Аналіз професійних типів в науково-практичних джерелах

А.Е.Клімов запропонував використовувати наступні характеристики та види в сфері професійного типу.

"Людина - природа".

Професії: насіннєзнавець, майстер-тваринник, зоотехнік, агроном, кінолог, лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу тощо.

Серед професій типу "людина - природа" можна виділити професії, предмет праці яких: рослинні організми, тваринні організми, мікроорганізми.

Це професії, пов'язані з сільським господарством, харчовою промисловістю, медициною і науковими дослідженнями (біологія, географія). Певний інтерес до природи (не основний) повинні мати психолог, менеджер з туризму і готельного бізнесу.

Наведений поділ не означає, що праця людини спрямована тільки на згадані вище предмети. Рослинники, наприклад, працюють у колективі, використовують різноманітну техніку, займаються питаннями економічної оцінки своєї праці. Але все таки головний предмет уваги і турбот рослинників - рослини та їх середовище існування.

При виборі професії цього типу важливо розібратися, як саме ви ставитеся до природи: як до місця для відпочинку чи як до майстерні, де ви збираєтеся віддавати всі сили виробництву.

Особливість біологічних об'єктів праці полягає в тому, що вони складні, мінливі (за своїми внутрішніми законами), нестандартні. І рослини, і тварини, і мікроорганізми живуть, ростуть, розвиваються, а також хворіють, гинуть. Працівникові потрібно не просто дуже багато знати про живі організми, але передбачати можливі зміни у них, які часом незворотні. Від людини потребується ініціатива та самостійність у вирішенні конкретних трудових завдань, дбайливість і далекоглядність[26].

"Людина - техніка".

Головний, провідний предмет праці - технічні об'єкти (машини, механізми), матеріали, види енергії.

Професії: прохідник, столяр, технік-металург, інженер-механік, архітектор, електромонтажник, радіомеханік, будівельник, складальник комп'ютерів, спеціаліст з телекомунікацій тощо.

Праця робітників тут спрямована не тільки на техніку, але і на провідний предмет професійної уваги - область технічних об'єктів та їх властивостей.

Серед професій типу "людина - техніка" можна виділити:

· професії із добування, обробки ґрунтів, гірських порід;

· професії з обробки і використання неметалічних промислових матеріалів, виробів, напівфабрикатів;

· професії з виробництва і обробки металу, механічного складання, монтажу машин, приладів;

· професії з ремонту, наладки, обслуговування технологічних машин, установок, транспортних засобів;

· професії з монтажу, ремонту будівель, споруд, конструкцій;

· професії зі складання, монтажу електрообладнання, приладів, апаратів;

· професії з ремонту, наладки, обслуговування електрообладнання, приладів, апаратів;

· професії, пов'язані із застосуванням підйомних, транспортних засобів, керування ними;

· професії із переробки продуктів сільського господарства.

При обробці, перетворенні, переміщенні чи оцінці технічних об'єктів від працівника потребуються точність, визначеність дій. Оскільки технічні об'єкти практично завжди створюються самою людиною, в світі техніки є особливо широкі можливості для новаторства, вигадки, технічної творчості. Разом з творчим підходом до справи в області техніки від людини вимагається висока виконавча дисципліна[26].

 

"Людина - людина"

Головний, провідний предмет праці - люди.

Професії: лікар, учитель, психолог, перукар, екскурсовод, менеджер, керівник художнього колективу тощо.

Серед цього типу професій можна виділити:

· професії, пов'язані з навчанням і вихованням людей, організацією дитячих колективів;

· професії, пов'язані з управлінням виробництвом, керівництвом людьми, колективами;

· професії, пов'язані з побутовим, торговим обслуговуванням;

· професії, пов'язані з інформаційним обслуговуванням;

· професії, пов'язані з інформаційно-художнім обслуговуванням людей та керівництвом художніми колективами;

· професії, пов'язані з медичним обслуговуванням.

