Самі горлайте, як розумні такі

Г. Максименко

(Інсценізація за мотивами

української народної казки)

Коза – дереза

(казка на одну дію)

 

 

Дійові особи:

 

Хор:

Пес

Сова

Корова

Сорока

Вуж

Коза

Півень - Дід

Курка - Баба

Курча - Доця

Гуска - Невістка

Лисичка

Ведмідь

Вовк

Зайчик

Рак

 

Пролог

На майданчик вибігають артисти

Сова. Яка краса! У нас є глядач! Гей! Артисти!

Сорока. Караул! Нас оточили!

Пес. Без паніки!

Сова. Не галасуйте! Ми у найкращому полоні!

 

 

Сорока. Катастрофа! Коза, знову Коза наскочила?!

Вуж. Оточили! Рятуйся хто може!

Корова. У! Що за ґвалт?

Сорока. Коза, Коза онде криється!

Вуж. Зважайте! Вона з усіх боків!

Сова. Вгамуйтеся, це наші гості!

Пес. Усе, гаразд! Не лякайте публіки.

Сова (глядачам). Шановні, не зважайте на них. Артисти!…О, які розумні очі! Не лякайтеся, ми не страшні!

Пес. Гаразд! Ми зараз розкажемо історію про Козу.

Корова. У-у! Знову грати!

Сорока. Вам аби погратися! Людей розважити.

Корова. А може вони принесли смачненького?

Вуж. Розважатися, коли родині загрожує напасть?!

Епізод

Хор

Пес. Гаразд-гараздів, починаймо!

«Нуте, панове, нуте, мурове, поставайте в ряду, я Козу приведу.»

Сова. Чудово! Було таке чи не було, а бачимо не загуло.

Сорока. Для когось загуло й покрилося порохом.

Корова. Ну-у, і добре? Мені от не згадати, що вчора їла.

Вуж. Та ти б без їжі мабуть зомліла.

Сорока. Вам аби пожувати, а мені за всіх пам’ятати.

Пес. Колись в давнину,

Сова. За царя Гороха, коли ще жили Дід та Баба, була у них …

Корова. Добра корова, що усіх годувала.

Доця. Доця-красуня, яка батьків шанувала!

Невістка. Та невістка…

Баба. Вертихвістка.

Невістка. Яка весь дім доглядала.

Сова. Багато чого вони мали, з Божої ласки.

Пес. Але це не з нашої казки.

Корова. У казці повинна бути курочка-ряба.

Вуж. Щастя було б, якби курка.

Сорока. А то – Коза, нахабніша за турка!

 

Коза

(вискакує із-за спин глядачів)

Я вимагаю толерантності.

Перед вами зразок елегантності.

 

Сорока. Ой, мама! Уже тут! Урекли таки!

 

Коза

А я завжди поруч? Ви такі диваки!

 

Доця

Мамо, воно ще й говорить!

 

Баба

Стережися, Доню, бо чортик вхопить.

 

Невістка

На дворі й не Маланка,

а як базіка, панянка.

 

Баба

Кара Божа - таке спіткати?

 

Невістка

Дідові б розуму пошукати.

 

Коза

А ви згадайте, як у вас на Маланку мене поважають,

До господи Козу закликають.

 

Невістка

Трохи поскакала й до хліву,

Щоб не накликати гніву.

 

Баба

І отаке ми на сіно міняли.

Аж три копиці за оце віддавали.

Корова. Асіно моє, до речі.

 

Доця

Краще б тато не злазили з печі.

 

Баба

Горе здибав, старий дідуган!

Йому бачите в хаті нудьга.

 

Дід

Аби поруч щось миле жило,

А не лише старе помело.

 

Пес. «Де Коза ходить, там жито родить,

Сова. Де не буває, там вилягає.

Пес. Де коза туп-туп, там жито сім куп!

Сова. Де Коза рогом, там жито стогом.

Пес. Де Коза хвостом, там жита кущем.»

 

Коза

От бачите?

Хто пустить до хати погріти п’яти?

 

Невістка

О! Ця козиця – ще тая птиця.

 

Баба

Ну, де це видано – козу в хату?

 

Невістка

До пари їм – таке ж волохате.

 

Дід

Циць, мені! Що ви за люди?!

