В телефоне
17.Складання планової калькуляції. Методи розподілу непрямих витрат
В телефоне
Мета та методи планування кошторису витрат
В телефоне
19.Методи планування собівартості. Планування зниження собівартості продукції
При плануванні собівартості продукції застосовуються такі методи:
1 Пофакторний метод. Його суть полягає у визначенні впливу техніко-економічних факторів на витрати виробництва у плановому році порівняно з попереднім. При плануванні собівартості цей метод застосовується з метою:
- забезпечення порівнянності показників плану з аналогічними показниками інших періодів;
- найбільш повного обліку ефективності впровадження заходів щодо плану підвищення ефективності виробництва;
- визначення участі окремих служб, відділів і виробничих підрозділів у зниженні витрат.
Більш докладно пофакторний метод планування собівартості буде розглянутий нижче (розділ 3.1.4).
2 Кошторисний метод. Він припускає обґрунтування кожної статті собівартості за допомогою спеціального кошторису витрат. Кошторисний метод дозволяє погодити окремі розділи тактичного плану між собою й погодити їх із планами внутрішньовиробничих підрозділів.
Розробити зведений кошторис витрат на виробництво у плановому періоді та планову собівартість валової і товарної продукції можна в наступному порядку.
1 Визначають сукупні витрати на виробництво (Св) (кошторис витрат) як суму витрат за економічними елементами за формулою
,
де 
- матеріальні витрати, грн;
- витрати на заробітну плату, грн;
- відрахування на соціальні заходи, грн;
- амортизація основних фондів і нематеріальних активів, грн;
- інші витрати, пов’язані з виробництвом продукції.
2 Визначити собівартість валової продукції (Свп) можна згідно з формулою
,
де 
- витрати, що не враховують у виробничу собівартість продукції, грн;
, 
- відповідно витрати майбутніх періодів на кінець і початок планового періоду, грн.
3 Виробнича собівартість товарної продукції (Свиртп) визначається за формулою
,
де 
, 
- відповідно залишки незавершеного виробництва на кінець і початок планового періоду, грн.
4 Повна собівартість товарної продукції (Сповтп) розраховується за формулою
,
де 
- позавиробничі (комерційні) витрати, грн.
3 Метод калькуляцій. За допомогою цього методу обґрунтовується розмір витрат на виробництво одиниці продукції, робіт, послуг або їх структурних елементів.
Розробити планову калькуляцію виробу можна за такою схемою:
1 Визначають суму витрат на матеріали за формулою
,
де 
– закупівельна ціна і- го матеріалу, грн;
- маса і -го матеріалу, кг;
- кількість найменувань матеріалів.
2 Основну заробітну плату виробничих робітників розраховують за формулою
,
де 
- годинна тарифна ставка середнього розряду, к./год;
- трудомісткість виробу, нормо-год.
3 Визначають розмір додаткової заробітної плати за формулою
,
де 
- коефіцієнт додаткової заробітної плати.
4 Відрахування на соціальне страхування розраховують за формулою
,
де 
- коефіцієнт відрахувань на соціальне страхування,
5 Витрати на експлуатацію і утримання обладнання розраховують за формулою
,
де 
- коефіцієнт витрат на експлуатацію і утримання обладнання.
6 Загальновиробничі витрати розраховують за формулою
,
де 
– коефіцієнт загальновиробничих витрат.
7 Визначають виробничу собівартість виробу, яка становитиме
8 Адміністративні витрати визначають за формулою
,
де 
– коефіцієнт адміністративних витрат.
9 Розмір комерційних витрат визначають за формулою
,
де 
- коефіцієнт комерційних витрат.
10 Визначають повну собівартість за формулою
.
На основі повної собівартості далі планується ціна на виріб з урахуванням планового прибутку.
