Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсобливост≥ розвитку нац≥ональноњ самосв≥домост≥




ѕсихолог≥€ етн≥чних груп

≈тн≥чн≥ групи, €к ≥ класи, в≥д≥грають важливу роль в ≥сторичному прогрес≥. ќсобливост≥ психолог≥њ њх €к великих соц≥альних груп вивчаЇ сформована на меж≥ етнограф≥њ та соц≥альноњ психолог≥њ спец≥альна галузь знань етнопсихолог≥€ Ч наука про псих≥чн≥ особливост≥, ментальн≥сть народу, властивост≥ нац≥онального характеру.

≈тн≥чна (грец. etnikosЧ народний) група Ч ст≥йка сп≥льн≥сть, що ≥сторично склалас€ на певн≥й територ≥њ ≥ €к≥й властив≥ в≥дносно стаб≥льн≥ особливост≥ мови, сп≥льн≥ риси, неповторн≥ €кост≥, усв≥домленн€ Їдност≥ ≥ в≥дм≥нност≥ в≥д ≥нших утворень (самосв≥дом≥сть етносу), в≥дм≥нн≥ в≥д ≥нших груп характеристики (спос≥б життЇд≥€льност≥, традиц≥њ, норми, правила ≥ звички, побут, матер≥альна ≥ духовна культура, метод господарсько-еколог≥чноњ д≥€льност≥, внутр≥шн€ формальна орган≥зац≥€ та ≤н.).

‘ормуЇтьс€ ≥ розвиваЇтьс€ етн≥чна група природно-≥сторичним шл€хом. ≤снуЇ €к реальна (компактна) сукупн≥сть людей, €ка завд€ки своњй в≥дносн≥й ц≥л≥сност≥ Ї самост≥йним суб'Їктом ≥сторичного ≥ соц≥ального процесу. ¬ розс≥€ному (дисперсному) стан≥ етн≥чна група може входити до чисельн≥ших етн≥чних сп≥льнот €к њх структурне утворенн€. “ак≥ њњ ознаки, €к сп≥льн≥ культура, мова, псих≥чний склад, до €кого належить ≥ самосв≥дом≥сть, зумовлюють етн≥чну ≥дентиф≥кац≥ю людини.

ƒосл≥дженн€ психолог≥њ етн≥чних груп започаткував ¬. ¬ундт, €кий ≥нтерпретував пон€тт€ "народ" €к етн≥чну сп≥льноту. ƒл€ досл≥джень в≥н брав м≥фи, звичањ, мову. —учасна етнопсихолог≥€ дл€ позначенн€ компонент≥в психолог≥њ етн≥чних груп використовуЇ пон€тт€ "нац≥ональний характер", "нац≥ональн≥ почутт€", "нац≥ональна самосв≥дом≥сть", "нац≥онально-психолог≥чн≥ €вища", що у р≥зних вим≥рах виражають ви€ви сусп≥льноњ психолог≥њ ≥ндив≥д≥в, €к≥ належать до етн≥чноњ групи. ¬она анал≥зуЇ факти, законом≥рност≥ й механ≥зми ви€ву типолог≥њ, ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й ≥ повед≥нки представник≥в р≥зних етн≥чних сп≥льностей, описуЇ ≥ по€снюЇ особливост≥ та мотиви повед≥нки всередин≥ сп≥льност≥ ≥ м≥ж етносами, вивчаЇ етн≥чн≥ особливост≥ псих≥ки людей, етн≥чн≥ конфл≥кти ≥ стереотипи, етн≥чн≥ особливост≥ соц≥ал≥зац≥њ особистост≥.

