Поняття про осушення.Види осушуваних земель

Тимчасова зрошувальна мережа,призначення,склад

Повинна задовольняти такі вимоги: 1)пропускати розрахункові витрати без розмивання борозен. 2)не мати зворотніх похилів. 3)командувати над зрошув.територією.

Тимчасова зрош.мережа призначена для забору води з постійного зрошув.каналу і розподілу її в поливні полоси і борозни при поверхневому поливі і подачі води до дощувальної машини при поливі дощуванням. При самопливному зрош.мережа склад.з тимчасових зрошувачів,вивідних,розподільчих і поливних борозен,які влаштовують по межах поливних смуг.

Залежно від рельєфу і похилу тимчасова зрош.мережа може розміщуватися за 2 схемами: *поздовжньою *поперечною.

18.Типи споруд на постійній зрошув.мережі:види,призначення,конструкція.

Залежно від призначення гідротехнічні споруди на каналах поділяються на 5 груп:

водовипускні, що регулюють витрати води;

водопідпірні (перегороджувальні), що регулюють рівні води;

спряжувальні, що регулюють швидкості води;

водопровідні, призначені для транспортування води че­рез перепону;

наносо-уловлювальні — для затримування наносів.

Споруди на каналах поділяються на типові, що мають одна­кову конструкцію і відрізняються один від одного лише розміра­ми, та індивідуальні. Перші будуються за типовими проектами, а другі — за індивідуальними. Як типові, так і індивідуальні гідротехнічні споруди бувають монолітними, збірними і комбі­нованими; відкритими і закритими (трубчастими). Вони поділя­ються на регульовані і нерегульовані (з затворами і без них).

Водопідпірні (перегороджувальні) споруди призначені в основному для підтримання у каналах необхідних командних рівнів води при пропуску витрат 2<2_норм Конструктивно вони являють собою шлюзи-водовипуски з щитовими затворами, які повністю або частково перекривають водний потік і тим самим створюють підпір рівня води у каналі.

Водопровідні споруди призначені для транспортування во­ди на ділянках пересічення каналів, з природними (балки, яри, річки) або штучними (канали, дороги, насипи) перепонами. До них належать дюкери, акведуки, лотоки, водопропускні труби,

тунелі.

Лоткова зрошувальна мережа

Види джерел води для зрошення,вимоги до них.

Джерелами води для зрошення й обводнення є річки у при­родному і за регульованому стані, місцевий поверхневий стік, підземні води. Для зрошення також можна використовувати господарсько-побутові, промислові, шахтні, колекторно-дре­нажні води зрошувальних систем, а також морські води. Дже­рела зрошення й обводнення характеризуються такими показ­никами:

· витратою води, якою може забезпечити джерело зрошен­ня протягом зрошувального періоду;

· об'ємом води, який може бути забраний із вододжерела за вегетаційний період;

· рівнем води в джерелі зрошення за відношенням до зро­шувальної площі протягом зрошувального періоду в роки з різ­ною забезпеченістю;

· якістю води.

Вимоги, що ставляться до вододжерел:

· вода повинна бути придатна для зрошення, а при обвод­ненні - для забезпечення побутових та господарських потреб;

· запаси і витрати води у вододжерелі повинні повністю за­довольняти потреби зрошення. Джерелозрошення повинне за­безпечувати потребу у воді протягом всього поливного сезону.

Якщо в окремі періоди вододжерело має меншу витрату во­ди ніж потрібно для поливу, то режим вододжерела слід узго­дити з режимом зрошення шляхом регулювання вододжерела, пристосування режиму зрошення сільськогосподарських куль­тур до режиму вододжерела, одночасно регулювання вододже­рела і зміни роботи зрошувальної мережі.

Поняття про осушення.Види осушуваних земель.

Осушення-це виділення надлишкової вологи з грунту. Осушення проводиться в сільському і лісному господарстві,при будівництві доріг,аеродромів,при добуванні корисних копалин,при освоєнні територій під міста і сільські населені пункти,для санітарного покращеня місцевості та ін..цілей.

Надлишковозволожені землі поділяються на 3 види: *мінерально надлишковозволожені, *болота, *заболочені.

Мінер.надлишково зволожені землі –це землі,більша частина твердої фази яких представлена мінер.речовинами,піщаними,глинистими або пилуватими часточками. Мінеральні землі характеризуються рядом водно-фіз.власт.,водопроникністю,вологоємкістю,мех..складом та ін..

Болотом наз.частина земної,що характеризується сильно застійним або слабко проточним режимом зволоження верхніх горизонтів грунту,на якому виростає типова болотна рослинність. Розрізняють низинні,перехідні і верхові болота.

Грунти з шаром торфу до 50см наз.заболоченими.

31.Водний баланс і його елементи

Водний баланс — кількісна характеристика типу водного жив­лення. Він визначається співвідношенням між приходом і вит­ратами вологи в ґрунті за визначений проміжок часу.

Для вегетаційного періоду розрахунок водного балансу ко­реневмісного шару ґрунту виконують за формулою:М=W_пр+Р_е-Е, де М — показник вод балансу, м³/га; при негативному його значенні (-М) у вегетаційний період буде спостерігатись дефіцит ґрунтової вологи і необхідне додаткове зволоження, при позитивному значенні (+М) у ґрунті буде надлишок вологи, який необхідно відвести для підтримання у кореневмісному шарі ґрунту допустимих запасів вологи W_пр — запас продуктивної вологи у ґрунті на початок вегетаційного періоду, м³/га; Р_е — ефективні опади за вегетаційний період, м³/га; Е — сумарне випаровування (водоспоживання) рослинами і ґрунтом за веге­таційний період, м³/га.

Складові рівняння водного балансу визначаються так:

1. Запас продуктивної вологи у розрахунковому шарі
ґрунту, м³/га, на початок вегетаційного періоду визначають за
формулою: W_пр=рHр₍j_поч-β_min),де р — шпаруватість ґрунту, % від об'єму; Н_р — потужність розрахункового шару ґрунту, м, приймається, як правило, 1 м2. Ефективні опади, м³/га, за вегетаційний період:Ре=10К_вh_р

3. Сумарне випаровування, м³/га, за вегетаційний період на осушуваних землях України рекомендується визначити за формулою Янголя:Е=£Уn∑Д, де — коефіцієнт, що залежить від виду сільськогосподар­ських культур (табл. 2); У — проектна врожайність сільсь­когосподарських культур, т/га; Д— сума середньодобових дефі­цитів вологості повітря за вегетаційний період, мм.

32.Методи і способи осушення

Методи осушення визначають основні шляхи усунення над­лишкової зволоженості земель. Вони призначаються залежно від типів водного живлення та причин надлишкового зволо­ження. Осн методи осушення:

V зниження рівня ґрунтових вод;

V зниження напірності ґрунтових вод;

V прискорення стоку поверхневих вод і відведення води з орного горизонту;

V огородження осушуваної території від припливу з боку надлишкових поверхневих та ґрунтових вод.

Способи осушення — це технічні заходи, за допомогою яких забезпечується боротьба з надлишковим зволоженням зе­мель. Вони залежать від методів осушення, господарського ви­користання територій, економічних можливостей, досягнень на­уки і техніки. Основні способи осушення:

V закритий горизонтальний дренаж;

V відкриті канали;

V нагірні і ловильні канали;

V вертикальний дренаж.

Орні землі осушують переважно закритим горизонтальним дренажем.

Низькопродуктивні луки та пасовища — мережею відкри­тих каналів. '

Огородження осушуваних територій — нагірними і ловиль­ними каналами.

У відповідних гідрогеологічних умовах при ґрунтовому та ґрунтово-напірному типу водного живлення — вертикальним дренажем.

В останні роки розробляються вакуумні та вакуумно-нагні­тальні системи закритого дренажу, які будуть сприяти приско­ренню відведення надлишкових вод.

33.Осушувальні системи і їх елементи.Види осушувальних систем.

Осушувальні системи — це комплекс заходів та споруд, спря­мованих на запобігання або ліквідацію надмірного зволоження земель та призначених для видалення з осушуваної території надлишкової поверхневої і ґрунтової води. Осн. елементи осушувальної системи:

1. Водоприймач (річка,озеро та ін.) — призначений для прийому води з осушуваної території.

2. Осушувальна мережа, яка за призначенням поділяється на регулюючу, огороджувальну та провідну:

3. Зволожувальна або зрошувальна мережа, яка забезпечує подачу води у кореневмісний шар ґрунту у посушливі періоди.

4. Гідротехнічні споруди — призначені для керування по­током води у каналах і трубопроводах.

5. Водосховища — проектуються для регулювання стоку і забезпечення зволоження осушених земель.

6. Дамби обвалування — забезпечують захист осушуваних земель від затоплення з боку водосховищ, озер або річок-во-доприймачів.