Для успішної роботи за професіями цього типу потрібно навчитися встановлювати і підтримувати контакти з людьми, розуміти людей, розбиратися у їхніх особливостях, а також опанувати знаннями у відповідній області виробництва, науки, мистецтва.

Короткий перелік якостей, які дуже важливі в роботі:

· стійкий гарний настрій у процесі роботи з людьми;

· потреба в спілкуванні;

· здатність розуміти наміри, помисли, настрої людей;

· уміння швидко розбиратися у взаєминах людей;

· уміння знаходити спільну мову з різними людьми.

"Людина - знакові системи"

Головний, провідний предмет праці - умовні знаки, цифри, коди, природні чи штучні мови.

Професії: перекладач, кресляр, інженер, топограф, секретар-друкарка, програміст тощо.

Серед професій типу "людина - знакові системи" є:

· професії, пов'язані з оформленням документів, діловодством, аналізом текстів чи їх перетворенням, перекодуванням;

· професії, предметом праці в яких є числа, кількісні співвідношення;

· професії, пов'язані з обробкою інформації у вигляді системи умовних знаків, схематичних зображень об'єктів.

Щоб успішно працювати за професією, потрібні особливі здібності подумки занурюватися у світ, здавалося б, сухих позначень, відволікатися від власне предметних властивостей довколишнього світу і зосереджуватися на відомостях, які несуть у собі ті чи інші знаки. При обробці інформації у вигляді умовних знаків виникають завдання контролю, перевірки, обліку, обробки відомостей, а також створення нових знаків, знакових систем[26].

"Людина - художній образ".

Головний, провідний предмет праці - художній образ, способи його створення.

Професії: артист, художник, музикант, дизайнер, різьбяр по каменю, літературний працівник.

Професії типу "людина - художній образ" включають:

· професії, пов'язані з образотворчою діяльністю;

· професії, пов'язані з музичною діяльністю;

· професії, пов'язані з літературно-художньою діяльністю;

· професії, пов'язані з акторсько-сценічною діяльністю.

Одна з особливостей професій типу "людина - художній образ" полягає в тому, що значна частина трудових витрат залишається прихованою від стороннього спостерігача. Більше того, нерідко докладаються спеціальні зусилля для створення ефекту легкості, невимушеності кінцевого результату праці.

За умовами праці виділяють чотири групи професій.

Праця в умовах звичайного (побутового) мікроклімату (бухгалтер, інженер, програміст, секретар-референт).

Праця з перебуванням на відкритому повітрі з різкими перепадами температури, вологості (будівельник, пожежник, рільник, агроном).

Праця у незвичних умовах: під землею, під водою, на висоті, в повітрі, в гарячих цехах, в цехах з неминучою виробничою шкодою (льотчик, шахтар, водолаз, апаратник).

Праця з підвищеною моральною відповідальністю за здоров'я, життя людей, за великі суспільні, матеріальні цінності (вчитель, лікар, інженер з техніки безпеки, аудитор).

Залежно від засобів праці професії поділяють на чотири групи.

Професії, пов'язані з використанням ручної праці (столяр, монтажник радіоапаратури, ювелір, музикант, хірург).

Професії, пов'язані з використанням машин з ручним керуванням (токар, водій, машиніст, оператор зв'язку).

Професії, пов'язані з використанням напівавтоматів, автоматів, автоматичних ліній, робототехнічних комплексів (сталевар, друкар, апаратник, диспетчер енергосистеми).

Професії, пов'язані з використанням функціональних засобів, знарядь праці (викладач, актор, диригент, режисер, спортсмен).

Залежно від мети праці можна виділити три класи професій.

Гностичні: розпізнати, розрізнити, оцінити, перевірити (санітарний лікар, літературний критик, контролер, товарознавець, експерт, слідчий).