≈тнопсихолог≥чна специф≥ка концентруЇтьс€ в ≥сторичному досв≥д≥ кожного народу, а його засвоЇнн€ становить суть етн≥чноњ соц≥ал≥зац≥њ ≥ндив≥да. ќсобист≥сть через найближче оточенн€, передус≥м через с≥м'ю ≥ школу, у процес≥ свого розвитку прилучаЇтьс€ до нац≥ональноњ культури. ≈тнопсихолог≥€, досл≥джуючи, наприклад, елементи культури м≥жнац≥ональних в≥дносин, маЇ на мет≥ формуванн€ дов≥ри, згоди, взаЇмодопомоги у в≥дносинах представник≥в р≥зних етн≥чних сп≥льнот. —труктуру сусп≥льноњ психолог≥њ етн≥чноњ групи вона описуЇ €к структуру психолог≥њ нац≥њ. ќдн≥Їю з найважлив≥ших њњ ознак Ї сп≥льн≥сть псих≥чного складу, €ка виражаЇтьс€ в сп≥льност≥ культури. —оц≥ально-економ≥чн≥, ≥сторичн≥ умови, особливост≥ житт€ кожного народу значною м≥рою визначають специф≥ку його псих≥чного складу. ¬изначенн€ псих≥чного складу нац≥њ Ч досить складний процес, тому етнопсихолог≥€ використовуЇ в емп≥ричних досл≥дженн€х пон€тт€ "ментальн≥сть", "нац≥ональний характер", "нац≥ональна св≥дом≥сть".

ћентальн≥сть

÷ей феномен м≥стить елементи нац≥онального характеру, €к≥ д≥ють, минаючи св≥дом≥сть, спонтанно. ћентальн≥сть Ї своЇр≥дним емоц≥йно-психолог≥чним кодом, що викликаЇ у суб'Їкта конкретн≥ реакц≥њ на зовн≥шн≥ чинники, способом сприйн€тт€ й розум≥нн€ етносом свого внутр≥шнього св≥ту та зовн≥шн≥х ќбставин. ¬она в≥дображаЇ внутр≥шн≥й стан, св≥тосприйн€тт€ людини. —аме тому њњ часто трактують €к "душу народу".

ћентальн≥сть (франц. mentalite Ч склад розуму, св≥тосприйн€тт≥Ч своЇр≥дний стан, р≥вень розвитку, спр€мованост≥ ≥ндив≥дуальноњ та груповоњ св≥домост≥, здатн≥сть до засвоЇнн€ норм, принцип≥в, життЇвих ор≥Їнтац≥й, сусп≥льних ц≥нностей, особливост≥ адаптац≥њ до навколишнього середовища, впливу на нього, в≥дтворенн€ сукупного досв≥ду попередн≥х покол≥нь.

—труктурно цей феномен охоплюЇ:

Ч на€вн≥сть у людей конкретного сусп≥льства певного сп≥льного розумового ≥нструментар≥ю, психолог≥чного оснащенн€, €ке забезпечуЇ њм особливе усв≥домленн€ св≥ту ≥ себе в ньому;

Ч певний соц≥ально-психолог≥чний стан етносу, нац≥њ, народност≥, громад€н, що вт≥лив у соб≥ (не в пам'€т≥, а в п≥дсв≥домост≥) результати тривалого й усталеного впливу етн≥чних, природно-географ≥чних ≥ соц≥ально-економ≥чних умов проживанн€;

Ч спос≥б ставленн€ людини до внутр≥шнього ≥ зовн≥шнього св≥ту, зумовлений псих≥чними процесами його сприйманн€ ≥ розум≥нн€ (≥нтерпретац≥њ);

Ч людський вим≥р ≥сторичних макромас, людська активн≥сть, об'Їктивована в культурних пам'€тках.


