Оплата праці в обслуговуючих підрозділах

Оплату праці працівників обслуговуючих підрозділів, зайнятих на ремонті техніки, перевезенні вантажів, будівництві та ін., слід здійснювати за такими ж принципами, що й у виробничих підрозділах, за кінцевими результатами роботи.

Оплату праці працівників у ремонтно – механічних майстернях проводять за відрядно-преміальною (де забезпечується облік обсягу виконуваних робіт) і погодинно – преміальною системи, виходячи з відповідних тарифних ставок. Місячну тарифну ставку працівника майстерні визначають множенням часової тарифної ставки відповідного розряду на норму робочого часу в даному році при 7-годинному робочому дні і діленням отриманого результату на 12. Працівникам у майстернях спеціальною комісією присвоюють кваліфікаційні розряди за складність виконуваних ними робіт згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником з урахуванням тарифікації робіт, на яких зайнятий працівник.

На особливо відповідальних роботах правлінням підприємства за рахунок економії фонду заробітної плати можуть бути встановлені надбавки до тарифних ставок за високу професійну майстерність з урахуванням безперервного стажу роботи на підприємстві в розмірах 4, 8 і 12%.

Щоб зацікавити працівників у підвищенні продуктивності праці, спрощення розрахунків по оплаті праці в ремонтних майстернях доцільно використовувати акордно – преміальну систему. Для цього, виходячи з прийнятих у господарстві норм часу на окремі операції і розцінок на них, складають зведені норми часу і розцінки на готові вузли, агрегати, машини. За цими нормами і розцінками проводять розрахунки оплати праці за фактичну кількість якісно відремонтованих і прийнятих інженером-конструктором вузлів і одиниць техніки. Нарахований заробіток розподіляється між працівниками, за кваліфікаційними розрядами і пропорційно затраченому ними робочому часу.

За якісну і високопродуктивну працю в майстернях широко використовуються премії – до 40% відрядного заробітку (для відрядників) або тарифної ставки за фактично відпрацьований час (для погодинників). При роботі колективу за принципом орендного підряду на основі єдиного наряду бригаді нараховується спільний колективний фонд основної оплати праці й преміювання, який розподіляється між її членами пропорційно заробітку за тарифною ставкою з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Для обліку особистого внеску кожного працівника в результати колективної праці бригади використовують коефіцієнт трудової участі (КТУ).

В умовах розвитку ринкових (госпрозрахункових) відносин все ширшого застосування набуває оплата праці, що ґрунтуються на договірній ціні послуг між ремонтниками і механізаторами. При цьому, коли механізатори виробничих підрозділів виконують ремонтні роботи самостійно, використовуючи устаткування та енергоресурси майстерні, розраховують ціну години ремонто - місця, за що виробничий підрозділ сплачує колективу майстерні кошти за користування ремонто – місцем. Потрібні для ремонту запасні частини виробничі підрозділи купують на складі за цінами їх придбання з урахуванням націнки для компенсації витрат на їх доставку та зберігання (10-12%).

Розцінку за одиницю часу послуг ремонтної майстерні (Рп), коли ремонтні роботи виконують працівники майстерні, розраховують за формулою:

де: О – оплата праці і доплати з нарахуванням (грн.);

В – витрати (грн.) на утримання устаткування (амортизація, поточний ремонт, витрати на електроенергію, вартість енергоносіїв на опалення, вартість спецодягу, послуги автотранспорту, вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів);

К – середній коефіцієнт прибутковості обслуговуючих підрозділів (або з урахуванням госпрозрахункового фонду);

Т – загальна кількість відпрацьованих годин.

Визначена за даною методикою ціна години ремонтних послуг реалізується як годинна оплата або ж як акордна за певний норматив часу ремонту того чи іншого агрегату.

Вартість години ремонто-місця (Ррм) визначається без урахування оплати праці працівників ремонтної майстерні (бо ремонт виконують самі механізатори):

У разі, коли механізаторові потрібна послуга лише окремого працівника майстерні (акумуляторника, газозварника, токаря, слюсаря, коваля та ін.), доцільно використовувати розрахункові ціни на 1 людино-годину цих осіб. Це спрощує економічні відносини майстерні з замовником.

Оплата праці водіїв автомобільного транспорту проводиться за відповідними погодинними тарифними ставками. Для водіїв, які працюють на вантажних автомашинах, встановлюють відрядну систему оплати праці з застосуванням єдиних норм часу на перевезення вантажним автотранспортом і відрядних розцінок для оплати праці водіїв автомобілів. У разі, коли умови роботи не дозволяють використовувати відрядну оплату праці, встановлюють погодинну або погодинно-преміальну систему (водії автобусів і легкових автомобілів службового використання, спеціальних автомобілів, на обслуговуванні посівних агрегатів та ін.).

Праця водіїв на погодинних роботах оплачується за місячними тарифними ставками, що визначаються множенням погодинної тарифної ставки на середньомісячну норму робочого часу (166,5 години), а коли вони працюють неповний місяць – за денними тарифними ставками, встановленими діленням місячної тарифної ставки на кількість робочих днів, передбачених графіком роботи на даний місяць. За час простою не з вини водіїв оплату проводять у розмірі 37,5% встановленої їм тарифної ставки (за наявності відповідного акту).

Водіям автомобілів виплачують щомісячну надбавку за класність у відсотках від установленої тарифної ставки за фактично відпрацьований час: на вантажних і легкових автомобілях водіям І класу – 25%, ІІ класу – 10%; на автобусах водіям І класу – 15%.

Коли автомашини і водії входять до складу виробничих підрозділів, за їх згодою, оплату праці можна проводити на розцінками за продукцію, встановлену для членів підрядного колективу. В цьому разі в фонд оплати праці підрозділу при розрахунку за продукцію включають фонд оплати праці водіїв за встановленими їм тарифними ставками.

Можливе орендування автомобілів водіями за відповідними розцінками для використання їх у технологічних процесах виробництва в господарстві.

При цьому з виробничими підрозділами та правлінням господарства оплата праці водіїв здійснюється за залишковим принципом від ціни наданих автомобілем послуг після відшкодування усіх експлуатаційних витрат (пальне, мастило, гума, техогляд, ремонт), податків і страхових платежів, сплати господарству оренди за користування автомобілями (автомобілем).

Денна орендна плата (Оп) за автомобіль визначається формулою:

де Ав – амортизаційні відрахування на 1000 км пробігу (е к.);

Нп – нормативний пробіг автомобіля, тис. км.

Ціна послуг автопарку розраховується за такою ж методикою, як і для ремонтної майстерні. Вона обчислюється за марками автомобілів і включає: оплату праці водіїв, керівників, спеціалістів, працівників по ремонту і техогляду машин з нарахуваннями; амортизаційні відрахування; експлуатаційні витрати; інші прямі та накладні затрати. При цьому витрати на оплату персоналу розподіляють пропорційно питомої ваги марок машин з розрахунку на 1 т вантажопідйомності. Усі витрати збільшуються на коефіцієнт прибутковості, сюди ж додаються витрати на страхові платежі і платежі заавтотранспорт. Враховується також сума визначеної орендної плати господарству.

Діленням визначеної загальної суми витрат за марками машин на нормативну кількість людино-годин визначають ціну послуг за 1 годину, а ділення цієї суми на нормативну кількість тонно-кілометрів за цими марками визначають ціну 1 т-км.