З вас не убуде, зануди.

Кізонька, така люба та мила!

 

Коза

«Щоб сьому господину й корівки були

І неврочливії, і молочливії,

І овес-самосій, і ячмінь-колосій,

І пшениця-сочевиця,

І горох – у коморі торох.»

 

Баба

«Ой, розходилася, розвеселилася

По нашому дому й так веселому.»

 

Невістка

Не треба! Щоб я ще й козі годила.

 

Коза

До вас коло мене вся родина ходила.

Дивіться ж, Кізонька чепурненька,

Білесенька й молоденька!

Село! Ви такої зроду-віку не бачили.

 

Невістка

Дякую, що розтлумачила.

Мабуть, тому тебе й продавали,

Що дуже вже недобачали.

 

Баба

З такою козою все ясно -

Така не піде самопасно.

 

Доця

Пропали мої сподівання побратися.

 

 

Епізод

Дід

Циць, мені! Не задаватися!

З нами житиме, небога!

Щоб була мені, як за пазухою у Бога!

Ану, Бабо! Досить байдикувати -

Будеш нашу Козу пантрувати.

І дивись мені там!

Хор

Пес. З того часу в сім’ї балаган.

Сорока. Але Бабо старанно заблуду пасе.

Вуж. Гадає, Фортуна її спасе.

 

Баба

Що поробиш, яке вже не є, а - своє.

Сова. Аби день до вечора, долаючи втому,

Старенька тягне білявку додому.

Корова. А Дід, чатує в воротях.

Сорока. Як чорт - у червоних чоботях,

Дебелим кийком підпирається.

Вуж. Дарма Баба вдячності сподівається.

 

Дід

Зараз побачимо!

Ну?! Кізонько моя люба, краса моя мила,

Як днина минула, чи досить поїла?

 

Коза

На жаль, я пізнала яке ваше досить:

Чадо голодне поки саме не просить.

Уявіть, як мене женуть через місточок,

А я ледве хапаю кленовий листочок!

Як женуть через гребельку,

Де я ледве хапаю водиці крапельку!

Чи може ви знаєте

як на цьому краси не згаяти?

 

Дід

То, ось як ти стара лихоманка,

Відбуваєш мої забаганки!

 

Баба

Та я за нею, як за принцесою дбала!

Хіба що пір’їночки не здувала!

 

Доця

Тату, ваша краля, усіх заморочить.

 

Невістка

Та лад у родині зурочить.

 

Дід

Циць, невістко! Марш замітати!

І тихенько, бо я піду спати.

А тобі Доцю, до сонця вставати.

Та кралю мою доглядати.

 

Доця

Тато! Хіба так можна!

Мамо! Хто мені допоможе?

 

Коза

Браво! Дідуню! Браво!

 

Невістко

Я знайду на тебе управу.

 

Баба

Отакої, вже й дівку погнав,

Був би сам журбу й клопотав.

 

Епізод

 

Хор

Пес. Що ж подивимося, як вчинить дівчина.

Як вона ублажить животину?

Сова. А я переконана, що чемна Доця вставала

Та довкола хвоста тупцювала.

 

Доця

І травичку для неї зривала –

І з долоні хлібця подавала.

Старалася до глупого вечора.

 

Корова. Мабуть, як з Петром позавчора?

 

Коза

Браво-браво!

Тепер ясно чого ми до ночі блукали,

Ми Петруся твого виглядали.

Сова. Дитинко, не зважайте на грубощі.

У пустій голові самі дурощі.

Доця

Усе-одно тато суворі, ондечки у воротях.

 

Хор

Вуж. Заспокойся, дитинко, тато у святкових чоботях.

Сорока. Дивись, вони на милий кийочок спираються.

Корова. Думати намагаються.

 

Доця

Але ж не до любої Доці

А до худоби звертаються.

 

Баба

А як же, воно ж бо розумне!

 

Дід

Як мені з вами сумно.

Ну ж бо, скажи Кізонька мила:

Чи сьогодні водицю пила, чи ситно поїла?

 

Коза

Де там, любий мій пане,

Пропадає твоя кохана.

Як тягли мене по місточку -

Ухопила кленовий листочок.

Як штовхали через гребельку -

Ухопила водиці крапельку.

 

Дід

Ох, ти ж, Доню, ледащо!

Не віддам тебе заміж, нізащо.

Баба

Яке лихо на родину насунуло!

Що ця, хирлява, надумала?

Невістка

Хоче родину зі світу звести

Ну, пожди, узавтра мені пасти.

 

Епізод

Хор

Пес. От і зоренька зійшла.

Сова. І росою вповила.

«Й повиваючи співала».

Ой, мовчу.

 

Невістка

Хтось у мене співатиме, до схочу.

 

Коза

Я - співати? Ми не тієї породи.

Не аби кому жалують велич і вроду.

 

Невістка

Чули, якої воно завело?

Стривай, лиш вийдемо за село.

 

Корова. Мене – годувальницю покинула,а якусь заблуду на луг повела?

 

Невістка

Потерпи трохи.

Я їй задам на горохи.

 

Коза

А з цією я не піду до лугу.

Не хочу терпіти наругу.

 

Невістка

А куди ти дінешся, мила.

Я тут смоли прихопила.

Обмащу і красуні катма.

Мене благати - дарма.

А ну, танцювати швиденько!

І заспівуй мені гарненько.

(Коза танцює і співає довкола Невістки, яка лежить.)

 

Сорока. Від зорі й до темноти біля тварі не лягти.

Вуж. Не присіла й не стояла.

 

Невістка

Ви всі за свідків, як я гарувала. Оцими змореними руцями травиченьку для неї рвала, і шорстку її білу чесала, у косички стрічки заплітала.

 

Коза

От, артистка! Ох і бреше,

Як з написаного чеше.

 

Невістка

І за всі мої приниження та бездоганну дбайливість я мушу терпіти ще й наклеп на себе невтомну?!

 

Коза

Скоріше б уже додому.

 

Невістка

Додому? Прошу дуже! Цоб-цобе!

Приймайте, пане, Ваше - рябе.

Вже! Поспішаючи догодити,

Пригнала кралю кохану доїти.

 

Коза

Аякже, авжеж, розігналася.

 

Невістка

А щоб і не сумнівалася! Ач яка, Кізка!

Травку вона хрум та хрум, а як до діла то й мекеке.

А ну, пане, питайте: «Краса моя мила, чи гладенькі боки наїла?»

 

Дід

Ну?!

Невістка

Мовчить! Козі роги зігну!

Говори соромітна.

 

Баба

А з виду яка кобітна!

 

Невістка

Відповідай, бо смола під рукою!

Коза

Бачите, володарю?

Не дають вашій милій спокою!

Ця так мене випаса,

Що з лиця спадає краса.

Прив’язала мене до ноги,

І весь день глумилась з нудьги.

Ні листочка, ні краплюсі

Не дісталось сіромасі.

 

Невістка

Ах ти ж, масі-пасі,

Пустити б тебе на ковбасі,

Брехливу таку дармоїдку.

Дід

А сама?! Й малої черідки

Не можна тобі доручити.

Ходи корову доїти.

 

Невістка

Не кричіть! Мені треба спочити.

 

Дід

Яка ж ти, неробо, Невістко!

Баба

Сам надибав і цю анархістку.

 

Невістка

«Бачили очі, що купували.»

Доця

Краще б мене за Петра видавали.

Коза

Фу! Яка примітивна любаска!

Милий! Вони не гідні нашої ласки!

 

Дід

Ага! То от як ви мені віддячили?

Зовсім родина моя зледачіла.

 

Баба

То погнав би сам пасти,

Щоб нікого не клясти!

 

Дід

Циць! Пожди в мене, пожди!

Люди добрі, отак завжди –

Все доводиться дбати самому,

Бо довірити справу нікому.

 

Епізод

Хор

Пес. І подався сам спозаранку

вигулювати хамулу-панянку.

Корова. Навіть скинув червоні чоботі.

 

Дід

А навіщо мастити в болоті?

 

Сова. Так уже прагне панянці годити,

Що не дозволив і ратиці збити!

Сорока. Люди добрі! Несе на руках!

Вуж. Неначе до шлюбу!

Сорока. Вуж. Жах!

 

Дід

Бо калюжа широка ся трапила,

Щоб гарненьких ніжок не заляпала.