 

ќсобливост≥ розвитку нац≥ональноњ самосв≥домост≥

Ќац≥ональна самосв≥дом≥сть - це усв≥домленн€ особист≥стю себе часткою певноњ нац≥ональноњ (етн≥чноњ) сп≥льноти та оц≥нка себе €к нос≥€ нац≥ональних (етн≥чних) ц≥нностей, що склалис€ у процес≥ тривалого ≥сторичного розвитку нац≥ональноњ сп≥льноти, њњ самореал≥зац≥њ €к субТЇкта соц≥альноњ д≥йсност≥. Ќац≥ональн≥й самосв≥домост≥ конкретноњ особистост≥, €к ≥ самосв≥домост≥ ус≥х представник≥в нац≥њ, з €кою дана особист≥сть себе ≥дентиф≥куЇ, притаманне прагненн€ до самовираженн€ ≥ самореал≥зац≥њ своЇњ нац≥ональноњ сутност≥, неповторност≥, потреба зайн€ти г≥дне м≥сце серед ≥нших нац≥ональних сп≥льнот та зробити пом≥тний внесок у розвиток людськоњ ≥стор≥њ.

як видно, розвинена нац≥ональна самосв≥дом≥сть особистост≥ передбачаЇ гармон≥йне поЇднанн€ в своЇму зм≥ст≥, принаймн≥, таких момент≥в, €к, по-перше, здатн≥сть особистост≥ усв≥домлювати певн≥ специф≥чн≥, своЇр≥дн≥ особливост≥ нац≥њ (етносу), до €коњ вона себе в≥дносить; по-друге, усв≥домленн€ значущост≥, важливост≥ знань про те, €к ставл€тьс€ до особистост≥ та нац≥њ, з €кою дана особист≥сть себе ≥дентиф≥куЇ, представники ≥нших нац≥ональних сп≥льнот; по- третЇ, усв≥домленн€ того факту, що кожна нац≥ональна сп≥льнота завд€ки лише њй притаманним специф≥чним особливост€м служить невичерпним джерелом збагаченн€ ус≥х ≥нших етнос≥в, нац≥й, €к≥ ус≥ разом складають людство.

” гармон≥йн≥й, високого р≥вн€ розвиненост≥ св≥домост≥ й самосв≥домост≥ людини можна виокремити низку т≥сно взаЇмо≠повТ€заних елемент≥в, що загалом забезпечують належний р≥вень ефективного функц≥онуванн€ цього вельми складного й важливого системного утворенн€ у сфер≥ духовност≥ особистост≥.

ќдним з таких елемент≥в, а водночас ≥ чинник≥в, що зумовлюють виникненн€, функц≥онуванн€ та розвиток нац≥ональноњ само≠св≥домост≥, Ї нац≥ональна ≥дентиф≥кац≥€, тобто усв≥домленн€ людиною своњ належност≥ до певного етносу, нац≥њ, усв≥домленн€ своЇњ близькост≥ з нац≥Їю, спор≥дненост≥ з нею. “ут необх≥дно окреслити, що сл≥д розум≥ти п≥д пон€тт€м Унац≥€Ф. Ќац≥€ (лаг. т≥≥о - народ) - ≥сторично утворена форма сп≥льност≥ людей, €к≥й притаманн≥, перш за все, сп≥льн≥сть матер≥альних умов житт€: територ≥њ, економ≥чного житт€, сп≥льн≥сть мови, в≥домих рис нац≥онального характеру, котр≥ про€вл€ютьс€ в нац≥ональн≥й своЇр≥дност≥ њњ культури [1, с 15].

 .„ехович писав: У—аму суть нац≥њ не вдаЇтьс€ схопити розумовими засобамиФ [4, с. 37]. Ќауковий анал≥з пон€тт€ Унац≥€Ф доходить звичайно лише до зТ€суванн€ дек≥лькох його складових елемент≥в, до зТ€суванн€ таких атрибут≥в нац≥њ, €к сп≥льнота мови, сп≥льнота територ≥њ, ≥сторично-культурних переживань ≥ бажань ≥ т.≥н. јле все те ще не вичерпуЇ усього зм≥сту пон€тт€ Унац≥€Ф, не розгадуЇ самоњ сут≥ нац≥ональноњ своЇр≥дност≥ даноњ групи людей, не зТ€совуЇ ан≥ генези, ан≥ внутр≥шн≥х основ дальшого розвою нац≥њ €к ц≥лост≥Ф.

ѕригадаЇмо ще й слова ћ.Ѕерд€Їва: УЌац≥€ - таЇмнича, м≥стична, ≥ррац≥ональна, €к ≥ вс≥л€ке ≥ндив≥дуальне бутт€. “реба бути у нац≥ональност≥, брати участь у њњ творчому процес≥, щоб до к≥нц€ знати њњ таЇмницю. “аЇмниц€ нац≥њ збер≥гаЇтьс€ за ус≥Їю непевн≥стю ≥сторичних стих≥й, за перем≥нами дол≥, за ус≥ма рухами, що руйнують минуле ≥ створюють те, чого не було...Ф [4, с. 42]..

¬ельми важливим складовим елементом нац≥ональноњ менталь≠ност≥ Ї мова. ќ.ќ.ѕотебн€ вбачав у мов≥ нев≥дТЇмний компонент нац≥онального духу. ¬≥н вагомо обірунтував визначальне м≥сце мови в Углибинних сло€хФ нац≥ональноњ психолог≥њ, духовного житт€ нац≥њ, њњ пр≥оритет по в≥дношенню до таких ознак нац≥њ, €к Їдн≥сть походженн€, под≥бн≥сть зовн≥шнього типу та способу житт€, њж≥, од€гу, характеру буд≥вель, звичањв, державноњ Їдност≥ [5, с.91].

Ќаступним елементом, складовою нац≥ональноњ самосв≥домост≥ Ї знанн€ типових особливостей, рис т≥Їњ нац≥ональноњ сп≥льноти, з €кою дана людина себе ≥дентиф≥куЇ. ÷≥лком зрозум≥ло, що специф≥чн≥ риси власноњ нац≥њ усв≥домлюютьс€ тим виразн≥ше, чим повн≥шим Ї знанн€ про особливост≥ ≥нших нац≥ональних сп≥льнот, а це, в свою чергу, притаманне особистост≥ з високорозвиненою нац≥ональною самосв≥дом≥стю.

ƒл€ нормального розвитку нац≥ональноњ самосв≥домост≥ особистост≥ дуже важливо, щоб при оц≥нц≥ типових рис чужоњ нац≥њ уникати упередженост≥, не допускати акцентуванн€ на негативному, так само, €к ≥ не намагатис€ будь-що вивершити, г≥пербол≥зувати позитивн≥ риси представник≥в власноњ нац≥ональноњ сп≥льноти.

Ќаступною, вельми важливою складовою нац≥ональноњ самосв≥домост≥ особистост≥ Ї њњ усв≥домлене ставленн€ до ≥сторичного минулого, сучасного та майбутнього етносу, нацњ≥. Ќац≥ональна самосв≥дом≥сть може знаходитись на дуже низькому р≥вн≥ через в≥дсутн≥сть у людини ≥нтересу до нац≥ональноњ ≥стор≥њ, або ж внасл≥док вкрай перекручених, спотворених знань про минуле нац≥њ.

Ќеаби€ке значенн€ дл€ розвитку нац≥ональноњ самосв≥домост≥ людини мають њњ ч≥тк≥ у€вленн€ про територ≥альну сп≥льн≥сть нац≥њ.

÷е в≥д≥граЇ особливу роль у формуванн≥ привТ€заност≥ до р≥дного краю, р≥дноњ земл≥ ≥ безпосередньо впливаЇ на становленн€ патр≥отичних почутт≥в особистост≥, любов≥ до Ѕатьк≥вщини.

ќсобливе м≥сце у нац≥ональн≥й самосв≥домост≥ особистост≥ пос≥даЇ глибоко усв≥домлене, д≥йове ставленн€ до духовних ≥ матер≥альних ц≥нностей нац≥њ, ор≥Їнтац≥€ на пров≥дн≥ ц≥нност≥ нац≥њ у своњй реальн≥й повед≥нц≥. ÷е можливе тод≥, коли усв≥домлен≥ ц≥нност≥ нац≥њ стають актуальною внутр≥шньою потребою особистост≥.

