Абсолютні, відносні та середні величини у фінансовому аналізі

Економічні явища, які вивчаються у фінансовому аналізі, мають кількісну визначе­ність, що виражається в абсолютних величинах. Абсолютні величини показують кількісні розміри економічного явища в одиницях міри, ваги, обсягу, площі, вартості безвідносно до розміру інших явищ. Абсолютні величини поділяються на моментні, що характеризу­ють економічне явище на певний момент часу (наприклад, наявність власних оборотних коштів на початок або кінець року) та інтервалові (періодичні). Розрізняють абсолют­ний ріст та абсолютний приріст певного економічного явища.

Абсолютний ріст дорівнює величині аналізованого показника. Наприклад, із даних балансу аптеки “Здоров’я” балансовий прибуток склав у минулому році 11450 гри, у звітному році - 15000 гри, тобто абсолютний ріст дорівнюватиме 15 000 гри.

Абсолютний приріст характеризує, па скільки одиниць змінився (збільшився зменшився “-”) аналізований показник щодо базисного. Щоб його розрахувати, треба від аналізованого показника відняти базисний, тобто 15 000 грн. - 11 450 гри. = 3550 грн.

Поряд з абсолютними показниками часто застосовуються середні величини, які пока­зують загальну ступінь певної ознаки у досліджуваній сукупності, тобто одним числом характеризують усю сукупність величин. Вони використовуються в аналізі для узагаль­нення кількісної характеристики сукупності однорідних явищ за визначеною ознакою. Використовують середню арифметичну, середню хронологічну, середню квадратичну, середню геометричну тощо.

Середня арифметична проста застосовується, коли всі варіанти трапляються один раз або мають однакові частоти в досліджуваній сукупності. Розраховують її діленням підсумку всіх показників на загальне число показників::

де X - середня арифметична проста; х_ґ х₂,х_п - показники; п - кількість показників.

Середня арифметична зважена застосовується тоді, коли варіант у досліджуваній сукупності повторюється неоднакову кількість разів. Її знаходять множенням кожного варіанта на число його повторень (частоту вагу), додають добутки і підсумок ділять на суму повторень показників. Розраховується середня арифметична зважена за форму­лою.

де X - середня арифметична зважена; х_г х₂,х_п - варіанти; /_;, /₂,/_я - частоти.

Середня хронологічна визначається за показниками, що змінюються в часі. При обчисленні її крайні показники ряду ділять на два, а решту беруть цілими. Обчислю­ється середня хронологічна за формулою:

де X - середня хронологічна; х_г х₂,х_п - показники на окрему дату; п - кількість дат.

Порядок їх обчислення, а також використання в економічній роботі ґрунтовно роз­глядаються в курсах теоретичної та галузевої статистики.

Абсолютні величини слугують базою для розрахунку відносних величин, узагаль­нюючих показників, які дають ступінь співвідношення двох порівнюваних абсолютних величин, одна з яких береться з базового рівняння (називається базовою величиною), а та, яку порівнюють з базовою, - порівнювальна. За формою відносні величини поділя­ються на коефіцієнти (к), відсотки (%), індекси (І).

Коефіцієнти використовують для зіставлення двох взаємозв’язаних показників, один з яких беруть за одиницю (наприклад, коефіцієнт фінансової незалежності - від­ношення власного капіталу до валюти балансу організації).

Відсотки є необхідними для характеристики співвідношення величин, одну з яких беруть за 100. Вони можуть бути використані для розрахунку структури суми реалізації товару, активів, пасивів тощо.

Індекси використовуються для вивчення показників у динаміці. Розрізняють базові та ланцюгові індекси. У розрахунку базових індексів перший (базовий) показник дина­мічного ряду береться за 100 %, а наступні величини розраховуються у відсотковому співвідношенні до базового. У розрахунку ланцюгових індексів кожний показник дина­мічного ряду зіставляється не з базовим, а з попереднім.

За економічною сутністю відносні показники поділяються на такі основні види:

Відносна величина виконання плану - співвідношення між фактичним та плановим рівнями показників, і зазвичай воно виражається у відсотках.

Відносні величини структури - це відсоткове відношення окремого показника з агре- гованим, тобто питома вага (відносна частка) окремої частини в загальному (цілому), яка виражається, як правило, у відсотках.

Відносні величини інтенсивності - показники, що характеризують ступінь поши­рення, розвитку якогось явища у відповідному середовищ (наприклад, сума реалізації товару на одного працівника).

Відносні величини ефективності - це співвідношення ефекту з ресурсами або витра­тами, наприклад, прибутковість активів, прибутковість продажу, витрати на 1 гривню товарної продукції.

Відносні величини динаміки - характеризують зміни показників за певний проміжок часу. їх визначають діленням величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Вони бути базовими й ланцюговими: у першому випадку кожний рівень динамічного ряду порівнюється з базовим роком, а в другому - з попереднім. Розрізняють:

· коефіцієнт росту (к_р) - показує, у скільки разів аналізований показник більший або менший за показник, обраний для порівняння;

· темп росту (Т) - це коефіцієнт росту, виражений у відсотках;

· темп приросту (Т) - показує, на скільки процентів величина показника поточ­ного періоду відхилилася від його значення в попередньому періоді (табл.19.2).

Таблиця 19.2

Відносні величини та способи їх визначення