Фонд оплати праці ув’язується з кінцевими результатами підприємства (підрозділу). При цьому, визначаючи умови регулювання фондів оплати праці на рівні підприємства, при укладенні колективного договору предметом переговорів має бути:
- розмір тарифної ставки робітника першого розряду, що є основною для побудови тарифної системи оплати праці, визначається, виходячи з фінансових можливостей підприємства, але не нижче встановленого державного розміру для галузі (в ринкових умовах обмежується лише нижчий рівень оплати праці);
- значення мінімальних і максимальних посадових окладів по кожній посаді – виходячи з можливих співвідношень в оплаті праці;
- механізм формування і регулювання фонду оплати праці.
Розміри коштів на оплату праці (ФОП) в підприємстві або його підрозділах можуть формуватися наступними способами:
1. На основі рівневого нормативу:
ФОП = Н х О,
де: Н – норматив фонду оплати праці на одиницю обсягу виробництва, прийнятого для обчислення продуктивності праці; О – обсяг виробництва.
2. Прямим розрахунком – за нормативами трудомісткості й середньої заробітної плати на одиницю затрат праці.
Формуючи фонд оплати праці, слід передбачити перегляд норм обслуговування нормативів чисельності, суміщення професій.
На сільськогосподарських підприємствах частина заробітної плати, нарахованої в грошовому вираженні, може виплачуватися продукцією, виходячи із наявних можливостей і орієнтуючись на діючі нормативи: до 15% валового збору зерна, до 20% соломи та ін. (в оцінці за цінами найчастіше ринковими або ж на рівні планової чи фактичної собівартості продукції). Традиційним є продаж за рахунок оплати праці працівникам зерна в кількості 1,5 кг за виконану нормо-зміну. Широко використовується і продаж інших видів продукції рослинництва і тваринництва.
Слід відмітити, що питома вага оплати праці у загальних витратах на виробництво агарної продукції у сільгосппідприємствах області становить 15-18%. У розвинених країнах цей показник складає не менше 25%.
Основою організації оплати праці на підприємстві є тарифна система, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.
Вимірювання кількості затраченої праці з метою її оплати відбувається на основі технічного нормування. Але праця за якістю, складністю і умовами буває різна. Тому, щоб забезпечити відповідну її оплату, необхідно поряд з кількісним здійснювати якісне нормування (або тарифікацію) шляхом оцінки конкретних видів праці залежно від якості й умов, за яких вона відбувається.
У зв’язку з тим, що кожен працівник має свої особливості, тарифікація передбачає як оцінку якості й умов роботи (якій встановлюють певний розряд – групу якості), так і присвоєння кваліфікаційного розряду працівникові певної професії і спеціальності (слюсар, токар, наладчик, електрик, муляр та ін.), необхідного для виконання даної роботи. Результати тарифікації зведені в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник, розроблений науково-дослідними установами і затверджений відповідними державними органами.
Тарифікація робіт і робочих професій доповнюється за деякими професіями віднесенням працівників до певного кваліфікаційного класу (тракторист-машиніст І, ІІ, ІІІ класу, майстер тваринництва І, ІІ класу), що зв’язано з доплатою за кваліфікацію.
Тарифікація керівників, спеціалістів, інженерно-технічних працівників, службовців і молодшого обслуговуючого персоналу здійснюється залежно від виконання ними робіт певної складності й відповідальності за схемою посадових окладів. Складність і відповідальність робіт для керівників і спеціалістів визначаються за обсягом реалізації продукції, а для середньої ланки – обсягом виробництва валової продукції, відповідно до чого і встановлюються розряди з оплати праці. Посадкові оклади службовцям (спеціалістам та обслуговуючому персоналу) встановлює власник або уповноважений ним орган відповідно до посади і кваліфікації працівника.
