Організаційно-методологічні аспекти обліку основних засобів

Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті з них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів. Одним з наявних ресурсів є основні засоби.

Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби», «…основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)» [1]. До основних засобів належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будівлі та споруди, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, тварини, багаторічні насадження та інші основні засоби.

У сучасних умовах господарювання користувачі прагнуть одержати релевантну інформацію про стан і використання основних засобів. Таку інформацію надає бухгалтерський облік, який забезпечує:

- узагальнення інформації про наявність та рух власних або орендованих основних засобів;

- достовірне визначення вартості (оцінки) основних засобів;

- контроль за наявністю та збереженням основних засобів з моменту придбання і до вибуття з господарства;

- правильне та своєчасне нарахування зносу;

- точне визначення результатів від ліквідації основних засобів та економічних вигод від їх використання [2].

Найпершим і найважливішим моментом в обліку основних засобів є їх документальне оформлення. Первинні документи мають містити достатньо інформації, що характеризують об’єкт, для проведення записів у бухгалтерському обліку і слугувати юридичною підставою щодо доказовості наявності об’єктів та здійснення різного роду операцій з ними.

Важливим аспектом обліку основних засобів є їх оцінка та переоцінка. Оцінка основних засобів здійснюється за наступними видами вартості: первісною, справедливою, залишковою, переоціненою і ліквідаційною вартістю. Переоцінка основних засобів здійснюється у тому випадку, якщо на дату складання балансу залишкова вартість об'єкта основних засобів суттєво відрізняється від його справедливої вартості, визначеної також на дату складання балансу [1].

Для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух основних засобів та їх знос діючим Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій передбачено рахунки: 10 «Основні засоби», 13 «Знос (амортизація) необоротних активів, 15 «Капітальні інвестиції».

Особливості функціонування основних засобів, пов’язані зі збереженням протягом тривалого часу їх натуральної форми з одночасною зміною вартості, потребують визначення величини зносу, який визначається сумою нарахованої амортизації на об’єкт основних засобів, накопиченого з початку строку його корисного використання. Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується, окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій.

Відповідно до п. 26 П(С)БО 7 «Основні засоби» амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого [1].

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством [3]. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Важливим моментом обліку основних засобів є їх вибуття. Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

Облік основних засобів є важливим елементом організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Він повинен забезпечувати збереження та найбільш ефективне використання основних засобів, своєчасне відображення їх руху в поточному обліку та правильну оцінку у фінансовій звітності.

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджений наказом МФУ від 27 квітня 2000 р. № 92.

2. Очеретько Л.М. Особливості обліку основних засобів / Л.М. Очеретько, Н.С. Шубіна // Економічний простір. - 2011. - № 47. – С. 17-21.

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua.

УДК 657

Куцель Н.В.

Науковий керівник: Сидоренко Р.В., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет