Засоби та принципи профілактики Рівні профілактики

Профілактика,соціальна профілактика,соціально-педагогічна профілактика

Профілактика (від гр. -prophylaktikos- запобігання, обмеження, попередження) - це попереджувально-профілактична діяльність, у соціально-педагогічній сфері має на меті, в першу чергу, виявлення, запобігання та обмеження асоціальних явищ у дитячому та молодіжному середовищі; причин соціальної дезадаптації різних соціальних груп та окремих осіб; забезпечення умов для формування соціально-позитивної спрямованості особистості.

В сучасній практиці розрізняють первинну, вторинну та третинну профілактику. Первинна профілактика (або просвіта) - це діяльність, яка дає можливість учасникам навчально-виховного процесу одержувати інформацію про фізичне і духовне здоров'я людини. Первинна профілактика має на меті створення і розвиток умов, що сприяють здоров'ю, збереженню життя дітей і запобігають несприятливому впливу на нього факторів соціального і природного середовища. Вона має переважно інформаційний характер і спрямована на формування в особистості не сприйняття стандартів негативної поведінки та негативних звичок.

Її змістом є: надання підліткам та молоді інформації про наслідки асоціальних дій, вживання різних видів наркотичних речовин; роз'яснення правових норм щодо асоціальної поведінки; популяризація переваг здорового способу життя; формування навичок культурного проведення дозвілля; створення умов для самореалізації особистості в різних видах творчої, інтелектуальної, громадської діяльності

Вторинна (рання) профілактика (або корекція) має своїм завданням якомога раніше виявити негативні зміни в поведінці дитини.

Вона базується на результатах масової діагностики різноманітних аспектів діяльності дітей і обмежує поширення окремих негативних явищ, які мають місце в суспільстві чи соціальній групі.

Третинна профілактика (або реабілітація) - це комплекс соціальних, просвітницьких і медико-психологічних заходів, які мають на меті відновлення особистісного та соціального статусу людини, повернення її в сім'ю, навчальний заклад, трудовий колектив, до суспільно-корисної діяльності

Крім цих видів профілактики, розрізняють ще загальну та спеціальну профілактики.

Загальна профілактика полягає у здійсненні попереджувальних заходів, спрямованих на виникнення певних проблем у майбутньому людини (профілактика, спрямована на попередження негативної ризикованої поведінки підлітків). Спеціальною профілактикою називається система заходів, спрямованих на попередження та локалізацію конкретних негативних явищ у поведінці людей (профілактика підліткового суїциду, профілактика небезпечної статевої поведінки тощо)

Профілактична робота може здійснюватись на кількох рівнях: особистісному, сімейному, соціальному.

Соціальна профілактика - це «комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження і локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі»

Соціально-педагогічна профілактика, в загальному значенні, - це науково обґрунтований і вчасно застосований вплив на вихованців з метою збереження їх функціонального стану, попередження можливих негативних процесів у їх життєдіяльності; це діяльність із попередження соціальної проблеми, соціального відхилення та нейтралізації причин, які їх породжують.

Профілактична діяльність соціального педагога характеризується виявленням умов та факторів, що зумовлюють відхилення у психологічному і соціальному розвитку людини, в її поведінці, стані здоров'я, а також організації життєдіяльності та дозвілля підлітків і молоді.

Засоби та принципи профілактики Рівні профілактики

Найбільш ефективними засобами є:

- забезпечення можливостями консультування;

- забезпечення доступу до спеціалізованих служб допомоги.

Сьогодні профілактична робота базується на таких основних принципах:

1. Довготриваліcть та неперервність.

2. Послідовність та систематичність.

3. Адресність.

4. Своєчасність.

5. Доступність.

6. Інтеграції в навчально-виховний процес.

7. Комплексність

Виділяють три рівні профілактики:

1. Загальнодержавний, який передбачає діяльність держави, суспільства, інститутів, спрямовану на вирішення суперечностей у галузі економіки, соціального життя, у морально-духовній сфері та ін. Реалізація профілактичної роботи проводиться у вигляді комплексних профілактичних програм, кампаній у засобах масової інформації, координованої діяльності мережі установ.

2. Спеціальний рівень полягає в цілеспрямованому впливові на негативні фактори, що пов'язані з окремими видами відхилень чи проблем. Профілактика здійснюється у вигляді спеціальних програм, заходів, окремих дій у межах установи чи організації.

3. Індивідуальний рівень - це комплекс заходів, спрямованих на окрему особу, поведінка якої має ознаки проблематичності.

Види профілактики

Існують такі види профілактики: первинна, вторинна і третинна.

Первинна профілактика (або просвіта) - це діяльність, яка дає можливість учасникам навчально-виховного процесу одержувати інформацію про фізичне і духовне здоров'я людини. Первинна профілактика має на меті створення і розвиток умов, що сприяють здоров'ю, збереженню життя дітей і запобігають несприятливому впливу на нього факторів соціального і природного середовища. Вона має переважно інформаційний характер і спрямована на формування в особистості не сприйняття стандартів негативної поведінки та негативних звичок.

межах третинної профілактики зосереджується у різних осередках допомоги:

реабілітаційних центрах, дружніх клініках для молоді, анонімних кабінетах, релігійних об'єднаннях (як одного з осередків психологічної реабілітації), співтовариства людей з подібними проблемами (спілка ЛЖВ - людей, що живуть з ВІЛ; спілка анонімних алкоголіків, наркоманів; групи самодопомоги). соціальний профілактика девіантний поведінка

Розглядаючи профілактичну роботу, можна зазначити, що найдоцільнішою є первинна профілактика, під час якої застосовуються такі підходи: надання інформації, емоційне навчання, апеляція до цінностей і знань, виховання протидії, надання альтернативи, вплив соціального середовища та однолітків, зміцнення здоров'я тощо. Вторинна та третинна профілактика найчастіше здійснюється лише за сприяння інших спеціалістів (медичних працівників, психологів).