«начний р≥вень сформованост≥ охарактеризованих вище пТ€ти складових нац≥ональноњ св≥домост≥ та самосв≥домост≥ значною м≥рою зумовлюЇ р≥вень розвитку у структур≥ цього утворенн€ наступного компонента - усв≥домленн€ особист≥стю власноњ в≥дпов≥дальност≥ за долю нац≥њ, њњ тепер≥шнЇ ≥ майбутнЇ. ÷е почутт€ - назвемо почутт€м нац≥ональноњ в≥дпов≥дальност≥ - т≥сно повТ€зано з почутт€м нац≥ональноњ гордост≥. ќрган≥чне поЇднанн€ цих двох почутт≥в можна вважати умовою психолог≥чноњ готовност≥ й здатност≥ особистост≥ служити ≥нтересам нац≥њ.

«апропонована характеристика нац≥ональноњ св≥домост≥ особистост≥ €к ц≥л≥сноњ системи, а також њњ складових допомагаЇ збагнути ц≥нн≥сть такого, мабуть, найб≥льш складного феномена, €ким Ї нац≥ональна ≥де€. ÷е усв≥домлена нац≥Їю найб≥льш актуальна й перспективна мета, на шл€ху до ос€гненн€ €коњ нац≥€ спроможна €кнайповн≥ше розкрити й реал≥зувати своњ потенц≥йн≥ можливост≥, зробити пом≥тний внесок у розвиток людськоњ цив≥л≥зац≥њ та зайн€ти достойне м≥сце серед ≥нших нац≥ональних сп≥льнот [6].


 

ћ≥жетн≥чн≥ конфл≥кти

 

Ќе меншоњ, н≥ж м≥жкласов≥, а нер≥дкоще б≥льшоњ гостроти можуть набувати м≥жетн≥чн≥ (етнопол≥тичн≥) конфл≥кти. √либинн≥ причини цих конфл≥кт≥в корен€тьс€ в ≥стор≥њ етн≥чних сп≥льностей та в≥дносин м≥ж ними, нац≥ональн≥й св≥домост≥, психолог≥њ, традиц≥€х, ≥деолог≥чних стереотипах, €к≥ переход€ть з покол≥нн€ в покол≥нн€. Ќайчаст≥ше причиною м≥жетн≥чних конфл≥кт≥в стаЇ войовничий нац≥онал≥зм. ¬≥н про€вл€Їтьс€ в тенденц≥њ до суверен≥зац≥њ великих ≥ малих етн≥чних сп≥льностей з метою створенн€ незалежноњ державност≥. ќднак прагненн€ т≥Їњ чи ≥ншоњ етн≥чноњ сп≥льност≥ до самовизначенн€ та утворенн€ власноњ державност≥ нер≥дко суперечить ≥нтересам ≥нших етн≥чних сп≥льностей, зокрема щодо збереженн€ Їдност≥ й територ≥альноњ ц≥л≥сност≥ пол≥етн≥чноњ за складом держави, що породжуЇ м≥жетн≥чн≥ конфл≥кти.

—причин€Ї конфл≥кти й суперечн≥сть м≥ж формально проголошеним у держав≥ принципом р≥вност≥ вс≥х етн≥чних сп≥льностей ≥ фактичною њх нер≥вн≥стю, пов'€заною з неоднаковими можливост€ми задоволенн€ матер≥альних, культурних ≥ пол≥тичних потреб.

