Спеціальні обов’язки солдата

Підношувач боєприпасів призначається із солдатів відділення для своєчасного забезпечення його боєприпасами і всім необхідним для ведення вогню. Він повинен вміти швидко і спритно споряджувати магазини (стрічки) для патронів, готовити ручні гранати до бойового застосування.

Він повинен:

знаходитися на позиції відділення і вести вогонь по противнику;

знати місце розташування пункту бойового постачання роти (взводу) і прихований маршрут виходу до нього;

з отриманням команди від командира відділення убути на пункт бойового постачання, отримати і доставити на позиції відділення у встановлений термін боєприпаси, доповісти командиру відділення і за необхідністю рознести їх на позиції.

Зв’язківець призначається із солдатів взводу (відділення) для передавання усних або письмових наказів (донесень). Він повинен бути освіченим, спритним, фізично підготовленим, мати добрий слух, зір, пам’ять і знаходитись рядом із командиром взводу (відділення).

Він повинен:

слідкувати за сигналами командира роти (взводу);

знати місце знаходження свого командира і скритний маршрут до командира, до якого його скерували;

доставити документ швидко і приховано, знати командира до якого скерували і виконати доручення у вказаний термін;

після виконання поставленого завдання повернутися до свого командира з доповіддю, кому і коли передав доручення, все, що бачив і сталося на маршруті;

письмові документи надійно заховати, а при необхідності знищити, щоб не попали до противника.

ПІДГОТОВКА ДО ДЕСАНТУВАННЯ І БОЙОВИХ ДІЙ. ДЕСАНТУВАННЯ

Загальні положення

87. Перекидання – переміщення аеромобільних підрозділів у новий район або район виконання бойового завдання. Перекидання може здійснюватись наступними способами: шляхом маршу, перевезенням, десантуванням, комбінованим. Для аеромобільних підрозділів найбільш характерним способом перекидання є десантування.

Десантування – перекидання підрозділів повітряного десанту літаками (вертольотами) у тил противника для виконання бойового завдання. Воно включає зліт вертольотів (літаків) з десантом, побудову бойових порядків частин і підрозділів авіації СВ (військово-транспортної авіації ПС), їх політ і викидання (висадження) десанту в призначений район.

Десантування може проводитися в будь-який час року, доби, у простих і складних метеорологічних умовах, що забезпечують нормальну роботу засобів десантування і безпечне приземлення парашутистів. Викидання (висадження) підрозділів може здійснюватися безпосередньо на об'єкт захоплення, поблизу об'єкта або на деякому видаленні від нього.

Дальність десантування – відстань від посадочних площадок (аеродромів) до району десантування (площадок приземлення).

Глибина десантування – відстань від лінії зіткнення сторін до району десантування (площадок приземлення).

Тривалість десантування – час, який необхідно для зльоту вертольотів (літаків), шикування бойових порядків частин авіації СВ (військово-транспортної авіації ПС), польоту їх до району десантування та висадку (викидання) повітряного десанту. Вона залежить від умов та порядку десантування, кількості вертольотів (літаків), що виділяються для десантування аеромобільного підрозділу, шикування бойового порядку вертольотів (літаків), дальності та способу десантування, кількості посадочних площадок (аеродромів) у вихідному районі та площадок приземлення (аеродромів) у районі десантування.

Висота польоту вертольотів (літаків) залежить від дальності десантування, ступеню подавлення протиповітряної оборони противника, пори року та часу доби, метеорологічних умов, рельєфу місцевості.

Висота викидання десанту залежить від технічних характеристик повітрянодесантної техніки, шикування бойового порядку авіації по висоті та рельєфу місцевості у районі десантування та поблизу нього. Висота викидання особового складу при десантуванні парашутним способом складає 600-1000 м, бойової техніки - 800-1200 м. Для викидання невеликих груп з розвідувально-диверсійними завданнями викидання може здійснюватися на висоті 200 м (відповідно технічних можливостей людських десантних парашутів).

Підготовка взводу (відділення) до десантування і бойових дій включає:

марш у райони очікування;

підготовку озброєння, техніки, матеріальних засобів і особового складу до десантування і виконання бойового завдання;

постановку бойових завдань особовому складу;

вихід підрозділів на аеродром (посадочний майданчик), завантаження бойового техніки (вантажів) і посадку особового складу у вертольоти (літаки).