Хор

Пес. Доглядає вже й так і сяк -

Аж на горі свиснув рак!

Корова. Коли б отак-от мені!

Сова. Тяжкі насувають дні.

Вуж. Ні постояв, ні приліг.

Сорока. Ледь не збився з куцих ніг.

І цукерку, і хлібця.

Вуж. Аби знала годунця.

 

Дід

Ну, а як же - узявся до діла,

Доведи до пуття, щоб голова не боліла.

Доця

Тату, вже вечір. Може досить пасти?

Баба

Либонь, на руках несила нести?

 

Невістка

Де там, сам ледве суне.

Дід

Вибачайте, красуне!

Трохи таки притомився.

Та пестунку свою обійму!

 

Коза

А ми не даємося аби кому!

Це ж треба так забруднитися!

Спершу годиться умитися.

А тоді вже…

 

Дід

Що це з тобов? Та невже…?!

 

Хор

Сова. Нарешті, Дід зрозумів!

То справа тепер замалим.

Пес. Дивіться, підвів свою діамантову до першої хати

і пустив вулицею чимчикувати.

Сорока. А сам задерши штани бігом повз городи

уже не шукаючи броди.

Корова. Хоч і захеканий, а таки встиг до воріт.

Вуж. Лишень не взув червоних чобіт

І про кийок геть-чисто забув.

 

Дід

Добре, що першим прибув.

 

Коза

Куди це годиться, Діду?

Кізонька твоя люба та мила

Сьогодні з голоду ледь не зомліла.

 

Корова. Як на мене, Коза здуріла?

 

Епізод

 

Дід

Боже правий! Ти й справді нахаба?

То ось як звівся наклеп на Бабу?

 

Баба

Нарешті збагнув? Правило!

Усю родину вона посварила.

Коза

Який перманентний ґвалт!

Як бальзам на душу!

 

Баба

Потрусив би її мов грушу.

 

Коза

Люблю, коли буча та ще й буза!

 

Доця

А брутальна яка - дереза!

 

Невістка

Ще й лукава та шолудива.

 

Коза

Це ти про себе, правдива?

Що ви собі дозволяєте?

Ви на кого роти роззявляєте?

 

Дід

На козу-дерезу,

Яка заварила огидну бучу.

 

Коза

Як ти сказав:

Коза–дереза! Блискуче!

 

Дід

Хоч ти й за три копи куплена,

Але будеш в мене облуплена.

 

Коза

Не тобі мене лупити

Бо маю добрі копита.

Бий себе а не мене.

Не мене – не мене.

 

Невістка

Зараз в хащі дремене!

 

Баба

Та облиште! Нехай утікає,

Комусь іншому голову крає.

Хор

Пес. «Надулася Коза, та й ожила,

та й пішла Коза, стрибаючи,

Та й стрибаючи, гасаючи…»

Вуж. Собі та іншим пригоди жадаючи!

Сорока. Зважайте, вона шукатиме нової жертви.

Корова. Розжувати, плюнути і розтерти.

Вуж. Розтерти плюнути й забути!

Сова. Правильно. Не станеться такого,

Чого не повинно бути.

 

Коза

Браво-браво!

Але я не дременула, і не втікаю,

А на заплановані зарання позиції відступаю.

Епізод

 

Хор

Пес. «Ой, не йди, Коза, у темні ліси,

Там стрільці-гонці з острова Хортиці!»

Сова. А вона уперто ліском чимчикує!

Вуж. Повз варту, яка байдикує.

Корова. Вже угледіла вогник житла.

Сорока. Буде що спалити до тла.

 

Коза

О-о! Яка хижка! Мені згодиться,

Тут буде чим поживиться.

 

Сова. Занесе нам козину моду -

Не знати сорому зроду.

Сорока. Й відразу ж зухвало на пічку.

Корова. А хороми пані Лисички.

Пес. Зараз покаже їй наша донна,

Як вдиратися безпардонно.

 

Лисичка

Гей, шановна!

Ми тут споконвіку існуємо.

Уже й свою монету карбуємо.

 

Коза

А ми звільняємо це поселення

Від корінного населення.

 

Лисичка

«Зараз стрільців покличу,

Як стрельнуть у праве вушко

або у сердушко!»

