Керування ризиками в проблемних ситуаціях

Ситуаційний менеджмент у значній частині розв'язуваних проблем є ризиковим. У кризових ситуаціях виникає безліч ризиків, різноманітних за змістом, джерелом прояву, величиною ймовірності і розміру можливих втрат і негативних наслідків для даного бізнесу, а іноді й економіки в цілому. Усе це зумовлює потребу створення системи керування ризиком із залученням кваліфікованих "ризик-менеджерів" – фахівців з керування в ризикових ситуаціях.

Керування ризиком найбільш наочно можна розглянути на методологічній основі процесу вироблення і реалізації ризикових управлінських рішень. Ризиковими, як уже відзначалося раніше, є рішення, при відомій ймовірності досягнення результату.

Нагадаємо, що цілеспрямований процес керування допускає виконання в логічній послідовності взаємозалежних управ­лінських функцій (управлінських робіт) з вирішення конкретної проблеми з використанням управлінських засобів і методів впливу на персонал, зайнятий у спільній виробничо-господарській діяльності. Тому результати процесу керування матеріалізуються в продукті і відбиваються в підсумкових показниках і соціальних наслідках діяльності виробничо-господарської системи.

Управлінський ризик як багатофакторна категорія менеджменту досліджується в динаміці цілеспрямованого циклічного процесу керування, що має інформаційні, тимчасові, організаційні, економічні, соціальні і правові параметри.

Інформаційний аспект процесу керування ризиком являє собою перетворення інформації про фактори і джерела невизначеності в інформацію про рівні ймовірності здійснення умов невиз­наченості в процесах виробництва і реалізації продукції. Потім отримана інформація перетвориться в інформацію про показни­ки рівня ефективності чи неефективності результатів діяльності в умовах ризику і про негативний вплив діяльності на екологічні і соціальні умови життя.

На схемі (рис. 12.3) наведені функції і засоби керування, що характеризують зміст процесу керування ризиком. Ліва сторона схеми (по вертикалі) відбиває стадії процесу вироблення і реалізації ризикових рішень.

Інформаційний аналіз містить роботи з моніторингу зовніш­нього і внутрішнього середовища, з виявлення нових джерел ризику і коректування відомих факторів, прояв яких залежить від умов, що змінюються.

Діагностика ситуації визначається специфікою розв'язуваного завдання, основний акцент робиться на обліку причин, що викликають зміни ризику, їхньому ранжируванні й оцінці втрат (вигод) при визначених параметрах ситуації. На даній стадії використовуються різні методи виміру й оцінки ризику (математичні, статистичні, інтуїтивні).

Розробка варіантів рішень як стадія процесу керування характеризується тим, що для кожного варіанта рішення розглядаються границі (межі) можливого негативного прояву ризику. Оцінка ви­робляється за всіма змістовними аспектами ризику: економічним, соціальним, екологічним, організаційним, іміджевим, правовим.

Ухвалення рішення містить комплексне обґрунтування як са­мого рішення, так і прийнятої разом з ним ймовірності і пара­метрів допустимого ризику.

Передбачається розробка системи відповідальності з керування ризиком.

Організація і реалізація включають види управлінської діяльності з реалізації ризик-рішення, у процесі якої виявляються нові аспекти прояву організаційного ризику (невиконання, затримок і т.п.), що вимагає оперативного вживання заходів. Контроль змін у параметрах ризику і коректування можуть мати істотне значення в ситуаційному менеджменті. Своєчасність реакцій і дій менеджера — головна умова стабілізації ситуації і зниження погрози втрат.

 

 

Рис. 12.3. Керування ризиком у процесі вироблення та реалізації рішення

 

Права сторона схеми містить основні засоби впливу, які використовує менеджер при керуванні ризиком.

Стратегія керування – політика, що забезпечує правомірність і допустимість ризику конкретного виду в ризикових рішеннях, розроблювальних стосовно до конкретних соціально-еко­номічних систем і ситуацій.

Критерії вибору ризик-рішення передбачають розробку меж (гра­ниць) ризику і динаміку зміни втрат (збільшення, зниження) в залеж­ності від обсягу продажів, розміру витрат, зміни цін, інфляції і т.п.

Розробка шляхів і засобів мінімізації втрат, нейтралізації і компенсації негативних наслідків ризик-рішень, страхування й інші можливості захисту від ризику розглядаються в ситуаційному менеджменті як необхідні умови вироблення і реалізації ризик-рі­шень і використовуються, у тій чи іншій мірі, при виконанні робіт на кожній стадії процесу керування ризиком. На розглянутій схемі показана лише логіка їхнього використання, тоді як на практиці здійснюється їхнє комплексне застосування.

Оцінка ефективності включає визначення ефективності досягнутого рівня як відносини упущених можливостей чи втрат до витрат на керування ризиком [1].

Як: бачимо, оцінка ризику виступає частиною оцінки ефективності управлінського процесу як процесу вироблення і реалі­зації ризикового рішення. Результат оцінки дає підставу для ко­ректування окремих елементів процесу керування ризиком. При керуванні конкретними ризиками даний процес деталізується з обліком відповідної ризикової ситуації, внутрішніх і зовнішніх факторів, які прямо чи побічно впливають на її характер, а також тенденцій розвитку й особливості прояву ймовірних наслідків.