Перетворюючі: обробити, перемістити, організувати, перетворити (водій, живописець, викладач, паркетник, слюсар, кравець).

Дослідницькі: винайти, вигадати, знайти новий варіант, сконструювати (закрійник, розмітник, селекціонер, художник-оформлювач)[35].

Дж.Голланд пропонує наступну класифікацію в сфері професійного типу.

Реалістичний тип (Р) - чоловічий, несоціальний, емоційно стабільний, орієнтований на сьогодення. Його представники займаються конкретними об'єктами та їх практичним використанням: інструментами, різними речами, тваринами, машинами. Віддають перевагу професіям, які вимагають моторних навичок, спритності, конкретності. Представники цього типу схильні до таких професій: механік, електрик, інженер, агроном, садівник, токар, водій, будівельник тощо. Для цього професійного типу характерними є невербальні інтелектуальні здібності. Психомоторні навички переважають над математичними здібностями і здібностями до мов[26].

Інтелектуальний тип (І) - орієнтований на розумову працю. Він несоціальний, аналітичний, раціональний, незалежний, оригінальний. Переважають теоретичні та, деякою мірою, практичні цінності. Йому подобається вирішувати завдання, що вимагають абстрактного мислення. Інтелектуал надає перевагу науковим професіям, таким як: ботанік, астроном, фізик, математик тощо. Володіє високорозви-неними вербальними і невербальними здібностями.

Соціальний тип (С) - ставить перед собою такі цілі й завдання, які дозволяють встановити тісний контакт з навколишнім середовищем. Володіє соціальними вміннями й потребує соціальних контактів. Риси характеру: соціальність, бажання навчати і виховувати, гуманність, жіночність. Найбільшу перевагу віддає навчанню, лікуванню, обслуговуванню. В основному це лікар, вчитель, психолог. Намагається триматися осторонь від інтелектуальних проблем. Активний, вміє пристосовуватися. Проблеми вирішує, опираючись переважно на емоції, почуття і вміння спілкуватися. Притаманні хороші вербальні і відносно слабкі невербальні здібності[34].

Конвенційний тип (К) віддає перевагу чітко структурованій діяльності. З оточуючого середовища вибирає цілі, задачі і цінності, які формуються із звичаїв й обумовлені станом суспільства. Підхід до проблем є стереотипним, практичним і конкретним. Спонтанність і оригінальність не характерні. Притаманні ригідність, консерватизм, залежність. Надає перевагу професіям, пов'язаним з розрахунками, канцелярією - бухгалтер, касир, економіст, статист, комірник, працівник банку, ревізор тощо. Володіє добрими навичками спілкування і моторними навичками. Математичні здібності розвинуті у нього краще, ніж вербальні. Він поганий керівник і організатор, його рішення переважно залежать від оточуючих його людей.

Підприємницький тип (П) обирає цілі, цінності і задачі, які дозволяють йому проявити енергію, ентузіазм, імпульсивність, домінантність, реалізувати любов до пригод. Віддає перевагу чисто "чоловічим", керівним ролям, у яких він може задовольнити свої потреби в домінантності й визнанні. Це такі професії, як директор, телерепортер, завідувач, менеджер, журналіст, дипломат тощо. Для цього професійного типу характерна дуже широка сфера діяльності. Йому не подобаються заняття, пов'язані з ручною працею, а також ті, що вимагають посидючості, значної концентрації уваги й інтелектуальних зусиль. Віддає перевагу невизначеним вербальним задачам, які пов'язані з керівництвом, високим статусом і владою. Досягає успіхів в управлінні, бізнесі та спорті[26].

Артистичний тип (А) відхиляється від чітко структурованих проблем і видів діяльності, що передбачають велику фізичну силу. В спілкуванні з оточуючими опирається на свої безпосередні почуття, емоції, інтуїцію та уяву. Йому притаманні складні погляди на життя, гнучкість, незалежність рішень. Це несоціальний, оригінальний тип.