Диференціація оплати праці залежно від якості роботи і кваліфікації працівника здійснюється за допомогою тарифних сіток, які є сукупністю кваліфікаційних розрядів, розміщених за якісною характеристикою робіт у вигляді зростаючої шкали і відповідних цим розрядам тарифних коефіцієнтів. Величина тарифного коефіцієнта показує, в скільки разів рівень оплати за норму праці кожного розряду перевищує рівень оплати за норму найпростіших робіт, віднесених до І розряду, або у скільки разів оплата праці кожного розряду робітників вища від оплати праці робітника І розряду. Знаючи тарифну ставку І розряду і відповідні тарифні коефіцієнти, можна визначити ставку кожного наступного розряду, перемноживши тарифну ставку І розряду на відповідний коефіцієнт наступного розряду.
У сільськогосподарських підприємствах більшість робіт оплачуються з трьома шестирозрядними сітками: механізовані роботи – для трактористів-машиністів; роботи в тваринництві і ручні роботи; роботи в ремонтно-механічних майстернях. Крім того, використовуються також тарифні сітки для оплати праці на будівництві, автотранспортних і вантажних роботах.
Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи. Її питома вага в оплаті має бути максимальною (до 80% заробітку). Визначальною є ставка І розряду – мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі. Вона відповідає законодавчо встановленому мінімальному розміру заробітної плати, нижче від якого не може здійснюватися оплата праці.
Таблиця 9.1
Тарифна сітка і розраховані тарифні ставки (виходячи із мінімальної заробітної плати 985 грн)
| Міжрозрядні коефіцієнти та категорії працівників | Розряд робіт | Мінімально гарантова-на тарифна ставка робітників і розряду | |||||
| І | ІІ | ІІІ | ІV | V | VІ | ||
| Міжрядні тарифні коефіцієнти | 1,00 | 1,09 | 1,20 | 1,35 | 1,55 | 1,80 | Х |
| На ручних роботах у рослинництві | 42,22 | 46,02 | 50,66 | 57,00 | 65,44 | 75,99 | 1,02 |
| На ручних роботах у тваринництві | 48,84 | 53,24 | 58,61 | 65,94 | 75,71 | 87,92 | 1,18 |
| Трактористи-машиністи | |||||||
| І Степ | 49,26 | 53,69 | 59,11 | 66,50 | 76,35 | 88,66 | 1,19 |
| ІІ Лісостеп | 54,64 | 59,55 | 65,56 | 73,76 | 84,69 | 98,35 | 1,32 |
| ІІІ Гірська | 60,02 | 65,42 | 72,02 | 81,02 | 93,03 | 108,03 | 1,45 |
| Робітники, зайняті на ремонтних роботах | 44,70 | 48,73 | 53,64 | 60,35 | 69,29 | 80,47 | 1,08 |
| Годинні ставки ремонтників | 2,68 | 2,92 | 3,21 | 3,61 | 4,15 | 4,82 |
На 1 жовтня 2011 р. розмір мінімальної заробітної плати прийнятий Урядом на рівні 985 грн. Виходячи з 40-годинного робочого тижня, місячна робоча норма становить 166,58 год. Тоді денна тарифна ставка на ручних роботах у рослинництві буде: (985: 166,58) х 7 = 41,39 (грн).
Тарифну ставку І розряду для всіх категорій працівників визначають множенням тарифної ставки по рослинництву на затверджений Урядом коефіцієнт співвідношення мінімальної гарантованої тарифної ставки робітників, що працюють по цьому розряду. Ці коефіцієнти такі: на ручних роботах у рослинництві -1,02, у тваринництві -1,18, для трактористів – машиністів І групи (сюди відноситься і Миколаївська область) – 1,19, ІІ групи – 1,32, ІІІ – 1,45, на ремонтних роботах – 1,08. Із цього виходить, що наприклад, денна тарифна ставка на ручних роботах у рослинництві та тваринництві дорівнює відповідно 42,22 грн (41,39 х 1,02) і 48,84 грн (41,39 х 1,18).
Коефіцієнти міжрозрядних співвідношень, як видно з табл. 8.1, дорівнюють: ІІ розряд – 1,09, ІІІ – 1,20; ІV -1,35, V – 1,55, VІ – 1,80. Виходячи з цього, на ручних роботах у рослинництві, наприклад, для V розряду робіт денна тарифна ставка становить 65,44 грн (42,22 х 1,55), а у тваринництві – 75,71 грн (48,84 х 1,55).