Розумна яка! Увійшла й дозволу не питає.

За яким правом господу мою займаєш?

 

Коза

По праву Кози-дерези -

Всесвітньої занози!

Хто мене знає,

Той без роздумів утікає.

Мене Київ жахається!

Коли їду в ноги кидаються!

Усі бояться, що порішу рогом.

Хочеш жити - сиди за порогом.

 

Лисичка

Ой, Боже ж мій, Боже ж мій, Боже ж мій!

За які гріхи на мене крадій?

Наче й дурощів не снувала,

А рогатого жаху діждала.

 

Епізод

Хор

Сова. Ваша донна здалася від найменшого ляку.

Корова. А казали, пані – вояка.

Пес. Зате Ведмедя збудила.

Мерщій приведіть бурмила.

 

(Сорока і Вуж під руки ведуть сплячого Ведмедя)

Сорока. Ви наш рятівник! Ви не аби коли приблудився.

Вуж. Вони товариш, вони - вчаснозгодився!

Ведмідь

Отож-бо! Хто тут Нас турбує даремне?

А, Лисичко-сестричко, дуже приємно!

Що ж, здоровою будь!

На майбутнє - ласку мою не забудь!

Так-так-так! А чого це ми плачем-ридаємо,

До світлиці не закликаємо?

 

Лисичка

Упала на мене Божа кара.

У світлиці жахна почвара.

Захопила мою оселю.

Хоч біжи тепер у пустелю.

Не побити її, не вигнати.

Ведмідь

Було б Нас раніше покликати.

Ми, як скажемо так і зробимо!

Вид зухвальцеві покоробимо!

А ну, покажись нечупара!

Якась нікчемна примара.

Коза

Не якась! А Коза- дереза!

З-під боку лощеного луплена!

За кордоном за триста тридцять три копи куплена!

Ведмідь

Яке дороге! Та ще й не наше!

 

Сорока. Не переймайтесь, якось воно минеться, як завше.

 

Коза

Зараз роєм диких бджіл налечу,

Закусюкаю досхочу!

Жалючим хвостиком верть –

Й багатиреві хлопська смерть!

 

Ведмідь

І що воно за мара – «хвостиком верть?»

Не дай Боже - неправедна смерть!

 

Сорока. А вам православним такого - не гоже.

Вуж. Наразі, глупа відвага не допоможе.

 

Ведмідь

Отож-бо!

Ми ж не аби що, мусимо дбати про репутацію.

Так! Зважаючи на ситуацію, уникаючи конфронтації

Та бажаючи стабілізації…

 

Вуж. Запроваджуйте дислокацію.

Сова. Мудро! На краще, оголосити референдум –

«Про народну рать на бусурменську тать!»

 

Ведмідь

Ухвалили й затвердили!

Щиро дякую за підказку!

Не припустимося поразки!

Піду – поспішу,

свою волю оголошу.

 

Пес. А Лисиця? Сиди й сторожи супостата?

Ведмідь

Руда й сама доволі зубата.

І тримайте мене в курсі.

Гей, де ви там?

Підхоплюйте Нас під руки.

І п отроху рушаємо до сполуки.

 

(Сорока і Вуж виводять Ведмедя)

Сорока. Таке страхопудне, дарма, що пузате.

Вуж. Не його ж захоплено хату!

Сова. Вони просто сьогодні не годні.

Корова. І на те є прикмети народні.

Пес. Хоч і великий леміш та ламкий.

 

Лисичка

Ой, Боже ж мій, Боже ж мій, Боже ж мій!

 

Епізод

 

Хор

Пес. « Де б узявся Вовк та Козу натовк?»

Сорока. А він тут, хащами поруч блукає.

Вуж. Може Вовк нашу біду налякає?

Сова. Шановна, лементуй про смачненьке,

Тоді сірий наскочить хутенько.

Лисичка

Самі горлайте, як розумні такі.

Пес. А ми - залюбки. Ми мастаки!

Сорока і Вуж. Ой, Боже ж мій! Краще вбийте!

Що маю з харчами робити?

Корова. Купа припасів! Куди ж їх дівати?

Сорока. Доведеться усе викидати.

Вуж. Сама ж бо стільки не подолаю.

Сова. Хіба понадкушувать з краю.