 

2.2. Характеристика та фактори ризику діяльності в сфері професійного типу «людина-людина»

Основною особливістю діяльності спеціаліста цього типу є взаємодія з людьми. Вміння спілкуватися, контактувати з навколишніми, добиватися взаєморозуміння у процесі виконання професійних функцій є найважливішою умовою високої ефективності діяльності працівників типу "людина — людина".

Слабка сформованість комунікативних якостей виступає основним протипоказанням до вибору професій даного типу[24].

Група професій типу "людина — людина" включає велику кількість професій. Багато з них мають однакові цілі, завдання, одну і ту ж саму спрямованість діяльності, ставлять близькі за змістом вимоги до працівника і об'єднуються на цій основі у підгрупи[25].

У змісті діяльності спеціалістів підгрупи професій, які Є.О.Клімов визначив як "гностичні", переважає пізнавальна ("гностична") діяльність. Так, головна мета роботи слідчого — виявити, встановити події, мотиви вчинків людей тощо. Мета роботи журналіста — описати події, вчинки людей на підставі вивчення й узагальнення фактів, документальних чи літературних джерел, інтерв'ю.

У ряді професій гностична, пізнавальна діяльність тісно пов'язана з оперативно виконавчою.

У роботі даних спеціалістів паралельно постають два завдання:

а) дослідження, вивчення умов, обставин;

б) організація праці людей, вжиття заходів, спрямованих на виправлення недоліків (керівник підрозділу, майстер цеху, вчитель, лікар тощо).

"Гностико оперативні" професії, в свою чергу, поділяються на два види: керування людьми і обслуговування людей. В управлінській діяльності головне завдання — "зрозуміти громадські цілі і спрямувати зусилля на їх досягнення". В обслуговуючій — "зрозуміти і задовольнити потреби людини"[32].

Управління людьми, у свою чергу, поділяється на дві підгрупи. В одній домінують завдання керівництва, організації дій колективу (керівник установи, закладу, майстер цеху, бригадир у колгоспі), в другій головну роль відіграють навчання, виховання (вчитель, вихователь дитячого садка, спортивний тренер, майстер профтехучилища). Завдання управління і виховання в роботі представників цих двох підгруп тісно переплітаються, однак, переважає одне з них.

Обслуговування, у свою чергу, поділяється на: а) професії інформаційного обслуговування, в завдання яких входить повідомлення довідкової, наукової, політичної, консультацйно - юридичної інформації (лектор, адвокат консультант, працівник довідкового бюро), задоволення естетичних потреб людей засобами мистецтва (працівник клубу, дискжокей, масовик-організатор); професії матеріального обслуговування, до яких відносяться, крім торговельного обслуговування (продавець, офіціант, касир) і соціально-побутового обслуговування (страховий агент, приймальник ремонтної майстерні, ательє, пральні, працівник готелю), також медичне обслуговування (лікар, медсестра, санітарка)[24].

Спеціалісти професій типу "людина — людина", з одного боку, користуються різними приладами, інструментами (апарати у контролера-касира, ваги у продавця продовольчих товарів, медична апаратура й інструментарій у лікаря, медсестри). З іншого, як знаряддя праці виступає рука і функціональні засоби організму.

Характеризуючи умови праці працівників групи професій "людина — людина", слід виділити:

а) мікрокліматичні, гігієнічні умови;

б) соціальні умови.

Користуючись класифікацією умов праці, яку запропонував Є.О.Клімов, можна констатувати, що робота даної групи спеціалістів проходить у приміщенні з мікрокліматом, близьким до побутових норм. У складніших умовах працюють продавці: вони іноді зазнають впливу повітря високої та низької температури, протягів тощо.

Коли йдеться про соціальні умови працівників групи професій "людина — людина", варто підкресли ти, що вони висувають підвищені вимоги до морального образу людини, її дисциплінованості, принциповості, відповідальності.

