Воїнам, що не зламали своїх присяг

1.

Під рідним небом жайворон співа,

Я радий знати тих пісень слова.

Я слухав, чув: співала та пташина

Одне святеє слово: Україна.

 

На ріднім полі шепчуть колоски.

Я радий знати тихі їх думки.

Я слухав, чув, як кожна колосина

Шептала тихо слово «Україна».

 

У ріднім краю зелен-гай щумить.

Я знати радий, про що він мріє-снить.

Я слухав, чув, як кожна деревина

Шуміла ніжно слово «Україна».

 

О Боже, дай повік любити край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом: «Україна».

****

Україна! Скільки глибини у цьому слові… Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес.

 

Тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини і донецькі простори, Полісся і Крим, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів – все це наша Україна.

 

Складною і бурхливою була твоя доля, рідна земле! Топталися по тобі орди чужинців, ворожі пазурі роздирали твоє тіло. Дітей твоїх вели загарбники у неволю.

 

Над тобою свистіли гостродзьобі стріли, чорною смертю дихали жерла гармат, шугали ненависні залізні круки,вирували нескінченні битви за твою честь і свободу.

***

Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина

Бо ти єдина Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

 

Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод-

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ

 

І козаки й Стрільці СічОві

За тебе гинули в полях,

У небесах сузір»я Лева

Нам світить на Чумацький шлях.

 

Страждальна чаєчко-небого,

Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу,

Аби ти вільною була.

 

Нехай ніхто не половить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

***

Я из Донецка.

Я живу в Хмельницькому.

Приедешь в гости –

хлібом поділюсь…

Пусть я по-русски…

Хай я українською –

Та іншого, мій брате, я боюсь…

 

Боюсь я тех, кто делит нас с тобою,

Хто нам на труни зрубує дуби,

Я тех боюсь, кто призывает к бою:

«Нехай жеруться, підлії раби!»

 

А древний клич «ты разделяй и властвуй!»

Й понині розрива усі мости…

Но я, тебе, мой брат,

скажу сегодня: «Здравствуй!

Є люди, Україна, я і ти…»

 

Тобі «москаль» кричать.

Тебе «бандера»…

Ми хрест кладем, коли ударить грім…

А дай Господь терпения,

Любви, Надежды, Веры,

І мудрості-Софії нам усім…

***

Голгофа України триває
Хто скаже, яка це вже стація?
Скільки раз вона йде, скільки падає?
Та все із руїн піднімається!

Скільки в неї Пилатів було крізь історію,
Скільки вироків їй вже читалося,
Скільки раз її вели в приторію?
Та вона все з руїн піднімалася!

А гробів опечатаних владою?
І сторожа на зброю спиралася.
Скільки раз була зранена зрадою?
Та вона все з руїн піднімалася!

Ще живі ті, що з нею боролися,
Та змінити назад вже не зміниться...
Кожній владі пора вже навчитися,
Україна повстане, підніметься!

Нині є знов такі, які з нею боряться,
І готують останню їй стацію...
Та вона не впаде, не підкориться,
Скаже «Богові Дякую! Грація!!!»
***

Дивлюся в небо,
А у небі - синя синь,
І хто б сказав, що в Україні ллються сльози,
Що в день весняний серце болісно щемить,
А в літню спеку душу сковують морози?

Дивлюся в небо,
Ні хмаринки, тільки даль,
Ну хто б сказав, що в Україні біль і горе,
Що вже немає краю тим гірким сльозам,
Що ріки сліз уже стікаються у море?

Дивлюсь у небо,
Лиш блакить і журавлі,
Ну хто б сказав, що в цю хвилину хтось загинув,
Що дзвони знову б”ють у місті чи селі,
Що знов героя проводжає Україна?!

Дивлюся в небо,
Шлю молитву в синю вись,
Та хто б сказав, а чи буде вона почута?
І раптом шепіт: “Ти молись...молись...молись...,
Бо лиш молитва розірве зневіри пута!”

***

БОЖЕ мій, ЗБЕРЕЖИ Україну!

Це славетна, прекрасна земля.
Милосердний, ВРЯТУЙ Батьківщину!

Чорна зграя накрила поля.

Українець не встав на коліна,

Не схилив голови і не впав.
Вигук "СЛАВА!" луна по країні –

То народ мій за волю повстав!!!.

***

Боже, як же важко говорити,Коли ж припиниться нарешті ця війна? Там гинуть люди, їм ще б жити й жити Але від пострілів здригається земля, Що буде далі? Чи настане завтра? Для тих людей, хто зараз у бою, На них чекають вдома їхні мами Благаю, припиніть вже цю війну! 10

Прошу у Бога миру для країни,
Щоб повернулися живими усі ті,
Хто захищає зараз Україну,
Хто там на Сході, ніби в іншому житті…
Молюся небу, молюся і вірю,
Що все закінчиться, що скоро все мине
Тримайся, моя рідна Україно,
Борися люба за життя своє,
***

 

Героям слава!

Когда рискуешь каждую минуту

Згубити розум и сойти с ума,

Нас називають «банда майданутих»,

«Бендеровцы», «фашисты» и «чума».

Но может быть… Не хочешь ли узнать-ка,

(уверен, ты не знал, что это так),

Що «вуйко» означає «рідний дядько».

А мамы брат – тебе он разве враг?

Подумай, що заховане у слові!

Тогда добра настанет перевес.

Галичина – земля краси й любові,

А вовсе не «дивизия SS».

Шахтер – герой труда и работяга,

А не «донецьке бидло із совка».

И подвиг есть – і також є звитяга.

Тримай-но руку! – Вот моя рука!

Им нас не разделить. Не розлучити,

Бо ми брати. Мы братья навсегда,

Нам рядом жить – нам поруч вічно жити!

Я знаю – час настане,

и тогда В краю родном,

у рідному у краю,

Перетнемо ту прокляту межу.

Героям слава! – не перекладаю.

Героям – слава. Не перевожу.

***

Воїнам, що не зламали своїх присяг

Коли весна настане в нашім краю,

З небес

сумне злетить

«курли-курли»,

Дівчат і хлопців

з війська пригадаю,

Котрі за Україну полягли.

 

Не здалися. Не впали. Не зігнулись!

Не щезли марно сльозами з дахів!

І не пішли. А тихо обернулись

У білих з чорним

ознаком

птахів.

 

Летить у втомі в небі клин лелечий –

Потомки й предки,

як одна сім’я.

Відсталим

підставляє крила-плечі…

А, може, там летіти мав і я?

 

Ще буде час і сіяти, й збирати –

Вони летять, щоб я за них

прожив.

І щоб за правду

силу

брав стояти

У білих з чорним

ознаком

птахів.

 

Коли весна настане в нашім краю,

З небес

сумне

злетить

«курли-курли»,

Я лицарів

із війська

пригадаю,

Що нашу Україну здобули.

***

А від вибухів уранішніх

Підлітало сонце, cходило,

І по променю відходили

Душі чисті не у день…

Пам’ятайте нас героями –

Ми закінчуємо правильно!

Все що було в нас неправедне –

Далі фронту не піде…

Пам’ятайте нас героями!

А не згадуйте проклятими!

А дружині, сину й матері

Ви святу нелжу скажіть!

Будьте ж мудрістю озброєні!

Бо, щоб жили в Україні ви –

Так вже сталося – герої Полягли!

І героям – треба жить!

***