Ой, перепрошую!

Вовк

Мадам, ви мене приголомшили!

«Де труби гудуть, там млинці печуть, то й нам дадуть.»

Навіщо ж добро викидати?

Дуже прошу, до мене тягати.

 

Пес. Гречний пане, не зайве усіх привітати!

Корова. Який швидкий - свою клуню напхати.

Сова. Не слухайте їх! Виручайте, сміливий вояко!

Сорока. На вашу сестру напав харцизяка.

Корова. Засів у хоромах хапуга.

Вуж. Кудлатий страшний волоцюга!

 

Вовк

Он воно що - обдурили.

В пастку, наївного, заманили.

 

Сова. Ви наш захисник! Ви такий бойовий!

 

Лисичка

Ой, Боже ж мій! Боже ж мій! Боже ж мій!

Злодій у рідні сіни не допускає.

Навіть Ведмедя лякає.

 

Вовк

Ну, старого злякати не важко,

Теж мені лицар-звитяжко.

Не за той мотузок ти смикала.

Одразу б мене покликала?

Сова. На визволителя чекає віддяка.

Корова. Якщо не втече, забіяка.

Вовк

Нас не вжахнуть торбохвати!

Гей, шахрай! Забирайся з рідної хати!

Сорока. Ти з ним обережніше. Воно з під боку луплене.

Вуж. Аж за трильйон мільярд три мільйони тридцять три тисячі тридцять три копи куплене.

 

Коза

Чув? Тут мільйонна Коза-дереза!

Гострими ратищами забодаю,

Сотнею копит забрикаю!

А кого підкину до неба,

То й добивати не треба.

Я лиш хвостякою - верть!

І гепнешся об землю - на смерть!

 

Сорока і Вуж. Ай-яй-яй! Ти зважай!

Сорока. «Хвостякою верть!» - щось буремне?

Вуж. Може бути зброя таємна?

Пес. Припиніть! Гаразд!

 

Вовк

Мені, звісно, не лячно,

Та без плану в бій - необачно.

Слід зібрати військову нараду!

Наприклад, влаштуймо блокаду?

 

Сорока. Геніально! З усіх боків оточити.

Вуж. І голодом заморити.

 

Лисичка

Та там їжі – три зими прожити!

Вовк

Та скільки там тієї зими? Здохне саме.

 

Корова. Або – ми!

 

Вовк

Ваша правда – облога!

 

Сова. А за стратегією потрібна підмога!

 

Вовк

І знову вгадали. Скликаємо раду.

Ведмідь був би зараз до ладу.

Піду приведу товстуна.

(Йде поспіхом)

 

Корова. Не чекайте цього брехуна.

Сова. Наші вояки або на раду,

або до параду.

Лисичка

А ти дівко, сама вартуй,

Своє лихо в облозі пильнуй.

Хоч би якійсь гречкосій.

Ой, Боже ж мій, Боже ж мій, Боже ж мій!

 

Епізод

Пес. Знову бідна Лисичка плаче,

Аж ось - Заєць.

Зайчик

Спаситель скаче!

А хто-хто тут, ридма, ридає,

А нас, стрільців, не гукає?

Сорока. Повтікали всі ваші братики,

то як бідоласі не плакати?

Вуж. У хаті засів розбишака!

Сорока. Злодюга, та ще й зарізяка!

Сова. Пропадає добро народне.

Корова. Бо потвора вічно голодна.

Лисичка

Залишусь на зиму на дворі!

Хіба що в чужій коморі!

 

Зайчик

У чужій коморі зазвичай смачненько,

Та в неволі життя сумненьке?!

За волю биймося до останнього подиху,

Не шукаючи продиху!

Пес. От молодець! Такий переможе.

Знімайте кільце-огорожу.

Сова. Козак!

Сорока. Орел!

Вуж. Сокіл!

Сова. Лицар! Покажи всьому світові,

Як давати відсіч бандитові.

Зайчик

Відійдіть-но подалі, дивіться і вчіться!

Як за волю змагатись годиться!

Що ти за один, гидкий бузувір?

Чи постанеш на герць, на чесний турнір!

 

Коза

Не якийсь бузувір, а Коза-дереза!

Всьому світові жахна гроза.

Перед ким я повстану, милий,

Тут тому й могила.