Підготовка до десантування повинна здійснюватися в короткий термін. Це досягається: утриманням бойової техніки і засобів десантування в постійній готовності до десантування і бойового застосування; умінням командира взводу (відділення) самостійно робити підготовку, швартування, завантаження і передполітний огляд бойової техніки; умілими, злагодженими діями особового складу щодо підготовки, швартування і завантаження бойової техніки в вертольоти (літаки).

При підготовці до повторного десантування, крім того, здійснюються заходи щодо відновлення боєздатності виведених із бою підрозділів. Відновлення боєздатності включає:

відновлення управління підрозділами в порушених ланках;

визначення втрат у підрозділах і поповнення їх особовим складом, озброєнням і технікою та матеріальними засобами;

евакуацію поранених і хворих;

бойове злагодження підрозділів;

укладку людських десантних парашутів, багатокупольних і парашутно-реактивних систем (за необхідністю);

відновлення пошкоджених озброєння і техніки;

проведення заходів морально-психологічного забезпечення.

88. Підготовка взводу (відділення) до десантування і виконання бойового завдання в тилу противника починається звичайно в районі зосередження і завершується в районі очікування і на аеродромі (посадочній площадці).

Взвод у районі зосередження (очікування) розташовується у складі роти. При цьому він повинний максимально використовувати захисні і маскуючи властивості місцевості, і бути в постійній готовності до відображення нападу наземного і повітряного противника, а також до знищення його диверсійно-розвідувальних груп. Бойові машини (бронетранспортери) розташовуються в складках місцевості на видаленні 20-25 м одна від іншої з урахуванням можливості швидкої побудови колони, особовий склад – поблизу своїх машин.

У районі зосередження (очікування) особовий склад відривається щілини, а при наявності часу обладнує бліндажі, для машин – укриття.

У районі зосередження командир взводу вказує місця розташування відділенням, бойовим машинам (бронетранспортерам); організує безперервне спостереження за наземним, повітряним противником і сигналами командира роти; визначає порядок дій у випадку нападу противника; місця і терміни відривання щілин або обладнання бліндажів для особового складу й укриттів для бойових машин (бронетранспортерів); повідомляє сигнали оповіщення, управління, взаємодії й організує підготовку взводу до маршу.

Командир відділення організує відривання щілини або обладнання бліндажа, укриття для бойової машини і їх маскування, виконує вказівки командира взводу щодо підготовки відділення до маршу.

У районі зосередження проводяться:

дозаправка бойових машин (бронетранспортерів) пальним і їх технічне обслуговування;

видача особовому складу боєприпасів, засобів індивідуального захисту і медичної допомоги, сухих пайків, спорядження, десантного обмундирування та інших предметів екіпіровки;

дозавантаження боєприпасами бойових машин;

перевірка укомплектованості засобів десантування відповідно до бойової техніки, що десантується на них, перевірка стану, а за необхідності переукладка парашутів;

передстрибкова підготовка особового складу;

постановка завдання особовому складу на марш у район очікування.

У районі очікування (на аеродромі) проводяться:

завершення підготовки озброєння, бойової техніки і матеріальних засобів до десантування;

навантаження бойової техніки, озброєння і запасів матеріальних засобів у вертольоти (літаки);

постановка бойового завдання особовому складу.

89. При плануванні десантування та бойових дій розрахунок часу ведеться від встановленого часу “Ч”, який визначає старший командир. Час “Ч” доводиться до командира десанту окремим розпорядженням. Час готовності до десантування і ведення бойових дій командиру взводу (відділення) визначає старший начальник.

Час “Ч” для повітряних десантів визначається початком викидання (висадки) передового загону десанту у районі десантування. Початком викидання (висадки) вважається момент відділення від вертольоту (літака) першого десантника (об’єкту, вантажу) передового загону.

Час “Ч” при плануванні десантно-штурмових дій (аеромобільних дій) визначається виходом на рубіж бойового розходження вертольотів передового загону, або головних сил десанту, коли передовий загін не призначається.

До цього часу бойова техніка, озброєння і матеріальні засоби підрозділів, які десантуються, повинні бути завантажені у вертольоти (літаки), особовому складу поставлені бойові завдання і він повинний знаходитися біля вертольотів (літаків) у готовності до посадки.