” кожн≥й крањн≥ м≥жетн≥чн≥ суперечност≥ про€вл€ютьс€ по-р≥зному, неоднаков≥ њх масштаби, гострота й насл≥дки. ѕроте за на€вност≥ таких в≥дм≥нностей м≥жетн≥чн≥ конфл≥кти мають де€к≥ сп≥льн≥ риси, певну лог≥ку свого розвитку, €ка ви€вл€Їтьс€, зокрема, в пор€дку висуненн€ вимог.  онфл≥кти часто починаютьс€ з постановки та обговоренн€ проблеми нац≥ональноњ мови, культури. ¬ подальшому вимоги переход€ть, €к правило, в пол≥тичну площину, переростаючи у статусн≥ домаганн€. Ќарешт≥, боротьба за особливий статус набуваЇ форми територ≥альних претенз≥й. ѕ≥д час ц≥Їњ боротьби в≥дбуваЇтьс€ оживленн€ архањчних у€влень ≥ вимог про ≥сторичну виправдан≥сть таких претенз≥й. —потворен≥ архањчн≥ ≥дењ насичують конфл≥кт ≥сторичним зм≥стом, €кий кожна з конфл≥ктуючих стор≥н використовуЇ дл€ обгрунтуванн€ своЇњ позиц≥њ. ѕод≥бн≥ ≥сторичн≥ аргументи найчаст≥ше неможливо н≥ п≥дтвердити, н≥ заперечити.

“ак, починаючись ≥з безневинних, на перший погл€д, заклик≥в на захист мови, культури, продовжуючись п≥д гаслами Ђзбереженн€ етн≥чноњ чистотиї т≥Їњ чи ≥ншоњ сп≥льност≥, в≥дновленн€ Ђ≥сторичноњ справедливост≥ї стосовно нењ тощо, м≥жетн≥чн≥ з≥ткненн€ нер≥дко переростають у широкомасштабн≥ кривав≥ конфл≥кти, п≥д час €ких вже не до мови й культури. ѕро таку лог≥ку розгортанн€ м≥жетн≥чних конфл≥кт≥в св≥дчать не т≥льки численн≥ ≥сторичн≥ под≥њ, а й нин≥шн≥й м≥жетн≥чний розбрат у колишн≥х рад€нських республ≥ках та м≥ж ними, криваве роз'Їднанн€ ёгослав≥њ, мало не щоденн≥ м≥жетн≥чн≥ з≥ткненн€ в низц≥ африканських крањн.

ќск≥льки м≥жетн≥чн≥ сп≥льност≥, €к правило, компактно розселен≥ на певних територ≥€х, то нер≥дко суперечност≥ й конфл≥кти м≥ж ними набувають м≥жрег≥онального характеру. ћ≥жрег≥ональн≥ конфл≥кти можуть виникати й через помилкову пол≥тику центральних властей щодо розвитку окремих рег≥он≥в, необгрунтован≥ прагненн€ рег≥ональноњ ел≥ти до набутт€ тим чи ≥ншим рег≥оном особливого, прив≥лейованого статусу в держав≥, через в≥дм≥нност≥ в пол≥тичних настро€х населенн€ рег≥он≥в, р≥вн€х њхнього економ≥чного розвитку тощо.

√оловне завданн€ нац≥ональноњ ≥ рег≥ональноњ пол≥тики держави пол€гаЇ в тому, щоб своЇчасно ви€вл€ти м≥жетн≥чн≥ та м≥жрег≥ональн≥ суперечност≥, робити все можливе дл€ запоб≥ганн€ конфл≥ктам, особливо у гострих, руйн≥вних формах. ѕовною м≥рою це стосуЇтьс€ й демограф≥чних супе-речностей ≥ конфл≥кт≥в, зокрема так званих конфл≥кт≥в покол≥нь, коли виникаЇ непорозум≥нн€ м≥ж молодим ≥ старшим покол≥нн€ми. ѕевн≥ непорозум≥нн€ м≥ж покол≥нн€ми були завжди, але в окрем≥ пер≥оди сусп≥льного розвитку вони можуть набувати конфл≥ктного характеру, виливатис€ у хвил≥ молод≥жного бунтарства, €к це сталос€ в багатьох крањнах «ах≥дноњ ™вропи на рубеж≥ 60Ч70-х рок≥в, масов≥ альтернативн≥ рухи тощо.

