Лекции.Орг
 

Категории:


Деформации и разрушения дорожных одежд и покрытий: Деформации и разрушения могут быть только покрытий и всей до­рожной одежды в целом. К первым относит...


Как ухаживать за кактусами в домашних условиях, цветение: Для кого-то, это странное «колючее» растение, к тому же плохо растет в домашних условиях...


Транспортировка раненого в укрытие: Тактика действий в секторе обстрела, когда раненый не подает признаков жизни...

ВИКОРИСТАННЯ ПОКАЗНИКІВ АНАЛІЗУ ЗНОСУ ТА АМОРТИЗАЦІЇ В ЦІЛЯХ УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМИ ЗАСОБАМИ ПІДПРИЄМСТВА



 

Нажаль сьогодні амортизаційна політика на багатьох підприємствах України не виконує свого призначення. Це позначається на рості зношуваності основних засобів, уповільненні процесів впровадження досягнень НТП та скороченні обсягів власних фінансових коштів підприємств. Для зміни ситуації, що склалася, необхідно своєчасно отримувати інформацію про результати амортизаційної політики. Тому особливої важливості набувають питання дослідження напрямів аналізу та показників, які нададуть повну та вичерпну характеристику амортизаційної політики підприємства.

Водночас, необхідно відзначити, що методичним питанням аналізу стану та результативності амортизаційної політики підприємства приділено недостатньо уваги, не сформовано комплекс показників за якими можливо проаналізувати амортизаційну політику та визначити тенденції у процесі відтворення основних засобів на підприємстві.

Дослідження праць показує, що аналіз амортизаційної політики необхідно проводити за двома напрямами: інтенсивність процесу відтворення основних засобів та формування і використання коштів амортизації [1, с.25].

Інтенсивність процесу відтворення основних засобів на підприємстві характеризується розміром норми амортизації та зміною показників стану основних засобів. Отже, до показників цього напряму аналізу амортизаційної політики підприємства слід віднести норму амортизації та коефіцієнт зносу.

На підприємствах експлуатується значна кількість різних видів основних засобів. Загальний темп відтворення вартості основних фондів в цілому по підприємству буде відображати середня норма амортизації. Для характеристики інтенсивності процесів відтворення основних засобів на підприємстві Отливанська Г.А. пропонує визначати номінальну та реальну середні норми амортизації:

- номінальна середня норма амортизації визначається як відношення розміру нарахованої по підприємству амортизації до їх первинної вартості:

На ном = (Анар / Фп)х100, (1)

де Анар - нарахована по підприємству амортизація, тис.грн;

Фп - первинна вартість основних засобів.

- реальна середня норма амортизації визначається, виходячи з розміру амортизації, що використана підприємством (Авик):

На реал = (Авик / Фп)х100 (2)

Коефіцієнт зносу визначається як відношення обсягів накопиченої за роки експлуатації основних засобів амортизації до їх первинної вартості. В динаміці зміна коефіцієнту зносу дає змогу порівняти інтенсивність нарахування амортизації та темпи старіння основних засобів.

Формування і використання коштів амортизації, на думку Станкевича І.В., можна охарактеризувати такими показниками як динаміка за обсягами нарахованої амортизації, частка використаної амортизації, частка амортизації у витратах підприємства, показник чистих інвестицій підприємства [2].

Динаміка за обсягами нарахованої амортизації дає змогу охарактеризувати процес формування коштів амортизаційного фонду.

Розмір частки використаної амортизації дає змогу визначити частину нарахованої амортизації, яка була використана підприємством на забезпечення процесу відтворення основних фондів (dABm<), та частину яка залишилась для накопичення (1 - dABm<):

- частка використаної амортизації визначається як відношення використаної амортизації (Авик) до нарахованої (Анар):

dАвик = Авик / Анар (3)

Частка амортизації в витратах (Авитр) підприємства характеризує фондоємність виробничого процесу підприємства та надає уявлення про частку фінансування поточної діяльності оператора, яка припадає на забезпечення процесу відтворення основних засобів [2]:

dАвитр = Анар / В, (4)

де В - операційні витрати оператора зв'язку.