4 Нормативний метод. Рівень витрат на виробництво й реалізацію продукції, робіт, послуг розраховується на основі заздалегідь складених норм і нормативів. Перевага нормативного методу планування собівартості продукції - можливість відособленого обліку відхилень від діючих (поточних) норм та їх причин. Це дозволяє робити висновок про те, які фактори спричинили зміну витрат, і вчасно ухвалювати оптимальні рішення, спрямовані на поліпшення економічних показників роботи підприємства.
При плануванні собівартості продукції зазначені методи застосовуються, як правило, одночасно у комплексі, що дозволяє розв’язувати низку взаємозалежних завдань планування витрат.
3.1.4 Методика розрахунку зниження собівартості продукції за окремими факторами
Планування собівартості продукції з урахуванням впливу техніко-економічних факторів має таку послідовність розрахунку.
1 Визначаються витрати на 1 грн товарної продукції базового періоду за формулою
,
де 
- товарна продукція в базовому періоді, грн;
- собівартість товарної продукції в базовому періоді, грн.
2 Визначається умовна собівартість товарної продукції в плановому періоді (СумТП) за рівнем цін та умов базового періоду за формулою
,
де 
- плановий обсяг товарної продукції, грн;
3 За всіма техніко-економічними факторами визначається зниження (збільшення) собівартості продукції.
Економія від зниження матеріальних витрат, витрат палива й енергії визначається за формулою
,
де 
- норми витрати сировини, матеріалів, палива, енергії на одиницю продукції до й після проведення відповідних заходів;
, 
- ціна одиниці сировини, матеріалів, палива, енергії до й після проведення відповідних заходів;
- кількість одиниць продукції, що випускається, з моменту проведення заходу до кінця планового періоду.
Зменшення витрат на заробітну плату й відрахувань на соціальні потреби внаслідок зниження трудомісткості одиниці продукції визначається за формулою
,
де 
- трудомісткість виготовлення одиниці продукції до й після проведення відповідних заходів;
- середньогодинна тарифна ставка до й після проведення відповідних заходів;
- середній відсоток додаткової заробітної плати для даної категорії робітників;
- відсоток відрахувань на соціальні потреби.
Економія або додаткові витрати при підвищенні якості продукції визначається за формулою
,
де 
- витрати на одиницю продукції до й після підвищення якості.
Економія, обумовлена зміною спеціалізації виробництва, визначається за формулою
,
де 
- виробнича собівартість виробу;
- оптова ціна, за якою ці вироби будуть надходити зі спеціалізованих підприємств;
- транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу.
Відносна економія на умовно-постійних витратах у результаті збільшення обсягу виробництва визначається за формулою
,
де 
- собівартість товарної продукції базового року;
- темп приросту товарної продукції в плановому році порівняно з базовим;
- питома вага умовно-постійних витрат у собівартості товарної продукції базового року.
Відносна економія на амортизаційних відрахуваннях у результаті поліпшення використання основних виробничих фондів визначається за формулою
,
де 
- сума амортизаційних відрахувань у базовому й плановому роках;
- обсяги товарної продукції в базовому й плановому періодах.
Сумарна економія витрат на виробництво товарної продукції в плановому періоді (Есум) визначається за формулою
.
4 Собівартість товарної продукції за планом в цінах та умовах базового року (Сп_бТП) визначається за формулою
.
5 Враховуючи вплив зовнішніх факторів (зміну цін на сировину, комплектуючі, енергію, умови оплати праці), розраховується планова собівартість продукції в цінах та умовах планового періоду:
,
де 
- зміна цін на сировину, комплектуючі в плановому періоді, грн.
6 Зміна обсягу товарної продукції в плановому періоді за рахунок зниження (зростання) цін на продукцію визначається за формулою
,
де 
- зниження товарної продукції в плановому періоді за рахунок зниження (зростання) цін на продукцію, грн.
7 Планові витрати на 1 грн товарної продукції визначаються за формулою
.
8 Визначається відсоток зниження витрат на 1 грн товарної продукції порівняно з базовим періодом за формулою
.
При розрахунку зниження собівартості продукції за техніко-економічними факторами важливо виключити повторний рахунок економії від впливу одних і тих самих факторів.