По-дикунському гикну,

По-басурманському свисну,

А хвостами коли замотаю,

Полки вояків покладаю.

 

Сорока. Коли першим хвостиком круть – громи гудуть!

Вуж. Коли другим хвостиком верть – налетить круговерть!

 

Коза

От бачиш, вони мене знають.

Корова. Невідомо кому помагають.

Сорока. Та ми просто так - пограли.

Корова. І Зайця на смерть злякали.

Зайчик

Це ж яким треба “хвостиком верть”,

Щоб закрутити на смерть?

Ви про хвости не казали нічого.

Дурять народ! Нічого нового.

Пані Лиско, мудра й напевне знає,

Як братик їй співчуває.

Сорока і Вуж. Знає-знає! Світ не бачив вірнішого за тебе.

Зайчик

Лишень глузувати не треба!

Та невже ж я й сьогодні скраю?

Ні?.. То піду братів погукаю.

(Гордо утікає)

 

Сорока і Вуж. Ач який добродій!

 

Лисичка

Ой, Боже ж мій! Боже ж мій! Боже ж мій!

Пропала остання надія.

Сміється біда й радіє.

Хоч лягай та помирай!

 

Коза

Кращу долю обирай:

Можеш мені служити,

Можеш в степу зомліти,

чи холодний байрак?

 

Епізод

Пес. Не кажи Коза гоп!

До нас суне доблесний Рак.

 

Рак

З тієї гори поки доповзеш,

То прохолоне й кулєш.

 

Корова. Мабуть, сподівався, що поки чекатимуть

Щедрі столи накриватимуть?

Рак

То ні до чого, ми не голодні.

А от ліс гуде, ніби гості у вас інородні.

 

Сова. Добре й пізніше поспіти,

Тому, хто ладен ворога збити.

 

Коза

Чи у цього малого сказ?

Та ми таких - сотню за раз!

 

Хор

Вуж. Кажуть: хоч і малий та не абиякий!

Сорока. Хто кмітливий і вправний тойі витязь бойовий!

Сова. А коли не хоче, щоб брали на глум,

покладеться на спільноту і ум.

 

Рак

Безумовно, тільки разом

Ми розвіємо марний фантом!

Пес. Хлопці, згадайте, як ті хвости краяли,

Як не один одчухраяли?

Сова. Того, хто першим порине до бою,

Народ прославить героєм?

Корова. Кажуть гуртом і батька легко бити.

 

Заєць

Не дозволимо Краю гнобити!

 

Вовк

Єднаймося й сили прибуде!

Ведмідь

І народ нас не забуде.

 

Заєць

Гопаком зіб’ємо пиху

Бий під ребра ту цапиху.

 

Коза

Ви на кого задерлись, вояки?

Ви - зухвальці та задаваки!

Та я поглядом лиш одним

Вас перетворю на дим.

 

Рак

Ач, як забрехалась козявка,

Браття до бою-забавки.

Підсадіть-но мене на піч

І хоробро влаштуємо січ!

Хор

Пес. Рак за хвіст, як учепився,

Шерсть кромсати заходився.

Корова. Ведмідь за роги - смик та смик!

Вуж. Вовк за боки - щип та щип!

Сорока. Коза бека, не мене!Та як з печі драпане.

Сова. І гайнула тать ота від свого ж таки хвоста.

 

Заєць

Ага, бачили, якого вона дала драла?

 

Сорока. Мабуть, що тебе упізнала?

 

Ведмідь

Таке собі – «хвостиком верть!»

А все пішло шкереберть.

Хор

Пес. Не страшні ані «круті» ні «верті»,

Тим, хто родину рятує від смерті.

Сова. Де на захист постане громада,

Там усе вершиться до ладу.

Усі. Щоб від жодної Кози

не насунуло бузи.

 

Пес. Гості наші любі та милі,

Чи ви не заснули, чи ми вам догодили?

Сорока. Вибачайте, грали, як уміли.

Сова. Дякуємо вам за увагу!

Вуж. І прийміть наше шанування й повагу!

Сова. Ми завжди раді вас бачити.

Корова. Але сьогодні просимо нас пробачити,

Бо казці про Козу кінець.

Усі. А хто дослухав - молодець.