Показник чистих інвестицій підприємства надає загальну характеристику стану процесу відтворення основних засобів на підприємстві. Зазвичай визначається як різниця між обсягом валових капітальних інвестицій оператора та розміром його амортизаційних відрахувань. На нашу думку, для характеристики амортизаційної політики такий показник слід розраховувати за величиною використаної амортизації. Це дасть змогу більш точно відобразити характер відтворювального процесу за основними засобами на підприємстві.

 

1. Дем'яненко М.Я. Проблеми амортизації в аграрному секторі АПК (обліково- фінансовий аспект). Моногр / М.Я. Дем'яненко, С.М. Євтушенко. - К.: ННЦ ІАЕ, 2006. - 178 с

2. Отливанська Г.А. Методичні аспекти сучасного аналізу амортизаційної політики підприємства зв'язкусталий розвиток економіки /Отливанська Г.А., Станкевич І.В. // Всеукраїнський науково-виробничий журнал. – 2011. – 5. –С.177.

 

УДК 657

Кузьмич О.С., ст. гр. ОАСз-11

Керівник: Тлучкевич Н.В., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет

ОБЛІК ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

 

Для здійснення своєї діяльності підприємству необхідні засоби та матеріальні умови. Це найголовніший елемент продуктивних сил, який детермінує їхній розвиток. У бухгалтерському обліку засоби праці виділено в окремий об’єкт обліку, що має назву «основні засоби підприємства ».

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року ( або операційного циклу, якщо він триваліший за рік[П(С)БО7]

Основні засоби – це матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше одного року), які підприємство утримує із метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально – культурних функцій[Бутинець Ф.]

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби і розкриття інформації про них у фінансовій звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

Головними завданнями обліку основних засобів є:

— правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття й переміщення основних засобів;

— контроль за їхньою наявністю та збереженням у місцях експлуатації;

— своєчасне й точне обчислення зношення (аморти­зації) основних засобів, правильне відображення в обліку;

— визначення витрат на ремонт, а також контроль за раціональним використанням коштів, виділених з цією метою;

— виявлення об'єктів, які не використовуються;

— контроль за ефективністю використання, пошуки резервів підвищення ефективності роботи машин, облад­нання та ін.;

— оперативне забезпечення керівництва підприємс­тва необхідною інформацією про стан основних засобів через автоматизацію обліково-обчислювальних робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки.

Об'єктом обліку основних засобів у бухгалтерському обліку є закінчений пристрій з усіма приладдями до нього або окремий конструктивно відокремлений пред­мет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або відокремлений комплекс конструктивно поєднаних предметів однакового чи різного призначен­ня, які мають для обслуговування спільні пристрої, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожний із предметів може виконувати свої функції (а комплекс — певну роботу) лише у складі комплексу, а не самостійно [П(С)БО7].

Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» виключення зі складу активів об'єкта основних засобів у випадку його вибут­тя може відбутися внаслідок:

— невідповідності до критеріїв визнання активу — ліквідації;

— продажу;

— безоплатної передачі [6;214-215].

Так, порядок відображення зазначених опе­рацій у бухгалтерському обліку залежить від причини вибуття об'єкта основних засобів.

Згідно з п. 34 П(С)БО 7 «Основні засоби» фінансовий результат від вибуття основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основ­них засобів їх залишкової вартості, непрямих податків та вит­рат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

У випадку часткової ліквідації об'єкта основних засобів згідно з п. 35 П(С)БО 7 «Основні засоби» його первісна (переоцінена) вартість і знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідовуваної час­тини об'єкта.

Згідно з Положенням (стандартом) 7 до первинної вартості придбаних (споруджених) основних засобів включаються затрати: суми, сплачені згідно з договором постачальнику; суми сплачені стороннім організаціям за виконані роботи за договорами будівельного підряду; реєстраційні збори, держмито й аналогічні їм платежі, здійснені у зв'язку з придбанням (одержанням) прав на об'єкт основних засобів; сплачені мито, податки та інші обов'язкові платежі, пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів, які не відшкодовуються підприємству.Основні засоби підприємства й організації в бухгалтерському обліку відображають за первинною вартістю до складу якої включають затрати на придбання, перевезення та встановлення.