7. Дорожна мережа — служить для проїзду транспорту і сільськогосподарських машин на осушувальній системі (доро­ги, мости, переїзди та ін.).

8. Природоохоронні споруди і пристрої — застосовуються для охорони ґрунтового покриву, тваринного і рослинного світу, (лісові смуги, охоронні зони, пляжі, підживлювальні і скидні канали для водоймищ, мости-переходи для диких тварин та ін.).

9. Експлуатаційні споруди — забезпечують контроль і ке­рування водним режимом ґрунтів, а також підтримання меліора­тивної системи у справному стані.

Осушувальні системи поділяються на такі види:

ð За характером дії на водний режим ґрунту:

· осушувальні системи односторонньої дії;

· осушувальні системи з попереднім шлюзуванням;

· осушувально-зволожувальні системи двохсторонньої дії.

ð За способом відведення надлишкових вод з осушуваної
території у водоприймач:

· самопливні;

· з машинним водопідйомом (польдерні системи);

· змішані.

ð За конструкцією:

· відкриті системи;

· закриті системи;

· комбіновані системи.

ð За розміщенням осушувальної мережі на місцевості:

· горизонтальні;

· вертикальні.

34.Регулююча осушувальна мережа каналів.

. Регулювальна мережа призначена для видалення із ґрунтів надлишкової во­логи і підтримання в них необхідного водно-повітряного режи­му. За принципом дії регулювальна мережа поділяється на:

V дренажну, що забезпечує своєчасне зниження рівня ґрун­тових вод до норми осушення;

V збиральну, яка забезпечує відведення надлишкових пове­рхневих вод і вод з орного горизонту у задані строки.

Мережа із зниження рівня ґрунтових вод проектується на порівняно водопроникних ґрунтах (з коефіцієнтом фільтрації у верхньому метровому шарі понад 0,3 м/доб.); мережа по прискоренню поверхневого стоку використ. при осу­шенні важких за механічним складом ґрунтів.

За конструкцією регулювальна мережа виконується:

V відкритою (канали);

V закритою (закритий дренаж).

За розміщенням на місцевості мережа може бути:

V систематичною (при осушенні всієї території);

V вибірковою (для осушення окремих ділянок). Переваги і недоліки відкритої регулювальної осушувальної мережі. Відкриті регулювальні канали прості за конструкцією і дешеві у будівництві. Але вони мають ряд недоліків:

V разом із смугами відчуження займають значну частину осушуваної площі (до 15...20 %), у зв'язку з чим знижується коефіцієнт земельного використання — К_иі;

V ускладнюють роботу с.г машин і зни­жують їх продуктивність;

V при осушенні відкритими каналами потрібно багато спо­руд — шлюзів регуляторів і переїздів;

V канали є розсадниками бур'янів;

V значні експлуатаційні витрати для обслуговування.
Тому використання відкритої мережі у наш час обмежене.

При влаштуванні закритої осушувальної мережі не бу­де втрат площ, підвищується коефіцієнт зем. викорис­тання, немає перепон щодо механізації с.г робіт, спрощується і здешевлюється експлуатація системи, по­легшується внутрішньогосподарське землевпорядкування, скорочується кількість споруд на відкритих каналах. До недоліків закритої мережі належать:,*повільне відведення поверхневих вод;*висока вартість будівництва. Незважаючи на ці недоліки закритий дренаж є осн. способом осушення с.г угідь.

35.Провідна осушувальна мережа призначена для прийому надлишково поверхневих та грунтових вод з регулювальної і огороджувальної мережі і своєчасного їх відведення у водоприймач.

До складу провідної мережі входять: - магістральні канали і їхні вітки, - транспортуючі збирачі, - відкриті і закриті колектори.

Велика провідна мережа використовується відкритою,а менша закритою(на діл.з гончаного дренажу)або відкритою(на потужних торфовищах що осушують кротовим дренажем).

36.Огороджувальна осушувальна мережа призначена для захисту осушуваної території від припливу зовні поверхневих або грунтових вод. Для огородженя від припливу поверхневих вод заст..відкриті нагірні канали,приплив грунтових вод перехоплюють відкритими ловильними каналами або закритим ловильним дренажем.

Нагірні канали прокладають вздовж верхньої межі осушув.території у місцях інтенсивного припливу поверхневих вод з водозборів,що розміщені вище. Ловильні канали проектують за лінію виклинювання грунтових вод або в місцях меншої потужності водо насосного горизонту.