Програма вивчення особистості учня

ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

Завданням сучасного класного керівника є виховати всебічно розвинену особистість. Необхідною умовою для цього є вивчення індивідуальних анатомо-фізіологічних і соціально-психологічних особливостей розвитку учнів свого класу та надання рекомендацій учителям, які працюють з учнями цього класу.

Так, як не буває однакових двох сніжинок, так і не буває однакових дітей. Кожна дитина є особливою і неповторною. Біологічною основою індивідуальності дитини є типи нервових процесів, темперамент та переважання однієї з півкуль великого мозку. Усі ці характеристики є успадкованими і на їх основі під впливом навчання, виховання, середовища та зовнішніх умов формується поведінка та характер дітей.

Неменше важливе значення для розвитку дитини має соціальний напрямок. Тобто розвиток дитини визначається соціальними умовами: в якому середовищі народилася та виховується дитина, у такому напрямі й відбуватиметься її розвиток.

ПРОЦЕС ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ МАЄ ВІДБУВАТИСЯ З ДОТРИМАННЯМ ПЕВНИХ ПРАВИЛ:

1. Вивчення має бути скероване на виявлення особливостей фізичного, психічного і соціального розвитку конкретного учня.

2. Дослідження процесів розвитку школярів має тривати впродовж усіх років навчання.

3. Рівень розвитку особистості має бути описаний як змістовна характеристика.

4. Вивчення особистостей школярів та їх колективів важливе не саме по собі. Воно завжди має бути спрямоване на розв'язання конкретних педагогічних задач.

5. Прагнути дотримання комплексності у вивченні учнів, охоплювати усі сторони фізичного, психічного і соціального розвитку.

6. Застосування методів та методик вивчення учнів і шкільних колективів має відповідати віковим можливостям дітей.

7. Дослідження соціально-психічного розвитку, як правило, має відбуватися у природних умовах навчально-виховного процесу.

8. Діагностикою мають бути охоплені усі учні;

9. Діагностика має проводитися систематично.

10. Вивчення учнів поєднується з виховним впливом на них.

11. Вивчаючи учнів, слід акцентувати увагу на позитивних, а не на негативних рисах характеру та поведінки.

МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ УЧНІВ ПОДІЛЯЮТЬСЯ ЗАЛЕЖНО ВІД:

Ø характеру участі школярів при їх застосуванні - на пасивні (спостереження, кількісний і якісний аналіз продуктів діяльності) та активні (анкетування, тестування, соціометричні виміри, проективні);

Ø часу проведення - на одномоментні (анкетування, тестування та ін.) та тривалі (цілеспрямоване спостереження, біографічний метод та ін.);

Ø місця проведення - на шкільні (класні та позакласні) та лабораторні;

Ø сутності - на не експериментальні (спостереження, анкетування, бесіда, аналіз продуктів діяльності), діагностичні (тести, шкалювання), експериментальні (природний експеримент, лабораторний експеримент) та формуючі методи.

ПРОГРАМА ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ

1. Особистість школяра:

Динаміка потреб, мотивів, інтересів протягом усіх років у школі. Переважаюча направленість особистості, її прояв в різних видах діяльності. Ким бажає бути в колективі: відчутим чи веденим. Переважаючі моральні цінності учня, ставлення до норм і правил поведінки в колективі, до одноліток, дорослих, вчителів. Співвідношення цілей учня з цілями колективу.

Життєві цілі і плани учня, їх соціальна значимість. Бажання і готовність брати участь у корисній справі, бути відповідальним за їх виконання. Емоції та почуття в різних ситуаціях. Вольові особливості та їх прояв у колективі. Схильність учня до самовиховання. Розвиток пізнавальних здібностей (пам’ять, мислення, сприйняття).

2. Учень в сім’ї:

Коротка характеристика сім’ї як колективу (структур, розподіл ролей, обов’язків, взаємовідносин, традицій, участь у вихованні дітей дідусів та бабусь, культурний рівень сім’ї, погляди батьків на виховання, ставлення до школи).

Взаємовідносини учня з членами сім’ї. Наявність чи відсутність обов’язків і відповідальності за доручену справу.

Поведінка учня вдома. Позиції в сім’ї (незалежність, слухняність і т. п.). Допомога і контроль дорослих при виконанні домашніх завдань, вимог школи. Моральне виховання і розвиток почуттів у сім’ї.

Методи виховання у сім’ї. Недоліки виховання.

3. Учень в класі:

Позиція учня в ділових і особистих взаємовідносинах у класі за всі роки навчання. Тенденція до висхідної чи низхідної зміни статусу. Сприймання і оцінка учнем своїх товаришів, оцінка власних якостей та позицій в колективі. Ставлення до громадської думки класу. Авторитетність суджень і поведінки учня для інших школярів. Учень у складі угрупування класу. Позитивні та негативні якості учня, що склались під впливом класного колективу. Рівень активності та ініціативи в учнівському самоуправлінні.

4. Навчальна діяльність школяра:

Ставлення школяра до навчання, до різних навчальних предметів. Навчально – пізнавальні інтереси. Мотиви навчання. Характеристика успішності учня в цілому та з окремих предметів. Шляхи здобуття нових знань. Поведінка учня на уроках різних вчителів протягом усіх років перебування в школі. Участь у колективній пізнавальній діяльності, відповідальність, творча ініціатива, готовність прийти на допомогу товаришу, усвідомлення цінності знань однієї людини для потреб колективу та інше. Учень у ролі консультанта. Рівень сформованості у ньому вмінь організовувати спільну навчальну роботу товаришів. Особливості розвитку у навчальній діяльності особистості невстигаючих школярів та учнів, непопулярних у колективі.

5. Учень у суспільно- корисній діяльності:

Переважаючі види діяльності і форми занять учня, їх вікова динаміка, розвиток інтересів, нахилів, професійних намірів, спеціальних вмінь та навичок, формування мотивів суспільно – корисної діяльності.

Поведінка учня на заняттях гуртка, секції, студії. Особливості спілкування з однолітками і дорослими в період виконання справ. Вміння знайти своє місце в колективній справі. Готовність взяти на себе функції організатора. Вміння розділити успіх або взяти частину вини за невдачу у суспільній діяльності. Самооцінка своєї роботи у справі.

6. Учень поза школою:

Позашкільні заклади, які відвідує учень. Характер їх впливу на формування особистості школяра. Вільне спілкування за місцем проживання. Характеристика компаній та угрупувань з точки зору їх згуртованості і впливу на підлітка. Види діяльності і форми занять у вільний час. Особливості входження учня в групи. Способи самоутвердження. Зміни у зовнішності, звичках, лексиконі. Лідер групи, характеристика його поведінки, якостей, особистості. Вплив дорослих на поведінку і особистість учня.

7. Взаємовідносини учня і вчителів:

Динаміка взаємовідносин учня з вчителями, класним керівником, адміністрацією школи протягом навчання. Висловлювання і форми поведінки в спілкуванні. Сприймання і оцінка учнем педагогів школи.

Сприймання вчителями учня. Протиріччя, конфлікти на основі вибору методів впливу на учня. Помилки, що допустили педагоги відносно учня, їх наслідки. Спільні зусилля класного керівника і шкільного учнівського колективу. Врахування вікових та індивідуальних особливостей, потенціальних здібностей, перспектив розвитку особистості школяра.

Підсумок