ѕричини виникненн€ ≥ шл€хи розв'€занн€ конфл≥кт≥в у сусп≥льств≥, з'€суванн€ њх значенн€ дл€ сусп≥льного розвитку, соц≥ального управл≥нн€, гармон≥зац≥њ сусп≥льних в≥дносин вивчаЇ конфл≥ктолог≥€ Ч самост≥йна галузь наукового знанн€, що виникла на меж≥ соц≥ологи, пол≥тологи ≥ пол≥тичноњ психолог≥њ.


 

1. Ќац≥ональний характер, темперамент, традиц≥њ, звичањ та обр€ди

¬≥домо, що люди з давн≥х час≥в, сп≥лкуючись м≥ж собою, пригл€далис€ одне до другого, пом≥чали €к≥сь характерн≥ риси своњх сус≥д≥в ≥ давали њм певну характеристику. “ак само й кожен народ здавна в≥др≥зн€в себе в≥д ≥нших народ≥в. ќтже, спроби п≥знати нац≥ональн≥ в≥дм≥нност≥ мають дуже давню ≥стор≥ю.

"–иси характеру народу мають вплив ≥ на його ≥сторичну долю. Ќац≥ональний характер став предметом вивченн€ у вс≥х культурних нац≥й" - писав ≤гор —≥корський. Ќе так давно в ”крањн≥ под≥бна тема не т≥льки не могла бути досл≥дженою, але й просто згаданою. ¬ихован≥ на "≥нтернац≥онал≥стських принципах" науковц≥ не посп≥шали братис€ за нењ, щоб не потрапити в розр€д "украњнських буржуазних нац≥онал≥ст≥в".

„и ≥снують €к≥сь сп≥льн≥ дл€ ц≥лоњ нац≥њ риси? „и нац≥ональний характер складаЇтьс€ ≥з суми характеристик окремих ≥ндив≥д≥в? –ад€нськ≥ досл≥дники не спромоглис€ чи просто побо€лис€ дати в≥дпов≥д≥ на ц≥ запитанн€.

ƒовгий час нам нав´€зувалас€ думка, що вивченн€ нац≥онального характеру неможливе, адже, вивчаючи окремих ≥ндив≥д≥в, ми не можемо скласти у€вленн€ про нац≥ю в ц≥лому. ≤ справд≥, окрема особист≥сть не розкриваЇ в повному обс€з≥ нац≥ональний характер. ≈лементами нац≥онального характеру (його складниками) можуть бути окрем≥ соц≥ально-психолог≥чн≥ риси, а не характери окремих ≥ндив≥д≥в. ≤ндив≥дуальна ж психолог≥€ Ї лише допом≥жною галуззю психолог≥њ народ≥в.

ѕон€тт€ нац≥ональний характер охоплюЇ типов≥ €кост≥ ≥ психолог≥чн≥ особливост≥ етн≥чноњ сп≥льноти, €к≥ сформувалис€ етносом впродовж багатьох в≥к≥в проживанн€ його на сп≥льн≥й територ≥њ, ≥ в≥др≥зн€ють його в≥д сус≥дн≥х народ≥в.

¬≥д чого залежить тип нац≥онального характеру? ѕрофесор ќлександр  ульчицький (‘ранц≥€) визначаЇ к≥лька аспект≥в у вивченн≥ украњнськоњ псих≥чноњ структури: расов≥ чинники, геопсих≥чн≥, ≥сторичн≥, соц≥опсих≥чн≥, культуро-морф≥чн≥ та глибиннопсих≥чн≥ причини.

ѕроти расових чинник≥в, проти генетичност≥ нац≥онального характеру дес€тил≥тт€ми виступали де€к≥ рад€нськ≥ досл≥дники. “ак, ≤.  он пише, що "б≥олог≥чне трактуванн€ нац≥ональноњ психолог≥њ завжди було типовим дл€ расистських теор≥й", а дал≥, щоб не погр≥шити проти ≥стини, сам соб≥ суперечить, по€снюючи, що расизм - це не ст≥льки визнанн€ расових в≥дм≥нностей, €к ствердженн€ переваг одн≥Їњ раси чи нац≥њ над ≥ншою.