Розвиток психології професійної діяльності за останні десятиріччя за змістом теоретичних, експериментальних та прикладних робіт відображало основні наукові і соціальні позиції взаємовідношення психології і трудової діяльності, а саме: направленість результатів досліджень не лише на полегшення людської праці, але й на прагнення зробити її ефективною та безпечною; забезпечити взаємне пристосування людини і діяльності (її змісту, засобів, умов та організації); отримання знань про індивідуальні особливості людини, про опосередковані прояви психіки (особливо в професіях типу "людина-людина") та можливостях управління, корекції функціональних станів і професійної придатності[32].

При вивченні теорії професійної діяльності та обґрунтування принципів і методів формування професійної придатності, вдосконалення способів психологічного забезпечення працездатності, змінюється акцент з розробки питань інженерно-психологічного проектування систем "людина-машина" на психофізіологічне забезпечення становлення фахівця у професіях типу "людина-людина".

Введення у психологію праці, як реальної основи живої діючої людини, що переживає, усвідомлює, володіє індивідуальним способом соціального буття, відкриває можливості для дослідження індивіда як активного суб'єкта своєї діяльності і свого внутрішнього світу, який шляхом реорганізації власних реальних, психічно опосередкованих діяльних взаємин зі світом змінює свою свідомість, світ своїх переживань.

 

 

2.3. Фактори, що впливають на розвиток емоційного вигорання спеціалістів професійного типу «людина-людина»

Психологи переконані: найбільшим навантаженням та найсильнішим випробуванням для людини є інша людина. Сьогодні найактуальнішою для професій типу «людина-людина» є проблема стресових ситуації на роботі.

Синдром емоційного вигоряння – стан душевного і фізичного виснаження, що виникає виключно на ґрунті роботи. Звідси і його друга назва – синдром професійного вигорання. Основна причина в надлишку спілкування «чисто по роботі» (т.зв. комунікативне перевантаження), емоційно напружених умов праці, наприклад підвищеної відповідальності, ненормований робочий день, постійної невизначеності щодо робочих планів і при цьому відсутність гідної фінансової та моральної винагороди, а також скупченість колективу і тощо.

Не слід забувати і про суб'єктивні фактори, наприклад, такі як відсутність взаєморозуміння зі своїм керівником і колегами. В результаті повного «занурення» в роботу зовсім не залишається часу на себе. І чим менше людина звертає увагу на свої почуття і переживання, тим більше «кричить» її душа. А чим довше вона «кричить», тим ближче до хвороби[25].

Головна причина вигорання — психологічна перевтома від професійно вимушеного спілкування. Сам синдром — це процес поступової втрати емоційної, розумової (пам’ять, мислення, увага) і фізичної енергії, що проявляється симптомами емоційного, розумового виснаження, фізичної втоми, відстороненості й наростаючої байдужності до своїх обов’язків на роботі, негативізму у ставленні до оточуючих, відчутті власної професійної неспроможності. Фактично це хвороба спілкування, тож переважно СЕВ зустрічається в осіб, робота яких пов’язана з тісним контактом з людьми — у лікарів, психологів, педагогів, продавців, менеджерів, соціальних працівників, рятувальників, правоохоронців.

Одним з показників синдрому емоційного вигорання в професійній діяльності «людина-людина» є стан психічної напруженості, викликаний конфліктами, труднощами у вирішенні складних соціальних проблем, що приводять до відчуттів дискомфорту, тривоги, фрустрації, песимістичні настрої.

До емоційного вигорання більш схильнi люди, які змушені багато й інтенсивно спілкуватися з різними людьми, знайомими і незнайомими. По-друге, жінки, що переживають внутрішнє протиріччя між роботою й родиною, а також пресинг у зв’язку з необхідністю постійно доводити свої професійні можливості в умовах конкуренції із чоловіками. Третя група — працівники, професійна діяльність яких проходить в умовах нестабільності й хронічного страху втратити роботу[26].