У системі керування організаціями формуються гнучкі організаційно-управлінські ланки, такі, як "експертиза і прогнозування ризиків", "консультаційні служби в галузі ризикової діяльності".

Найбільш простими рішеннями може стати введення посади ризикового менеджера в апарат керування і створення органу, що координує дії з керування основними видами ризику всіх підрозділів організації.

Професіоналізм у керуванні ризик-ситуаціями в ситуаційному менеджменті набуває виняткового і вирішального значення. Рівень ризику залежить не тільки від об'єктивних факторів роз­витку економіки і ринку, але й в значній мірі від суб'єктивного сприйняття ситуації менеджером, що приймає рішення, від його досвіду, знань, інтуїції. Для успішного керування ризиком необхідне управлінське утворення персоналу, професійні навички і система інформаційного забезпечення адекватна до світових тен­денцій розвитку інформаційних технологій.

Захист організації від ризику виступає важливою функцією керування ризиком в умовах ситуаційного керування.

Зарубіжною практикою менеджменту накопичено безліч ме­тодів захисту від ризику. Головна увага ризикового менеджера спрямована на спостереження за параметрами ризику до розробки й ухвалення рішення і в ході виконання прийнятого рішення на швидке реагування у випадках відхилення параметрів ризику і вживання заходів із зниження негативних наслідків діяльності.

На успішне виконання даних функцій в значній мірі можуть вплинути маркетинговий підхід у менеджменті й ефективна ор­ганізація маркетингової інформації і комунікації. В даний час велике поширення одержала диверсифікованість: розвиток виробництв, що знаходяться на різних рівнях розвитку чи в різних регіонах країни, напрямок інвестицій в інші сфери діяль­ності, формування рівнобіжних структур з виготовлення різних модифікацій виробів чи для вирішення однієї складної проблеми.

В українській економіці широко використовують організаційно-правові форми з обмеженою відповідальністю суб'єкта власності, що ризикує лише виробничими інвестиціями, наприклад, акціями, а не всім своїм майном. Розподіл ризику між партнерами і зниження рівня ризику для кожного партнера створюється при взаємному володінні акціями в умовах об'єднань, корпорацій, фінансово-промислових груп (ФПГ). Так, наприклад, промислові організації в складі ФПГ придбають акції банку, захищаючи тим самим свої ак­тиви й одержуючи пільги за кредитами. Банківська структура в складі ФПГ придбає акції промислових організацій, сприяючи тим самим їхньому розвитку і здійснюючи контроль за їхньою діяльністю. Тут мова повинна йти про ефективне використання договірного права, про дотримання прийнятих зобов'язань перед партнером, про формування відносин довіри і надійності.

Інформація про потенційного партнера, про конкурента чи клієнта повинна містити зведення про можливі ризики у взаєминах. У закордонній практиці така інформація міститься в бізнес-довідках, наданих ринком інформаційних послуг. Для оцінки ризи­ку взаємин становлять інтерес неформальні контакти, "зустрічі без краватки", що дозволяють мати більш повну інформацію про потенційного партнера і вчасно розробити стратегію поведінки з мінімізацією ризику.

Мірою захисту і мірою компенсації негативного впливу некерованих факторів виступає страхування. Страхування майна захищає власника від ризику загибелі і псування матеріальних цінностей. Страхування комерційних ризиків включає: ризики орендної плати, передоплати, затримки платежів і неплатежів; ризики засновників; ризики несвоєчасного відвантаження то­варів і недопоставки.

Слід зазначити, що розвиток ринку страхових послуг в Україні значно відстає від потреб економіки і суспільства.

 

Основні терміни:

Втрати часу – це втрати, що виникають тоді, коли процес підприємницької діяльності йде повільніше, ніж було намічено.

Матеріальні втрати виявляються в не передбачених підприємницьким проектом додаткових витратах чи прямих втратах устаткування, майна, продукції, сировини, енергії й інших ресурсів.

Особливі види грошового збитку можуть бути пов'язані з інфляцією, зміною валютного курсу гривні, додатковими до зазначеного вилучення засобами підприємств у державний, республіканський чи місцевий бюджети.

Підприємницький ризик – це небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів чи недоодержання доходу в порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне вико­ристання ресурсів. І крім того, ризик – це можливість, ймовірність відхилення від мети, результату, заради яких і приймалося рішення, на що був націлений бізнес-проект.

Спеціальні види втрат виявляються у вигляді нанесення збитку здоров'ю і життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємця, а також внаслідок інших несприятливих соціально-психологічних і політичних наслідків.

Трудові втрати являють собою втрати робочого часу, викликані випадковими, непередбаченими обставинами. Трудові втрати вимірюються в людино-годинах, людино-днях чи просто годинах робочого часу.

Фінансові втрати – це прямий грошовий збиток, пов'язаний з непередбаченими платежами, виплатою штрафів, сплатою додаткових податків, втратою коштів.