–асою при вивченн≥ нац≥онального характеру називаЇмо групу людей, що мають сп≥льне походженн€, певн≥ успадкован≥ антропо-б≥олог≥чн≥, духовн≥, психолог≥чн≥ риси, €к≥ вона витворила прот€гом своЇњ ≥стор≥њ ≥ довгого проживанн€ на сп≥льн≥й територ≥њ.

“еритор≥€ кожного народу маЇ своњ природн≥ особливост≥ ≥ значною м≥рою впливаЇ на формуванн€ нац≥онального характеру. Ѕагатство земл≥ ”крањни спри€ло закоханост≥ в природу, л≥ризму, спогл€данню ≥ спокою. ѕроте в≥дзначаЇтьс€ ≥ така риса, €к в≥дсутн≥сть активност≥, бо плодюча земл€ обдаровуЇ людину без особливих на те потуг.

≤сторичн≥ чинники впливають на войовнич≥сть украњнського народу, оск≥льки ц€ багата крањна завжди потребувала захисту в≥д численних завойовник≥в. ќтже, витворивс€ "авантурничо-козацький" тип характеру.

—оц≥альн≥ чинники, тобто в≥дм≥нност≥ в психолог≥њ р≥зних сусп≥льних верств - майже не досл≥джена галузь етнолог≥њ. ÷≥кав≥ погл€ди на цю проблему висловив ƒмитро ƒонцов у своњй прац≥ "ƒух нашоњ давнини" (ћюнхен-ћонреаль, 1951).

 ультура нац≥њ витворюЇтьс€ прот€гом дуже довгого часу, починаючи з прообраз≥в етн≥чноњ м≥фолог≥њ ≥ зак≥нчуючи сучасною поетичною творч≥стю. —в≥тов≥дчутт€ прадавн≥х украњнц≥в орган≥чно ув≥йшло в ментальн≥сть њхн≥х нащаѕ≥д нац≥ональним темпераментом розум≥Їтьс€ сукупн≥сть емоц≥йно-експресивних характеристик, що визначають специф≥ку вчинк≥в ≥ д≥€льност≥ людей €к представник≥в певного етносу ≥ обумовлюють своЇр≥дн≥сть њх пове-

 

денческой активност≥. Ќац≥ональний темперамент €к етн≥чний феномен маЇ наступн≥ в≥дм≥тн≥ особливост≥: ✓ сила ≥ специф≥ка нац≥онального темпераменту може ви€вл€тис€ у таких сферах сп≥лкуванн€ ≥ д≥€льност≥ представи-​​телейетноса:

♦ у вербальн≥й - через специф≥ку та особливост≥ нац≥ональноњ мови;

ї” невербальн≥й - через жести, м≥м≥ку, загальну невербальну активн≥сть ≥ емоц≥йну окраскуреч≥ мовц≥в; ✓ розум≥нн€ феномена нац≥онального темпераменту в етнопсихолог≥њ не в≥дпов≥даЇ його розум≥нню в загальн≥й психолог≥њ ≥ нерассматр≥ваетс€ €к темперамент окремоњ особистост≥; —спец≥ф≥ка≥ в≥дм≥нност≥ в нац≥ональному темперамент≥ у р≥зних народ≥в обумовлен≥ накопиченн€м ≥ засвоЇнн€м кожним новим покол≥нн€м традиц≥йних форм повед≥нки, що виробл€ютьс€ даним народом прот€гом стол≥ть.дк≥в

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1807 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—воим успехом € об€зана тому, что никогда не оправдывалась и не принимала оправданий от других. © ‘лоренс Ќайтингейл
==> читать все изречени€...

2173 - | 1989 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.024 с.