Характерним для професійного типу «людина-людина», є розвиток почуття невдоволення собою або розчарування, які формуються в результаті спілкування з людьми. Помічаючи за собою відчуження або сплески внутрішнього роздратування по відношенню до своїх підопічних, співробітник переживає це як власну неспроможність, некомпетентність чи людські недоліки, часто звинувачує те, що відбувається з ним самого себе.

У повсякденному рутині вигоряння підкрадається непомітно, в навколишньої ситуації як ніби нічого не змінилося, ситуаційні причини ідентифікувати важко, і, отже, людина мимоволі починає шукати причини того, що відбувається в самому собі.

Крім того, як правило, ці проблеми не обговорюються в своєму колективі, здається, що оточуючі нічого подібного не переживають, і це також сприяє приписування причин свого зміненого стану собі самому. У вітчизняній практиці безсумнівний вплив роблять також соціальні вимоги відповідності певним професійним зразкам, які є особливо жорсткими у разі «людських» професій, що посилює переживання власної неспроможності.

Найчастіші фактори емоційного вигорання в сфері професійного типу «людина-людина» це:

· необхідність завжди бути в центрі уваги – щохвилини випромінювати енергію, професіоналізм і упевненість в собі, а також добре виглядати і відповідати на будь-які питання;

· тісне та постійне спілкування з людьми, особливо з конфліктними;

· надмірне залучення працівника до потреб користувача (відвідувача), бажання будь-що допомогти, занадто глибоке співчуття та співпереживання іншим;

· відсутність професійної мотивації (коли кожен працівник сам на сам зі своїми виробничими завданнями, а винагорода не залежить від результатів роботи та докладених зусиль);

· брак часу чи матеріального забезпечення для відпочинку;

· конфлікти та конкуренція всередині колективу, непорозуміння або неповне розуміння інтересів керівника та структурних підрозділів;

· ненормований робочий день і захопленість професією допомагають досягти успіху, але приводять до проблем в сім'ї.

 

Висновки до ІІ розділу

Фахівці в області вигоряння сходяться на тому, що розвиток «вигорання» не обмежується професійною сферою і його наслідки починають відчутно проявлятися в особистому житті людини, його взаємодії з іншими людьми, в інших ситуаціях його буття. Хворобливе розчарування в роботі як способі набуття сенсу забарвлює всю життєву ситуацію особистості професійного типу «людина-людина».

Вигорання професійного типу «людина-людина» є наслідком професійних стресів. «Синдром вигорання» - складний психофізіологічний феномен, який визначається як емоційне, розумове і фізичне виснаження через тривалу емоційного навантаження, виражається в депресивному стані, почутті втоми і спустошеності, нестачі енергії та ентузіазму, втрати здібностей бачити позитивні результати своєї праці, негативній установці відносно роботи і життя взагалі. Існують різні думки щодо причин виникнення вигоряння і самих симптомів емоційного «вигорання».

Дослідники сходяться на думці про те, що головне джерело вигоряння - це взаємодія з людьми. Ті, хто працюють в медичних, освітніх, психологічних, соціальних службах, перш за все, виконують роботу, що вимагає особливих емоційних витрат, це особистості професійного типу «людина-людина».

У фізичному відношенні людина постійно відчуває втому, відсутність сил, знижений енергетичний тонус, у нього падає працездатність і з'являються різні симптоми фізичних нездужань, головні болі, безсоння, втрата апетиту або схильність до переїдання, зловживання заспокійливими або збудливими засобами і т. д. В результаті, це спричиняє розвиток професійної деформації особистості професійного типу «людина-людина», що вкрай негативно відображається на якості та результатах роботи.

 

 

РОЗДІЛ ІІІ.

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ.

ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ В СФЕРІ ПРОФЕСІНОГО ТИПУ «ЛЮДИНА-ЛЮДИНА»