Особливості обліку вибуття виробничих запасів

Основу ефективного функціонування підприємства на ринку створює раціональне використання матеріальних ресурсів, центральне місце у структурі яких посідають виробничі запаси.

На думку Чаюн І.О. та Боднар І.Ю., запаси - це матеріальні ресурси (матеріали, сировина, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання [1, с. 35].

Важливою передумовою обліку виробничих запасів є їх оцінка, яка має вплив на визначення собівартостті продукції. Особливої ваги дане питання набуває в сучасних умовах господарювання, коли ринкові ціни на виробничі запаси постійно змінююються в результаті чого одна й та сама кількість запасів може бути придбана за різною ціною.

Не залежно від того коли і які запаси надійшли, коли і які вибули, підприємство може застосувати один з метоів оцінки запасів при їх вибутті. Так відпуск виробничих запасів здійснюється за одним з методів зазначених у П(С)БО 9 «Запаси», а саме: метод ідентифікованої собівартостівідповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходженння (ФІФО); нормативних затрат та метод ціни продажу.

При цьому для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Метод ідентифікованої собівартості передбачає ведення окремого обліку за кожним видом запасів і списання їх за фактичною собівартістю, яка склалася на момент придбання. Відповідно до П(С)БО 9 за цим методом оцінюються запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного.

За методом середньозваженої собівартості при різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів. Так, оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця й вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка запасів за методом ФІФО ґрунтується на припущенні, що запаси, які були куплені першими, першими і списують.

Оцінка за нормативними затратами полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлено підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Тому для використання цього методу підприємству потрібні норми витрачання запасів на одиницю продукції (робіт, послуг).

Оцінка за цінами продажу характерна для підприємств роздрібної торгівлі й ґрунтується на застосуванні середнього проценту торгової націнки товарів (п. 22 П(С)БО 9). Вона може застосовуватись підприємствами, які мають значну і змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торгової націнки. При цьому сума торгової націнки на реалізовані товари розраховується як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки, який визначається за допомогою ділення суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Також існує метод собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), але в Україні використання даного методу заборонено. Даний метод грунтується на припущенні що, собівартість запасів, що надійшли останніми, використовується для визначення собівартості товарів, проданих першими (last-in, first-out method - LIFO).

Отже вибір методу оцінки повинен бути виваженим і продуманим рішенням кожного підприємства з обов’язковим врахуванням діючої системи обліку. Один і той самий метод при різних системах обліку забезпечує наявність різних даних щодо вартісного виміру запасів та величини одержаного фінансового результату.

1. Чаюн І.О., Бондар І.Ю. Управління матеріально-технічним забезпеченням підприємства: Навчальний посібник [Текст] / І.О. Чаюн, І.Ю. Бондар. – К.: Київ. нац. торг-екон. ун-т, 2002. – 111 с.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»

3. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: Навч. посібн. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ,2000. – 215 с.

4. Кужельний М. В., Лінник В. Г. Теорія бухгалтерського обліку. – К., 2001.- 326 с.

5. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручн. / За ред. Ф. Ф. Бутинця. – 4-те вид., доп. іперероб. – Житомир: ПП «Рута» 2002. – 354 с.

УДК 657

Лещук І.О., ст. гр. ОА-11

Науковий керівник: Жураковська І.В., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет