Значення освітлення і основні вимоги до нього

Правильна організація освітлення робочих місць і навчально-виробничих приміщень має велике санітарно-гігієнічне значення, сприяє підвищенню продуктивності; праці, зниженню травматизму і професійних захворювань. І навпаки, недостатнє освітлення утруднює виконання роботи і може стати причиною нещасного випадку та захворювання органів зору.

Освітлення повинно відповідати таким основним вимогам:

- рівень освітленості повинен відповідати характерові зорової роботи і встановленим нормам;

- бути рівномірним і забезпечувати постійність рівня освітленості;

- не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней;

- не повинно створювати зайвої яскравості і блиску в полі зору працівника;

- давати правильний напрям світлового потоку.

Основні світлотехнічні терміни і визначення

1. Повний світловий потік (Ф), це кількість енергії (L), що випромінює будь-яке джерело світла за одиницю часу у всіх напрямках: .

Інше визначення світлового потоку таке – це потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям.

Одиницею світлового потоку є люмен (лм). Один люмен – це світловий потік від еталонного точкового джерела в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан.

Тілесний кут вимірюється відношенням площі поверхні до квадрату радіуса кулі R². Тобто

2. Сила світла (І) – це величина, що визначається відношенням світлового потоку (Ф) до тілесного кута (), в межах якого світловий потік рівномірно розподіляється .

Одиницею сили світла є кандела (кд) – сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється всередині тілесного кута в 1 стерадіан.

3. Освітленість (Е) – відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні, до площі цього елементу (S). Одиницею освітленості є люкс (лк) – рівень освітленості поверхні площею 1 м², на яку падає рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен. .

4. Яскравість (В) – відношення сили світла (/), що випромінюється елементом поверхні в даному напрямку, до площі поверхні, яка світиться. Одиницею яскравості є н і т (нт) – яскравість поверхні, що світиться і від якої в перпендикулярному напрямку випромінюється світло силою в 1 канделу з 1 м².

5. Робоча поверхня – поверхня, на якій проводиться робота і на якій нормується чи вимірюється освітленість.

6. Умовна робоча поверхня – умовно прийнята горизонтальна поверхня, що розміщена на висоті 0,8м від підлоги.

7. Об'єкт розпізнавання – предмет, що розглядається, окрема його частина чи дефект, які необхідно розпізнавати в процесі роботи.

8. Коефіцієнт відбиття поверхні () – відношення світлового потоку, відбитого від поверхні, до світлового потоку, що падає на неї.

9. Фон – поверхня, що прилягає безпосередньо до об'єкта розпізнавання, на якій він розглядається. Фон вважається: світлим – при >0,4; середнім – при =0,2+0,4; темним – при <0,2.

10. Контраст об'єкта розпізнавання з фоном (К) визначається відношенням абсолютної величини різниці між яскравістю об'єкта і фону до яскравості фону. Контраст об'єкта з фоном вважається: великим – при К>0,5; середнім – при К=0,2+0,5; малим – при К<0,2.

11. Блискучість – підвищена яскравість поверхонь, що погіршує видимість об'єктів.

12. Робоче освітлення – освітлення приміщень будівель, а також ділянок відкритих просторів, призначених для роботи, проходу людей і руху транспорту.

13. Аварійне освітлення – освітлення для продовження роботи при аварійному відключенні робочого освітлення.

14. Евакуаційне освітлення (аварійне освітлення для евакуації) – освітлення для евакуації людей з приміщення при аварійному відключенні робочого освітлення.

15. Чергове освітлення – освітлення в неробочий час.

16. Охоронне освітлення – освітлення вздовж меж території, що охороняється в нічний час.

17. Загальне освітлення – освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або стосовно до розташування обладнання (загальне локалізоване освітлення).

18. Місцеве освітлення – освітлення, додаткове до загального, що створюється світильниками, які концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях.

19. Комбіноване освітлення – освітлення, при якому до загального освітлення додається місцеве.

20. Переносний світильник – нестаціонарний освітлювальний прилад з індивідуальним джерелом живлення.

21. Світлорозподілення світильника – важлива світлотехнічна характеристика освітлювального приладу, що визначає розподілення його світлового потоку в просторі навколо світильника.

22. Коефіцієнт запасу (К₃) – розрахунковий коефіцієнт, що враховує зниження освітленості в процесі експлуатації внаслідок забруднення та старіння джерел світла (ламп) і світильників, а також зниження властивостей відбивання від поверхонь приміщень.

23. Показник осліпленості (Р) – критерій оцінки сліпучої дії освітлювальної установки, який виражається формулою: Р=(S–1)1000. Де S – коефіцієнт осліпленості, що дорівнює V₁/V₂ (де V₁ – видимість об'єкта спостереження при екрануванні блискучих джерел світла; V₂ – видимість об'єкта спостереження при наявності блискучих джерел світла в полі зору).

24. Коефіцієнт пульсації освітленості К_п, % – критерій оцінки відносної глибини коливань освітленості в результаті зміни в часі світлового потоку газорозрядних ламп при живленні їх змінним струмом, який виражається формулою: . Де: – відповідно максимальне, мінімальне, середнє значення освітленості за період їі коливання,лк.

Види виробничого освітлення. Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла; суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване – поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називаються освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5м. над підлогою рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосовування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим для всіх виробничих приміщень.

Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптове відключення робочого освітлення, та пов'язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного процесу.

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати в місцях, небезпечних для проходу людей; в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись 100 осіб; в проходах; на сходових клітках; у виробничих приміщеннях, в яких працює більше 50 працівників.

Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом.

Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому, як правило використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.

Класифікація виробничого освітлення наведена на рис. 3.1.

Рис. 3.1. Класифікація видів виробничого освітлення

Вимоги до освітлення навчальних майстерень. Природне й штучне освітлення приміщень навчальних майстерень має відповідати вимогам, передбаченим ДСанПіН 5.2.2.008-98 «Санітарні правила і норми устаткування, утримання загальноосвітніх навчально-виховних закладів та організацій на­вчально-виховного процесу», СНиП ІІ-4-79 «Природне і штучне освітлення».

Для визначення коефіцієнта природного освітлення в навчально-виробничих приміщеннях шкіл і шкіл-інтернатів ці приміщення слід прирівнювати до приміщень виробничих будівель з точними роботами (III розряд робіт), а робочі місця для навчан­ня крою й шиття – до II розряду робіт.

Спрямованість основного світлового потоку в навчальних приміщеннях повинна бути з лівого боку від учня, а на робочих місцях у навчально-виробничих приміщеннях – відповідно до технологічних вимог.

Найменша освітленість горизонтальних поверхонь на рівні 0,8 м. від підлоги в приміщеннях:

· майстерень з обробки металу і деревини повинна бути при люмінесцентних лампах – 300лк, при лампах розжарювання – 150лк;

· швейних майстерень при люмінесцентних лампах – не менш 400лк, при лампах розжарювання – 200лк;

· проходів навчальних майстерень – відповідно не менш 100 і 50лк (на підлозі).

Над світловими отворами в навчальних майстернях з південною, західною і південно-західною орієнтацією вікон по­трібні сонцезахисні пристрої (жалюзі, козирки). Вікна та інші світлові отвори забороняється захаращувати виробами, інструментом, матеріалами та іншими предметами.

Складання поблизу вікон матеріалів, виробів та інших предметів не повинно погіршувати природну освітленість майстерні. Обладнання майстерень, як правило, потрібно розміщувати так, щоб воно не затемняло робочої зони.

Шибки у вікнах треба очищати від пилу й бруду не менш як два рази на рік, а в приміщеннях із значним виділенням диму, пилу, кіптяви – у міру їх забруднення, але не менш як чотири рази на рік. До миття вікон будівель будь-якої поверховості забороняється залучати учнів, навіть старших класів. Шибки в рамах повинні бути надійно закріплені, щоб запобігти випаданню їх з рам.

Садити дерева треба на відстані потрійної висоти їх у дорос­лому стані від шкільної будівлі, але не менш як 10 м, щоб крони дерев, які розрослися, не затуляли вікон; гілки дерев, що ростуть біля вікон будівлі, необхідно підрізати щовесни.

Штучне освітлення допускається загальне або комбіноване (загальне плюс місцеве). Застосовувати тільки місцеве освітлення недопустимо.

Світильники місцевого освітлення (з будь-якими лампами) для виробничих приміщень повинні мати відбивачі, виготовлені з матеріалу, що не просвічується, із захисним кутом не менше 30°. Яскравість світильників місцевого освітлення не повинна перевищувати 1000кд/м² (нт). Світильники місцевого освітлення повинні живитися струмом з напругою не більше 36В.

Таблиця 1.

Типи світильників, що рекомендуються для освітлення виробничих приміщень

Тип світильника	Виготовляється для ламп	Де використовується
Для ламп розжарювання «Універсаль» із захисним кутом 14°	До 200 і до 800 Вт	У навчально-виробничих приміщеннях з незначним виділенням пилу, кіптяви при висоті підвішування до 4-5 м
Кососвіт	До 200 і до 500 Вт	Для освітлення вертикальної поверхні, розміщеної з одного боку світильника
Куля з молочного скла	До 60, 150, 300 Вт	Для створення м'якого розсіяного освітлення
Світильник з емальованим відбивачем для місцевог освітлення «Альфа»	До 60 і 25 Вт	Для місцевого освітлення при висоті установки світильника 30 см; створює в межах світлової плями діаметром 0,5 м освітленість 300лк при лампах 40 Вт, 200лк при лампах 25 Вт
ЛС005, ЛС002		Для створення розсіяного освітлення
Для люмінесцентних ламп ШОД-2-40, ШОД-2-80		Для створення рівномірного розсіяного освітлення

Потрібну освітленість треба підтримувати систематичним очи­щенням арматури світильників і ламп від пилу й бруду не менш як два рази на місяць, а в майстернях, де є значні виділення пилу, диму й кіптяви, не менш як чотири рази на місяць.

Лампи, що перегоріли, і пошкоджена арматура повинні замінюватися негайно. Замінювати лампи, арматуру, запобіжники, а також очищати світильники і прилади повинен електромонтер. Виконання цих робіт не слід доручати учням. У світильниках загального і місцевого освітлення можна використовувати лампи тільки такої потужності, на яку світильники розраховані.

Лампи, що застосовуються для загального і місцевого освітлення, повинні бути забезпечені електроосвітлювальною арматурою. Використовувати відкриті лампи забороняється. Висота установки світильників загального освітлення має бути не менше 3м від підлоги. Гарантійний термін служби для ламп розжарювання – 1000 год., люмінесцентних ламп – 2500...3000 годин горіння. Після його закінчення електролампи треба систематично заміняти.

У приміщеннях, майстернях, коридорах установлюється аварійне освітлення, що має створювати освітленість не меншу 0,3 лк на підлозі вздовж лінії основних проходів і на сходах.

Світильники аварійного освітлення повинні приєднуватись до мережі, незалежної від мережі робочого освітлення, починаючи від щита підстанції, а за наявності лише одного вводу – починаючи від цього вводу.

Електрична частина освітлювальних установок повинна від­повідати вимогам Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).