Методи обліку витрат та калькулювання собівартості продукції

Сучасний рівень управління ставить нові вимоги до організації обліку витрат, що пов’язується з розширенням групування витрат виробництва. Так, необхідно розширити точки контролю за формуванням собівартості за центрами витрат, технологічними переділами, видами продукції, агрегатами, вузлами, деталями. Виникає необхідність визначити вплив витрат на впровадження нових виробів, на підвищення якості продукції, на охорону праці, природи тощо.

Кожний вид діяльності, кожна галузь або підгалузь виду діяльності, а також вид продукції визначають відмінності в організації виробництва на підприємстві.

Вибір системи виробничого обліку залежить від технології і організації виробництва. Тому різні підприємства використовують різні системи виробничого обліку. Однак упровадження будь-якої системи виробничого обліку передбачає: побудову організаційної структури підприємства; проектування документопотоків; вибір відповідної системи калькулювання продукції; підхід до постійних виробничих витрат; вибір відповідного методу контролю витрат.

Розрахунок собівартості виду продукції й окремої його одиниці - основна і кінцева мета виробни­чого обліку. Собівартість об’єктів калькулювання може визначатися залежно від особливостей органі­зації діяльності підприємства, а також методів калькулювання з урахуванням різних систем виробни­чого обліку.

Використовуючи різні способи обчислення собівартості проду­кції, можна отримати неоднакову величину собівартості певного виду продукції, хоча загальна сума витрат при цьому залишається незмінною.

Проведений огляд літературних джерел показує, що проблеми застосування методів обліку витрат та калькулювання собівартості продукції на підприємствах України й нині знаходяться в полі зору науковців [1-4]. Дослідження з приводу вибору методів обліку витрат та калькулювання собівартості продукції набуває все більшого значення в сучасних умовах господарювання, так, як окремі наукові положення залишаються ще дискусійними. До них належать: з’ясування сутності методу обліку витрат і методу калькулювання собівартості продукції, розробка науково обґрунтованих принципів їх класифікації; розподіл витрат між окремими стадіями обігу коштів; економічний зміст собівартості та склад витрат, які її формують; групування витрат за статтями і об’єктами калькуляції тощо.

Між калькулюванням і виробничим обліком існує тісний взаємозв’язок. Передумовою калькулювання є облік витрат виробництва. Виробничий облік передбачає збирання інформації про витрати підприємства, документальне оформлення господарських операцій, які пов’язані з виробничими витратами, їх узагальнення та групування за різними ознаками. Лише на основі інформації, що міститься в системі виробничого обліку, можливе калькулювання. Виробничий облік забезпечує групування витрат у такому аналітичному розрізі, який робить можливим процес калькулювання. Ступінь деталізації виробничого обліку залежить від завдань, які стоять перед підприємством у сфері калькулювання.

Різноманітність методів обліку витрат і калькулювання частково обумовлена різним перекладом одних і тих же термінів. При цьому простежується нечі­тке розмежування методів обліку витрат та калькулювання. У підходах учених існують відміннос­ті: одні ототожнюють методи обліку витрат і каль­кулювання, інші - як конкретний порядок розрахунку собівартості продукції розглядають методи калькулювання.

У працях ряду науковців дається визначення таких нових для українських бухгалтерів методів як “стандрт-кост” і “директ-костинг“. Ці методи мають як позитивні, так і негативні сторони. Зокрема, що до методу “директ-костинг”, крім складності поділу витрат на змінні й постійні, його недоліком є відсутність даних про повну собівартість продукції.

Відсутність чіткості у визначення методів облік витрат та калькулювання собівартості продукції унеможливлює єдність думок науковців до підхо­ду щодо їх класифікації. Чітка класифікація методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) має дати можливість, враховуючи структуру управління і технологію виробництва, обрати для підприємства найбільш прийнятний спосіб обліку фактичної собівартості.

Необхідність удосконалення методів обліку витрат і калькулювання собівартості продукції зумовлена існуючими їхніми недоліками, які не дають можливості коригувати управлінські рішення залежно від зміни ринкової кон’юнктури.

Відокремлення об’єктів обліку витрат та калькулювання, вибір методів обліку витрат і калькулювання, визначення калькуляційних одиниць залежить від потреб отримання необхідної інформації для прийняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень підприємства і, згідно з чинним законодавством України, є його компетенцією, тому методи калькулювання, які слід застосовувати на підприємстві, потрібно обов’язково відображувати в наказі про його облікову політику.

1. Белоусова І. Чумаченко М. Проблеми обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції в промисловості // Бухгалтерський облік і аудит. –2011. - №4 - С..3-10.

2. Гироль С. В. Методичні аспекти управлінського обліку собівартості продукції // Облік і фінанси АПК. – 2007. -№ 11-12. – С.79-82.

3. Маренич Т. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. – 2012. - № 12. – С. 19-25

4. Сльозко Т. Методи обліку витрат “стандарт-кост ” і нормативний: історія та сучасність // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - № 7. – С. 3-8.

УДК 657

Ляшук О.В., ст. гр. ОАСз-22

Науковий керівник: Нагірська К.Є., к.е.н.

Луцький національний технічний університет