Інженерно-психологічні вимоги до пультів управління. Кодування зорової інформації. Проектування органів управління

Характеристики операторської діяльності.

У залежності від основних функцій, виконуваних оператором, і питомою вагою образного, понятійного і сенсомоторного компонентів, включених у діяльність, розрізняють кілька типів операторської діяльності:

- оператор-технолог працює в режимі негайного обслуговування, робить переважно виконавські дії по запропонованих програмах;

- оператор-маніпулятор — здійснює функції сенсомоторної регуляції діяльності з елементами понятійного й образного мислення;

- оператор-спостерігач —інформаційний пошук і контроль, використанням оперативних і еталонних образів ситуацій;

- оператор-дослідник — діяльність характеризується використанням апарата понятійного мислення і досвіду, закладених у концептуальних моделях, а також у процесах перетворення інформації;

- оператор-керівник — здійснює як безпосереднє керування людьми, так і опосередковане (через технічні засоби і канали зв'язку); найбільшу роль у забезпеченні діяльності грає функція оперативного мислення,

Залежно від домінування певного психологічного про­цесу діяльність оператора може бути:- сенсорно-перцептивна;- моторна;- інтелектуальна.

У сенсорно - перцептивній діяльності ос­новне завдання оператора полягає у прийманні інформації та її оцінці. Логічна обробка інформації і прийняття рішен­ня зливаються з процесом сприймання повідомлення. Ви­конавчі дії суттєво спрощені. Така діяльність характерна для операторів-наглядачів.

Для моторної діяльності властивий значний об­сяг виконавчих дій. Цій меті підпорядковані процеси при­ймання, переробки інформації та прийняття рішень (телеграфісти, оператори введення даних в ЕОМ).

Інтелектуальний тип діяльності характеризується тим, що головними є процеси обробки інформації та прийняття рішень. Така діяльність характерна для опера-торів-дослідників, диспетчерів.

Залежно від часу між моментами отримання інформації і виконання відповідних керуючих дій вирізняють діяльність оператора: негайного обслуговування- з технічних систем надходить незначна кількість доволі простих сигналів, що забезпечує їх симультанне сприймання І негайне виконання керуючих дій. Між сигналами і керуючими діями при цьому існує жорст­кий зв'язок, який значно спрощує процес прийняття рішень.

За відстроченого обслуговування з технічних систем над­ходить складна інформація, що розтягує процес її сприй­мання і обробки. Таким чином, опис структури та класифікація діяльності операторів сприяє визначенню ролі та місця людини-оператора у СЛМ, розподілу функцій у системі, організації про­цесу навчання і тренувань, а також визначенню факторів, від яких залежить ефективність і надійність СЛМ.

 

Імітаційні методи в вивченні діяльності оператора.

Інженерно-психологічні вимоги до засобів відображення інформації.

Інженерно-психологічні вимоги до пультів управління. Кодування зорової інформації. Проектування органів управління

За допомогою органів управлін­ня оператор СЛМ вирішує зав­дання введення командної інформації, встановлення необ­хідного режиму роботи, регулювання різних параметрів, за­питу інформації для контролю.

Проектування органів управління має забезпечити людині-оператору можливість швидкого знаходження конкрет­ного органу управління та виконання з певною точністю і в певний час потрібних лій, При цьому слід ураховувати кон­структивні і технічні обмеження (площа робочих примі­щень, фактори зовнішнього середовища, технологічні особ­ливості).

Характер завдань, які вирішує оператор, вимагає розроб­ки конкретних органів управління(ОУ), що поділяються па певні групи:

- а характером рухів, людини; 1.ОУ, які потребують вмикання, вимикання й перемикання;2. ОУ, що передбачають повторні рухи типу обертальних, натискувальних і ударних;3. органи управління, які вимагають дозованих, точних рухів для налагодження апаратури і встановлення ре­жимів роботи;

- призначенням і характером використання оператором органи управління є: 1) оперативні — для постійного використання; 2) допоміжні — для періодичного вмикання, вимикання і контролю; 3) епізодичні, пов'язані з регулюванням, налаштуванням, калібруванням апаратури.

За конструкційним виконанням органи управління можемо поділити на підгрупи: кнопки, тумблери, рукоятки, маховички, педалі тощо.

Характеристики ручок органів управління - кольору(при забезпеченні контрастності);-графічних позначень стану, руху, призначення;- розміщення органів управління в різних зонах досяжності з урахуванням принципу економії рухів.

Органи управління можна поділити на дві великі гру­пи.Перша група призначена для одномоментних впливів па систему або об'єкти уп­равління, Друга група органів управління використовується для виконання операцій, пов'язаних з уведенням у систему сигналів, що розрізняються за своєю величиною або трива­лістю, операцій спостереження.

Слід також зважати на те, що в більшості людей функціональнішою є права рука. Саме цією рукою викопуються Дії, які вимагають найбільшої точності або сили. Органи уп­равління, які приводяться в рух руками, точніші, ніж ті, що приводяться в рух ногою.Кожне управління застосовується для розвантаження рук Оператора, економії часу, при значній кількості органів уп­равління, зниженій точності регулювання і при значних м'я­зових зусиллях.