати. Здатність до спостереження передбачає: запам'ятовування спостережуваного, вміння відрізнити в спостережуваному істотне від менш істотного, навичку порівнювати одні ознаки з іншими і звичку зробити з них, правильні висновки. «Уміння спостерігати, – зауважує один із найталановитіших сучасних педагогів і психологів професор Каптерєв, – включає досить важливі розумові елементи: запам'ятовування, розрізнення суттєвого і несуттєвого і навичку обачності, теоретичної добросовісності під час занять. Звичайно, ці навички і вміння не прийдуть до людини самі, їх треба прищепити собі, виховати. Прищепити такі навички можна тільки систематичними вправами, при яких зазначені елементи постійно маються на увазі. Чим раніше почати прищеплювати зазначені інтелектуальні навички, тим краще. Тому ще в період виховання в сім'ї потрібно закладати міцну основу інтелектуального розвитку органів, тим більше що дитячі спостереження звичайно характеризуються великою неточністю: діти захоплюються зовнішніми ефектними рисами явищ, які впадають у вічі, і їх засвоюють, пропускаючи іноді головне; фантазію і дійсність вони змішують дуже легко; міцність засвоєння також залишає бажати більшого».

У вихованні розуму завжди слід дотримуватися таких педагогічних принципів: іти від більш близького до більш віддаленого, від простого до складного, від пізнання предметів, що сприймаються на дотик, тобто від конкретного, до абстрактних понять, або до абстрактного.

Спочатку в кожному предметі дитина помічає тільки найістотніші ознаки; потім вихователь вказує на інші якості, менш помітні, і дитина поступово уважно вдивляється в предмет і поступово вже і самостійно відкриває в ньому ознаку за ознакою. При цьому слід намагатися не відразу вказувати на ті чи інші ознаки, а лише спонукати дитину відкривати їх.

Для розвитку спостережливості не менш важливою умовою є послідовність, якої необхідно дотримуватися, або, точніше сказати, завжди міркувати, коли і що запропонувати дитині, коли і на що спрямувати її спостережливість. Для пояснення сказаного візьмемо за приклад літню прогулянку; вихователь не повинен без розбору давати дитині відомості про всі предмети, які трапляються по дорозі, далеко не на всьому зупиняти її увагу; із усього, що зустрічає дитина, треба вміти вибрати те, що вона може зрозуміти,в дану хвилину; на те і слід звертати її увагу...

Бажаючи розумно розвинути свого вихованця, вихователь не повинен втрачати жодного дня, сприятливого для прогулянки з дитиною для пробудження в неї спостережливості, уваги та інтересу до природи. Якщо є яка-небудь можливість, хай вихователь відведе дитині невеличкий шматочок землі, розіб'є на ньому грядки і обробляє його разом з нею протягом двох-трьох літніх канікул, а потім у наступні роки хай дитина лише під керівництвом вихователя, але уже більш самостійно впорається з цим шматком землі. На цих грядках треба посіяти і посадити все, що тільки можна з огляду на клімат, землю і внутрішні можливості; насіння жита, вівса, пшениці, ячменю, гречки, картоплі, бобів, гороху, різних квітів, моркви, ріпи тощо. Дитина повинна сама поливати свої грядки, коли треба виполювати зайву траву. Для гороху, бобів і різних квітів покажіть їй, як слід встановлювати підпірки, як підв'язувати їх на паличках, і хай вона кожен день спостерігає, наскільки підросла та чи інша рослина, наскільки змінився їх вигляд порівняно з тим, якою вона була минулого тижня, місяця тощо. Дитина, однак, зовсім не повинна спеціалізуватися на своїх грядках: вихователька має водити її у поля і луки – хай і там спостерігає рослини; якщо і вона знайде де-небудь такі, які ростуть у неї на грядках, хай порівняє, де вони краще ростуть...