Первинною вартістю основних засобів, придбаних в результаті обміну на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об’єкта. Проте якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то такий об’єкт приймається на облік за його справедливою вартістю з включенням різниці до фінансових результатів звітного періоду [4;561-565].

Облік надходження основних засобів ведеться в результаті формування:

– капітальних інвестицій (спорудження, придбання);

– внесків засновників до статутного капіталу підприємства;

– в порядку безоплатної передачі іншими юридичними особами [6;216].

Основні засоби вибувають із підприємства внаслідок часткової чи повної ліквідації, безоплатної передачі їх іншим підприємствам або особам, реалізації, а також нестачі, виявленої під час інвентаризації.

Згідно із П(С)БО основні засоби можуть оцінюватись за первісною або справедливою вартістю. Первісна оцінкаоб'єкта основних засобів здійснюється за його історичною собівартістю і включає:

- вартість придбання за вирахуванням наданих знижок, суми усіх подат­ків і зборів, що не відшкодовується підприємству;

- витрати на транспортування;

- витрати на державну реєстрацію;

- витрати, пов’язані безпосередньо з приведенням об’єкта в робочий стан тощо.

Отже, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об’єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів.

Об’єкти основних засобів, які тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті до монтажу, у довірче управління, обліковуються на позабалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному зберіганні».

Основні засоби, вартість яких відображена на позабалансових рахунках, підлягають інвентаризації в порядку і строки, передбачені для власних основних засобів.

 

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Закон України від 22.05.97. №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств".

2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. №291.

3. Балабанов Й.Т. Финансовойанализ и планированиехозяйствующегосубьекта/ -2-е изд., доп . - М.: ФйС, 2001.-208 с.

4. Бухгалтерський фінансовий облік. Ф.Ф. Бутиниць. - Житомир: ПП. „Рута", 2005 - 756 с.

5. Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік:/ - К.: ТОВ"Автоінтерсервіс", 1996. - 544с.

6. Грабова Н.М., Добровський В.М. Бухгалтерський облік на виробничих і торгівельних підприємствах 2000: /Навч. посібник для студентів / Під ред. М.В. Кужельного. - К.: А.С.К. 2000.- 624с.

7. Положення(стандарти) бухгалтерськог обліку №7 «Основні засоби».

8. Садовська І.Б. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. - Луцьк: Навчально-видавничий відділ ЛНТУ,2009.- 632с.

 

УДК 657

Кузьмич І.А., ст. гр. ОАм-51

Науковий керівник: Тлучкевич Н.В., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет

УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК ВИТРАТ В УМОВАХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

 

Багатоступінчастість технологічного процесу виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції та наявність різноманітних структурних підрозділів підприємств обумовлюють порядок методики та організації управлінського обліку витрат. Галузева специфіка визначає структуру і зміст статей витрат. Це дозволяє виділити фактори, які впливають на функціонування внутрішньогосподарського обліку витрат в сільському господарстві, зокрема: матеріальні і трудові ресурси, природно-кліматичні умови, земля, тривалість операційного циклу, біологічні активи, номенклатура продукції і види виробництва, ринки збуту, технологія і сезонність виробництва.

Процес виробництва в сільському господарстві переплітається з природнім процесом відтворення, адже окрім продукції господарства займаються вирощуванням біологічних активів – рослин та тварин. Види та порядок вирощування біологічних активів та продукції є визначальними при розрахунку їх собівартості, що потребує специфічних методів і прийомів, які і повинен забезпечити саме управлінський облік.

Відмінність процесу виробництва сільськогосподарської продукції полягає у використанні землі, як основного засобу виробництва. При відповідному використанні вона не тільки не виснажується, але й набуває нових властивостей, підвищує свою віддачу як виробнича сила.