Узимку дитина може спостерігати роботу в невеликих і доступних її вікові майстернях, якщо тільки відвідування їх не нашкодить її здоров'ю. Для неї буде корисно і цікаво побувати в лудильника, сургучника, скляра, коваля, столяра, шевця та ін. Відносно тварин дитина взимку ближче знайомиться із своєю собакою і кішкою, часто грає з кошенятами, спостерігає білку і двох-трьох пташок, яких вона вигодувала і приручила влітку. Вдома дитина зможе знайти павутиння, яке дасть їй змогу спостерігати павука. Взимку дитина теж не повинна, забувати рослини: привчайте її доглядати за кімнатними квітами, поливати їх, охороняти їх, цікавитися ними. На прогулянках звертайте увагу дитини на кожну тварину, яка їй зустрінеться, і скеровуйте її увагу так, щоб вона помічала її зовнішній вигляд, колір, їжу, якою вона живиться.

Під час подібних прогулянок і бесід не треба забувати того, що розумовий розвиток дитини здебільшого може йти рука в руку з естетичним, звертайте увагу вашого вихованця на блиск сонця і його захід, а також на те, як ті чи інші явища відображаються на навколишній природі; не втрачайте нагоди милуватися разом з нею місцевостями з розкішною рослинністю, виглядом безкрайнього моря, його могутніми хвилями, грою в них сонячного проміння, красою неба і хмарок, які час від часу набирають таких фантастичних форм, химерними високими скелями і горами; не залишайте без уваги ні дерева, ні кущика, ні квітів, ні метелика, що пурхає, ні гарного «сонечка», ні струмочка, який тече, ні дощових краплинок на листочках, коли вони тремтять, як алмази, і переливаються багатьма кольорами. Нехай ваш вихованець прислухається і до пісень робітників у полях, і до співу та щебету птахів, і до дзюрчання, струмочка; хай нюхає запашні квіти і пахучі рослини.

Якщо тільки ви розкриєте перед дитиною цю велику книгу природи і керуватимете нею, вона всією душею прив'яжеться до навколишнього світу і дуже швидко почне спостерігати не тільки абсолютно самостійно, без будь-якого керівництва з вашого боку, але поступово, буде і вас наштовхувати під час спостереження чудових картин і явищ природи на такі сторони, які ви ще не зуміли помітити або до яких досі залишалися байдужими. При такому вихованні в дитини прогресує інтерес до природи її цікавість і спостережливість помітно зростають з кожним днем. Те, що ще не цікавило минулого тижня, сьогодні доступне її розумінню і цікавить її, кличе й вабить до себе. Треба помічати цю послідовність розвитку, щоб не наштовхувати дитину на спостереження, передчасні для її віку і ступеня її розуміння…

ЄЛИЗАВЕТА ІВАНІВНА ТИХЄЄВА (1866-1944)

Визначна діячка в галузі дошкільного виховання в Росії Є. І. Тихєева була послідовницею К. Д. Ушинського. В роки будівництва системи радянського дошкільного виховання "Є. І. Тихєева виявила себе як талановитий теоретик і методист, розробила ряд педагогічних положень про роботу дитячого садка; її, педагогічні вимоги увійшли в історію дошкільної педагогіки під назвою «метод Тихєєвої»," суть якого полягає в поєднанні гри та праці.

Є.І. Тихєєва розробила методику розвитку мови, дітей, основи сенсорного виховання, систему дитячих ігор і занять, дидактичний матеріал для наочного навчання. Всі її педагогічні праці пройняті ідеєю народності, ідеєю, наступності в освітньо - виховній роботі всіх ланок системи освіти, в першу чергу - школи і дитячого садка.

У книзі Є. І. Тихєєвої «Сучасний дитячий садок, його значення і обладнання» (1914 р.) викладено основні положення, які визначають" організацію і методику роботи дитячого садка. В 1920 р. Тихєєва знову видала цю книгу, переробивши її стосовно до умов, роботи радянського дитячого садка.