Виробничий процес в сільському господарстві пов’язаний із застосуванням робочої сили та техніки. Ефективність їх використання залежить в першу чергу від природних факторів, так як роботи, як правило, виконуються на відкритому повітрі. Тому, саме погода впливає на обсяги виробництва продукції, полегшує чи ускладнює виконувані роботи. Це, у свою чергу, призводить до зміни технології виробництва за нормами витрат, часом, і в подальшому впливає на планування обсягів виробництва та реалізації продукції.

Сільськогосподарське виробництво характеризується нерівномірними виходом усієї продукції протягом року при рівномірних витратах. Тому, в окремі періоди часу (літній та зимовий) витрати на виробництво більші, тоді як обсяг готової продукції менший. В зв’язку з цим по одних видах тварин необхідно щомісяця розраховувати витрати на одну голову (приплід), а по інших – собівартість 1ц продукції (молоко, приріст тварин тощо).

Тривалість виробничих циклів, що залежать від періоду трансформації біологічних активів, визначає необхідність розмежування витрат за виробничими періодами, які не збігаються з календарним періодом.

У господарстві в процесі виробництва за рахунок власних сил і засобів відтворюється значна частина необхідних їм засобів виробництва. Одержана підприємствами сільськогосподарська продукція може використовуватися для посіву і як корми при вирощуванні окремої продукції тваринництва, а частина вирощених біологічних активів тваринництва та рослинництва зараховується до складу довгострокових біологічних активів (робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження).

Тому, частина власної продукції залишається на підприємстві у вигляді сировини для потреб виробництва іншої продукції і через свою вартість переноситься на вартість іншої продукції, що зумовлює значну специфіку обліку витрат і калькулювання. Крім того, від одного виду біологічного активу можуть отримувати додаткові біологічні активи та декілька видів сільськогосподарської продукції, що потребує відповідного розмежування витрат та розрахунку собівартості.

Технологічні особливості виробництва в сільському господарстві вимагають разом із застосуванням типових форм первинних і зведених документів застосування спеціальних, для належного заповнення яких необхідні відповідне інформаційне забезпечення та кваліфіковані спеціалісти на всіх рівнях підприємства, а саме: “Акт витрачання насіння та посівного матеріалу”; “Акт про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів”; “Акт на сортування і сушіння продукції рослинництва”; ”Акт на приймання грубих і соковитих, пасовищних і інших кормів”; “Книга обліку руху тварин і птиці”; “Звіт про рух тварин і птиці на фермі”; “Журнали обліку надоїв молока”; “Щоденник надходження сільськогосподарської продукції”; “Відомість зважування тварин”; Виробничі звіти; тощо.

Особливості сільськогосподарського виробництва потребують адекватного відображення в управлінському обліку і звітності з врахуванням відповідних положень нормативно-методичної бази для належного інформаційного забезпечення керівників з метою прийняття управлінських рішень.

 

УДК 657

Курант І.А., ст.гр. ОАСз-21

Науковий керівник: Савош Л.В., к.е.н., доцент

Луцький національний технічний університет





Дата добавления: 2016-03-27; просмотров: 277 | Нарушение авторских прав


Рекомендуемый контект:


Похожая информация:

  1. E. Виховні методи управління
  2. II. Визначення виробничих показників
  3. Автоматизовані системи контролю та управління технологічними процесами
  4. Адміністративно-територіальний устрій і національна автономія. Місцеве управління й самоврядування
  5. Активна і пасивна лексика української сучасної мови. Архаїзми, історизми, неологізми, їх стилістичне використання
  6. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА
  7. Алгоритм діяльності керівника в процесі управління конфліктом. Правила діагностування, профілактики і розв'язання конфліктів
  8. Алгоритм методу коефіцієнта використання світлового потоку та основні розрахункові формули
  9. Алгоритм управління екологічною аудиторською діяльністю
  10. Аналіз використання інформаційних технологій
  11. Аналіз використання матеріальних ресурсів
  12. Аналіз використання матеріальних ресурсів підприємства


Поиск на сайте:


© 2015-2019 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.008 с.